20 лютого 2025 р.Справа № 583/5891/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.12.2024 року та на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08.01.2025 року, головуючий суддя І інстанції: Сидоренко Р.В., м. Охтирка, по справі № 583/5891/24
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі,
Представник ОСОБА_1 адвокат Цуркан В.І., звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив:
- поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом до Державної служи України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі;
- визнати протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті по розгляду матеріалів по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та реалізації (пред'явлення до примусового виконання) постанови Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00022393 від 05.09.2024р. без належного, допустимого та достовірного на то підтвердження доведення до ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення;
- визнати незаконною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00022393 від 05.09.2024 р., складену відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за правовою кваліфікацією по ч.2 ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.12.2024 37 виді штрафу в розмірі 8500.00 грн. зі стягненням штрафу у подвійному розмірі 17000.00 грн;
- закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) стосовно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення за правовою кваліфікацією по ч.2 ст.132-1 КУпАП;
- судові витрати вирішити відповідно до ст.139 КАС.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.12.2024 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі відмовлено та скасовано заходи забезпечення позову, визначені ухвалою суду від 29.11.2024 про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа у виконавчому провадженні №76550962 про стягнення з ОСОБА_1 подвійного розміру штрафу в сумі 17000 грн.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.01.2025 в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Цуркана Віктора Івановича про розподіл судових витрат на правничу допомогу у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі було відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.12.2024 у справі № 583/5891/24 та прийняти нове, яким визнати протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті по розгляду матеріалів по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та реалізації (пред'явлення до примусового виконання) постанови Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/ перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00022393 від 05.09.2024р. без належного, допустимого та достовірного на то підтвердження доведення до ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Визнати незаконною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00022393 від 5.09.2024р., складену відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за правовою кваліфікацією по ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.12.2024 37 виді штрафу в розмірі 8500.00 грн. зі стягненням штрафу у подвійному розмірі 17000.00 грн.
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) стосовно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення за правовою кваліфікацією по ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Судові витрати вирішити відповідно до ст.139 КАС.
Також позивач не погодившись з ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.01.2025, подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати зазначену ухвалу та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті понесені позивачем судові витрати в суді першої інстанції по оплаті судового збору в сумі 484,30 грн. (за подання адміністративного позову), 726,72 грн. (за подання заяви про забезпечення позову) та за правничу допомогу 9100,00 грн.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.12.2024 у справі № 583/5891/24 залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою про адміністративне правопорушення від 05.09.2024 року серії АА № 00022393, складеною головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Теслюк Є.В., до адміністративної відповідальності притягнуто ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КпАП України а саме, 05.09.2024 р. о 13.01 за адресою Н-07 км 291 + 793 Сумської області автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб МАЗ 533605-221, днз НОМЕР_1 , відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 7.009% (0.806 тон) при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 тон. До порушника застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу - 8500 грн. Вказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі автоматичним приладом для зважування дорожніх транспортних засобів у русі - WIM 71, WAGA-WIM40, CRUA-06-VVE.
Не погоджуючись із постановою про адміністративне правопорушення від 05.09.2024 року серії АА № 00022393, позивач звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова, яку оскаржує позивач у цій справі, за своїм змістом повністю відповідає вимогам зазначених нормативно-правових актів та містить необхідну інформацію, згідно з якою уповноваженими посадовими особами Укртрансбезпеки було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КпАП.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі по тексту - Правила №30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі по тексту - ПДР України), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Таким чином, пунктом 22.5 ПДР передбачені обмеження як вагових, так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів.
Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%
Згідно з ч. 1 ст. 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до ст. 229 КУпАП, органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай) розглядають справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом, зокрема, але не виключно, частини друга, третя статті 132-1 КУпАП.
Від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частини друга, третя статті 132-1 КУпАП).
Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі по тексту - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Відповідно до п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового-контролю; у випадках, передбачених правопорушення, розглядає справи про законом, складає протоколи про адміністративні адміністративні правопорушення i накладає адміністративні стягнення.
Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 283 КУпАП встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом диспозиції норми ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, для визначення складу адміністративного правопорушення з'ясуванню та перевірці підлягає факт перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величини, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування.
Отже, дані вимірювання фактичної маси (ваги) транспортного засобу та фактичного навантаження на осі є визначальними для висновку про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення.
Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідачем до матеріалів справи надано фотографії транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, сертифікат відповідності № UA.TR.113-0748/12F-22, сертифікат перевірки типу № UA.TR.113-0748-21, якими підтверджується встановлення елементів системи моніторингу за станом доріг та умовами руху на км 291+793 автомобільної дороги державного значення Н-07 Сумська область, а також відповідність встановленого приладу для зважування транспортних засобів WAGA-WIM40 застосованим вимогам технічного регламенту та стандартам ДСТУ. Зазначений прилад WAGA-WIM40 призначений для визначення маси транспортного засобу.
Тобто, фіксація адміністративного правопорушення була здійснена вимірювальним обладнанням автоматичного пункту WAGA-WIM40, який відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМУ від 13.01.2016 №94, що підтверджено зазначеними документами
Так, механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою КМУ від 29.12.2019 № 1174 (далі по тексту - Порядок № 1174).
Згідно з п.п. 2, 16 Порядку № 1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Згідно з п. 2 Порядку № 1174, система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).
Згідно з пунктами 12-15 Порядку №1174, автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.
Метадані повинні містити дані про:
засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);
місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);
найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;
дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 "Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку", повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі);
фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака;
відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).
Також, з аналізу положень Порядку № 1174 встановлено, що система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства.
З викладеного встановлено, що процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті здійснюється в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, та має як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, а, відтак, і габаритно-вагові розрахунки щодо транспортного засобу здійснюються в автоматичному режимі та в подальшому застосовуються відповідною посадовою особою при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги щодо зазначення відповідачем в оспорюваній постанові тільки одного транспортного засобу, в той час як експлуатувалися під час перевезення вантажу як автопоїзд, саме 2 транспортних засоби, колегія суддів відхиляє, оскільки наявність або відсутність інформації про тип транспортного засобу, причіп не впливає на ваговий норматив, який повинен бути застосований до транспортного засобу. Для доріг державного значення існує єдиний граничний норматив навантаження на одинарну вісь - 11,5 тон, незалежно від типу транспортного засобу або наявності/ відсутності причепа.
Суд також зазначає, що така інформації як тип транспортного засобу, наявність причепа, напівпричепа, тягача, то така інформація не є обов'язковою для встановлення складу правопорушення та зазначається уповноваженою особою за можливості встановлення такої інформації.
Крім того постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі» № 202 від 23.02.2024 внесено зміни до пункту 15 Порядку № 1174, якими виключено вимогу щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб - причіп.
Також суд зазначає, що Інструкцією від 27.09.2021 № 512 затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися у постанові в залежності від обставин вчинення правопорушення.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що подія та склад адміністративного правопорушення належним чином встановлений та відображений у оскаржуваній постанові, а також підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи фотографіями транспортного засобу та державного номерного знаку, здійсненими під час фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Державною службою України з безпеки на транспорті, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено перевищення позивачем нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР України, що свідчить про правомірність спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України, серії АА 00022393 від 05.09.2024 р.
Суд вважає за необхідне зазначити про відсутність жодних доказів з боку позивача про те, що оскаржувана постанова складена з недотриманням Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі та Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, а також про те, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження перевищення транспортним засобом встановлених габаритно-вагових норм.
Також позивач не надав доказів на підтвердження того, що в момент фіксації правопорушення навантаження на вісь була іншою, ніж зафіксовані приладом автоматичним для зважування транспортних засобів у русі.
Колегія суддів не бере до уваги аргументи позивача щодо відсутності необхідного обсягу інформації в постанові про адміністративне правопорушення, з огляду на таке.
Згідно п.1 ч.2 ст.229 КУпАП, від імені органів автомобільного транспорту та електротранспорту розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, на автомобільному транспорті - посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2); керівник перевізника, який в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, його заступники та контролери (частина третя статті 119, частина п'ята статті 133, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135).
Як зазначено вище, згідно з положеннями ч. 4 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Згідно з ч.ч. 2, 3 вказаної статті, постанова повинна містити найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оспорювана постанова серії АА 00022393 від 05.09.2024 містить всі обов'язкові відомості, передбачені ст. 283 КУпАП.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Інструкції № 512, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою у автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Вказане свідчить, що Інструкцією № 512 затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови.
З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що обов'язкові вимоги до змісту постанови встановлені ст. 283 КУпАП були дотримані відповідачем, а вказана Інструкція, як підзаконний нормативно-правовий акт, визначає перелік інформаційних даних, які можуть, а не повинні, міститися у постанові в залежності від обставин вчинення порушення.
Щодо доводів апеляційної скарги відносно порушення відповідачем норм процесуального права при направленні процесуальних документів до суду, колегія суддів зазначає наступне
Згідно із частиною першою статті 60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частина друга статті 60 КАС України). Згідно з частиною третьою статті 60 КАС України про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суду шляхом подання письмової заяви. За висновками Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, висловленими у постанові від 08.02.2024 у справі №480/8341/22, адвокат як представник (стаття 57 КАС України) бере участь у судовому процесі від імені особи (сторони чи третьої особи), інтереси якої він представляє, відповідно наділений правами та обов'язками останньої (за умови, що в ордері немає застережень про обмеження повноважень адвоката). Відомо й те, що адвокат як представник не є і не може бути учасником (стороною) матеріально правового спору, як і не може мати в ньому особистого інтересу; участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином полягає у реалізації процесуальних прав та обов'язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії/рішення/позиція представника у судовому процесі створюють юридичні наслідки саме для особи, від імені якої він діє.
Як встановлено з матеріалів справи, інтереси позивача у суді першої інстанції представляє адвокат Цуркан В.І., який діє на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги та договору яким повноваження адвоката не обмежуються.
Суд звертає увагу, що при направленні відзиву на позовну заяву та клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції через Електронний суд, відповідачем направлено примірник представнику позивача, що підтверджується автоматично сформованими квитанціями про направлення примірника стороні Цуркану В.І.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що відповідач, направивши копії документів представнику позивача через підсистему «Електронний суд», не порушив вимоги процесуального законодавства.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення прав позивача під час розгляду адміністративного позову в суді першої інстанції, а саме не повідомлення про судове засідання яке було призначено на 19.12.2024, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи міститься зворотне повідомлення з інформацією про отримання судової повістки 03.12.2024, що свідчить про обізнаність позивача про дату судового засідання (т. 1, а.с. 49).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції та правильності судового рішення не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова, яку оскаржує позивач у цій справі, за своїм змістом повністю відповідає вимогам зазначених нормативно-правових актів та містить необхідну інформацію, згідно з якою уповноваженими посадовими особами Укртрансбезпеки було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КпАП.
Щодо зазначених в апеляційній скарзі на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14.01.2025 вимог про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, за професійну правничу допомогу адвоката в сумі 9100,00 грн., а також витрат пов'язаних з розглядом справи за наявними квитанціями та чеками, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, враховуючи, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі було відмовлено, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для розподілу судових витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.12.2024 року та ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08.01.2025 року у справі 583/5891/24 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20.12.2024 року та ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 08.01.2025 року у справі № 583/5891/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді О.А. Спаскін В.А. Калиновський