Справа №348/2800/24
19 лютого 2025 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Валігурського Г.Ю., при секретарі судового засідання Клекот Л.М, за участю у режимі відеоконференції представника позивача Карпової О.В, розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 19.05.2020 року у справі №348/1184/19 стягнув з ОСОБА_2 на його користь 1 075 632 грн 49 коп. Вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржено, 19 червня 2020 року набрало законної сили та було звернено до примусового виконання. В подальшому на підставі виконавчого листа приватним виконавцем 07.09.2020 відкрито виконавче провадження ВП № 62970222.
Відповідач заборгованість з повернення коштів за вказаним судовим рішенням не сплатив, у зв'язку з чим позивач на підставі положень ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача 469 210 грн 60 коп. інфляційних втрат за період з 01.11.2021 по 30.09.2024, а також 96 820 грн 20 коп. 3% річних за період з 07.11.2021 по 06.11.2024.
Представник позивача адвокат Карпова О.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити повністю з підстав зазначених в позовній заяві. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати з оплати розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, виконаних ФОП ОСОБА_3 в розмірі 1800 грн.
Щодо заявлених у позовній заяві витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн зазначила, що докази на підтвердження вказаних витрат будуть надані впродовж п'яти днів після ухвалення рішення суду.
1.2. Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом про дату час та місце розгляду справи шляхом направлення на адресу ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), зареєстровану у встановленому законом порядку, і яка підтверджується інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру від 25.11.2024 вих. № 920862 судової повістки. Вказана кореспонденція з штриховим ідентифікатором 0610223890035 повернулась до суду органом поштового зв'язку з довідкою, у якій вказано причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 4, ч. 8 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За вказаних обставин відповідач вважається повідомленим належним чином про дату час та місце розгляду справи.
Згідно з ч. 1 ст. 223, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань не подавав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
2. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 25.11.2024 Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
Ухвалою від 14.01.2025 суд постановив закрити підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду.
У відповідності до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд розглядає справу за відсутності відповідача.
На підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
3.1. Судом встановлено, що Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 19.05.2020 у справі №348/1184/19 стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 075 632 грн 49 коп. грошових коштів, яке 19 червня 2020 року набрало законної сили (а.с. 7-9).
З постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області 07.09.2020 відкрито виконавче провадження ВП №62970222 на підставі виконавчого листа №348/1184/19 виданого 11.08.2020 року Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1 075 632 грн 49 коп. (а.с. 5-6).
Як вбачається з розрахунку, виконаного 06.11.2024 фізичною особою підприємцем, 3% річних за період з 07.11.2021 по 06.11.2024 від простроченої суми заборгованості ОСОБА_2 згідно виконавчого провадження ВП №62970222 від 07.09.2020 становить 96 820 грн 20 коп. (а.с. 12).
Інфляційні втрати за період з 01.11.2021 по 30.09.2024 у зв'язку з несплатою заборгованості ОСОБА_2 згідно виконавчого провадження ВП №62970222 від 07.09.2020 становлять 469 210 грн 60 коп. (а.с. 13).
Доказів сплати відповідачем заборгованості, яка підлягає стягненню за рішенням суду позивачу матеріали справи не містять.
4. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
4.1. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання, незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань (висновок Великої Палати Верховного суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування індексу інфляції за весь час прострочення та3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (стаття 627 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (стаття 629 ЦК України)
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 525, частини 1 статті 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина 1 статті 1048 ЦК України).
За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та три проценти річних від простроченої суми.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18), від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Позивач реалізував своє право передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України, яке полягає у праві кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних і є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума індексу інфляції та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі рішення суду , що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у Постанові від 01 жовтня 2014 року №6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 травня 2018 року №14-16цс18.
Оскільки умови попереднього договору залишаються невиконаними на теперішній час, на суму 1 075 632 грн 49 коп. підлягають нарахуванню інфляційні втрати за період з 01 листопада 2021 року по 30 вересня 2024 року та 3% річних за період з 07 листопада 2021 року по 06 листопада 2024 року.
Інфляційні втрати за період з 01.11.2021 по 31.10.2024 нараховані на суму заборгованості відповідача складають 469 210 грн 60 коп. та 96 820 грн 20 коп. складають 3% річних за період з 07.11.2021 по 06.11.2024.
4.3. Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
У постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15, від висновку в якій не відступала Велика Палата Верховного Суду, зазначено, що за змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання, незалежно від підстав його виникнення.
Відповідна правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц, провадження №14-16цс18.
Надані позивачем розрахунки про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних перевірені судом, належними і допустимими доказами відповідачем не спростовані.
5. Висновки суду.
Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідач заборгованість в розмірі 1 075 632 грн 49 коп. стягненої в користь позивача за рішенням суду не сплатив.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення 469 210 грн 60 коп. інфляційних втрат за період з 01.11.2021 по 30.09.2024, а також 96 820 грн 20 коп. 3% річних за період з 07.11.2021 по 06.11.2024 підлягають задоволенню.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5660 грн 31 коп. витрат по сплаті судового збору.
Щодо витрат позивача в сумі 1 800,00 грн з оплати розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, сплачених ФОП ОСОБА_3 суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем у позовній заяві не вказано до якого виду судових витрат він відносить оплату вартості розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.
Частиною 1 ст. 74 ЦПК України визначено, що спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов'язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).
Отже, оплата на розрахунку інфляційних втрат та 3% річних не можна вважати витратами на спеціаліста.
Вказані розрахунки здійснені не на вимогу суду, а тому позивач не має права вимагати виплати грошової компенсації витрат, пов'язаних з наданням таких доказів.
Також ці витрати не пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, оскільки цивільне процесуальне законодавство не відносить здійснення таких розрахунків до процесуальних дій.
Отже, витрати позивача на оплату розрахунків інфляційних втрат та 3% річних не є судовими витратами, а тому відшкодуванню не підлягають.
При цьому, суд зауважує, що такі витрати можуть бути включені до витрат на професійну правничу, у разі якщо це передбачено умовами відповідного договору.
На підставі ст.ст. 509, 524, 533-535, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 469 210 (чотириста шістдесят дев'ять тисяч двісті десять) грн 60 коп. інфляційних втрат за період з 01.11.2021 по 30.09.2024, 96 820 (дев'яносто шість тисяч вісімсот двадцять) грн 20 коп. 3% річних за період з 07.11.2021 по 06.11.2024, 5660 (п'ять тисяч шістсот шістдесят) грн 31 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 571 691 (п'ятсот сімдесят одну тисячу шістсот дев'яносто одну) грн 11 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційну скаргу може бути подано до Івано-Франківського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Валігурський Г.Ю.