Справа № 182/7541/24
Провадження № 1-кс/0182/169/2025
18.02.2025 м. Нікополь
Слідчий суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області
ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку в залі суду в м. Нікополі клопотання прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.12.2024 № 12024041340001533 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, розлучений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, пенсіонера, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , фактично проживає у АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-01.05.2024 Нікопольським міськрайонним судом за ч.1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування
покарання з іспитовим строком 2 роки
за участю сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ з ДУВП №4),
захисника ОСОБА_5 ,
17 лютого 2025 р. до слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської обл. надійшло клопотання прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.12.2024 № 12024041340001533 про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Доводи клопотання
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що у провадження Нікопольського міськрайонного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.12.2024 № 12024041340001533 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Під час досудового розслідування даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 лютого 2025 року включно, без визначення застави.
Оскільки у кримінальному провадженні ще не проведено підготовче судове засідання, прокурор подав слідчому судді клопотання про продовження запобіжного заходу відповідно до ч.6 ст. 199 КПК України не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Органом досудового розслідуванням встановлено, що 21 грудня 2024 року ОСОБА_4 разом зі своїм знайомим ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем мешкання ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_3 , де в приміщенні кухні спілкувались та розпивали спиртні напої, в ході спілкування на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин почалася словесна сварка, під час якої ОСОБА_6 наніс декілька ударів в область голови ОСОБА_4 , в цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на умисне вбивство ОСОБА_6 .
З метою реалізації свого злочинного умислу направленого на умисне вбивство, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_3 , пішов до спальної кімнати, де взяв з підвіконня свій ніж, з яким направився до приміщення коридору, де в цей час перебував ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вбивство ОСОБА_6 , приблизно об 13 годині 10 хвилин ОСОБА_4 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в приміщенні коридору квартирі АДРЕСА_3 , з метою умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, усвідомлюючи при цьому суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння смерті іншій людині, і бажаючи їх настання, ножем, який він тримав у руці наніс ОСОБА_6 три удари в область тулубу, один удар в область шиї та один удар в область підборіддя, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження згідно висновку експерта № 617 від 18.01.2025 у вигляді проникаючого колото-різаного поранення шиї; проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини праворуч, непроникаючого колото-різаного поранення передньої стінки черевної порожнини праворуч, скальпованої різаної рани підборіддя, подряпини на передній черевній стінці. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючих колото-різаних поранень шиї і передньої черевної стінки з ушкодженнями судин шиї і печінки, які за ознакою небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (на підставі п.2.1.3.п,к,о «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України за № 6 від 17.01.1995); непроникаючого колото-різаного поранення передньої стінки черевної порожнини праворуч, скальпованої різаної рани підборіддя, подряпини на передній черевній стінці, що мають ознаки легких тілесних ушкоджень, однак, в даному випадку можуть перебувати в опосередкованому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті потерпілого, так як їх утворення могло сприяти більш швидкому розвитку гострої крововтрати і настанню смерті.
Смерть ОСОБА_6 настала на місці від проникаючих колото-різаних поранень шиї праворуч і передньої стінки черевної порожнини праворуч з ушкодженнями судин шиї та печінки, які призвели до зовнішньої та внутрішньої кровотечі і ускладнилися розвитком гострої крововтрати, що слід вважати безпосередньою причиною смерті.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Оскільки ОСОБА_4 вчинив умисний, особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 7-ми до 15-ти років, він повною мірою усвідомлює невідворотність покарання, що може спонукати його переховуватись від слідства та суду; може незаконно впливати на свідків з метою зміни ними показань; може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ніде не працює, раніше судимий за вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, а, отже, є ризики, передбачені ст. 177 КПК України. З урахуванням викладеного, прокурор просить продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити, оскільки вважає, що є обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України, кримінальне провадження містить достатньо доказів для обґрунтованості підозри. Наразі ризики, які були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу не змінилися, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 проти клопотання прокурора заперечував. Просив застосувати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 - в квартирі, де він зареєстрований. У цій квартирі ніхто не проживає, його дочка працює неподалік і зможе підтримувати його та надавати допомогу. Він не збирається переховуватись від суду, оскільки являється пенсіонером і втікати йому нема куди. Він дійсно вчинив цей злочин та повністю визнає свою вину.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , підтримуючи позицію свого підзахисного, проти клопотання прокурора також заперечував. Просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за зазначеною ним адресою. Захисник вважає, що ризики, зазначені прокурором у клопотанні, нічим не доведені і немає доказів того, що до ОСОБА_4 неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
Оцінка та висновки слідчого судді.
Вислухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, слідчий суддя враховує наступне.
Згідно з вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до вимог ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, вказаних в ст. 184 КПК України повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився, або з'явився новий ризик, який виправдовує утримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового слідства до закінчення дій попередньої ухвали про утримання під вартою.
Як вбачається з наданих копій наданих матеріалів, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Щодо наявності обґрунтованої підозри
Під час досудового розслідування даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді від 23.12.2024 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18 лютого 2025 року включно, без визначення застави.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України надійшов у провадження Нікопольського міськрайонного суду 17.02.2025.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що ця особа могла б скоїти злочин.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість обвинувачення щодо вчинення вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів.
Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Ураховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення на час розгляду клопотання відповідає мінімальному рівню обґрунтованості, тобто зазначені у клопотанні прокурора і додані до нього докази, досліджені в судовому засіданні, на мінімальному рівні підтверджують, що існують факти та інформація, які переконують у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити це кримінальне правопорушення за наведених обставин, а наявні в матеріалах клопотання докази у їх сукупності та взаємозв'язку є достатніми для висновку, що обвинувачення не є вочевидь необґрунтованим та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра, обвинувачення».
Матеріали провадження не містять відомостей про нові обставини, які б спростовували обґрунтованість цього обвинувачення й стороною захисту таких надано не було.
Слідчий суддя звертає увагу, що на цьому етапі провадження не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Наявність ризиків, та їх обґрунтованість
Як випливає із рішень ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. «Вемгофф проти Німеччини», від 24 липня 2003 р. у справі «Смірнови проти Росії», є те, що особа, обвинувачена у правопорушенні, має перебувати на волі до початку судового розгляду її справи, якщо держава не наведе відповідних і достатніх підстав для тримання під вартою цієї особи. Тобто держава має довести необхідність тримання під вартою особи, а суди, виходячи із презумпції на користь свободи, вирішити, на основі принципу змагальності, чи є достатні підстави для тримання особи під вартою.
ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
ЄСПЛ робить висновок, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (п. 31 рішення ЄСПЛ у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).
З огляду на вищенаведене, слідчий суддя вважає, що належним чином обґрунтовані ризики, які були підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При обранні запобіжного заходу та його продовженні слідчий суддя враховував, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України /переховування від органів досудового розслідування та/або суду/ об'єктивно існує, бо підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, може переховуватися від суду.
Також слідчий суддя вважає, що наявний заявлений стороною обвинувачення й ризик незаконного впливу на свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), бо обвинувачений може незаконно впливати на них з метою зміни показів, оскільки перебуває з ними в дружніх стосунках. Так, після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду існує достатня ймовірність того, що обвинувачений, перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків, зокрема шляхом погроз, залякування, враховуючи, що він знає їх анкетні дані та місце проживання.
На обґрунтування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, прокурором у клопотанні зазначено, що ОСОБА_4 не працює, є пенсіонером, раніше судимий за вчинення злочину проти здоров'я особи, а саме умисне нанесення тяжкого тілесного ушкодження.
Зазначена позиція не суперечить принципу презумпції невинуватості, оскільки мова йде про ймовірну можливість особи вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, а не про звинувачення особи у вчиненні кримінальних правопорушень.
Отже, на думку слідчого судді, прокурором доведено наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Вказаний ризик на даному етапі досудового розслідування існує.
Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи («Харченко проти України» від 10.02.2011 та «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
При цьому, матеріали провадження не містять будь-яких переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування ОСОБА_4 під вартою й слідчим суддею таких не встановлено та стороною захисту надано не було.
Щодо можливості застосування запобіжного заходу.
Розглядаючи питання про можливість застосування стосовно підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що інкримінований ОСОБА_4 злочин належить до категорії особливо тяжких, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15-ти років; доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 даного кримінального правопорушення; доведення існування ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_4 не працює, не одружений, раніше судимий за вчинення злочину проти здоров'я, що, на переконання слідчого судді, дає певну характеристику особі обвинуваченого. Окрім того, слідчий суддя враховує й те, що ОСОБА_4 вчинив новий злочин в період відбування покарання з випробуванням за вироком Нікопольського міськрайонного суду від 01.05.2024. Зважаючи на вищевикладені обставини у сукупності, слідчий суддя переконаний, що стороною обвинувачення доведено необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На думку слідчого судді, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи особи та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Продовження запобіжного заходу, з урахуванням його тривалості, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондує характеру суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу, що не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).
Зважаючи на відомі обставини кримінального провадження, на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя приходить до висновку про доведеність обставин, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Т.я. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), який спричинив загибель людини, згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави йому не визначається.
Керуючись ст. 193, 194, ч.4 ст. 176 КПК України,
Клопотання прокурора Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.12.2024 № 12024041340001533 про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
В задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу тримання під вартою не більше, ніж на 60 діб, тобто до 17 квітня 2025 року, без визначення застави.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1