19 лютого 2025 року
м. Київ
справа №400/351/25
адміністративне провадження № П/990/63/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Білоуса О. В., Блажівської Н. Є., Дашутіна І. В., Яковенка М. М.,
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди в сумі 12 783,00 грн, стягнення моральної шкоди в сумі 15 000,00 грн,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 щодо не підготовки висновку та проєкту рішення (ухвали) по дисциплінарній справі відкритій ухвалою ВРП №3540/2дп/15-24 від 04 грудня 2024 року, та не передачі висновку та проєкту рішення разом з матеріалами дисциплінарної справи до відповідного структурного підрозділу секретаріату ВРП для надання членам Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя для вивчення;
- зобов'язати члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 підготувати висновок та проєкт рішення (ухвали) по дисциплінарній справі відкритій ухвалою Другої Дисциплінарної палати від 04 грудня 2024 року №3540/2дп/15-24, та передати висновок та проєкт рішення (ухвали) разом з матеріалами дисциплінарної справи до відповідного структурного підрозділу секретаріату Ради для надання членам Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя для вивчення;
- стягнути з члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду спричинену за наслідками протиправної бездіяльності члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 у розмірі 12 783,00 грн;
- стягнути з члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду спричинену за наслідками протиправних дій у розмірі 15 000,00 грн;
- стягнути з члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 500,00 грн.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року передано справу №400/351/25 за позовом ОСОБА_1 до члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди в сумі 12 783,00 грн, стягнення моральної шкоди в сумі 15 000,00 грн на розгляд до Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду, як до суду першої інстанції.
До Верховного Суду справа надійшла 17 лютого 2025 року і згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для її розгляду визначено склад колегії суддів.
Вирішуючи питання про прийняття справи до провадження, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачені питання, які з'ясовує суддя після одержання позовної заяви, серед яких, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік суб'єктів владних повноважень, які можуть бути відповідачами у справах, що підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, а саме: Центральна виборча комісія, Верховна Рада України, Президент України, Рахункової палати, Вища ради правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, органи, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, суб'єкти призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, Кабінет Міністрів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України передбачено статтею 266 КАС України, у частині першій якої зазначено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;
2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат;
5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
За загальним правилом, судами, які вирішують адміністративні справи у першій інстанції є місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди). І лише у встановлених процесуальним законом випадках певні категорії спорів підсудні Верховному Суду, як суду першої інстанції.
За приписами частини першої статті 1 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
З урахуванням наведеного, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя - колегіального органу, а не її посадової особи (члена).
Отже, позовні вимоги до члена Вищої ради правосуддя не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.
Така правова позиція міститься в ухвалах Верховного Суду, а саме: від 23 жовтня 2024 року у справі №990/339/24, від 19 березня 2024 року у справі №320/9112/24, від 21 січня 2019 року у справі №9901/29/19, від 27 березня 2019 року у справі №9901/154/19, від 03 серпня 2018 року у справі №826/11766/18.
Водночас частиною другою статті 20 КАС України передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Відповідно до частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
За приписами пункту 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 171 КАС України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.
Враховуючи те, що подана ОСОБА_1 позовна заява не підсудна Верховному Суду, як суду першої інстанції, а також приймаючи до уваги правила виключної підсудності, визначені у статті 27 КАС України, Суд доходить висновку про необхідність передачі зазначеної позовної заяви до Миколаївського окружного адміністративного суду за підсудністю для вирішення цим судом питання про можливість відкриття провадження у справі.
В цій справі відсутній спір про підсудність, оскільки підсудність чітко визначено процесуальним законом, проте ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року прийнята без урахування вимог статті 266 КАС України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті справи №400/351/25 за позовом ОСОБА_1 до члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди в сумі 12 783,00 грн, стягнення моральної шкоди в сумі 15 000,00 грн, до провадження, оскільки в даному випадку Верховний Суд за інстанційною підсудністю є судом касаційної інстанції.
Крім того, Верховний Суд ураховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 30 січня 2025 року у справі №140/10981/24, відповідно до якої, згідно з частинами першою та другою статті 30 КАС України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Втім аналіз зазначених норм права дає підстави визнати, що первинно правила цієї статті спрямовані на недопущення спорів між судами одного інституційного рівня, яким підсудні справи з однаковим предметом спору. Саме тому, щоб унеможливити множинне пересилання справи з одного суду до іншого з підстави забезпечення дотримання територіальної підсудності, закон встановив таку заборону. Приписи частини другої статті 30 КАС України, які відсилають до правил статті 29 цього Кодексу, посилюють правильність думки про те, що передача справ з одного суду до іншого за підсудністю забороняється з підстав саме територіальної підсудності, а не інстанційної.
Водночас розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.
Ці висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати від 26 серпня 2019 року у справі № 855/364/19, і немає підстав, щоб змінити вказану правову позицію.
Отже, колегія суддів зазначає, що повернення адміністративної справи до Миколаївського окружного адміністративного суду відповідає вимогам статті 29 КАС України та не порушує норм процесуального права.
Крім того, 17 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 , у якому він просить ухвалити окрему ухвалу щодо судді Миколаївського окружного адміністративного суду Малих О.В.
Відповідно до частини 8 статті 249 КАС України, Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Водночас, Верховний Суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, оскільки не встановлено порушень, що могли б слугувати підставою для застосування частини 8 статті 249 КАС України.
Керуючись статтями 22, 29, 30, 171, 249, 287 КАС України, Суд
постановив:
Відмовити у прийнятті до свого провадження справи №400/351/25 за позовом ОСОБА_1 до члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди в сумі 12 783,00 грн, стягнення моральної шкоди в сумі 15 000,00 грн.
Повернути справу №400/351/25 до Миколаївського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо судді Миколаївського окружного адміністративного суду Малих О.В.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 256 КАС України, але може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді О. В. Білоус
Н. Є. Блажівська
І. В. Дашутін
М. М. Яковенко