20 лютого 2025 р. Справа № 440/6637/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2024, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, м. Полтава, по справі № 440/6637/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2024 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просила суд:
- визнати протиправними дiї відповідача щодо вiдмови позивачу в зарахуваннi до страхового стажу перiодiв роботи згiдно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.02.1983: з 07.09.1982 по 28.02.1983 на посадi ученицi магазина-школи Хорольської райспоживспiлки; з 15.05.1984 по 11.09.1987 на посадi нянi ясла-садочку "Незабудка" Хорольськоrо молококонсервного комбiнату дитячих продуктів",
-визнати протиправним та скасувати рiшення Головного управлiння Пенсійного фонду України в Донецькiй областi № 164850011963 вiд 17.05.2024 про вiдмову в призначеннi пенсії за віком,
-зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача перiоди роботи згiдно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.02.1983: з 07.09.1982 по 28.02.1983 - на посадi ученицi магазина-школи Хорольської райспоживспiлки; з 15.05.1984 по 11.09.1987 - на посадi нянi ясла-садочку "Незабудка" Хорольського молококонсервного комбiнату дитячих продуктiв",
-призначити пенсiю за вiком вiдповiдно до статті 26 Закону № 1058-IV вiд 09.07.2003 "Про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування" з 10.05.2024 року.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі № 440/6637/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково:
Визнано протиправним та скасувано рiшення Головного управлiння Пенсійного фонду України в Донецькiй областi № 164850011963 вiд 17.05.2024 про вiдмову в призначеннi пенсії за віком.
Визнано протиправними дiї Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо вiдмови в зарахуваннi до страхового стажу ОСОБА_1 перiоду роботи згiдно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.02.1983 з 07.09.1982 по 28.02.1983 на посадi ученицi магазина-школи Хорольської райспоживспiлки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 10 травня 2024 року з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року у справі № 440/6637/24 скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилався на те, що при поданні заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 подала до Головного управлiння Пенсійного фонду України в Донецькiй областi на підтвердження трудового стажу тільки трудову книжку, в якій містяться неточні записи про періоди роботи, у зв'язку з відсутністю номерів підстав на прийняття та звільнення з роботи, тоді як не надала жодних інших архівних довідок чи документів за спірний період, з огляду на що, у відповідача були відсутні підстави для зарахування цих періодів роботи до трудового стажу позивачки.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, третя особа будь-яких заяв до суду не надавала.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що справа судом розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, який відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на норми частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 травня 2024 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії у зв'язку з досягненням пенсійного віку, до якої приєднав підтверджуючі документи.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області № 164850011963 від 17 травня 2024 року в призначенні пенсії відмовлено з тих підстав, що загальний стаж позивача склав 27 років 01 місяць 26 днів при необхідності не менше 31 рік. При цьому до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 07.09.1982 по 28.02.1983 на посадi ученицi магазина-школи Хорольської райспоживспілкти та з 15.05.1984 по 11.09.1987 на посадi нянi ясла-садочку "Незабудка" Хорольськоrо молококонсервного комбiнату дитячих продуктів" через те, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 28 лютого 1983 року допущено недоліки: записи 1-2 не містять номерів підстав на прийняття та звільнення з роботи, а записи 10-11 не завірені відтиском печатки.
Переконання позивача у протиправності відмови відповідача у призначенні їй пенсії за віком стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що помилковими є висновки відповідача про те, що постанови правління райспоживспілки мають містити такий обов'язків реквізит як номер постанови , який має бути зазначений у трудовій книжці позивача, оскільки довідкою Хорольської районної спілки споживчих товариств № 25 від 21 травня 2024 року (яка позивачем не приєднувалась до заяви про призначення пенсії) підтверджено, що постановам правління райспоживспілки за 1982-1983 роки номер не присвоювався.
Колегія суддів з приведеними висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не подавалася апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, а тому суд апеляційної інстанції у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАСУ перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які стосуються висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29 липня 1993 року, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України (далі по тексту - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Як встановлено із матеріалів справи судом апеляційної інстанції, зі змісту записів № 1 та № 2 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 28 лютого 1983 року встановлено, що позивач на підставі постанови правління райспоживспілки без номера від 28 серпня 1982 року зарахований на посаду учениці магазина-школи Хорольської райспоживспілки; на підставі постанови правління райспоживспілки без номера від 28 лютого 1983 року позивача звільнено із зазначеної посади.
Довідкою Хорольської районної спілки споживчих товариств № 25 від 21 травня 2024 року, яка позивачем не приєднувалась до заяви про призначення пенсії, однак яка була долучена до позовної заяви, підтверджено, що постановам правління райспоживспілки за 1982-1983 роки номер не присвоювався.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів його роботи з 07.09.1982 по 28.02.1983 на посадi ученицi магазина-школи Хорольської райспоживспiлки на підставі належними чином оформлених записів трудової книжки є протиправним.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивачу необхідно було надати органу Пенсійного фонду для підтвердження трудового стажу документи, визначені п.3 Порядку №637, або архівні довідки, оскільки в трудовій книжці позивача містилися неточні записи про періоди роботи, оскільки органи Пенсійного фонду України уповноважені самостійно витребовувати у підприємств, установ (організацій) усі необхідні для вирішення питання про призначення пенсії особі документи, при цьому така вимога передує винесенню рішення щодо призначення пенсії, а не висувається у вже прийнятому рішенні про відмову у призначенні пенсії.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій відповідача щодо вiдмови в зарахуваннi до страхового стажу позивача перiоду роботи згiдно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.02.1983 з 07.09.1982 по 28.02.1983 на посадi ученицi магазина-школи Хорольської райспоживспiлки та скасування рiшення № 164850011963 вiд 17.05.2024 про вiдмову в призначеннi пенсії за віком.
Відтак, колегія суддів за приведених вище обставин прийшла до висновку, що в цій частині право позивача у даних правовідносинах є порушеним, а відповідно підлягає судовому захисту у відповідності до приписів статті 5 КАС України, якою передбачено, що захисту у судовому порядку підлягають порушені права, свободи та інтереси особи.
Колегія суддів також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення в частині задоволення позову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2024 по справі № 440/6637/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич