Справа № 159/5573/24
Провадження № 2/159/621/25
20 лютого 2025 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі: головуючого - судді Шишиліна О.Г., за участю секретаря судового засідання - Бакай Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує що 29.01.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_3 укладено електронний Договір № 6314895 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. За умовами укладеного договору, відповідачу був наданий кредит на суму 15450 грн. строком на 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору, ТОВ «Авентус Україна» надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем було вказано особисто під час укладання договору. ТОВ «Авентус Україна» виконало взяті на себе зобов'язання та надав ОСОБА_3 кредит в сумі 15450 грн., що підтверджується копією довідки платіжного провайдера . 25.09.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна»» укладений договір факторингу № 25.09/23-Ф, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за Кредитним договором № 6314895 від 29.01.2023 року. Відповідач свої зобов'язання не виконав та заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становить 61568,55 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 15450 грн., заборгованості за процентами - 27670,9 грн. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 61568,55 грн. та судові витрати у справі.
Заочним рішенням від 11.11.2024р. позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 звернулася до суду як правонаступник із заявою про перегляд заочного рішення вказуючи на те, що її чоловік помер.
Ухвалою від 05.12.2024р. ОСОБА_1 залучено у справі правонаступником.
Ухвалою суду від 23 січня 2025 року скасовано заочне рішення, справу було призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
У судове засідання призначене на 17.02.2025 року сторони не з'явилися.
Враховуючи , що позивач у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, а також те, що ОСОБА_1 та її представник подали заяву про розгляд справи у їх відсутності суд вирішив справу за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
За змістом частин четвертої та п'ятої ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 вказано, що за таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників справи про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.
Отже за таких умов датою рішення суд зазначає дату складання повного текста рішення.
Дослідивши докази по справі суд дійшов висновку про таке.
09.01.2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_3 укладено електронний Договір № 6314895 про надання коштів на умовах споживчого кредиту..
Судом встановлено що на підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Авентус Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку ОСОБА_3 вказано особисто під час укладання Договору.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_3 виконав та надав кредит в сумі 15450 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек Україна».
Кредитний договір № 6314895 був укладений в електронній формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Законом України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Законом України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 1.3. договору № 6114895, тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 15450 грн.
Згідно договору № 6114895, строк кредиту 360 днів року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Відповідно до 1.5.1. договору, стандартна процента ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.
28.02.2023 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту, тому були нараховані проценти за 60 календарних днів 25.09.2023-23.11.2023.
Також судом встановлено, що 25.09.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна»» укладений договір факторингу № 25/09/23-Ф, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за Кредитним договором № 6314895 від 29.01.2023 року.
Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату(у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як зазначено в ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумнийстрокдоказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, до позивача, відповідно до укладеного договору факторингу № 25.09/23-Ф перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_3 за договором № 6314895 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.01.2023 року, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог.
З витягу з реєстру боржників до Договору Факторингу № 25.09/23-Ф від 25 вересня 2023 року вбачається що заборгованість ОСОБА_3 за договором № 6314895 становить 43120,95 грн.,з яких сума заборгованості за основною сумою боргу 15 450,00 грн., сума заборгованості за відсотками 27 670,95 грн.
Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 встановлено що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Донецька область Покровський район, с.Кам'янка.
З Свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 січня 2024 року виданого приватним нотаріусом Олєйніковою О.В. вбачається, що спадкоємцем зазначеного у свідоцтві належної ОСОБА_3 ,1983 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 квартири є його син ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є малолітнім.
Статтею 242 Цивільного кодексу України встановлено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками малолітніх та неповнолітніх дітей.
Отже відповідач у даному випадку діє в інтересах малолітнього син ОСОБА_4 .
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, а ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відтак, до спадкоємців переходять не тільки права, що належали спадкодавцю, але і його обов'язки. Винятком з цього правила є лише зобов'язання боржника, які припиняються зі смертю фізичної особи.
В силу вимог ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
В усіх інших випадках до спадкоємців переходять відповідні боргові зобов'язання спадкодавця.
Так, у спадщину переходять: обов'язки, що випливають з цивільно-правових договорів (крім тих, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця); обов'язки з відшкодування матеріальної шкоди (збитків); обов'язки по відшкодуванню моральної шкоди (присудженої судом за життя спадкодавця); обов'язки по виплаті неустойки у вигляді штрафу або пені (присудженої судом за життя спадкодавця); витрати на утримання, догляд, лікування, поховання спадкодавця (але не більш, ніж за 3 роки); обов'язки за договором оренди житла з викупом.
Згідно зі ст.1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
За приписами ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб'єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва.
Борги спадкодавця - це майнові зобов'язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов'язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов'язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.
За чинним законодавством спадкоємці, які прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов'язання спадкодавця в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини.
Хоча стаття 1281 ЦК України не конкретизує способів пред'явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника, проте, по-перше, за формою наведене звернення банку має бути саме певною вимогою майнового характеру, а, по-друге, така вимога має бути висунута до конкретних перелічених суб'єктів - спадкоємців, які прийняли спадщину.
Виходячи зі змісту ст.1281 ЦК України, допускається два способи пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: 1) безпосередньо до спадкоємців; 2) опосередковано - через нотаріуса. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд. При цьому, законодавством не передбачені форма і зміст вимог кредитора та на нотаріуса не покладено обов'язку перевіряти обґрунтованість вимог.
В постанові ВС від 04 вересня 2019 року у справі №200/20405/16-ц зазначено, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватися в межах вартості отриманого ним у спадщину майна. До спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
В постановах ВС від 22 січня 2020 року у справі №306/2000/16-ц та від 04 лютого 2021 року у справі №587/381/15-ц зроблено правовий висновок про те, що при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з'ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Крім того, в постанові від 19.02.2020 року у справі №607/98/17 ВС зробив висновок, що доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Отже, виходячи з викладених обставин та того, що неповнолітній син відповідача прийняв спадщину і отримав згідно свідоцтва про право на спадщину за законом майно, що складається з цілої частки квартири АДРЕСА_1 , доказів про вартість якої відповідач суду не надав, суд вважає, що відповідач, як законний представник набула обов'язок задовольнити вимоги кредитора.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців у межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.
Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.
Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов'язки на нового боржника.
Право на захист є складовою суб'єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.
Згідно усталеної судової практики судами традиційно визнавались за кредиторами спадкодавця права на вимогу до спадкоємців щодо виконання зобов'язань попереднього боржника, спадкодавця.
Відповідно до структури ЦК України у книзі першій, розділу І «Основні положення», у статті 16 визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.
Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року (справа №645/3265/13-ц), а також у постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 (справа №192/2761/14), виснувано:
«Зокрема відповідно до абзацу 2 частини другої статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги. Ані зі змісту, ані з системного аналізу наведеного правила у зв'язку з іншими нормами ЦК України Верховний Суд не має правових підстав зробити висновок, що такий спосіб захисту є єдино можливим.
Отже, позивач вправі вимагати з відповідачів стягнення суми заборгованості за кредитними договорами, оскільки обов'язок спадкоємців боржника перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця полягає у поверненні сум за кредитом та іншими нарахуваннями за позикою, що виникли до дня смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них.
Верховний Суд дійшов висновку, що застосування правила ст.1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема п.5 ч.2 ст.16 ЦК України про примусове виконання обов'язку в натурі.
Тлумачення ж статті 1282 ЦК України окремо від інших норм ЦК України позбавить кредитора права на захист своїх цивільних прав та інтересів у тому випадку, якщо на час його звернення до суду з відповідною позовною вимогою майно, яке було передано спадкоємцю у натурі, не збереглося.
Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.
Відповідно до статті 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.
Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов'язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.
Саме таке розуміння особливостей захисту прав кредиторів у спадкових відносинах відповідає основній меті цивільного права, якою є забезпечення стабільності цивільного обороту».
З огляду на наведені вище правові висновки, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту прав, як стягнення коштів, відповідає вимогам ч.2 ст.1282 ЦК України.
Як зазначено в свідоцтві про смерть Серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином до спадкоємця переходять відповідні боргові зобов'язання спадкодавця станом на 18 березня 2023 року.
З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 18 березня 2023 року ОСОБА_3 мав загальну заборгованість в сумі 30207,84 грн., з яких 15450,00 грн. основний борг та 14754,84 грн. процентів за користування кредитом.
Інші нарахування про які вказує позивач, знаходяться позамежами спадкових зобов'язань відповідача тому задоволенню не підлягають..
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач сплатив за подання позову 2422,40 грн. судового збору, а також підтвердив витрати на правничу допомогу адвокатом - договором про надання правничої допомоги № 17/07-2024 від 17.07.2024, актом прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно договору № 17/07-2024 від 17.07.2024, сума 10000,00 грн.
Згідно ч.6 ст.137 ЦПК України обов'язок обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач будь-яких доказів неспівмірності витрат на правничу допомогу суду не надав, із заявою про зменшення витрат на правничу допомогу адвокатом до суду не зверталась, а тому такі витрати відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України стягує з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 30207,84 : 61568,55 *100 = 49%.
За таких обставин у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1186,98 грн судового збору та 4900,00 грн. правничої допомоги.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , яка діє від імені малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна»» заборгованість за кредитним договором №6314895 від 29.01.2023 року в сумі 30207,84 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1186,98 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 4900,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Копію судового рішення направити сторонам.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20.02.2025 р.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна», код ЄДРПУ 44559822, адреса: 03150, вул. Загородня, буд.15, офіс 118 кв.2, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН