18 лютого 2025 року справа 160/27572/23
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,
при секретарі Личкатій Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 (суддя Юхно І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні
ОСОБА_1 23.10.2023 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправним ненарахування і невиплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.01.2022 по 27.09.2023 та зобов'язати нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.01.2022 по 27.09.2023 в сумі 89303гр19к. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що наказом №5 від 10.01.2022 вона звільнена з військової служби. На день звільнення не була виплачена індексація. Позивачка вказує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 у справі №160/12028/22 зобов'язано нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року. Повністю розрахунок по індексації проведений 28.09.2023 та на картковий рахунок переведено НОМЕР_2 гр86к.
У відзиві військова частина проти позову заперечувала, зазначаючи що позивачка не використала досудовий порядок вирішення спору, передбачений Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу в зв'язку з порушенням строку їх виплати». На день звільнення не було спору про розмір нарахованих сум, а з позовом про виплату індексації ОСОБА_1 звернулась через сім місяців після звільнення. Розрахунок в позовній заяві здійснений без застосування обмеження шестимісячним строком, передбаченим статтею 117 КЗпП України. Заявлена сума не співмірна з розміром простроченої заборгованості та періодом затримки. Судове рішення про виплату індексації вони отримали 05.04.2023 та не мали можливість своєчасно провести розрахунок в в'язку відсутністю коштів у кошторису витрат. Крім того, спеціальним законодавством про проходження військової служби не передбачена виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 позов задоволений частково. Визнано протиправним ненарахування і невиплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.01.2022 по 27.09.2023 та зобов'язано Військову частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.01.2022 по 27.09.2023 в сумі 84636гр14к.
В апеляційній скарзі військова частина просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на ті самі доводи, що і у відзиві на позовну заяву.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
Відповідно до абзацу 3 статті 242 Положення про проходження громадянами України військової служби в збройних силах України, затвердженого Указом Президента України №1153 від 10.12.2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим, речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до статті 116 КЗпП України, яка діє з 19.07.2022, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані і виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, в тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. В разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України, яка діє з 19.07.2022, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більше як а період, встановлений частиною 1 цієї статті.
Переліченими нормами передбачено відшкодування в тому випадку, якщо підприємство, установа, організація не розрахувались зі звільненим працівником в день звільнення. Тобто, якщо саме на день звільнення підприємство, установа, організація має перед звільненим працівником заборгованість, то весь час, поки ця заборгованість не буде виплачена, передбачений особливий вид відповідальності - виплата середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Іншими словами, відповідальність підприємства, установи, організації починається з дня звільнення працівника і закінчується днем, коли працівникові виплачена сума, яку підприємство, установа, організація мали виплатити в день звільнення, але не більше як за шість місяців.
Наявність заборгованості військової частини з виплати позивачці індексації грошового забезпечення на дату звільнення 10.01.2022 підтверджено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 у справі №160/12028/22, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023. Згідно виписки з банківського рахунку позивачки, індексація в сумі 84644гр86к перерахована 28.09.2023.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17 зробила висновок, що під належними звільненому працівнику сумами необхідно розміти всі виплати, на отримання яких працівник має право на дату звільнення (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, за несвоєчасний розрахунок при звільненні має проводитись за весь час до дня остаточного розрахунку, в тому числі і після прийняття судового рішення про стягнення невиплачених в день звільнення сум.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 у справі №810/451/17 підкреслила, що обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку. Саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Задовольняючи позов, окружний суд правильно вказав, що при вирішенні конкретних справ щодо проходження публічної служби за відсутності у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими регулюються спірні правовідносини, підлягає застосуванню КЗпП, в якому визначені основні трудові права осіб.
Відповідно до статті 1 Конвенції Міжнародної організації праці №95 від 01.07.1949 «Про захист заробітної плати», незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і яку роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, які надані чи мають бути наданими, - є заробітною платою.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №8-рп/2002 від 07.05.2002, при розгляді конкретних справ щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовані спірні правовідносини, може застосувати норми КЗпП України, в якому визначені основні трудові права працівників.
Є безпідставними посилання військової частини на Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу в зв'язку з порушенням строку їх виплати» оскільки він не регулює питання виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Натомість, положення статей 116, 117 КЗпП України не передбачають обов'язковий досудовий порядок вирішення спору. Оскільки при звільненні позивачці не була виплачена індексація, військова частина помилково вважає що на день звільнення не було спору про розмір нарахованих сум. Зміни до статті 117 КЗпП України про обмеження шестимісячним строком виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні набули чинності з 19.07.2022, до звільнення позивачки з військової служби, а тому суд першої інстанції стягнув середній заробіток за всі 625 днів затримки розрахунку, правильно застосувавши принцип пропорційності розміру невиплаченої суми до розміру всіх належних при звільнені сум, як це передбачено в постановах Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №806/2473/18 та від 30.11.2020 у справі №480/3105/19.
Колегія суддів відхиляє доводи військової частини що позивачка тривалий час не зверталась з позовом про виплату індексації грошового забезпечення, що суттєво збільшило час затримки розрахунку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підприємства, установи, організації підвищують розміри оплати праці в зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи, організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці, грошового забезпечення в зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету України.
Таким чином, військова частина була зобов'язана виплатити позивачці індексацію не чикаючи судового рішення.
Колегія суддів відхиляє доводи військової частини що судове рішення про виплату індексації не могли своєчасно виконати в в'язку відсутністю коштів у кошторису витрат. Як зазначалось вище, військова частина була зобов'язана виплатити позивачці індексацію в день звільнення не чикаючи судового рішення. Виконання положень статей 116, 117 КЗпП України не залежить від фінансового становища підприємств, установ, організацій та законодавством не передбачено звільнення від обв'язку виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в зв'язку з відсутністю коштів.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241 - 244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 18.02.2025 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Повна постанова складена 20.02.2025.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді Т.І. Ясенова
судді О.В. Головко