19 лютого 2025 року
м. Київ
справа №420/12623/24
адміністративне провадження № К/990/311/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів Берназюка Я.О., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Одеського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №420/12623/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У 2024 році ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка виразилась у невидані наказу про закріплення на праві оперативного управління за Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням квартири АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України видати наказ про закріплення на праві оперативного управління квартири АДРЕСА_1 за Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням, здійснивши його реалізацію у встановленому законом порядку;
- зобов'язати Одеське квартирно-експлуатаційне управління після видання Міністерством оборони України наказу про передачу йому в оперативне управління квартири АДРЕСА_1 , вчинити необхідні дії щодо розподілу даної квартири та направити до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради документи та клопотання про оформлення та видачу зі складом родини 4 особи, а саме: ОСОБА_1 і членам його сім'ї дружині ОСОБА_2 , сину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ордера на житлове приміщення для постійного проживання, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2024, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №420/12623/24, позов задоволено.
03.01.2025 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Одеського квартирно-експлуатаційного управління, у якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №420/12623/24, закрити провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2025 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 22.01.2025 скаржником подано заяву про усунення недоліків.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для відкриття касаційного провадження відповідач зазначає підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значне виняткове значення саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього (підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №359/4522/21, від 05.04.2023 у справі № 521/10615/20, від 10.05.2023 у справі №522/13596/20, оскільки наведені висновки стосувалися визначення юрисдикції спору і Суд не розглядав спір по суті заявлених вимог.
Позивач на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
Отже, скаржником не зазначено умов, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, за наявності яких можливе оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Одеського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №420/12623/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Одеського квартирно-експлуатаційного управління, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді: Я.О. Берназюк
С.Г. Стеценко