20 лютого 2025 р. Справа № 440/6513/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 12.11.24 по справі № 440/6513/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.07.2023 по 17.07.2023, з 05.08.2023 по 07.01.2024, з 18.02.2024 по 30.03.2024 пропорційно часу його участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 та військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.07.2023 по 17.07.2023, з 05.08.2023 по 07.01.2024, з 18.02.2024 по 30.03.2024 виходячи з розрахунку 100 000 гривень на місяць пропорційно часу його участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), з урахуванням раніше виплачених сум (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Позовні вимоги мотивовано тим, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . За період з 01.07.2023 по 30.11.2024 відповідач не нарахував та не здійснив виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, внаслідок чого порушив його права на належне грошове забезпечення, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 , встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 01.07.2023 по 17.07.2023, з 05.08.2023 по 07.01.2024, з 18.02.2024 по 30.03.2024 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування у районах ведення воєнних (бойових) дій.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 01.07.2023 по 17.07.2023, з 05.08.2023 по 07.01.2024, з 18.02.2024 по 30.03.2024 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування у районах ведення воєнних (бойових) дій, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 01.07.2023 по 17.07.2023, з 05.08.2023 по 07.01.2024, з 18.02.2024 по 30.03.2024 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування у районах ведення воєнних (бойових) дій, з урахуванням проведених виплат.
Військова частина НОМЕР_1 не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що стрілецька рота є відокремленим підрозділом військової частини і не входить, ні до складу медичної служби, ні до медичного пункту, і не є медичним формуванням. Даний штат також передбачає, що стрілецька рота, яка є одним із основних підрозділів військової частини НОМЕР_2 та не є медичним підрозділом підсилення та налічує 3 стрілецькі взводи, у яких штатом передбачена посада Бойовий медик стрілецького взводу.
Апелянт звертає увагу, що ОСОБА_1 обіймав посаду бойового медика стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , та що стрілецька рота військової частини НОМЕР_2 не є медичним підрозділом підсилення, та що дана посада не являється посадою медичного персоналу, медичного підрозділу чи медичного підрозділу підсилення.
Таким чином, скаржник вважає дії командування військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 правомірними, здійсненими в межах законодавства України, що повністю відповідає приписам статті 19 Конституції України, тому у військової частини НОМЕР_2 були відсутні підстави включати ОСОБА_1 в наказ на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 тис. грн. пропорційно часу його перебування у районах ведення воєнних (бойових) дій у складі стрілецької роти.
Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 , в якому зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку та позивач має право на отримання додаткової винагороди передбаченої пунктом 1 постанови № 168, саме за виконання завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій медичного персоналу в період з 01.07.2023 по 17.07.2023, з 05.08.2023 по 07.01.2024, з 18.02.2024 по 30.03.2024 відповідно до довідки військової частини № 471 від 04.06.2024.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 15.01.2023, що підтверджується копією наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 15 від 15.01.2023.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.07.2023 № 182 старшого солдата ОСОБА_1 , командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти звільнено з займаної посади та призначено бойовим медиком стрілецького взводу стрілецької роти, ВОС878033А з 01 липня 2023 року.
У період з 25.05.2023 по 17.07.2023, з 05.08.2023 по 07.01.2024, з 18.02.2024 по 30.03.2024 позивач брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в оперативно-тактичному угрупуванні “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 № 471 від 04.06.2024.
Позивач, вважаючи протиправними дії щодо не нарахування та не виплати військовою частиною НОМЕР_2 , додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн пропорційно часу його участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань, за період з 01.07.2023 по 17.07.2023, з 05.08.2023 по 07.01.2024, з 18.02.2024 по 30.03.2024, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посада бойового медика стрілецького взводу стрілецької роти, яку обіймає позивач належить до посад молодшого медичного персоналу, що дає право позивачу на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови №168, саме за період з 01.07.2023 по 17.07.2023, з 05.08.2023 по 07.01.2024, з 18.02.2024 по 30.03.2024.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Частинами 2-4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ (надалі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Приписами частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII).
Так, відповідно до частин першої - четвертої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
На період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (п. 1 постанови КМУ № 168 від 28.02.2022).
Пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" визначено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
У абзаці шістнадцятому пункту 2 розділу І Порядку №260 (у редакції згідно з наказом Міністерства оборони від 25.01.2023 №44) визначено, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
Крім того, наказом Міністерства оборони від 25.01.2023 №44 Порядок №260 доповнено розділом XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану, пунктом 2 якого передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
- із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
- з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
- на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
- з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
- з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
- кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
- у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
- у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.
Також, пунктами 9, 10 Порядку № 260 визначено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
У справі, яка розглядається, спір стосується наявності чи відсутності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови №168 за період з 01.07.2023 по 17.07.2023, з 05.08.2023 по 07.01.2024, з 18.02.2024 по 30.03.2024.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 25.05.2023 по 17.07.2023, з 05.08.2023 по 07.01.2024, з 18.02.2024 по 30.03.2024 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в оперативно-тактичному угрупуванні “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ), на підставі бойових розпоряджень ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", бойових наказів командира ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 , а також журналу бойових дій ВЧ НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 № 471 від 04.06.2024 та не заперечується сторонами (а.с. 49).
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач з 01.07.2023 перебуває на посаді бойового медика стрілецького взводу стрілецької роти, ВОС-878033А, а саме витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.07.2023 № 182, що також не заперечується сторонами (а.с.74).
Щодо доводів апеляційної скарги, що посада бойового медика стрілецького взводу стрілецької роти окремого батальйону територіальної оборони, яку обіймає позивач, не належить до посад медичного персоналу, медичного підрозділу чи медичного підрозділу підсилення, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до статей 5, 6 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», з метою впорядкування переліку посад, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України наказом Міністерства оборони України від 07.09.2020 № 317 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 вересня 2020 року за № 927/35210 затверджено переліки військово-облікових спеціальностей і штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу і тарифних переліків посад вищезазначених військовослужбовців.
Згідно переліку штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу та відповідних їм військових звань і тарифних розрядів посад, передбачена посада “бойовий медик взводу» кодове (цифрове) позначення ВОС, посади 878033.
Крім того, відповідно до переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України до медичних спеціальностей відносяться посади за номером ВОС 878 “Молодшого медичного персоналу».
З копії війського квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 у записі НОМЕР_4 Проходження військової служби також вбачається запис 878033А бойовий медик взводу відповідно до наказу № 182 від 01.07.2023 року.
Як вже встановлено матеріалами справи наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.07.2023 № 182 старшого солдата ОСОБА_1 , командира стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти звільнено з займаної посади та призначено бойовим медиком стрілецького взводу стрілецької роти, ВОС878033А з 01 липня 2023 року.
В свою чергу відповідачем не надано доказів того, що позивач в оспорюваний період, а саме з 01.07.2023 по 17.07.2023, з 05.08.2023 по 07.01.2024, з 18.02.2024 по 30.03.2024, виконував іншу роботу у складі стрілецького взводу, аніж евакуація поранених до батальйонного медичного пункту, надання медичної допомоги, медичний супровід хворих військовослужбовців підрозділу, облік хворих військовослужбовців підрозділу, ведення медичної документації підрозділу, виконання наказів командира, виконання бойових завдань у складі підрозділу.
Таким чином, колегія суддів вважає твердження відповідача, що посада бойового медика стрілецького взводу стрілецької роти не належить до посад молодшого медичного персоналу, медичного підрозділу чи медичного підрозділу підсилення необгрунтованим, оскільки посада бойовий медик взводу відноситься до посад ВОС "878", що надає позивачу право на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови №168, саме за період з 01.07.2023 по 17.07.2023, з 05.08.2023 по 07.01.2024, з 18.02.2024 по 30.03.2024.
Щодо зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати, а Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 01.07.2023 по 17.07.2023, з 05.08.2023 по 07.01.2024, з 18.02.2024 по 30.03.2024 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування у районах ведення воєнних (бойових) дій, з урахуванням проведених виплат, колегія суддів зазначає.
Із наданого військовою частиною НОМЕР_1 листа за вх.783/с від 04.07.2022 військова частина НОМЕР_2 зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 та сторонами не заперечується.
Таким чином, повноваженнями щодо виплати грошового забезпечення позивачу наділено саме Військову частину НОМЕР_1 .
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до статті 2 КАС України, метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява № 40450/04).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (пункт 95 рішення ЄСПЛ у справі «Аксой проти Туреччини» від 18.12.1996 (заява № 21987/93).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (пункт 101 рішення ЄСПЛ у справі «Джорджевич проти Хорватії» від 24.07.2012 (заява № 41526/10); пункти 36-40 рішення ЄСПЛ у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» від 06.11.1980 (заява № 7654/76). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011).
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Отже, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обрано ефективний спосіб захисту порушених прав шляхом визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування додаткової винагороди ОСОБА_1 , встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 01.07.2023 по 17.07.2023, з 05.08.2023 по 07.01.2024, з 18.02.2024 по 30.03.2024 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування у районах ведення воєнних (бойових) дій та зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати, а Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за період з 01.07.2023 по 17.07.2023, з 05.08.2023 по 07.01.2024, з 18.02.2024 по 30.03.2024 в сумі 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу його перебування у районах ведення воєнних (бойових) дій, з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов ОСОБА_1 належить задовольнити.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 року по справі № 440/6513/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2024 по справі № 440/6513/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.А. Спаскін
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк