19 лютого 2025 року
м. Київ
справа №440/1455/23
адміністративне провадження № К/990/5326/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Стародуба О.П., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі №440/1455/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у складенні довідки про розмір грошового забезпечення поліцейського для перерахунку пенсії;;
- зобов'язати відповідача скласти та направити до ГУПФ України в Полтавській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за посадою поліцейського взводу №1 роти охорони об'єктів та публічної безпеки Кременчуцького міжрайонного відділу управління поліції охорони в Полтавській області станом на листопад 2019 року відповідно до листа Національної поліції України від 24.02.2021 вих.№2388/09/48-2021 "Про надання інформації щодо грошового забезпечення поліцейських" та вимог статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови КМУ від 11.12.2015 №988, з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для здійснення обчислення перерахунку основного розміру пенсії з 01.12.2019
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Полтавський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 28.10.2024 (залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025) у задоволенні позову відмовив.
На адресу Касаційного адміністративного адміністративного суду у складі Верховного Суду 10.02.2025 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (направлена поштовим зв'язком 06.02.2025), в якій скаржник просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2024, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас, пунктом 2 частини 5 зазначеної норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Як вбачається із оскаржуваних судових рішень, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
В касаційні скарзі ОСОБА_1 вказує, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права та без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 420/11589/22, від 04.07.2023 у справі № № 500/1532/22, від 22.11.2023 у справі № 380/17793/22 та від 29.01.2024 у справі № 580/2190/22, від 24.07.2024 у справі №440/1734/22.
Колегія суддів зазначає, що посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень прийнятих у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Крім того, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону 2262-ХІІ, як поліцейському Національної поліції України, грошове забезпечення якого регулюється Постановою № 988 та на спірні правовідносини не поширюються приписи пункту 3 Постанови №103.
Після звільнення ОСОБА_1 зі служби з органів поліції з 01.09.2018 та призначення йому пенсії Кабінетом Міністрів України не приймалися рішення про перерахунок пенсій поліцейським. Зміни до Постанови № 988 щодо складових грошового забезпечення після звільнення позивача зі служби та за нормами, чинними на момент звернення позивача за довідкою про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, не вносились.
Вказаний висновок уже неодноразово робив Верховний Суд у постановах від 28.11.2023 у справі № 400/6011/22, від 26.04.2023 у справі № 420/11589/22, від 22.05.2023 у справі № 560/6825/22, від 04.07.2023 у справі № № 500/1532/22, від 15.09.2023 у справі № 640/14205/21, від 22.11.2023 у справі № 380/17793/22, від 29.01.2024 у справі № 580/2190/22 та від 24.07.2024 у справі №440/1734/22.
Таким чином, посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах є необґрунтованими.
Також, колегія суддів відхиляє твердження позивача про те, що справа має для нього виняткове значення, оскільки оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань не наводить.
Крім того, використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", або "суспільний інтерес" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Щодо тверджень ОСОБА_1 про те, що справа становить значний суспільний інтерес Суд зауважує, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
З огляду на вищевказане, Суд дійшов висновку що касаційна скарга не містить вагомих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме щодо цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі №440/1455/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Шарапа О.П. Стародуб С.М. Чиркін