Справа № 204/1498/25
Провадження № 1-кп/204/690/25
18 лютого 2025 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженню №12023152030000651, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 квітня 2023 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, з вищою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, -
До Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023152030000651, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 квітня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
В підготовчому судовому засіданні головуючим поставлено на обговорення питання про передачу обвинувального акту до Дніпровського апеляційного суду для визначення питання підсудності, оскільки відповідно до обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, точне місце вчинення кримінального правопорушення не встановлено, а досудове розслідування закінчено поза межами територіальної юрисдикції Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
Прокурор в судовому засіданні залишив вирішення цього питання на розсуд суду. При цьому він зазначив, що згідно обвинувального акту, останній за часом епізод, інкримінований обвинуваченому було вчинено 02 серпня 2024 року по відношенню до потерпілої ОСОБА_6 і відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_5 зняв грошові кошти за допомогою банкомату №CADN2674, якими розпорядився на власний розсуд. Вказаний банкомат розташований на території Чечелівського району м. Дніпра, тобто в межах територіальної юрисдикції Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 покладалися на розсуд суду при вирішенні вказаного питання.
Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали обвинувального акту, доходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 32 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо: до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Згідно обвинувального акту, останній за часом епізод інкримінований обвинуваченому було вчинено 02 серпня 2024 року по відношенню потерпілої ОСОБА_7 .
Так, відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_5 , діючи повторно, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), 02 серпня 2024 року у невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 14 год. 35 хв., ОСОБА_5 перебуваючи у невстановленому місці, шляхом телефонного дзвінка з номеру НОМЕР_1 , представившись працівником служби безпеки АТ КБ «ПриватБанк», увійшовши в довіру потерпілої ОСОБА_7 , під приводом виявлення несанкціонованих спроб списання грошових коштів з її банківських карт, із використанням електронно-обчислювальної техніки, шляхом обману, переконав ОСОБА_7 про необхідність перерахування її коштів на ніби то спеціальні рахунки для збереження коштів від несанкціонованих спроб списання коштів, а фактично на банківські картки АТ «ПУМБ» № НОМЕР_2 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та № НОМЕР_3 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на загальну суму 30 000 грн.
Після чого, ОСОБА_5 реалізовуючи злочинний умисел, перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, за допомогою мобільного телефону, здійснюючи контроль за фінансовими операціями по зарахуванню грошових коштів на банківські картки АТ «ПУМБ» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , які йому не належать, однак перебували в його користуванні, переконавшись, що кошти надійшли на вказані картки, 02 серпня 2024 року за допомогою банкомату №CADN2674 розташованого на території м. Дніпра здійснив два зняття переведених грошових коштів потерпілої ОСОБА_7 , в розмірі 8800 грн. та 9000 грн., якими розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди.
Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винуватого або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном. Водночас для розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на банківському рахунку, не є обов'язковою умовою їх зняття з такого рахунку. Особливістю грошових коштів, які знаходяться на банківському рахунку, є те, що особа має можливість користуватися чи розпоряджатися ними в будь-якому місці, де наявна можливість безготівкового розрахунку, або ж є пристрій для зняття таких коштів у готівковій формі.
Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі № 541/440/15-к, щодо кваліфікації злочину передбаченого ст. 190 КК України та моменту його закінчення, зазначено, що шахрайство передбачає такий перехід певного предмета у володіння винного, який дозволяє йому реально здійснити хоча б первісне розпорядження, при цьому винний повинен виконати усі необхідні дії, які вважав необхідним для заволодіння коштами, чим вважається і безпосереднє зняття грошових коштів.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України фактичні обставини кримінального правопорушення у обвинувальному акті викладаються так як це вважає встановленим прокурор.
Як вбачається з обвинувального акту, не встановлено точне місце (адреса розташування банкомату №CADN2674 у м. Дніпрі), де вчинений останній за часом епізод кримінального правопорушення.
Досудове розслідування даного кримінального провадження здійснювалося слідчим відділом Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області.
Статтею 283 КПК України визначено загальні положення закінчення досудового розслідування, серед яких визначено звернення прокурором до суду з обвинувальним актом.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїй практиці, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов'язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду чи його фактичним направленням, а тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20, ухвали Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі№712/6375/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 676/804/20, від 21 квітня 2021 року у справі №991/6516/20).
Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом, має три ключові етапи: початок визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення пов'язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування відповідно до ст. 290 КПК; закінчення фіксується направленням до суду обвинувального акта. Отже, законодавцем чітко визначено момент закінчення кримінального провадження, який в даному випадку визначається як звернення до суду з обвинувальним актом.
При цьому, як вбачається зі змісту обвинувального акту у даному кримінальному провадженні його було затверджено прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 за адресою: м. Дніпро, вул. Архітектора Олега Петрова, 23, що знаходиться в Соборному районі м. Дніпра, тобто поза межами територіальної юрисдикції Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
За приписами ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п'яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.
З огляду на наведене, з метою дотримання вимог щодо правил підсудності та розгляду справи належним судом, встановленим законом, суд приходить до висновку про наявність підстав для направлення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12023152030000651, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 квітня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання про його направлення з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.110, ч.1 ст. 32, 34, 314-316, 369-372, 393 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023152030000651, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 квітня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, направити до Дніпровського апеляційного суду для вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1