Справа № 233/7868/23
Провадження № 1-кп/932/659/24
19 лютого 2025 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження №22023020000000173 від 18.08.2023, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,
У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2024 року було продовжено раніше обраний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 24 лютого 2025 року.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , підтримавши обґрунтування, правові підстави та ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що зазначені у раніше поданому клопотанні про продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 .
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, тобто в участі у терористичній організації, сприянні діяльності терористичної організації.
Прокурор зазначив, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими, доведеними, такими, що продовжують існувати та не зменшилися, а також необхідними для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв'язку із тим, що обвинувачений спроможний:
1) переховуватись від суду, враховуючи, що обвинувачений не працює, не має постійного заробітку і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкцією інкримінованої йому статті (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України);
2) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, враховуючи, що свідки проживають у тому ж місті, в якому проживав обвинувачений та де вчинив кримінальне правопорушення, а саме у місті Костянтинівка (п. 3 ч. 1. ст. 177 КПК України).
3) вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, введений воєнний стан на території України через вторгнення збройних сил російської федерації на територію України (п. 5 ч.1 ст.177 КПК України).
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання із зазначених вище підстав та просив його задовольнити.
Захисник у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що зазначені прокурором ризики не існують, просила змінити запобіжний захід з можливістю внесення застави або на особисте зобов'язання. У сторони обвинувачення відсутні будь-які належні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_7 інкримінованого злочину, підозра необґрунтована.
Обвинувачений підтримав позицію захисника, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід з можливістю внесення застави або особисте зобов'язання, у зв'язку із тим, що ризики викладені прокурором не доведені. Зазначив, що правова кваліфікація статті за якою його обвинувачують не відповідає фактичним обставинам викладеним в обвинувальному акті.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Щодо обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття «обґрунтованої підозри», суд, враховуючи ст. 8, 9 КПК, керується усталеною практикою ЄСПЛ, згідно з якою обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України"; рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). Згідно з визначеним Європейським судом з прав людини поняттям, обґрунтована підозра - це припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016 року №5-328кс16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинною у вчиненні злочину.
Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Під час розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України продовжують існувати.
Кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_7 , згідно зі ст. 12 КК України, віднесено до особливо тяжких злочинів проти громадської безпеки, що загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років позбавлення волі, без обрання іншої, альтернативної міри покарання.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений з метою уникнення покарання, враховуючи його тяжкість, спроможний переховуватися від суду. Окрім того, існує ризик впливу на свідків у кримінальному провадженні, оскільки виникла необхідність повторного допиту їх у судовому засіданні.
Також, суд враховує правовий режим військового стану не як ризик, а як обставину яка вказує на наявність актуальних ризиків, заявлених прокурором.
Крім того, оскільки інкримінований обвинуваченому злочин спрямований проти громадської безпеки у складі терористичної організації, тому перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Отже, на сьогоднішній день ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені судом раніше не зменшилися, продовжують існувати та необхідні для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Разом з цим, суд звертає увагу сторони захисту, що на день винесення ухвали про продовження раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 , у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, істотні підстави для продовження застосування саме такого запобіжного заходу не зменшилися, актуальні та продовжують існувати. Доводи сторони захисту, військова служба обвинуваченого, враховуючи стадію судового провадження, в порівнянні з діями за якими обвинувачується ОСОБА_7 , обставинами, як вони викладені в обвинувальному акті, не створюють юридичної переваги, та, як наслідок, не можуть бути безумовною підставою для обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави чи особистого зобов'язання. Так, на даному етапі судового провадження, суд дійшов висновку, що продовження такого запобіжного заходу є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження та таким, що створить умови для належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Доводи обвинуваченого та захисника щодо зміни запобіжного заходу, суд вважає непереконливими і необґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, зменшення або зникнення ризиків, які обумовлювали обрання запобіжного заходу, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Окрім того, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, під час дії воєнного стану, при наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України, суд може застосувати до обвинуваченого запобіжний захід виключно у вигляді тримання під вартою, враховуючи імперативність норми ч. 6 ст. 176 КПК України.
Відтак, обвинуваченому ОСОБА_7 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Також, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 заявив суду клопотання про етапування його з Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Задля дотримання прав і свобод обвинуваченого, з огляду на те, що Державна установа «Вінницька установа виконання покарань (№1)» в умовах якої утримується обвинувачений знаходиться на значній відстані від фактичного місця розгляду справи у Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська, що певним чином утруднює дотримання належним чином процесуальних прав обвинуваченого, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання останнього.
На підставі викладеного, керуючись ст. 31, 35, 176, 177, 178, 183, 193, 194, 197, 369-372, 376, 395 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про етапування його до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» - задовольнити.
Етапувати (конвоювати) обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Клопотання прокурора Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 19 квітня 2025 року включно з подальшим його утриманням у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» після етапування останнього до установи.
Установити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання ОСОБА_7 під вартою є 19 квітня 2025 року включно.
На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України - розмір застави не визначати.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , про визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави або особистого зобов'язання - відмовити.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави або особистого зобов'язання - відмовити.
Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» та начальнику Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, що тримається під вартою - протягом того ж строку з моменту отримання копії.
Головуюча Суддя: ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3