20 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/17564/24 пров. № А/857/29104/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 380/17564/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,-
суддя у І інстанції Кузан Р.І.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
16 серпня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо визначення позивачу 74 % розміру суддівської винагороди при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за Протоколом/розпорядженням щодо призначення /перерахунку пенсії від 08.08.2024 (РІШЕННЯ 134650025696 від 09.08.2024 про перерахунок пенсії). Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88% суддівської винагороди, встановленої Довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №167 від 15.07.2024 з моменту виникнення права - 09.07.2024.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо визначення ОСОБА_1 74 % розміру суддівської винагороди при призначенні мені щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за Протоколом/розпорядженням щодо призначення /перерахунку пенсії від 08.08.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% суддівської винагороди, встановленої Довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №167 від 15.07.2024, з 09.07.2024.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 00 коп.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає, що рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що до стажу роботи на посаді судді не підлягає зарахуванню період проходження строкової служби та половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, оскільки чинним законодавством такого не передбачено.
Враховуючи вищенаведене, апелянт вважає, що згідно вимог статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховувати до суддівського стажу період проходження строкової військової служби та половину строку навчання у ВНЗ немає підстав.
Позивач не скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів від 04.09.1991 №180 ОСОБА_1 обраний народним суддею Личаківського районного народного суду міста Львова.
Постановою Верховної Ради України від 09.07.2003 №1072-ІV позивач обраний на посаду судді Личаківського районного суду м. Львова безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя №2074/0/15-24 від 09.07.2024 позивача звільнено з посади судді Личаківського районного суду м. Львова у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №2074/0/15-24 від 09.07.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Личаківського районного суду м. Львова у зв'язку з поданням заяви про відставку» за результатами вивчення доданих до заяви про відставку документів щодо визначення наявності в судді ОСОБА_1 відповідного стажу для звільнення у відставку, а саме актів про призначення, обрання на посаду судді, копій трудової книжки, диплома, копії військового квитка, Вища рада правосуддя встановила, що до стажу, який дає право на відставку, підлягають зарахуванню: період проходження строкової військової служби з 11 листопада 1981 року до 7 грудня 1983 року 2 роки 26 днів; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі із 31 липня 1984 року до 29 червня 1989 року 2 роки 5 місяців 14 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 2 роки 1 місяць 2 дні; стаж роботи безпосередньо на посаді судді із дня обрання на посаду судді (4 вересня 1991 року) до дня ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення 32 роки 10 місяців 5 днів. Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, становить 39 років 5 місяців 17 днів.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та з 04.05.2023 отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Розмір довічного грошового утримання ОСОБА_1 склав 74%.
Рішенням відповідача №134650025696 від 09.08.2024 ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 74% суддівської винагороди.
ОСОБА_1 вважаючи протиправними дії відповідача щодо невірного перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VIII) визначені основні засади державної політики у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII передбачено, що суддя, який має стаж роботі на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно з частиною першою статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відповідно до абзацу 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На час обрання ОСОБА_1 на посаду судді (04.09.1991) законодавством не було передбачено право судді на відставку. Тому, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у постанові від 14.06.2018 у справі №9901/382/18, застосуванню підлягає законодавство, яке діяло на день обрання судді безстроково.
Відповідно до частини першої статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ) кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно з абзацом 2 статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
В подальшому, після втрати чинності ст.1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» в березні 2008 року, питання врахування інших (крім роботи на посаді судді) періодів діяльності до стажу роботи, що дає право на відставку, було врегульовано нормами Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів»
Відповідно до пункту 3-1 цієї Постанови до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
А тому, доводи апелянта про те, що до стажу роботи на посаді судді не підлягає зарахуванню період проходження строкової служби та половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі є необґрунтованими.
З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до стажу роботи, що дає позивачу право на відставку та одержання довічного грошового утримання, крім часу роботи на посадах судді, зараховується половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та календарний період проходження строкової військової служби.
Відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII (у чинній редакції) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Тобто, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
У зазначеній справі №9901/805/18 Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду про те, що частину другу статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Рішенням Вищої ради правосуддя 2074/0/15-24 від 09.07.2024 ОСОБА_1 звільнений з посади судді Личаківського районного суду м. Львова у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У вказаному рішенні ВРП № 2074/0/15-24 від 09.07.2024 зазначено, що за результатами вивчення доданих до заяви про відставку документів щодо визначення наявності в судді ОСОБА_1 відповідного стажу для звільнення у відставку, а саме актів про призначення, обрання на посаду судді, копій трудової книжки, диплома, копії військового квитка, Вища рада правосуддя встановила, що до стажу, який дає йому право позивачу на відставку, підлягають зарахуванню: період проходження строкової військової служби з 11 листопада 1981 року до 7 грудня 1983 року 2 роки 26 днів; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі із 31 липня 1984 року до 29 червня 1989 року 2 роки 5 місяців 14 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 2 роки 1 місяць 2 дні; стаж роботи безпосередньо на посаді судді із дня обрання на посаду судді (4 вересня 1991 року) до дня ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення 32 роки 10 місяців 5 днів. Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку, становить 39 років 5 місяців 17 днів.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Верховним Судом неодноразово у своїх постановах, зокрема від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21, від 08 вересня 2022 року у справі №380/10696/21, висловлено правову позицію, згідно з якою стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Враховуючи зазначене вище в сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що загальний стаж позивача для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, у розумінні Закону № 1402, складає 39 років 5 місяців 17 днів.
З урахуванням норм Закону № 1402 у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи з його стажу 39 років, повинен становити 88%, з яких: 50% - за стаж роботи на посаді судді 20 років; 38% (19 роки * 2%) - за кожен рік на посаді судді понад 20 років.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 380/17564/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук