19 лютого 2025 року
м. Київ
справа №320/1185/24
адміністративне провадження № К/990/4958/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі №320/1185/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій і бездіяльності, визнання незаконним звільнення, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення матеріального і грошового забезпечення,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:
1) визнати протиправними дії і бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання відповідей на його письмові заяви на ім'я Міністра оборони України від 10 липня 2023 року та від 21 серпня 2023 року у визначений законодавством термін;
2) визнати незаконним звільнення з військової служби полковника ОСОБА_1 без проведення з ним на день виключення із списків особового складу повного розрахунку відповідно до поданого рапорта від 07 серпня 2008 року, а також на підставі постанови Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2010 року у справі №2а-60/10, що набрала законної сили 16 лютого 2010 року;
3) скасувати накази директора департаменту гуманітарної політики Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 23 червня 2008 року №31 та Міністра оборони України (по особовому складу) від 26 квітня 2008 року щодо звільнення полковника ОСОБА_1 з військової служби та виключення із списків особового складу департаменту та всіх видів забезпечення, поновивши його на військовій службі на попередній посаді або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня посаді на підставі частини другої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
4) стягнути з Міністерства оборони України на його користь виплату матеріального і грошового забезпечення за період з 07 серпня 2005 року по дату фактичного поновлення на посаді включно, на підставі частини другої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року, позовну заяву повернуто без розгляду на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року задоволено частково.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року -змінено у мотивувальній частині та скасовано в частині повернення позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправними дій і бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання відповідей на письмові заяви ОСОБА_1 на ім'я Міністра оборони України від 10 липня 2023 року та від 21 серпня 2023 року у визначений законодавством термін. Справу у цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В іншій частині ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року залишено без змін.
Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог щодо визнання незаконним звільнення з військової служби полковника ОСОБА_1 без проведення з ним на день виключення із списків особового складу повного розрахунку відповідно до поданого рапорта від 07 серпня 2008 року, а також на підставі постанови Дарницького районного суду міста Києва від 05 лютого 2010 року у справі №2а-60/10, що набрала законної сили 16 лютого 2010 року; скасування наказів директора департаменту гуманітарної політики Міністерства оборони України (по стройовій частині) від 23 червня 2008 року №31 та Міністра оборони України (по особовому складу) від 26 квітня 2008 року щодо його з військової служби та виключення із списків особового складу департаменту та всіх видів забезпечення, поновленні його на військовій службі на попередній посаді або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня посаді на підставі частини другої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей; стягнення з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 виплати матеріального і грошового забезпечення за період з 07 серпня 2005 року по дату фактичного поновлення на посаді включно, на підставі частини другої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Справу в цій частині скаржник просить направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з наступного.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску останнім місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п'ятою 5 статті 122 КАС України, а також ненаданням належним чином засвідчених письмових доказів. Надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів на підтвердження існування обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві звернутися до суду з позовом у строки, визначені статтею 122 КАС України; копій документів, що додані до позовної заяви, які мають бути засвідчені відповідно до Національного стандарту ДСТУ 4163-2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» для суду та для відповідача.
На виконання вимог ухвали суду від 21 травня 2024 року про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 подав до суду заяву (клопотання) про поновлення пропущеного строку та щодо доказів на підтвердження існування обставин для звернення до суду з адміністративним позовом у справі №320/1185/24.
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції вказав, що за своєю суттю заява про поновлення строку зводиться до висловлення незгоди з процесуальним рішенням суду про залишення позовної заяви без руху. При цьому суд зазначив, що у межах цього спору передбачений статтею 122 КАС України місячний строк повинен обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення позивача з військової служби, тобто з 27 квітня 2008 року, а відтак закінчується 27 травня 2008 року. Відтак звернення до суду із вказаним позовом 12 січня 2024 року відбулося поза межами місячного строку.
Положеннями частин першої, другої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За правилами частини другої статті 99 КАС України (у редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби наказом Міністра оборони України від 26 квітня 2008 року №297) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, як й у редакції до 15 грудня 2017 року, так і після положення процесуального закону пов'язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що питання, пов'язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалося Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27 травня 2020 року у справі №9901/546/19, де вказано на те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що змісту позовних вимог у справі №2а-60/10 вбачається, що позивач був обізнаний як про своє звільнення з військової служби, так і про виключення із списків особового складу військової частини, оскільки предметом спору у згаданій справі визначив дії щодо невиплати Міністерством оборони України грошової компенсації за неотримане речове майно, а також бездіяльність останнього щодо неоформлення документів для надання їх у структурні підрозділи Пенсійного фонду України для оформлення пенсії.
Суди виходили з того, що позивачу було достеменно відомо про своє звільнення з військової служби у серпні 2008 року.
У свою чергу, із позовом про визнання незаконним такого звільнення, скасування відповідних наказів та поновлення на військовій службі позивач звернувся до суду 12 січня 2024 року, тобто поза межами як місячного строку, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України у чинній редакції, так й із пропуском річного строку, встановленого частиною другою статті 99 КАС України у редакції, що була чинною у 2008 році.
Суди вказали, що здійснення перегляду в апеляційному порядку постанови суду у справі №2а-60/10 лише 12 грудня 2023 року жодним чином не змінює момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про своє звільнення з військової служби. До того ж вирішення спору у справі №2а-60/10 не впливало на правомірність/протиправність звільнення ОСОБА_1 з військової служби у 2008 році, адже спір стосувався виплати грошового забезпечення та оформлення документів для призначення пенсії.
Суди дійшли висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду із позовними вимогами про визнання незаконним звільнення, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення матеріального і грошового забезпечення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року, позовну заяву повернуто без розгляду на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року -скасовано в частині позовних вимог про визнання протиправними дій і бездіяльність Міністерства оборони України щодо ненадання відповідей на письмові заяви ОСОБА_1 на ім'я Міністра оборони України від 10 липня 2023 року та від 21 серпня 2023 року у визначений законодавством термін. Справу у цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В іншій частині ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року залишено без змін.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, повертаючи позов в частині позовних вимог про визнання незаконним звільнення, скасування наказів, поновлення на посаді, правильно застосували положення статті 169 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених ними обставин не спростовують і не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.
Крім того, Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції в частині вимог щодо ненадання відповідей на письмові заяви позивача, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, не може бути предметом касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі №320/1185/24 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій і бездіяльності, визнання незаконним звільнення, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення матеріального і грошового забезпечення.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
Л. О. Єресько