19 лютого 2025 року
м. Київ
справа №240/9193/24
адміністративне провадження № К/990/4102/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність, яка полягала у проведенні нарахування та виплати грошового забезпечення, обчисленого із використанням такої розрахункової величини, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений станом на 01 січня 2018 року для визначення розмірів його складових за період з 26 червня 2020 року по 11 липня 2021 року; зобов'язати провести перерахунок грошового забезпечення за період з 26 червня 2020 року по 31 грудня 2020 року включно належні позивачу з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 4370,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1350,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 01 січня 2021 року по 26 червня 2021 року включно належні позивачу з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 4720,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1450,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 26 червня 2021 року по 11 липня 2021 року включно належні позивачу з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу 4720,00 грн на місяць та окладу за військовим званням 1540,00 грн на місяць, визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови №704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; за період з 26 червня 2020 року по 11 липня 2021 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадовою окладу в період: з 26 червня 2020 року по 31 грудня 2020 року 4370,00 грн; з 01 січня 2021 року по 11 липня 2021 року 4720,00 грн та розміру окладу за військове звання в період: з 26 червня 2020 року по 31 грудня 2020 року 1350,00 грн; з 01 січня 2021 року по 26 червня 2021 року 1450,00 грн; з 26 червня 2021 року по 11 липня 2021 року 1540,00 грн; визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX на 01 січня 2021 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти. Також просив суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та стягнути витрати на правову допомогу у розмір 16000 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку та виплати ОСОБА_1 з 26 червня 2020 року по 11 липня 2021 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IХ станом на 01 січня 2020 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-IХ станом на 01 січня 2021 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 26 червня 2020 року по 11 липня 2021 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-IХ станом на 01 січня 2020 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року №1082-IХ станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на правничу допомогу.
27 січня 2025 року засобами поштового зв'язку відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Житомирським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, судом касаційної інстанції не встановлено і заявником касаційної скарги не зазначено.
Отже, у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов О.В. Кашпур