Справа № 713/404/25
Провадження №1-кс/713/93/25
іменем України
20.02.2025 м. Вижниця
Слідчий суддя Вижницького районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 , перевіривши скаргу ОСОБА_2 на постанову заступника начальника СВ Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_3 від 17.01.2025 року в частині відмови у визнанні потерпілим по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12024262060000576 від 25.12.2024 року,
20.02.2025 року до слідчого судді Вижницького районного суду надійшла скарга ОСОБА_2 від 15.02.2025 року на постанову заступника начальника СВ Вижницького РВП ОСОБА_3 від 17.01.2025 року, в частині відмови у визнанні потерпілим по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12024262060000576 від 25.12.2024 року.
Перевіривши скаргу вважаю, що скарга підлягає поверненню ОСОБА_2 з таких підстав.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Частиною 1 ст.304 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним. Право на суд, особливо щодо умов прийнятності скарги, може бути обмеженим настільки, щоб не було порушено саму сутність цього права, тобто, обмеження повинні мати законну мету і зберігати пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями.
У пункті 6 Постанови Верховного Суду України від 01.10.2015 року по справі №5-103кс15 звернуто увагу на те, що процедура перегляду слідчим суддею рішень слідчого встановлює чітко визначені правила і строки, визначає послідовність їх застосування на практиці. Звідси випливає, що особа може захистити свої законні інтереси як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.
У пунктах 8, 11-17 цієї постанови міститься висновок про те, що чинні норми КПК України стосовно права на оскарження рішень слідчого, а так само рішень слідчого судді, забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, законну мету і не порушують саму сутність цього права.
Правовий строк існує у багатьох своїх різновидах, характер яких залежить від мети встановлення строку, його функцій, порядку регулювання відносин, яких він стосується і на які він має вплив.
Одним із різновидів строків у кримінальному провадженні є строки за визначенням, до них належать абсолютно визначені, відносно визначені, не визначені, альтернативні (загальні та виключні).
Встановлення в законі порядку обчислення, продовження і поновлення строків обумовлюється необхідністю досягнення завдань кримінального провадження та забезпечення законних інтересів і прав суб'єктів кримінального процесу.
Приписи КПК України про строки регламентують тривалість строків, порядок їх обчислення та наслідки закінчення строків. У кримінальному процесуальному законодавстві України строки встановлюються, продовжуються і поновлюються.
Суворе дотримання строків у кримінальному процесі неможливе без чіткого знання правил їх обчислення. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
При визначенні початку обчислення строку важливо точно знати момент, з якого починається його перебіг. Не викликає труднощів визначення його тоді, коли він прямо зазначений у законі. У тих випадках, коли початок перебігу строку не позначено, ним слід вважати момент учинення тієї процесуальної дії або настання події, що спричиняє виникнення відповідного процесуального обов'язку, для виконання якого і встановлюється цей строк.
За змістом ч.1 ст.117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Статтею 113 КПК України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Відповідно до положень КПК України, поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд слідчого судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом, прокурором, слідчим суддею, судом проміжку часу. До їх числа відносяться: 1) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); 2) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження; 3) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; 4) смерть близьких родичів, членів сім'ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; 5) несвоєчасне одержання процесуальних документів (наприклад, несвоєчасне одержання копії постанови слідчого); 6) інші обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню учасником кримінального провадження шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Згідно пункту 5 роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у листі №1640/0/4-12 від 09.11.2012 року «Про деякі питання оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування», при оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається із дня, що настає після останнього дня, який відведено КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії. У випадку пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не порушила питання про поновлення цього строку. Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо його було порушено з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо). Підставою для поновлення строків також може бути визнано й об'єктивні причини, внаслідок яких особа не змогла вчасно реалізувати своє право на подання скарги.
Необхідно звернути увагу на те, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає таким умовам: це обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; причина виникла протягом строку, який пропущено; обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.304 КПК України, скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Виходячи з синтаксичного аналізу норми п.3 ч.2 ст.304 КПК України, вживання сполучника «або» для з'єднання однорідних членів речення створює альтернативний перелік і якщо такий перелік перераховує умови для настання певного правового наслідку, то наслідок настає за наявності хоча б однієї з перерахованих умов.
Тобто, законодавець виділяє дві окремі підстави для повернення скарги, які не залежать одна від одної і які є самодостатніми. Перша, це пропуск десятиденного строку з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності і відсутність при цьому клопотання про поновлення строку, а друга, це визнання причин для поновлення, наведених в заяві неповажними.
Слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства», (п. 57). Встановлюючи такі правила, держава користується певною свободою розсуду.
Особливий характер такого виду судового провадження, який передбачено Главою 26 КПК України в першу чергу зумовлений необхідністю невідкладної перевірки законності та обґрунтованості рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора.
У свою чергу, слідчий суддя, до повноважень якого, згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України віднесено здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні не може зобов'язати сторону скористатися правом, наданим їй процесуальним законом, але сторона, яка добровільно відмовляється від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення і безпідставне затягування строків для такого оскарження та не зазначення причин пропуску встановленого законом строку свідчить про зловживання особою своїми процесуальними правами та виключає можливість проведення невідкладної перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності.
При перевірці скарги на відповідність вимогам ст.ст.303-304 КПК України, слідчий суддя установив таке:
- 08.01.2025 року представник заявника ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_4 звернувся до СВ Вижницького РВП з клопотанням, просив зокрема і залучити ОСОБА_2 в якості потерпілого у кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР на виконання ухвали Путильського районного суду від 19.12.2024 року по справі №721/202/24;
- постановою від 17.01.2025 року заступник начальника СВ Вижницького РВП ОСОБА_3 клопотання ОСОБА_4 задовольнив частково та відмовив у визнанні потерпілим ОСОБА_2 по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12024262060000576 від 25.12.2024 року;
- ОСОБА_2 у скарзі зазначає, що копію постанови заступника начальника СВ Вижницького РВП ОСОБА_3 від 17.01.2025 року отримав 23.01.2025 року, а тому передбачений ч.1 ст.304 КПК України десятиденний строк на її оскарження обчислюється з 23.01.2025 року і закінчився 03.02.2025 року;
- ОСОБА_2 оскаржив зазначену постанову заступника начальника СВ Вижницького РВП ОСОБА_3 до слідчого судді 15.02.2025 року, тобто після закінчення десятиденного строку, передбаченого ч.1 ст.304 КПК України на її оскарження;
- ОСОБА_2 порушує питання про поновлення строку на оскарження постанови заступника начальника СВ Вижницького РВП ОСОБА_3 , яке обґрунтовує тим, що 03.02.2025 року (останній день десятиденного строку на оскарження) із скаргою на зазначену постанову звернувся не він, а його представник адвокат ОСОБА_4 , однак через невідповідність скарги вимогам п.5 ч.1 ст.303 КПК України його скаргу було повернуто ухвалою слідчого судді від 06.02.2025 року.
Водночас ОСОБА_2 не зазначає обставин та не надає жодних доказів того, що з 03.02.2025 року - останнього дня десятиденного строку на оскарження та часу звернення із скаргою адвоката ОСОБА_4 до слідчого судді, до 15.02.2025 року - часу звернення ОСОБА_2 з даною скаргою, існували об'єктивні обставини, які б давали підстави для поновлення пропущеного строку, передбаченого ч.1 ст.304 КПК України
Слідчий суддя звертає увагу, що оскарження рішення слідчого у неналежний спосіб не є підставою для поновлення пропущеного строку на його оскарження.
За таких обставин вважаю, що скаргу необхідно повернути ОСОБА_2 , оскільки вона подана після закінчення десятиденного строку, передбаченого ч.1 ст.304 КПК України і підстав для його поновлення не встановлено.
Відповідно до ч.3 ст.304 КПК України копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 304 КПК України,
Скаргу ОСОБА_2 на постанову заступника начальника СВ Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_3 від 17.01.2025 року в частині відмови у визнанні потерпілим по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12024262060000576 від 25.12.2024 року - повернути ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_5