С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 2/760/2348/24
В справі 760/31744/21
І. Вступна частина
05 грудня 2024 року в місті Києві
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Коробенка С.В.
за участю секретаря Левіцької Н.О.
представника Відповідача ГУ НП у м. Києві - Глущенко О.М.
представника Відповідача ДПП - Шуміленка С.М.
розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у м. Києві та Департаменту патрульної поліції про відшкодування шкоди завданої незаконними діями.
ІI. Описова частина
В листопаді 2021 року Позивач ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з цивільним позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями працівників поліції, 1500000,00 гривень та на відшкодування матеріальної шкоди 5300,00 гривень.
Свої вимоги Позивач обгрунтовував наступним.
Вказує, що з 2011 року він займається адвокатською діяльністю, тобто надає професійну правничу допомогу громадянам і організаціям як на платній основі, так і на безоплатній основі (pro bono) - в якості допомоги особам, які не мають грошових коштів на те, щоб найняти собі адвоката.
Надання професійної правничої допомоги на безоплатній основі Позивач вважає своїм соціальним обов'язком.
ОСОБА_1 зазначає, що 17.07.2020 в період часу з 14:00 до 22:00 год. за адресою: м. Київ вул. Булаховського, 32, та м. Київ, пр. Перемоги, 109, службовими особами - працівниками поліції, а саме Святошинського УП ГУНП у місті Києві та Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції була вчинена низка кримінальних правопорушень (злочинів і кримінальних проступків) проти нього, адвоката та захисника підозрюваних, затриманих осіб
Так, 17.07.2021 о 13 год. 48 хв. за адресою: м. Київ, вул. Булаховського, 32, працівниками патрульної поліції, а саме: інспектором роти № 5 батальйону № 1 полку № 1 з обслуговування правого берегу УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_5 та поліцейським роти №5 батальйону № 1 полку № 1 з обслуговування правого берегу УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_6 були затримані за підозрою у зберіганні наркотичних речовин, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . До затриманого ОСОБА_2 були застосовані спеціальні засоби - кайданки. Згодом на місце події вказаними поліцейськими, що здійснили затримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , був викликаний ще один екіпаж, до якого була включена жінка-поліцейський, а саме екіпаж у складі інспектора роти № 5 батальйону № 1 полку № 1 з обслуговування правого берегу УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_4 та інспектора роти № 5 батальйону № 1 полку № 1 з обслуговування правого берегу УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_7.
Приблизно о 14 год. 00 хв. 17.07.2020 Позивач, як він зазначає, повертаючись додому та проходячи біля будинку за адресою АДРЕСА_1 , почув голосні крики затриманої ОСОБА_3 з проханням про допомогу. Позивач, як він зазначає, зупинився, щоб побачити, що трапилось та чому ця жінка перебуває в істериці та просить на допомогу.
На місці події Позивач, як він стверджує, побачив дві службові автівки поліцейських, чотирьох патрульних (три чоловіка та одна жінка), а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 а також затриманого ОСОБА_2 , який сидів на землі в кайданках та затриману ОСОБА_3 , яка знаходилась біля нього та кричала, плакала та просила на допомогу.
Позивач запитав у ОСОБА_3 , що сталося, на що вона відповіла, що поліцейські їх затримали нібито за підозрою у зберіганні наркотиків, проте в них насправді наркотиків немає, та вони (поліцейські) хочуть підкинути їм наркотики.
Позивач зазначив, що запропонував затриманим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свою допомогу, і вони погодилися укласти зі ним договори та щоб він був на даний час на місці їх затримання їхнім захисником і захищав їх права та законні інтереси як підозрюваних у вчиненні злочину (затриманих за підозрою). Про укладення таких договорів Позивач та затримані повідомили працівників поліції.
Надалі, як стверджує Позивач, приблизно через 15-20 хвилин на місце події прибула чергова СОГ Святошинського УП у складі чотирьох осіб, серед яких слідча ОСОБА_8 . Позивач, як він стверджує, представився їй та показав їй посвідчення адвоката, а також повідомив те, що на даний час він є захисником затриманих ОСОБА_2. та ОСОБА_3 та буде брати участь як захисник у слідчих діях, а тому попросив занести свої дані до протоколу огляду місця події.
На це слідча ОСОБА_8 відповіла, що усні договори затриманих із Позивачем її не влаштовують, а письмові необхідно подати до канцелярії управління поліції. Крім того, слідча висловила припущення, що його посвідчення адвоката може бути підробленим, а усі доводи, що ці дані можна перевірити в Єдиному реєстрі адвокатів, відхиляла, посилаючись на брак часу.
На повторні законні вимоги Позивача внести дані про нього як захисника до протоколу, слідча ОСОБА_8 дала вказівку патрульним, зокрема, ОСОБА_5 прибрати його з місця проведення слідчих дій, оскільки він заважає їй.
Після цього ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 сказали, що Позивач має відійти на відстань десяти метрів від слідчих дій, оскільки він заважає, після чого почали застосовувати до нього незаконні заходи фізичного впливу, відштовхувати від місця проведення особистого обшуку його підзахисних.
Після цього, як зазначив Позивач, він дістав свій мобільний телефон та почав в порядку ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» застосовувати технічний засіб (мобільний телефон ASUS ZENFONE 4 з вбудованою відеокамерою), здійснювати аудіо/відеофіксацію порушень закону, а фактично, злочинів, що вчинялись патрульними та слідчою. Патрульні, як вказує Позивач, штовхали його, хапали за руки, фізично заважали здійсненню відеофіксації вчинюваних злочинів.
Позивач вказує, що він зробив два телефонних дзвінка по лінії 102 і повідомив, що відносно нього, адвоката, поліцейськими вчиняються злочини, а саме його фізично не допускають до слідчих дій, які проводяться з його підзахисним.
На місце події приїхав ще один екіпаж патрульної поліції у складі інспектора роти № 5 батальйону № 1 полку № 1 з обслуговування правого берегу УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_9 та інспектора роти № 5 батальйону № 1 полку № 1 з обслуговування правого берегу УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_10 .
Як стверджує Позивач, зрозумівши, що він вже задокументував їх чисельні злочини, що він вже зателефонував на лінію 102, і про ці злочини офіційно повідомив, поліцейські на чолі з ОСОБА_5 почали будувати план як з цієї ситуації вийти, тобто як свої злочини приховати.
Так, ОСОБА_5 зателефонував своєму керівникові та погоджував з ним телефоном питання фальсифікації відносно Позивача злочину, тобто штучного створення доказів і фальсифікації на підтвердження вчинення нібито Позивачем злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто нібито завдання ним ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.
Через деякий час за викликом ОСОБА_5 приїхала карета швидкої медичної допомоги, в якій сам ОСОБА_5 провів приблизно 10-15 хвилин, після чого вийшов звідти з забинтованим ліктьовим суглобом та якоюсь довідкою.
Позивач, як він вказує, продовжував фільмувати вчинювані відносно нього поліцейськими злочини, та під час чергового спілкування зі слідчим ОСОБА_8 один з патрульних різким ударом вибив з його рук мобільний телефон. В цей час ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , застосовуючи грубу фізичну силу, вдвох завалили Позивача на землю, грубо поклавши обличчям на асфальтове покриття. Після цього ОСОБА_9 та ОСОБА_10 завели руки Позивача за спину та наділи кайданки, максимально туго їх застібнувши. Крім того, ОСОБА_9 боляче притиснув його голову до асфальту та зробив декілька ударів коліном по голові.
В цей час ОСОБА_4 допомогла ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , боляче наступила своїми ногами Позивачу на ноги та користуючись безпорадним станом Позивача, залізла своєю рукою до його кишені, витягнула мобільний телефон, який продовжував знімати відео та не встиг заблокуватися, та почала видаляти відзняті відеозаписи.
Потім ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повели Позивача, як він зазначає, в кайданках з заведеними за спиною руками, в напівзігнутому положенні до поліцейського автомобіля, силою заштовхали в поліцейський автомобіль. В нього було побите та брудне обличчя, порваний одяг. В той час, коли Позивач сидів в кайданках з заведеними за спину руками на задньому сидінні поліцейського автомобіля, як він стверджує, ОСОБА_5 обшукував його одяг, витягнув портмоне з документами, усі документи (паспорт, довідку про присвоєння РНОКПП, посвідчення адвоката, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу). Потім він відійшов на деякий час і повернувся з мобільним телефоном Позивача, який 10-15 хвилин тому витягнула в момент його незаконного силового затримання ОСОБА_4 , і поклав його Позивачу до кишені шортів. Як виявилося згодом, усі зроблені Позивачем відеозаписи на телефон були видалені.
Приблизно протягом півгодини - сорока хвилин Позивач, як він зазначає, сидів на задньому сидінні поліцейського автомобіля з заведеними за спину руками в кайданках, що спричиняло сильний біль, незручності та страждання. Він неодноразово просив поліцейських зателефонувати до швидкої медичної допомоги, до його власного адвоката ОСОБА_11 , до Ради адвокатів Київської області, проте в усіх його законних проханнях, фактично, як затриманої особи, поліцейські відмовляли та говорили, що всі ці питання має вирішувати слідчий, який скоро приїде.
Приблизно через хвилин сорок, коли приїхав слідчий ОСОБА_12 , як зазначає Позивач, його витягли з поліцейського автомобіля та зняли кайданки, проте він продовжував бути фактично затриманим, адже він не мав свободи пересування, стояв біля поліцейського автомобіля, і по боках від нього перебували патрульні поліцейські.
Приблизно через 5-10 хвилин ОСОБА_12 та ОСОБА_5 наказали Позивачу сідати до поліцейського автомобіля та їхати до Святошинського управління поліції надавати пояснення, при цьому підкреслили, що відмовитись їхати до управління поліції він не може.
ОСОБА_1 зазначає, що він підкорився незаконному наказу та сів до поліцейського авто, до якого також сіли ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які за незаконним наказом ОСОБА_12 відвезли його до Святошинського управління поліції, без роз'яснення прав затриманого, складення протоколу затримання та інших дій, які були зобов'язані вчинити у випадку затримання особи, в тому числі - не повідомили Раду адвокатів Київської області, що були зобов'язані зробити.
У Святошинському управління поліції Позивач, як він стверджує, примусово провів п'ять годин, тобто з 17 год. до 22 год. А в цілому його незаконне затримання тривало шість годин: з 16 год. до 22 год.
Крім того, слідчий ОСОБА_12 йому повідомив, що відносно нього до ЄРДР внесені відомості у кримінальному провадженні № 12020100080003327 від 17.07.2020 за фактом вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, а саме за фактом завдання тілесних ушкоджень патрульному поліцейському ОСОБА_5 .
Потім слідчий ОСОБА_12 фактично допитав Позивача, оформивши такий допит під «пояснення».
Як зазначає ОСОБА_1 , йому були завдані тілесні ушкодження та він дуже погано себе почував, проте ОСОБА_12 не повідомив на чисельні прохання Позивача Раду адвокатів Київської області, та не викликав швидку медичну допомогу. Лише о 22 годині, після того як допит Позивача був завершений, ОСОБА_12 викликав швидку медичну допомогу для нього та випустив з приміщення управління поліції.
На кареті швидкої допомоги Позивача, як він вказує, повезли до лікарні № 17, де за наслідками огляду видали довідку № 1234 з діагнозом: «забій м'яких тканин голови та обличчя. Забій м'яких тканин ділянки лівого ліктьового суглобу та лівої гомілки».
Паралельно, як стверджує Позивач, після проведення слідчих дій на місці затримання 17.07.2020 по вул. Булаховського в м. Києві ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було доставлено до Святошинського управління поліції, де слідчий ОСОБА_12. шляхом залякувань та погроз змусив їх проти волі під диктовку вночі написати відмови від послуг адвоката, тобто від послуг Позивача. Крім того, зі слів Позивача, слідчий ОСОБА_12 погрожував застосуванням незаконного покарання до ОСОБА_2. та ОСОБА_3 у випадку їх виходу з ОСОБА_1 на зв'язок і підписання договору про надання правничої допомоги.
Таким чином, як стверджує Позивач, старшим слідчим Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_12., слідчим Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8., інспекторами УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_5., ОСОБА_4., ОСОБА_9 ОСОБА_10. були вчинені незаконні дії, що мають усі ознаки кримінальних правопорушень, що на час пред'явлення позову були предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №62020100000001442 від 19.07.2020, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 398 та ч. 2 ст. 397 КК України.
У зв'язку з викладеним Позивач наполягає на тому, що гарантії його адвокатської діяльності були найгрубішим чином порушені працівниками поліції 17.07.2020 шляхом вчинення відносно нього вищеописаних дій, в тому числі:
- насильницьких, злочинів: незаконного втручання у правомірну адвокатську діяльність як захисника ОСОБА_2. та ОСОБА_3 , завдання тілесних ушкоджень з незаконним застосуванням заходів фізичного впливу та спеціальних засобів (кайданок), незаконного затримання і позбавлення волі протягом шістьох годин (з 16.00 до 22.00 год.),
- порушення недоторканості адвокатської таємниці - примусового відібрання мобільного телефону та видалення з нього відеозаписів, зроблених Позивачем на місці події, спроби незаконного притягнення Позивача до кримінальної відповідальності шляхом створення штучних доказів у зв'язку зі здійсненням Позивачем правомірної адвокатської діяльності
Таким чином, як стверджує Позивач, державою Україною в особі працівників поліції були порушені взяті на себе міжнародними актами законодавства зобов'язання щодо захисту адвокатів і гарантій адвокатської діяльності, допущені відносно адвоката злочини, вчинені службовими особами правоохоронних органів і такими злочинами йому завдана матеріальна та моральна шкода.
Матеріальна шкода, як зазначає ОСОБА_1 , становить 5300 гривень, і полягала у:
а) необхідності сплати 4000 грн за відновлення видалених патрульною ОСОБА_4 з його телефону відеозаписів з метою їх долучення в якості доказів;
б) пошкодженні годинника вартістю 1000 грн;
в) пошкодженні футболки вартістю 300 гривень.
Моральна шкода зі слів Позивача полягає в тому, що його, адвоката, посеред білого дня в публічному місті, в безпосередній близькості від його робочого місця, в присутності широкого кола осіб, які все це бачили та навіть знімали, в тому числі сусідів Позивача, було шляхом застосування поліцейськими грубої фізичної сили та кайданок затримано, завдано тілесних ушкоджень, і з заведеними за спину руками в кайданках конвойовано до поліцейського автомобіля, куди силою заштовхали та утримували без кондиціонування та свіжого повітря протягом близько години. Після цього він був вимушений протягом 15-20 хвилин стояти фактично в статусі затриманого біля поліцейського автомобіля з брудним і побитим обличчям, в порваному поліцейськими одязі, що також бачили перехожі, в тому числі ті, які знають Позивача особисто, чи які могли б стати його потенційними клієнтами.
Все це, на думку Позивача, вкрай негативно відобразилось на його професійному іміджі та діловій репутації, адже серед осіб, що все це бачили та, зокрема, серед тих, що його знають, виникла думка, що він вчинив якийсь злочин, за який і був силовим шляхом з застосуванням кайданок затриманий поліцейськими. Він був вимушений через це робити публікації в соціальній мережі «Фейсбук» з виправдовуваннями та поясненнями спільноті, мешканцям мікрорайону «Новобіличі», тобто своїм сусідам і знайомим своїх дій. Тобто, Позивачу, як він вказує, довелось фактично виправдовуватись та пояснювати людям, що він не вчинив жодного злочину, а моє затримання з застосуванням поліцейськими грубої фізичної сили та кайданок було незаконним.
Крім того, Позивач вказує, що 17.07.2020 поліцейськими йому були завдані тілесні ушкодження, а приблизно протягом двох-трьох місяців після вчинення відносно нього цих злочинів він продовжував відчувати сильне душевне хвилювання, не міг спокійно засинати, був вимушений приймати сильнодіючі заспокійливі медикаментозні препарати, оскільки дуже хвилювався та переживав щодо наміру слідчих Святошинського УП ГУНП у м. Києві притягнути його, завідомо невинного, адвоката, до кримінальної відповідальності за злочин, який він не вчиняв, адже ніякому правоохоронцю тілесних ушкоджень не заподіював.
У зв'язку з незаконними діями, Позивач, як він вказує, вимушений витрачати чимало свого часу, емоційних, фізичних, психофізичних сил, фінансових, соціальних і економічних ресурсів.
З огляду на викладені обставини Позивач вважає достатньою компенсацію за спричинену моральну шкоду суму в розмірі 1500000 гривень.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва Коробенка С.В. від 29 листопада 2021 року відкрите загальне провадження у справі.
27 червня 2022 року до суду надійшов відзив Державної казначейської служби України, в якому Відповідач-1 проти позову заперечував. Зазначив, що Казначейство жодних прав та інтересів Позивача не порушувало, не вступало з ним у правовідносини і не завдало жодної шкоди. Відтак, не може нести відповідальності за шкоду, завдану діями інших суб'єктів. Крім того, Позивач, на думку Відповідача-1 не надав належних доказів наявності моральної та матеріальної шкоди та її розміру.
29 червня 2022 року Відповідач-3 (Департамент патрульної поліції) подав письмовий відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечував, наполягаючи на тому, що жодним судовим рішенням не було встановлено незаконності дій працівників патрульної поліції. Натомість, протиправність таких дій є предметом розгляду в кримінальній справі (кримінальне провадження №62020100000001442), яка розглядається Святошинським районним судом м. Києва, в межах якої обвинувачуються працівники поліції ОСОБА_5 , ОСОБА_8., ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень відносно ОСОБА_1 , передбачених ч. 2 ст. 397, ч. 2 ст. 365 КК України. А тому, враховуючи відсутність відповідного судового рішення у вказаній справі, немає підстав стверджувати, що дії працівників поліції були протиправними. Крім того, Відповідач-3 вважає розмір компенсації за спричинену моральну шкоду явно завищеним, а понесені Позивачем матеріальні втрати не підтвердженими.
10 лютого 2023 року до суду надійшов відзив Відповідача-2 (Головне управління Національної поліції у м. Києві), в якому викладені заперечення проти позову, які полягають в тому, що протиправність дій працівників поліції жодним чином не встановлена, розмір моральної шкоди завищений, а матеріальна шкода доказами не підтверджена. Крім того, представник Відповідача-2 звернув увагу на те, що в межах кримінальної справи (провадження №62020100000001442), яка розглядається Святошинським районним судом м. Києва, Позивачем заявлений ідентичний позов про відшкодування моральної шкоди
Ухвалою від 24 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року зазначену ухвалу суду від 24 березня 2023 року було скасовано, справу повернуто до суду для подальшого розгляду.
У судовому засіданні Позивач підтримав заявлені позовні вимоги.
Представники Відповідача-2 (Головного управління Національної поліції у м. Києві) та Відповідача-3 (Департамент патрульної поліції) проти позову заперечували з підстав, викладених у відзивах.
Відповідач-1 представника у судове засідання не направив.
Суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника Державної казначейської служби України, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.
ІІІ. Мотивувальна частина
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов'язком держави.
На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про національну поліцію» національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для убезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом. Поліцейський зобов'язаний письмово повідомити свого керівника, а той зобов'язаний повідомити прокурора про завдання особі тілесних ушкоджень унаслідок застосування фізичної сили.
Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про національну поліції» встановлені підстави для застосування спеціального засобу - кайданок. Так, кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються:
а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти;
б) під час затримання особи;
в) під час конвоювання і доставляння) затриманого або заарештованого;
г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; г
г') проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.
Судом встановлено, що Позивач ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4661/10 від 27.10.2011, виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.
Діяльність Позивача як адвоката захищається гарантіями, встановленими Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими нормативними актами.
Статтею 23 вказаного Закону передбачено, що професійні права, честь і гідність адвоката гарантуються та охороняються Конституцією України, цим Законом та іншими законами, зокрема:
-забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності;
-забороняється вимагати від адвоката, його помічника, стажиста, особи, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, а також від особи, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю, надання відомостей, що є адвокатською таємницею;
-проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, здійснюється на підставі судового рішення, ухваленого за лопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя;
-забороняється проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов'язаних із здійсненням адвокатської діяльності;
-адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками провадження, дотримання засад змагальності і свободи в наданні доказів та доведенні їх переконливості;
-життя, здоров'я, честь і гідність адвоката та членів його сім'ї, їх майно перебуває під охороною держави, а посягання на них тягнуть відповідальність, передбачену законом;
-адвокату гарантується право на забезпечення безпеки під час участі у кримінальному судочинстві в порядку, встановленому законом;
-забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом;
-орган або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, зобов'язані негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону;
-забороняється притягати до кримінальної чи іншої відповідальності адвоката (особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю) або погрожувати застосуванням відповідальності у зв'язку із здійсненням ним адвокатської діяльності згідно із законом.
Відповідно до ст. 45 КПК України захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
Відповідно до ст. 48 КПК України захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника.
Відповідно до ч. 7 ст. 46 КПК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов'язані виконувати законні вимоги захисника.
З досліджених судом матеріалів справи, в тому числі - відеозаписів, наданих Позивачем на флеш-накопичувачі (Том 1, а.с. 56), встановлено наступне.
17.07.2020 близько 14:00 год. за адресою: м. Київ вул. Булаховського, 32, на місці затримання працівниками Департаменту патрульної поліції громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 КК України, Позивач ОСОБА_1 уклав з ними усну угоду щодо здійснення їх захисту під час проведення слідчих та процесуальних дій, пов'язаних з їх затриманням.
Водночас, працівниками поліції, присутніми на місці події, були вчинені дії по відношенню до Позивача ОСОБА_1 , які містять ознаки протиправності, зокрема:
-Позивача не було допущено до участі у проведенні слідчих та процесуальних дій за участю його підзахисних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 :
-вилучено (вибито з рук) мобільний телефон, яким він здійснював відеофіксацію слідчих (процесуальних) дій,
-застосовано до нього фізичну силу (повалено на землю з подальшим утриманням на ній),
-застосовано спеціальні засоби - кайданки;
-супроводжено до службового автомобіля патрульної поліції з подальшим утриманням там (позбавленням свободи);
-доставлено до районного відділу поліції з подальшим утриманням там протягом деякого часу (позбавленням свободи).
З висновку експерта №042-1461-2021 (судово-медична експертиза), складеного 29.11.2021 вбачається, що під час первинно відомого звернення 17.07.2020 по медичну допомогу у ОСОБА_1 з урахуванням даних його судово-медичного огляду (20.07.2020), у останнього мали місце наступні тілесні ушкодження:
А) садна - в лівій лобно-скроневій ділянці, в правій вилицевій ділянці, на задній поверхні лівого плеча в верхній третині та нижній третині (2), на задній поверхні лівого ліктьового суглобу (5), на задній поверхні лівого променево-зап'ясткового суглобу, на задній поверхні шиї майже по центру та дещо справа, на бічній поверхні шиї злів в нижній третині, напередній поверхні лівого колінного суглобу, на передній поверхні лівої гомілки в середній третині та передньо-зовнішній поверхні;
Б) синці - на передньо-внутрішній поверхні правого плеча в верхній третині та середній третині, назадній поверхні правого передпліччя в нижній третині.
Характер та морфологічні властивості виявлених ушкоджень свідчать про те, що утворилися від щонайменше 27-кратної травмуючої дії тупого (тупих) предмету.
За фактом зазначених подій на підставі заяви ОСОБА_1 , як потерпілого, відносно працівників поліції було зареєстроване кримінальне провадження №62020100000001442 від 19.07.2020.
За результатами досудового розслідування вказаного кримінального провадження 04 січня 2023 року був складений обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 397, ч. 2 ст. 355 КК України; ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 397 КК України; ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 365 КК України та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 365 КК України.
Вказаний акт переданий на розгляд Святошинського районного суду м. Києва (справа №759/141/23), і станом на день вирішення справи розгляд кримінальної справи не закінчений.
Крім того, судом встановлено, що працівниками поліції також було зареєстроване кримінальне провадження №12020100080003327 від 17.07.2020 на підставі повідомлення працівника поліції ОСОБА_5 про заподіяння йому, як працівнику правоохоронного органу під час здійснення службових обов'язків, громадянином ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.
Постановою слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві Свінціцького С.І. вказане кримінальне провадження було закрите у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення з посиланням на те, що під час перегляду відеозаписів з портативного відеореєстратора, які були надані Департаментом патрульної поліції, не зафіксовано нанесення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу ОСОБА_5. (Том 2, а.с. 185)
Таким чином, не зважаючи на те, що розгляд кримінальної справи відносно працівників поліції ОСОБА_5 , ОСОБА_8., ОСОБА_9 та ОСОБА_10 досі триває, факт вчинення ними кримінальних правопорушень судовим рішенням не підтверджується, суд має достатні докази, що вказують на неправомірні дії працівників поліції по відношенню до позивача, в тому числі - під час виконання ним повноважень адвоката (захисника у кримінальному провадженні).
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Наявність зазначених вище обставин згідно частини третьої статті 12 ЦПК України підлягає доказуванню Позивачем.
Положеннями статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року в справі № 686/5244/21 (провадження № 61-14316 св 21) зазначено, що правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
При вирішенні таких спорів слід виходити з того, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Отже, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
При цьому у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування ЄСПЛ виходить із презумпції спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем та обов'язку саме відповідача спростувати таку презумпцію. У контексті визнання ЄСПЛ існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди прикладом може слугувати, зокрема, рішення від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України» (Romashov v. Ukraine), заява № 67534/01, де ЄСПЛ указав, що моральна шкода завдана самим фактом порушення з боку державного органу.
Суд погоджується з тим, що у зв'язку з допущеними працівниками поліції відносно ОСОБА_1 неправомірними діями він зазнав душевних і фізичних страждань, які були спричинені як фізичним впливом на нього (заподіяння тілесних ушкоджень, позбавлення свободи пересування, застосування кайданок), так і моральним тиском у зв'язку з недопущенням до здійснення професійної адвокатської діяльності, створенням у сторонніх осіб, які могли спостерігати за подіями, уявлення про нього як про злочинця, якого затримано працівниками поліції, організацією кримінального провадження щодо нього за безпідставною заявою працівника поліції про начебто заподіяння Позивачем йому тілесних ушкоджень тощо.
Водночас, оцінюючи розмір компенсації, заявленої Позивачем до відшкодування, в сумі 1500000 гривень, суд вважає її завищеною і такою, що не відповідає вимогам розумності і виваженості. Суд висловлює переконання, що не зважаючи на наявність підстав для відшкодування Позивачеві компенсації за спричинену моральну шкоду, її розмір не повинен розглядатися як засіб збагачення.
Виходячи з принципу розумності, пропорційності та справедливості, враховуючи тяжкість протиправних дій вчинених відносно Позивача, суд вважає адекватною сатисфакцією стягнення на користь ОСОБА_1 з держави грошової компенсації в розмірі 50000 грн.
Розглядаючи питання про обгрунтованість позовних вимог про стягнення з держави компенсації за спричинену матеріальну шкоду, суд звертає увагу на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В обгрунтування понесення витрат в розмірі 4000 грн за відновлення видалених патрульною ОСОБА_4 з його телефону відеозаписів Позивачем надано два рахунки-фактури №ЛКК-0053 від 05.08.2020, виставлені ТОВ «ЕПОС», один з яких - на суму 2500 гривень (призначення: «відновлення інформації»), а інший - на суму 4000 гривень (призначення: «дослідження інформації»).
При цьому згідно з актом здачі прийняття-робіт №РН-03745 від 19.08.2020 Виконавцем ТОВ «ЕПОС» були проведені роботи саме «Дослідження інформації» (Том 1, а.с. 25). Крім того, з наданих документів неможливо встановити, яка саме інформації досліджувалася, на якому носії, і які результати такого дослідження.
Таким чином, посилання Позивача на причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями працівників поліції щодо нього та необхідністю несення витрат в розмірі 4000 гривень достатніми доказами не підтверджується.
Вимоги про відшкодування Позивачу матеріальної шкоди, завданої пошкодженням годинника вартістю 1000 грн футболки вартістю 300 гривень також не підтверджені жодним доказом.
У зв'язку з викладеним у задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити повністю.
IV. Резолютивна частина
Керуючись статтями 23, 1167, 1174 Цивільного кодексу України, ст. 12, 141, 81, 263, 264, 273 ЦПК України, суд вирішив:
1.Позов задовольнити частково.
Стягнути з Держави за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 50000 гривень.
В іншій частині позову відмовити.
2.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3.Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
Відповідач-1: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ідентифікаційний номер юридичної особи: 37567646;
Відповідач-2: Головне управління Національної поліції в м. Києві, адреса: вул. Володимирська, 15; ідентифікаційний номер юридичної особи: 40108583;
Відповідач-2: Департамент патрульної поліції, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; ідентифікаційний номер юридичної особи 40108646.
Суддя: