19 лютого 2025 року
м. Київ
справа №460/2178/25
адміністративне провадження № Пз/990/4/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бучик А.Ю., Берназюка Я.О., Рибачука А.І., Стародуба О.П., Шарапи В.М., розлянувши подання судді Рівненського окружного адміністративного суду Друзенко Н.В. про розгляд Верховним Судом як зразкової справи № 460/2178/25 за позовом Лопанчука Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФУ в Рівненській області) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
У січні 2025 року Лопанчук О.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУПФУ в Рівненській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо скасування нарахування та виплати з 01.01.2025 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ);
- зобов'язати здійснити нарахування та виплату з 01.01.2025 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, встановленим на 1 січня відповідного календарного року, що на момент звернення становить 6056 грн.
Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 10.02.2025 відкрив провадження у справі № 460/2178/25.
Рівненський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.02.2025 ухвалив звернутись до Верховного Суду із поданням у порядку статті 290 КАС України про розгляд справи № 460/2178/25 як судом першої інстанції.
14.02.2025 подання судді Рівненського окружного адміністративного суду надійшло до Верховного Суду.
В поданні суддя зазначає, що спір виник у зв'язку з тим, що за рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.10.2022 у справі №460/22325/22 зобов'язано ГУПФУ в Рівненській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 27.01.2022 доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік та з урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати протягом відповідного року), до зміни законодавства або зміни правового статусу позивача.
На виконання такого судового рішення позивач отримувала щомісячну доплату в розмірі 13400 грн.
З 01.01.2025 виплату такої щомісячної доплати припинено з покликанням на статтю 45 Закону України № 4059-IX від 19.11.2024. «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі - Закон № 4059-IX)
Доцільність розгляду цієї справи Верховним Судом як зразкової обґрунтовано тим, що в провадженні Рівненського окружного адміністративного суду наразі перебуває більше десяти справ з аналогічними вимогами, де особам, які проживають на території гарантованого добровільного відселення, з 01.01.2025 припинено виплату щомісячної доплати у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам/двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, і така доплата або не проводиться взагалі, або проводиться у фіксованому розмірі - 2361 гривня.
В усіх випадках правовою підставою для припинення присудженої за судовим рішенням доплати зазначено норму статті 45 Закону №4059-IX від 19.11.2024.
Зокрема, цією нормою установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Разом з тим, у статті 7 Закону № 4059-IX окремо передбачена така розрахункова величина, як прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року для осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду - 1600 гривень (абзац дев'ятий цієї статті).
Окрім іншого розміру доплати, стаття 45 Закону № 4059-IX встановлює ще й додаткові умови для доплати за проживання або працю на територіях радіоактивного забруднення.
В поданні зазначено, що наявність у Законі №4059-IX двох норм (абзац дев'ятий статті 7 та стаття 45), які можуть трактуватися, як взаємовиключні, або як взаємодоповнюючі для врегулювання відповідних правовідносин свідчить про існування складної правової проблеми, яка потребує чіткого визначення правозастосовної практики.
Водночас зміни до Закону №796-ХІІ внесені не були, в той час, як за статтею 71, що має назву «Особливості внесення змін до цього Закону» прямо заборонено призупиняти дію положень Закону №796-ХІІ іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Суд зазначає, що наявна колізія, яка виникла з огляду на зміну нормативно-правового регулювання і спричинила ситуацію правової невизначеності, що потребує формування єдиної правової позиції через інститут «зразкового рішення».
Вказує також на те, що в провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувають справи №№460/1937/25, 460/1945/25, 460/2053/25, 460/2060/25, 460/2065/25, 460/2164/25, 460/2167/25, 460/2169/25, 460/2170/25, 460/2173/25, 460/2182/25, 460/2185/25, 460/2186/25 з тотожними правовідносинами.
Усі вищевказані справи підпадають під визначення типових адміністративних справ згідно з пунктом 21 частини першої статті 4 КАС України, оскільки у них:
- позивачі - непрацюючі пенсіонери, які проживають на територіях радіоактивного забруднення і яким за рішенням суду присуджено доплату у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, який дорівнює двом мінімальним заробітним платам (двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб);
- відповідачі - територіальні органи Пенсійного фонду України, де на обліку перебувають позивачі;
- спірні відносини стосуються правомірності дій пенсійного органу щодо застосування до відповідних правовідносин статті 45 Закону №4059-IX, внаслідок чого з 01.01.2025 припинено виплату щомісячної доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам/двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, і така доплата або не проводиться взагалі, або проводиться у фіксованому розмірі - 2361 гривня.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі № 460/2178/25 як зразковій, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 21 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 4 КАС України зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
Порядок і умови ініціювання та вирішення питання про відкриття провадження у зразковій справі наведені у статті 290 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 290 КАС України якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.
Частиною другою статті 290 КАС України визначено, що у поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються підстави, з яких суд, що надає подання, уважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, у тому числі посилання на типові справи. До подання додаються матеріали справи.
Необхідно зазначити, що інститут зразкових справ запроваджений з метою підвищення ефективності правосуддя шляхом розвантаження судів та спрощення процедури розгляду справ. Розгляд типової справи як зразкової має відбуватись у правовідносинах, які виникли насамперед внаслідок нового чи зміненого правового регулювання у певній сфері суспільних відносин, що в свою чергу зумовлює необхідність скерування практики застосування таких змін з метою їх правильного сприйняття і реалізації.
Аналізуючи наведені положення процесуального закону для визначення доцільності ухвалення зразкового рішення у згаданій категорії спорів, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у справах № 360/1809/20, №620/4149/20, № 300/3440/20, № 600/3364/22-а, № 240/19602/22 про те, що інститут зразкової справи запроваджений з метою вирішення Верховним Судом питань застосування норм матеріального права у значній кількості адміністративних справ, які характеризуються аналогічними позовними вимогами та підставами виникнення спору, однаковими нормами, які регулюють спірні правовідносини, а також відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень.
Верховний Суд констатував, що лише наявність усіх вищезазначених ознак типових справ може бути підставою для висновку про доцільність ухвалення рішення у зразковій справі задля забезпечення передбачуваності та єдності правозастосовної практики у певній категорії спірних правовідносин та швидкого розгляду значної кількості однотипних справ.
Необхідно також зауважити, що доцільність ухвалення зразкового рішення у певній категорії типових спорів повинна виводитися передусім через призму завдання Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою забезпечувати сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Тобто "доцільність" є дещо ширшою категорією, аніж "кількість" однотипних спорів, які потребують однакового підходу до їх вирішення, тож не може визначатися виключно кількісним показником справ, які у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України мають ознаки типових, відтак механізм ухвалення зразкового рішення не потрібно застосовувати/розглядати лише як спосіб зменшити навантаження на суди першої інстанції.
Якщо виходити з того, що інститут зразкової справи є одним із способів забезпечення Верховним Судом єдності судової практики, то в такому сенсі основним орієнтиром для застосування цього механізму, на думку колегії суддів, має бути необхідність усунення (вирішення) проблеми неоднакового чи суперечливого застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права у справах, спори у яких виникли за аналогічних обставин справи та однакового правового регулювання спірних відносин.
У цьому зв'язку Верховний Суд констатував, що лише наявність усіх вищезазначених ознак типових справ та їх значна кількість є підставою для висновку про доцільність ухвалення рішення у зразковій справі задля забезпечення передбачуваності та єдності правозастосовної практики у певній категорії спірних правовідносин та швидкого розгляду великої кількості однотипних справ.
Суд зазначає, що при вирішення питання про відкриття провадження у справі як зразковій слід ураховувати доцільність ухвалення зразкового рішення у певній категорії типових спорів, яка повинна виводитися передусім через призму завдання Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою забезпечувати сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Водночас, основним способом забезпечення єдності судової практики є касаційний перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, у рамках якого Верховний Суд власне як суд касаційної інстанції повинен (у межах підстав касаційного провадження) перевірити правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №240/4937/18 та Верховний Суд та від 04.04.2024 у справі № 240/19227/21 сформувала висновки щодо наявності права та розміру доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої статтею 39 Закону № 796-ХІІ.
До того ж, на думку колегії суддів, зазначена у поданні кількість типових справ є незначною та не визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, а відомості про наявність нерозглянутих типових справ даної категорії в інших судах відсутні.
За правилами частини шостої статті 290 КАС України Верховний Суд відмовляє у відкритті провадження у зразковій справі, якщо подання не відповідає вимогам частини першої та (або) другої цієї статті.
Оскільки у цьому випадку зазначені у поданні підстави не зумовлюють доцільності розгляду цієї справи Верховним Судом як зразкової, тобто подання не відповідає вимогам частини першої статті 290 КАС України, у відкритті провадження за поданням судді Рівненського окружного адміністративного суду Друзенко Н.В. про розгляд Верховним Судом як зразкової справи № 460/2178/25 у порядку статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України слід відмовити.
Враховуючи викладеного та керуючись статтями 4, 248, 290 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті провадження за поданням судді Рівненського окружного адміністративного суду Друзенко Н.В. про розгляд Верховним Судом як зразкової справи № 460/2178/25.
Подання судді у справі № 460/2178/25 разом з матеріалами справи повернути до Рівненського окружного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач А.Ю. Бучик
Судді: Я.О. Берназюк
А.І. Рибачук
О.П. Стародуб
В.М. Шарапа