20 лютого 2025 р. Справа № 520/19348/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 16.10.24 у справі №520/19348/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) №2951500003855 від 10.01.2024 про скасування раніше призначеної за вислугу років пенсії відповідно до ч.1, ч.2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років, призначеної за заявою від 11.05.2023 відповідно до ч.1, ч.2 ст.86 Закону України “Про прокуратуру».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 2951500003855 від 10.01.2024.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) виплату пенсії за вислугу років, призначеної за заявою від 11.05.2023 відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру».
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі №520/19348/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що необхідний стаж роботи позивачки за вислугу років становить 21 рік 01 місяць 12 днів, стаж її роботи на посадах прокурорів/слідчих становить 21 рік 01 місяць 12 днів. Вказує, що про вказані обставини було повідомлено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом Головного управління від 05.01.2024, з метою повторного розгляду питання щодо правильності прийнятого рішення ОСОБА_1 щодо переведення на пенсію за вислугу років (прокурор) за нормами ст.86 Закону України "Про прокуратуру" та про результати повідомити головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. За результатами розгляду вищевикладеного питання рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10.01.2024 № 205150003855 було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії, оскільки у позивачки відсутній необхідний стаж роботи за вислугу років, передбачений ст.86 Закону України "Про прокуратуру", а тому відсутні підстави в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за вислугу років згідно з Законом України "Про прокуратуру", що не було враховано судом першої інстанції під час розгляду даної справи. Відтак, вважає, що рішення від 10.01.2024 №2951500003855 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, винесено на підставі положень чинного законодавства, є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для визнання його незаконним та скасування.
Позивачка скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, в якому заперечуючи проти вимог скарги, зазначаючи, що оспорюваним рішенням відповідача було грубо порушені її права, просила апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі №520/19348/24 без змін.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з вересня 2019 року по серпень 2020 року отримувала пенсію по інвалідності 2 групи, а з серпня 2020 року по червень 2023 отримувала пенсію по інвалідності 3 групи.
11.05.2023 року позивачкою було подано заяву про призначення/перерахунок пенсії до територіального органу пенсійного фонду, в якій просила перевести на інший вид пенсії - за вислугу років на підставі Закону України "Про прокуратуру".
За принципом екстериторіальності документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.05.2023 було повідомлено позивачку, що до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" не було зараховано період роботи з 22.07.1996 по 20.02.2001 в прокуратурі Сахновщансього району державним службовцем 2 категорії, оскільки в трудовій книжці не зазначено, яку посаду займала заявниця.
25.05.2023 року позивачкою повторно подано заяву про призначення/перерахунок пенсії разом із уточнюючими документами щодо назви посади, яку позивачка обіймала у період з 22.07.1996 по 22.04.2000.
01.06.2023 року пенсійним органом було прийнято рішення о/р № НОМЕР_2 , згідно змісту якого встановлено, що на підставі заяви від 11.05.2023 ОСОБА_1 було переведено на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Враховуючи те, що ОСОБА_1 вже переведено на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" на підставі попередньої заяви, прийнято рішення у розгляді заяви від 25.05.2023 №677 про перехід на інший вид пенсії їй відмовити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області направило лист від 05.01.2024 №2000-0307-9/2706 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з проханням повторно розглянути питання щодо правильності прийняття рішення ОСОБА_1 щодо переведення на пенсію за вислугою років (прокурор) за нормами ст.86 Закону України "Про прокуратуру" та про результати повідомити управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Цим листом повідомлено, що період роботи позивачки на посаді державного службовця з 22.07.1996 по 07.02.2001 не зараховується до вислуги років, що дає право на пенсію згідно ст.86 Закону України "Про прокуратуру".
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення №2951500003855 від 10.01.2024 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оскільки у заявниці відсутній необхідний стаж за вислугою років, передбачений ст.86 Закону України "Про прокуратуру", а тому відсутні підстави в переданні заявниці з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.01.2024 №2000-0307-8/12210 повідомлено позивачку, що в січні 2024 року переглянуто її пенсійну справу та встановлено, що рішення по заяві від 11.05.2023, яке опрацьовувалось за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів, прийнято неправомірно. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №2951500003855 від 10.01.2024 відмовлено у переведенні позивачки на пенсію за вислугою років згідно зі ст.86 Закону України "Про прокуратуру". На період дії воєнного стану позивачці продовжено виплату пенсії по інвалідності згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".
ОСОБА_1 , вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) №2951500003855 від 10.01.2024 про скасування раніше призначеної за вислугу років пенсії відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", звернулася до суду першої інстанції з позовною заявою в якій також просила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити їй виплату пенсії за вислугу років, призначеної за заявою від 11.05.2023 відповідно до ч.1, ч.2 ст.86 Закону України "Про прокуратуру".
Приймаючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено процедуру прийняття рішення №2951500003855 від 10.01.2024, а відтак протиправності останнього та необхідності його скасування. Окрім того, суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов'язання Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) виплату пенсії за вислугу років, призначеної за заявою від 11.05.2023 відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру».
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з приписами ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Колегія суддів враховує, що в рішенні Європейського суду з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі, в разі необхідності, регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).
Колегія суддів зазначає, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV).
Згідно ч.3 ст.4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст.5 Закону №1058-IV дія інших нормативно - правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є саме Закон №1058-IV.
За змістом ст.8 Закону №1058-IV громадяни України мають право на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ 05.11.1991 (далі по тексту - Закон України №1788-ХІІ) визначено види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Приписами ч.13 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що згідно приписів ч.5 ст.45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі по тексту - Порядок №22-1).
Відповідно до п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Приписами ч.1 ст.49 Закону №1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду, а саме: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону №1058-IV є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом (постанова Верховного Суду від 03.05.2018 у зразковій справі №80-5/402-18-а).
Як встановлено зі змісту рішення пенсійного органу від 01 червня 2023 року о/р № НОМЕР_2 , на підставі заяви ОСОБА_1 від 11.05.2023 останню було переведено на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (а.с.44).
Водночас, з оспорюваного у даній справі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №2951500003855 від 10.01.2024 встановлено, що, розглянувши заяву ОСОБА_1 щодо переходу з пенсії по інвалідності на вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", пенсійний орган дійшов висновку про відсутність підстав в переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру", оскільки у заявниці відсутній необхідний стаж роботи за вислугу років, передбачений ст.86 Закону України "Про прокуратуру" (а.с.53).
Колегія суддів зазначає, що у світлі вимог ч.2 ст.19 Конституції України дотримання пенсійним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Отже, наведене вище в своїй сукупності вказує на порушення відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області процедури розгляду заяви про призначення пенсії, оскільки чинним законодавством, у т.ч. Законом №1058-IV, Порядком №22-1, не передбачено повторного прийняття рішення за заявою особи за результатами якої вже прийнято відповідне рішення пенсійним органом. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази про скасування такого рішення пенсійного органу у встановленому законом порядку.
Колегія суддів зазначає, що згідно усталеної практики ЄСПЛ особа, на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то таке компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади. Потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Окрім того, ЄСПЛ, аналізуючи дії державних органів відповідно до Конвенції, у своєму рішенні від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п.119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Також, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.07.2023 року у справі №912/2797/21 принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначив, що повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу “належного урядування» та вимозі "законності", закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що з огляду на те, що відповідачем було порушено процедуру прийняття оспорюваного рішення (рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №2951500003855 від 10.01.2024), останнє є протиправним.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, всупереч вимогам чинного законодавства.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено (доказано) правомірності власного рішення, що є предметом оскарження у даній справі.
Таким чином, підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 2951500003855 від 10.01.2024.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що рішення від 10.01.2024 №2951500003855 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за вислугу років, винесено на підставі положень чинного законодавства, є законним та обґрунтованим, отже відсутні підстави для визнання незаконним такого рішення та його скасування, то колегія суддів відхиляє такі доводи, як необґрунтовані, оскільки вони суперечать висновкам суду апеляційної інстанції.
Водночас, надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) виплату пенсії за вислугу років, призначеної за заявою від 11.05.2023 відповідно до ч.1, ч.2 ст.86 Закону України “Про прокуратуру», колегія суддів зазначає наступне.
Здійснюючи судочинство, ЄСПЛ неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору ст.13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Адміністративний суд не може перебирати на себе повноваження іншого державного органу щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а не забезпечення ефективності державного управління, інакше б порушувався принцип розподілу влади. Відтак, завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень (вчинення дій, допущення бездіяльності).
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ст.2 КАС України критеріям, не втручається в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Питання поновлення виплати пенсії, враховуючи приписи Закону №1058-IV, належить до компетенції територіального органу пенсійного фонду України.
В даному випадку суд не є органом, уповноваженим на поновлення виплати пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оспорюваного рішення суб'єкта владних повноважень, яким в даному випадку є рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №2951500003855 від 10.01.2024, яке, як вже зазначалося вище, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
З огляду на наведене вище, а також враховуючи те, що оспорюваним рішенням відповідача було порушено права позивачки, але прийняття рішення про поновлення виплати на користь позивачки пенсії належить до компетенції територіального пенсійного органу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що належним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов'язання Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) виплату пенсії за вислугу років, призначеної за заявою від 11.05.2023 відповідно до ч.1, ч.2 ст.86 Закону України “Про прокуратуру».
При цьому, колегія суддів зазначає, що дії зобов'язального характеру, як спосіб відновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом до того органу, рішення якого оскаржується.
Так, первісно Відділом перерахунків №2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідно до заяви позивачки від 11.05.2023, останній було проведено перерахунок пенсії - перехід на пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" (а.с.39).
Окрім того, згідно змісту рішення пенсійного органу о/р №2051500003855 від 01.06.2023 встановлено, що на підставі заяви позивачки від 11.05.2023 останню було переведено на пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
При цьому, колегія суддів зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не приймалося рішення №2951500003855 від 10.01.2024, яке є предметом оскарження у даній справі.
Відтак, в даному випадку саме на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке і приймало оспорюване рішення, має бути покладений обов'язок по відновленню порушених прав позивачки.
Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що належним способом захисту позивачки є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути питання щодо поновлення ОСОБА_2 виплату пенсії за вислугу років, призначеної за заявою від 11.05.2023 відповідно до ч.1, ч.2 ст.86 Закону України “Про прокуратуру».
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) виплату пенсії за вислугу років, призначеної за заявою від 11.05.2023 відповідно до ч.1, ч.2 ст.86 Закону України “Про прокуратуру», з прийняттям в цій частині постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути питання щодо поновлення ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років, призначеної за заявою від 11.05.2023 відповідно до ч.1, ч.2 ст.86 Закону України “Про прокуратуру». В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі №520/19348/24 підлягає залишенню без змін.
Відтак, за наслідками апеляційного перегляду даної справи скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області підлягає частковому задоволенню.
З урахуванням вимог ст.139 КАС України, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат у даній справі.
Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі №520/19348/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) виплату пенсії за вислугу років, призначеної за заявою від 11.05.2023 відповідно до ч.1, ч.2 ст.86 Закону України “Про прокуратуру».
Прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянути питання щодо поновлення ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років, призначеної за заявою від 11.05.2023 відповідно до ч.1, ч.2 ст.86 Закону України “Про прокуратуру».
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі №520/19348/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді О.А. Спаскін В.А. Калиновський