19 лютого 2025 року
м. Київ
справа №480/1180/24
адміністративне провадження №К/990/4147/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Желєзного А. Г., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №480/1180/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області Петра Токаря № 135 від 05 лютого 2024 року "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області" в частині застосування до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0101201) поліцейського взводу № 3 (швидкого реагування) роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним і скасувати наказ Начальника ГУНП в Сумській області від 05 лютого 2024 року № 44 о/с "По особовому складу" в частині звільнення його зі служби в поліції;
- поновити його на посаді поліцейського взводу №3 (швидкого реагування) роти № 1 батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Сумській області з 06 лютого 2024 року;
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 744,58 грн за кожен день вимушеного прогулу з 06 лютого 2024 року по день ухвалення рішення;
- стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 12 000 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року, відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Сумській області про закриття апеляційного провадження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року 480/1180/24 скасовано.
Прийнято нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області № 135 від 05 лютого 2024 року "Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП ГУНП в Сумській області" в частині застосування до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 3 (швидкого реагування) роти № 1 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Сумській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області від 05 лютого 2024 року № 44 о/с "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 3 (швидкого реагування) роти № 1 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Сумській області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №3 (швидкого реагування) роти № 1 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Сумській області з 06 лютого 2024 року.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06 лютого 2024 року по 09 грудня 2024 року у розмірі 228586,06 гривень.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права винятково в тому разі:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частин другої, третьої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію України», частини п'ятої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, розділ V особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану.
Суд касаційної інстанції зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Аналізуючи зміст касаційної скарги, Судом установлено, що заявником викладено суть спору у вказаній справі, обставини справи та фактично висловлено незгоду із прийнятим рішенням судом апеляційної інстанції. Проте, заявник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність правового висновку Верховного Суду, не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв'язку з посиланням на обставини справи, які можливо, на думку скаржника, мають певну своєрідність.
З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України скаржник зазначає, що суди попередніх не дослідили зібрані у справі докази та не надали оцінку матеріалам скарги.
Пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Однак, доводи скаржника у цій частині не доведені у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України. Не зазначає скаржник і які саме норми процесуального права порушено судами, а посилання на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази не можуть бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження у цій частині.
За таких обставин Суд уважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування можливості касаційного оскарження рішення суду з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Однак, твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього (підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Крім того, аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України в частині необхідності надання документу про сплату судового збору.
За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 1 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн.
Із текстів рішень судів попередніх інстанцій встановлено, що позивачем заявлено дві немайнові вимог й похідну від однієї з вимог.
Отже, розмір судового збору за подання та розгляд касаційної скарги становить 4844,80 грн (3028 грн х 0,4) х 2) х 200%.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783; код класифікації доходів бюджету: 22030102; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); найменування додатку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)", номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Враховуючи викладене, касаційна скарга має бути залишена без руху із встановленням скаржнику строку для виправлення вказаних недоліків шляхом подання до суду касаційної інстанції: уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої, п'ятої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, документу про сплату судового збору.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі №480/1180/24 залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
А. Г. Желєзний