20 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 932/4875/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2024 року (суддя Ярощук О.В. ) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Поліцейського Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, старшого лейтенанта поліції Личкатого Олександра Олександровича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,
ОСОБА_1 23.05.2023 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАС № 6997909 від 15.05.2023, винесену поліцейським Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Личкатим О.О. по справі про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 340 грн за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Стягнути у повному обсязі на користь ОСОБА_1 судові витрати, у т.ч. витрати на професійну правничу допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС №6997909 від 15.05.2023, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн скасовано. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн 44 коп. та у розмірі 3000 (три тисячі) грн у повернення сплачених витрат на правничу допомогу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що поліцейський розглянув справу з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Також зазначає про необґрунтоване стягнення витрат на правничу допомогу, адже дана справа є незначної складності.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з відповідача понесені витрати пов'язані із розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що поліцейським УПП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Личкатим Олександром Олександровичем 15 травня 2023 року винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 6997909, згідно з якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн у зв'язку з вчиненням останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, 15.05.2023 у м. Дніпро по вул. Князя Володимира Великого, в районі будинку 24, керуючи автомобілем VOLKSWAGEN ID.4, держаний номер НОМЕР_1 , не виконала вимогу дорожнього знаку 2.2 «STOP», чим порушила вимоги п. 8.4.б Правил дорожнього руху - порушення вимог дорожніх знаків пріоритету.
Не погодившись з цією постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Зазначає, що ПДР не порушувала, доказів зворотного відповідачем не надано.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до підпункту п. 8.4. б Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, дорожні знаки поділяються на групи, зокрема, б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Дорожній знак пріоритету 2.2 «STOP» проїзд без зупинки заборонено. Відповідно до підпункту 2.2 пункту 33.2 «Знаки пріоритету» розділу 33 ПДР «Проїзд без зупинки заборонено», дорожній знак 2.2 забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В даній справі предметом спору є доведення з боку відповідача належними та допустимими доказами допущення позивачем порушення правил дорожнього руху, а саме, не виконання вимог дорожнього знаку 2.2 «STOP».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, адже відповідачем не надані належні докази фіксації правопорушення (відео докази з камери 471271 та 470610), більш того, є безпідставними посилання апелянта, що відповідачем надано відео з телефону інспектора, на якому зафіксовано правопорушення, адже належними відео доказами в даній справі можуть бути записи з камери 471271 та 470610, які є додатком до постанови серії ЕАС № 6997909 від 15.05.2023.
Судом апеляційної інстанції досліджено відеозаписи, які містяться в адміністративній справі, проте з останніх можливо встановити лише сірий транспортний засіб, який повертає праворуч, однак відомостей про вчинення правопорушення відеозаписи не містять.
При цьому не є обґрунтованими доводи апелянта, що рапорт, поданий старшим лейтенантом поліції Личкатим О.О., є належним доказом вини позивача, оскільки поняття доказів та критерії доказування у справах про адміністративне правопорушення визначені статтею 251 КУпАП, серед яких відсутній такий спосіб доказування, як рапорт посадової особи, яка винесла постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги такий висновок суду не спростовують.
Також суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції в межах вимог процесуального закону правомірно стягнув на користь позивача сплачені судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу, розмір яких зменшено судом пропорційно до складності справи з 10 000,00 грн до 3 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн у суді апеляційної інстанції представником позивача надано копії: договору про надання правничої допомоги адвокатом від 03.06.2024; акту приймання-передачі послуг від 27.01.2025 № 1, розрахункову квитанцію серії ААА11 № 0011 від 27.01.2025 на сумі розрахунку 5 000,00 грн.
До Акту приймання-передачі послуг від 27.01.2025 включено такі види робіт Адвокатського бюро «Магомедової Зареми»: написання відзиву на апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2024 року у справі № 932/4875/23 - 5 000,00 грн за 5 годин роботи.
Натомість, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи та визначену судом першої інстанції суму витрат для відшкодування, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн лише за підготовку відзиву на апеляційну скаргу є неспівмірними зі складністю адміністративної справи, витраченим часом на надання правничої допомоги та загальною присудженою сумою судом першої інстанції, у зв'язку з чим витрати на правничу допомогу для відшкодування з боку відповідача підлягають зменшенню до 1 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2024 року в адміністративній справі № 932/4875/23 залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.
Постанова суду набирає законної сили з 20 лютого 2025 року та оскарженню не підлягає.
Повна постанова складена 20 лютого 2025 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова