Справа №: 343/185/25
Провадження №: 2/343/247/25
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - Тураша В. А.,
секретаря судового засідання - Нікіфорової К.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Долинського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд -
Позивачка ОСОБА_1 31.01.2025 звернулась в Долинський районний суд Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій просить ухвалити рішення, яким:
розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , який зареєстрований 25 серпня 2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дзержинського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №174;
неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з нею;
при розірванні шлюбу прізвище їй не змінювати.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 25 серпня 2012 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дзержинського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №174.
Від даного шлюбу у них народилась одна неповнолітня дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне життя з відповідачем не склалося, тому що в них різні погляди на сімейне життя та обов'язки, відсутнє взаєморозуміння та повага один до одного. На підставі цього в сім'ї відбувалися сварки, які поступово призвели до того, що вони стали зовсім чужими людьми.
Вважає, що можливості зберегти сім'ю немає.
Подружні відносини між ними припинилися з вересня 2024 року. З цього часу спільне господарство не ведуть, спору про спільне майно немає.
За таких обставин вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу буде суперечити її інтересам (а.с.1-2).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2025, цивільна справа № 343/185/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передана на розгляд судді Турашу В.А.(а.с.12).
Ухвалою судді Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 343/185/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Призначено підготовче судове засідання на 21 лютого 2025 року (а.с.13).
В підготовчому судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, наполягає на розірванні шлюбу. У зв'язку із поданням відповідачем ОСОБА_2 заяви про визнання позову, не заперечила щодо винесення рішення у підготовчому судовому засіданні.
В підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, хоча про час та місце його проведення був належним чином повідомлений судом, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.16). В Долинський районний суд на електронну адресу суду 31.01.2025 поступила заява, згідно з якої відповідач ОСОБА_2 вказав про те, що він згоден на розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , розгляд справи просить проводити без його участі (а.с.15).
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України, судом перевірено, що визнання позову відповідачем, не суперечать Закону, не порушує права, свободи та інтересів інших осіб.
Cуд, вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені в підготовчому судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що позов, підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Ч.3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути подано одним із подружжя.
У відповідності до ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.08.2012 (а.с.6) свідчить про те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , 25 серпня 2012 року був укладений шлюб, зареєстрований у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дзержинського міського управління юстиції у Донецькій області. Прізвища після реєстрації шлюбу: чоловіка “ ОСОБА_5 », дружини “ ОСОБА_5 ».
Від спільного проживання у сторін по справі ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21.08.2020 а.с.7), який проживає разом з позивачкою ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка від 09.04.2022 №2605-7000481307 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 (а.с.9) та довідка від 09.04.2022 №2605-7000481860 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 (а.с.10).
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.
З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися неприязні стосунки, що привело до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім'ї.
Позивачка та відповідач не бажають зберегти сім'ю, оскільки вони не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, проживають окремо, їх сім'я розпалася.
Ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного Кодексу України).
Ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Таким чином шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише одного із подружжя продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання його права вимагати розірвання шлюбу.
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, відповідач не заперечує проти цього, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Вирішуючи вимогу позивачки про визначення місця проживання дитини після розірвання шлюбу, суд виходить з того, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.
Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №200/952/18 від 15 січня 2020 року.
Матеріали справи не містять доказів про наявність такого спору між сторонами.
Відповідно до положень ч.1 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків.
Суд, враховуючи вік малолітньої дитини ОСОБА_3 , те, що дитина фактично проживає разом з мамою, позивачкою по справі ОСОБА_1 , дійшов до висновку, що після розірвання шлюбу малолітнього сина сторін по справі ОСОБА_6 , слід залишити із позивачкою.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Позивачка просить також після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_5 їй не змінювати, що, відповідно до ст. 113 СК України, є її правом.
Беручи до уваги волевиявлення сторін по справі щодо розірвання шлюбу, а також те, що внаслідок розірвання шлюбу права сторін по справі та їх дитини порушені не будуть, суд вважає за доцільне заяву про розірвання шлюбу задоволити, шлюб між сторонами розірвати, малолітню дитину залишити проживати з матір'ю, прізвище якій після розірвання шлюбу залишити без змін.
Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, ст. ст. 24,56, 104, 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись статтями 141, 200, 206, 258, 259, 263, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 25 серпня 2012 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дзержинського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №174- розірвати.
Малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати з матір'ю - ОСОБА_1 .
Прізвище позивачки ОСОБА_1 після розірвання шлюбу не змінювати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , жителька: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , житель: АДРЕСА_4 .
Суддя Долинського районного суду В.А. Тураш