Справа №766/6745/24 н/п 2-др/766/22/25
20 лютого 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючої судді Кузьміної О.І.,
за участю секретаря судового засідання Савицького В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні заяву адвоката Ліфлянчик Станіслава Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Адвокат Ліфлянчик С.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у даній справі, в якій він вказує на те, що рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 29.01.2025 року відмовлено у задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. При ухваленні рішення у справі, питання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу не вирішено. Просить ухвалити у справі додаткове рішення та стягнути на користь відповідача понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.
В судове засідання адвокат Ліфлянчик С.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд заяви без його участі, вимоги заяви підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань на адресу суду не надходило.
За положеннями ч. 4 ст. 270 ЦПК України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Вирішуючи заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення суд виходить з такого.
Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, в т.ч. питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п.3).
Згідно з ч.1, п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд враховує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).
Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові -на позивача.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137, ч.8 ст.141 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах: від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19, від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі № 753/1203/18, від 15.06.2021 року у справі № 159/5837/19, від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18. Указана судова практика є незмінною.
Відповідно до положень ст.26Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону № 5076-VI).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Як встановлено судом, рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 29.01.2025 року в задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
При ухваленні рішення судом не вирішено питання про відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу.
Також судом встановлено, що відзив відповідача на позовну заяву надійшов до суду 11.06.2024 та в ньому зазначено, зокрема, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які очікує понести відповідач з розглядом справи складається з витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи, що рішенням суду у задоволенні позову АТ «Сенс Банк» відмолено повністю, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування відповідачу ОСОБА_1 понесених судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на правничу допомогу.
При цьому, вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що в межах цієї справи відповідач отримував правову допомогу від адвоката Ліфлянчик С.І. що підтверджується: Договором про надання професійної правничої допомоги №24/058/2024 від 24.05.2024, яким визначено розмір, строк та порядок оплати гонорару адвокату, зокрема, фіксований розмір гонорару - 20000,00 грн.; свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю, ордером АЕ №1289987 від 29.05.2024; та актом №24/05/2024/1 про надання послуг від 03.02.2025р. на суму 20000,00 грн.
Разом з тим, розподіляючи витрати відповідача на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному стороною відповідача розмірі у сумі 20000,00 грн., адже такий розмір, окрім іншого, має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
В даному випадку суд приходить до висновку про те, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю справи, складністю та обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом.
Отже, враховуючи складність справи, а також виходячи з предмету спору, ціни позову, значення справи для сторін, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критеріїв реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, суд керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, відповідно до вимог ст.137 ЦПК України вважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у зв'язку з розглядом цієї справи до 15000,00 грн. та стягнути їх з позивача на користь відповідача.
У зв'язку з цим, виходячи з вимог ст.270 ЦПК України, суд вважає необхідним ухвалити із зазначеного питання додаткове рішення, яким заяву представника відповідача задовольнити частково.
Керуючись ст. 12, 13, 133, 134, 137, 141, 246, 264, 270 ЦПК України,-
Заяву адвоката Ліфлянчик Станіслава Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.100) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 ) понесені витрати на правову допомогу в сумі 15000,00грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
У задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. І. Кузьміна