19 лютого 2025 року
м. Київ
справа №340/8429/23
адміністративне провадження № К/990/51421/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Желєзного І.В., Мартинюк Н. М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року
у справі № 340/8429/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, а також зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 556 о/с «По особовому складу» від 20 вересня 2023 року;
- зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого 3-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Кіровоградській області) та стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду від 25 квітня 2024 року, від 27 травня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Турти Аліни Віталіївни на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі № 340/8429/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, а також зобов'язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала, у зв'язку тим, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
31 грудня 2024 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі № 340/8429/23.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2025 року визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження ОСОБА_1 , касаційну скаргу залишено без руху та вказано, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку із наданням доказів на їх підтвердження.
31 січня 2025 року до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
У заяві міститься клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги. В обґрунтування скаржник зазначає, що 20 травня 2024 року позивачем в односторонньому порядку в телефонній розмові було повідомлено представника про припинення дії Угоди про надання правової допомоги від 20.09.2023 року, у зв'язку з неспроможністю виплачувати гонорар за виконувану роботу через те, що протягом 8 (восьми) місяців скаржник був безробітним.
У період з моменту припинення дії Угоди по 20 листопада 2024 року позивач вважав, що затримка з надходженням на поштову адресу ухвали суду з питань порушених у скарзі, пов'язана з підготовкою до розгляду та розглядом справи по суті, або неналежною роботою поштового зв'язку. Тому скаржник звернувся до адвоката, щоб дізнатися чи є інформація щодо стану розгляду справи, на що останній не отримав відповіді, а тому вирішив самостійно відстоювати власні права та інтереси. 21 листопада 2024 року у письмовій формі було розірвано Угоду про надання правової допомоги від 20 вересня 2023 року.
У свою чергу, скаржник ознайомився з рішенням суду від 27.05.2024 року тільки 16.12.2024 року на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
На підтвердження поважності причин пропуску на касаційне оскарження, позивач направив документи, а саме: копію договору від 21 листопада 2024 року про дострокове припинення зобов'язань та розірвання Угоди про надання правової допомоги від 20 вересня 2023 року; копію Контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу від 22.07.2024 року; копію сертифіката військового досягнення Національної гвардії України про завершення курсу "Базової військової підготовки" - в рамках Операції "interflex" з 17.09.2024 по 23.10.2024 рр. на території Великої Британії.
Перевіривши заявлене клопотання, Суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Також Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.
Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та відхиляючи їх, Верховний Суд повторно зазначає, що неодноразове повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.
Так, згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду позивач вже неодноразово звертався до суду касаційної інстанції із касаційними скаргами, і ці скарги йому повернуто через те, що їхній зміст не відповідав вимогам статті 330 КАС України. Такі дії заявника свідчать про їхню формальність під час реалізації заявником права оскаржити судові рішення у касаційному порядку.
Посилання скаржника на те, що з ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2024 року останній ознайомився 16.12.2024 року через Єдиний Державний реєстр судових рішень, то даний аргумент суд відхилив в ухвалі Верховного Суду від 20 січня 2025 року.
Щодо доказів, які надав ОСОБА_1 , то вони ніяк не спростовують факт пропуску строку та не обґрунтовують його пропуск. До того ж, відповідно до договору про дострокове припинення зобов'язань та розірвання Угоди про надання правової допомоги від 20 вересня 2023 року, підписаним 21 листопада 2024 року, він є розірваним, а всі зобов'язання Сторін за вказаною Угодою є припиненими з моменту підписання Сторонами даного Договору про дострокове припинення зобов'язань та розірвання Угоди про надання правової допомоги, що була укладена сторонами 20.09.2023 року. Тобто фактично припинений договір про надання правової допомоги 21 листопада 2024 року, а отже до вказаної дати сторони мали б виконувати свої обов'язки за договором.
Крім того, в матеріалах касаційних проваджень № К/990/13098/24 та № К/990/17656/24 згідно «Діловодства Верховного Суду» міститься копія угоди про надання правової допомоги від 20 вересня 2023 року та ордер адвоката Турти А. В. на надання правничої допомоги ОСОБА_1 від 02 квітня 2024 року, з яких вбачається, що договором про надання правової допомоги повноваження адвоката не обмежуються. З огляну на це, вручення адвокату Турті А. В. ухвали Верховного Суду від 27 травня 2024 року про повернення касаційної скарги через підсистему «Електронний суд» 27 травня 2024 року о 16:35, відповідно до ч. 7 ст. 251 КАС України вважається врученим і особі, яку він представляє, тобто ОСОБА_1. Водночас, всупереч ч. 3 ст. 60 КАС України позивачем до суду не подавалась письмова заява про припинення представництва або обмеження повноважень представника.
Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження є неповажними.
У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло майже 10 місяців, доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані Судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 329, 333 КАС України,
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі № 340/8429/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, а також зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді І. В. Желєзний
Н. М. Мартинюк