Справа № 308/2559/25
1-кп/308/374/25
20 лютого 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області питання можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту в кримінальному провадженні, внесеного 02.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071170000685 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.3, ч.4 ст.190, ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, а також клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу,-
18.02.2025 до суду надійшов обвинувальний акт, затверджений 02.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071170000685, у відношенні ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченихч.3, ч.4 ст.190, ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України.
Під час проведення підготовчого судового засіданні судом поставлено на обговорення питання можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту в кримінальному провадженні, внесеного 02.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071170000685, у відношенні ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченого ч.3, ч.4 ст.190, ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України. Стороною обвинувачення також поставлено на вирішення суду питання щодо продовження запобіжного заходу в виді тримання під вартою.
Позиції сторін кримінального провадження.
Прокурор під час проведення підготовчого судового засідання вважав можливим призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні, обвинувачений та захисник проти цього не заперечували.
Окрім цього прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) діб, бо продовжують існувати ризики, передбачені пунктами ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник та обвинувачений просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, не погоджуючись із існуванням ризиків, які наведені прокурором в клопотанні про продовження запобіжного заходу, або зменшити альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в підготовче судове засідання не з'явилися, однак надіслали цивільні позови до обвинуваченого.
Установлені судом обставин із посиланням на докази, мотивів з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Ураховуючи позиції сторін кримінального провадження, перешкод для призначення судового розгляду судом не встановлено, підстави для прийняття рішення в порядку, передбаченому пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України відсутні, як і підстави для закриття кримінального провадження, передбачені пунктами 4-8, 10 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України. Кримінальне провадження підсудне Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримано вимоги процесуального закону, порушень вимог КПК України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту та були підставою для повернення обвинувального акту прокурору, судом не встановлено.
Судом проведено підготовку до судового розгляду, як і визначено час та місце судового розгляду, з урахуванням дати отримання обвинуваченим копії обвинувального акту, складу осіб, що підлягають виклику.
Щодо прийняття цивільних позовів потерпілих.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК України).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що цивільні позови потерпілих до обвинуваченого слід прийняти до розгляду у кримінальному провадженні.
Клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.
Аналізуючи положення ст. 194 КПК України разом із загальними положеннями КПК України щодо судового провадження в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що суд не надає оцінку наявності обґрунтованої підозри під час вирішення питання щодо обрання заходу забезпечення кримінального провадження, бо такі дії передбачають оцінку доказів, яка може бути надана судом лише в нарадчій кімнаті на стадії ухвалення вироку. Зазначене свідчить про те, що на стадії судового розгляду суд не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри чи то обвинувачення безпосередньо шляхом надання оцінки доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Цими відомостями, на думку суду, є висунуте в передбаченому законом порядку обвинувачення, яке є предметом дослідження суду наразі.
Також, на думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів.
Отже, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування запобіжного заходу з огляду потреб судового провадження.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 інкримінуються вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.190 Кримінального кодексу України, даний злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких, та злочинів передбачених ч.4 ст.190, ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, дані злочини відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, щодо ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування слідчим суддею було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підставою обрання запобіжного заходу в виді тримання під вартою було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, відомості щодо особистості ОСОБА_4 .
Враховуючи, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , за ступенем тяжкості відносяться до нетяжких та тяжких злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останній може переховуватися від суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КК України, відповідно до якого ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, не обґрунтований, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні закінчено.
Суд, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, вважає, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може впливати на свідків, потерпілих у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показань на його користь, а це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.
Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Вказане в сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому ризик впливати на понятих, спеціаліста, експертів є необґрунтованим, оскільки стороною обвинувачення, хоча і зазначено в Реєстрі матеріалів досудового розслідування про призначення певних експертиз, проте прізвища експертів не конкретизовані. Теж саме стосується і ризику впливу на понятих, спеціалістів.
Щодо заявленого ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, то, з врахуванням того, що докази по справі зібрано, обвинувальний акт знаходиться на розгляді в суді, суд не може погодитись з доведенням наявності зазначеного ризику.
В частині продовження існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), суд бере до уваги обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх специфіку, а також враховує корисливий, суспільно-небезпечний характер інкримінованих ОСОБА_4 злочинів під час дії воєнного стану, що могло створити загрозу для суспільства, тобто особа використала найбільш несприятливий для країни час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство, що свідчить про підвищений рівень суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження ОСОБА_4 кримінального правопорушення, в якому обвинувачуються.
Обставини, які свідчать про недостатність застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
За таких обставин, в рамках даного провадження неможливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід.
Відомості, які враховуються судом при визначенні ОСОБА_4 розміру застави.
Відповідно до п. 2 абзацу 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Отже, розмір застави, визначеної обвинуваченому, має бути посильним, та останній має бути спроможним внести таку, разом з цим, такий розмір має бути і достатнім для забезпечення покладених на підозрюваного обов'язків та досягнення цілей кримінального провадження. В зв'язку з цим, норми КПК України містять відповідну градацію щодо мінімального та максимального розміру грошової застави, залежно від ступеня тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення та, визначається судом з обов'язковим врахуванням і майнового стану обвинуваченого, і особи обвинуваченого та інших обставин.
ЕСПЛ у своєму рішенні від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15) зазначив, що застава має на меті передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, майновий стан останнього, враховуючи, що ОСОБА_4 утримується під вартою з 24.12.2024, при цьому ухвалою слідчого судді про обрання запобіжного заходу передбачався альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, однак обвинувачений не вніс заставу в розмірі 242 240, 00 грн., отже його дохід є недостатнім для внесення застави у раніше визначеному розмірі, суд вважає, що в даному кримінальному провадженні необхідно встановити заставу в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680,00 грн., з метою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 193, 197, 309, 314, 315, 316 КПК України,-
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченого ч.3, ч.4 ст.190, ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, у відкритому судовому засіданні на 24.02.2025 року на 10:00 год., із визначенням резервної дати на 05.03.2025 року на 14:00 год., в залі судових засідань в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за участю прокурора, обвинуваченого та його захисника.
Прийняти до розгляду у кримінальному провадженні цивільні позови, подані потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Визнати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 цивільними позивачами, а обвинуваченого ОСОБА_4 цивільним відповідачем.
Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 4 ст.178 ЦПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).
Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбаченого ч.3, ч.4 ст.190, ч.5 ст.407 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до: 20.04.2025 року включно.
Зменшити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, до 60 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680,00 грн.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до суду за кожним викликом, вимогою та визначеною періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду закордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну).
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання вищевказаних обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення.
Строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків визначити до 20.04.2025 року.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_11