20 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/16184/23 пров. № А/857/21721/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року (головуючий суддя Смокович В.І., м. Луцьк) у справі № 140/16184/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
22.06.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.06.2020 по 21.05.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.06.2020 по 21.05.2023, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 №100.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - в частині позовних щодо стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (в частині невиплати індексації грошового забезпечення без врахуванням базового місяця - дата виплати 30 листопада 2021 року) залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. Вказує, що виплата індексації грошового забезпечення здійснена 30.11.2021 року не може вважатися днем фактичного розрахунку, оскільки з таким розрахунком позивач не погодився та оскаржив його у судовому порядку, де судом повторно розглядалось питання виплати індексації грошового забезпечення. В свою чергу, розрахунок з індексації грошового забезпечення за період що розглядався - відповідач здійснив 22.05.2023 року та в межах місячного строку позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду, що проігноровано судом першої інстанції. Той факт, що відповідач одразу не здійснив виплату індексації грошового забезпечення в повному обсязі та позивач був змушений повторно звертатися за захистом своїх прав до суду не може бути підставою для пропуску строку звернення позивача до суду.
17.09.2024 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути врахована судом лише у випадку наявності обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. В заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача не навів жодних причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для поновлення такого строку. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
У відповідності до частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Як визначено частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Колегія суддів звертає увагу, що предметом даного спору є вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.
Отже, в даному випадку строк звернення до суду становить один місяць з дня фактичного розрахунку.
Оглядаючи матеріали справи, апеляційний суд зазначає наступне.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 червня 2020 року №274-ос майора ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас з посади начальника відділу активних заходів головного оперативно-розшукового відділу за підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої (у зв'язку із закінченням строку контракту) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 17 червня 2020 року №359-ос позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
При звільненні ОСОБА_1 не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період проходження ним служби у 2015 - 2020 роках, у зв'язку із чим він звернувся до суду за захистом порушеного права.
На виконання судових рішень у справі №140/5263/21, 30 листопада 2021 року в/ч НОМЕР_1 позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 13 029, 90 грн, що підтверджується випискою з банку від 01 грудня 2021 року №2BV90FRMVAP6GDSR4.
Надалі, за судовими рішеннями у справі №140/6870/22, 22 травня 2023 року ОСОБА_1 виплачено ще 71 609,06 грн заборгованості з індексації грошового забезпечення, що підтверджується банківською випискою №SAN39OHKUI89VCJ5.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що оскільки виплата грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі №140/5263/21 проведена 30 листопада 2021 року, тому строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні сплив 30 грудня 2021 року.
При цьому, колегія суддів зауважує, що строк звернення за кожною підставою для нарахування середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку обраховується окремо.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2022 року у справі №300/3142/20 та від 07 вересня 2023 року у справі №160/914/23, застосування якої судом є релевантним у спірних правовідносинах.
Отже, зважаючи на те, що з вимогами про нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати грошового забезпечення, проведеного за судовим рішеннями у справі №140/5263/21 (дата виплати 30 листопада 2021 року) ОСОБА_1 звернувся 21 червня 2023, тому позивач пропустив місячний строк звернення до суду з такими вимогами.
Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами. Поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин. Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким критеріям: існують обставини, які унеможливлювали або ускладнили вчинення процесуальних дій у визначений законом строк і створювали об'єктивні перешкоди для звернення до суду; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Отже, поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути врахована судом лише у випадку наявності обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача не навів жодних причин пропуску строку звернення до суду, з огляду на що суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для поновлення такого строку та залишення такої позовної заяви в частині невиплати індексації грошового забезпечення без врахуванням базового місяця - дата виплати 30 листопада 2021 року без розгляду.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року у справі № 140/16184/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний