20 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 400/4559/24
адміністративне провадження № К/990/42083/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Коваленко Н.В., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №400/4559/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року (у складі судді Малих О.В.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року (колегія у складі: головуючого судді Вербицької Н.В., суддів: Джабурії О.В., Кравченка К.В.), -
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо непідготовки та ненаправлення до комісії Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413; далі - Порядок №413);
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 направити до комісії Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413.
2. Обґрунтовуючи позов, вказував, що під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 04 вересня 2023 року приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується відповідними наказами командира ВЧ НОМЕР_1 . Водночас, відповідачем не було підготовлено та подано до комісії оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідку за формою згідно з додатку 6 до Порядку №413, що порушує право позивача на отримання статусу учасника бойових дій.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, визначається на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій, рапорту командиру підрозділу. Проте, доказів складення та наявності таких документів як у ВЧ НОМЕР_1 , так і у позивача у ході розгляду справи не надано. Як наслідок, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для підготовки та направлення до комісії оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
6. Як на підставу для касаційного оскарження судових рішень вказує на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), помилковість висновків судів попередніх інстанцій, неправильне застосування ними норм пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), абзацу 2 пункту 2, абзацу 10 пункту 4 Порядку №413 й відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах (щодо надання статусу учасника бойових дій військовослужбовцям з підстав участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України).
По суті вважає, що згідно із вказаними приписами законодавства учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Підставою ж для надання особі статусу учасника бойових дій, на переконання позивача, є довідка за формою згідно із додатком 6 до Порядку №413 про безпосередню участь військовослужбовця у відповідних заходах, видача якої не зумовлена періодом такої участі та наявністю будь-яких інших документів для її підтвердження, на чому безпідставно наголосили суди при відмові у задоволенні позовних вимог у цій справі.
7. 04 листопада 2024 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
8. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 листопада 2024 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Коваленко Н.В., Тацій Л.В.
9. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.
10. 29 листопада 2024 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ВЧ НОМЕР_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
11. Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 у період з 24 червня 2022 року по 05 грудня 2023 року включно проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . На підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27 жовтня 2023 року позивач переведений до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
13. Листом від 09 квітня 2024 року №3586 ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із проханням про надання довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України для укомплектування особової справи.
14. Відповідач у листі від 12 квітня 2024 року №0666/35/2668 вказав про відсутність підстав для надання відповідної довідки, оскільки військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_1 протягом проходження військової служби у військовій частині (з 24 червня 2022 року по 05 грудня 2023 року) виконував службові обов'язки, а безпосередньої участі в бойових діях не приймав.
15. Вважаючи, що відповідачем протиправно не було підготовлено та подано до комісії Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідку за формою згідно з додатку 6 до Порядку №413, позивач звернувся до суду з цим позовом.
16. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах й дотримання процесуальних норм, виходить з наступного.
17. Так, Закон №3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
18. За визначенням положень статті 4 Закону №3551-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
19. Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
20. Механізм надання статусу учасника бойових дій, зазначений в абзаці 1 пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII, визначений Порядком №413.
21. Як зазначено у абзаці другому пункту 2 Порядку №413 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), статус учасника бойових дій надається, крім інших, військовослужбовцям Збройних Сил, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
22. Статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань, проведення розвідувальних заходів, зокрема, які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва).
23. У відповідності до абзацу десятого пункту 4 Порядку №413 для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, підставою для надання статусу учасника бойових дій є довідка за формою згідно з додатком 6.
24. Особи, зазначені в абзаці десятому пункту 4 Порядку №413, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань (абзац одинадцятий пункту 4 Порядку №413).
25. Абзацом п'ятим пункту 6 Порядку №413 установлено, що для надання статусу учасника бойових дій особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.
26. Згідно ж пункту 8 Порядку №413, у разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.
27. Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та виконання нею особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань. Наявність таких обставин є правовою підставою для подачі командирами (начальниками) військових частин (органів, підрозділів) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.
28. У взаємозв'язку із наведеним Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що за приписами статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон №1932-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) бойові дії - це форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
29. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі №200/3996/23, постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.
У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.
У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.
Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.
30. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 вересня 2023 року №255 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 відряджено з пункту постійної дислокації військової частини на полігон АДРЕСА_1 04 вересня 2023 року та вирішено вважати його таким, що прибув до оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». Наказом же командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05 вересня 2023 року №256 вирішено вважати молодшого лейтенанта ОСОБА_1 таким, що 05 вересня 2023 року вибув із оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » до пункту постійної дислокації військової частини.
31. За висновком судів першої та інстанції інстанцій, як вже зазначалося вище у цій постанові, у відповідача не було правових підстав для підготовки та направлення до комісії оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, оскільки документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, як то бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій, рапорт командира підрозділу, відсутнє.
32. Проте, у ході розгляду справи ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не скористалися наданими їм процесуальним законодавством інструментами, спрямованими на всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин у справі, та не витребували у оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » інформації щодо виду (суті) завдань, які виконував ОСОБА_1 при відрядженні його на полігон міста Дружківки Донецької області 04 вересня 2023 року, а відтак і не перевірили достовірності зазначеної відповідачем у листі від 12 квітня 2024 року №0666/35/2668 інформації при відмові у видачі та направленні за належністю відповідної довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413 (щодо неприймання участі у бойових діях).
33. Тобто, роблячи висновок про необґрунтованість заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, суди попередніх інстанцій всупереч положенням КАС України тягар доказування переклали на позивача, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства.
34. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, а також зважаючи на аргументи позивача, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з'ясувати, які завдання/заходи у такому разі виконував/здійснював позивач, будучи направленим до оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (полігон міста Дружківки Донецької області) упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення. А якщо б були для цього підстави - зупинитися на питанні, а чи могло бути так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у завданнях/заходах у документах, які потім слугують підставою для видачі довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413.
35. Такий підхід до вирішення спору або б підтвердив доводи позивача в цій частині чи спростував би їх. Щонайменше судовий розгляд через призму повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи не давав би підстав для сумніву у правильності дій/рішень відповідача, а також у дотриманні судами попередніх інстанцій завдань і принципів адміністративного судочинства.
36. До того ж, поза увагою судів та без відповідної правової оцінки залишилися й обставини посилання у колонці 5 додатку 1 до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 01 жовтня 2023 року №3370 «Про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям 4 запасної роти військової частини НОМЕР_1 за вересень 2023 року» на бойове розпорядження від 01 вересня 2023 року №7506, як на підставу для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди за відповідний період вересня 2023 року.
37. Слід також зазначити, що відповідні документи (бойові накази (бойові розпорядження), журнали бойових дій, журнали ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості, рапорти (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах) не можуть знаходитися у позивача, оскільки оформлюються начальником (командиром) підрозділу, де проходить службу (куди відряджений) військовослужбовець.
38. Крім того, апеляційний суд, вказавши на тривалість виконання бойових (службових) завдань в контексті обсягу та виду документів, які підтверджують їх здійснення (менше чи більше ніж 30 календарних днів), помилково застосував норми Порядку №413, які врегульовують порядок надання статусу учасника бойових дій особам, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення. Положення ж порядку надання статусу учасника бойових дій особам, що брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, які наведені вище Судом у цій постанові, не пов'язують надання відповідного статусу із тривалістю виконання означених завдань.
39. Отже, неповне встановлення обставин у справі та допущенні недоліки унеможливлють формулювання Верховним Судом правового висновку щодо питання застосування конкретної норми (норм) права у подібних правовідносинах, на відсутність якого посилався позивач, визначаючи підстави касаційного оскарження судових рішень, а також констатування судової помилки при застосуванні відповідної норми (норм) права чи відсутності такої.
40. Усунення вказаних недоліків можливе лише у разі відновлення судового розгляду справи судом першої інстанції.
41. За правилами частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
42. Пунктом другим частини першої статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
43. Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, рішення судів першої та апеляційної інстанцій на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа, - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року скасувати.
Справу №400/4559/24 направити на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.
СуддіС.Г. Стеценко Н.В. Коваленко Л.В. Тацій