20 лютого 2025 р. Справа № 440/3745/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 (суддя: К.І. Клочко, м. Полтава) по справі № 440/3745/24
за позовом Першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської міської територіальної громади
до Полтавської міської ради , Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Перший заступник керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави (далі - позивач, прокурор) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської міської ради (далі - ПМР, перший відповідач), Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі - другий відповідач, Управління з питань містобудування та архітектури), третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі- ФОП ОСОБА_1 , третя особа), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати п. п. 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2023 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив'язки на наступну тимчасову споруду згідно з додатком 1 до рішення - ФОП ОСОБА_1 (№№86,87) - торговельного павільйону № НОМЕР_1 на земельній ділянці площею 33 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0342 та торговельного павільйону № НОМЕР_2 на земельній ділянці площею 31 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0341 по АДРЕСА_1 ;
- скасувати паспорт прив'язки №01-02-17/1331-1091 від 11.06.2014.
- стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), Полтавської міської ради (36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, код ЄДРПОУ 24388285), Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради (36000, вул. Соборності, 36, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02498808) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору на загальну суму 6056,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність рішення ПМР від 15.09.2023 в оскаржуваній частині, оскільки всупереч ч. 2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» спірним рішенням першого відповідача надано дозвіл на розміщення стаціонарних тимчасових споруд торгівельних павільйонів площею понад 30 квадратних метрів. Зокрема, ФОП ОСОБА_1 продовжено право користування стаціонарними тимчасовими спорудами торговельними павільйонами №1 та № 2 по АДРЕСА_1 загальною площею 46,2 кв. м, що перевищує визначену законом площу.
Зауважив, що тимчасова споруда розміщена без погодження із уповноваженим підрозділом Національної поліції, дорожньо-експлуатаційними та іншими заінтересованими організаціями, що є порушенням ДСТУ № 3587-97 "Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди" та пункту 25-2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 за № 198.
Щодо наявності підстав, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення прокурора до суду з даним позовом, зазначив, що порушення порядку та протиправне надання землі у користування з порушенням закону завдає шкоду власності територіальної громади міста Полтави та суперечить інтересам держави в цілому у сфері земельних правовідносин, які нерозривно пов'язані із правильним застосуванням та дотриманням усіма суб'єктами законодавства в сферах життєдіяльності суспільства, що контролюється і охороняється державою.
На підтвердження такої правової позиції послався на постанову Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 922/3272/18, відповідно до якої захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, оскільки іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі №440/3745/24 адміністративний позов першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області (вул. А.Грицая, 1, м. Полтава, 36000) в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави до Полтавської міської ради (ідентифікаційний код 24388285; вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000), Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради (ідентифікаційний код 02498808; вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2023 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава на 5 років, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив'язки на наступну тимчасову споруду згідно з додатком 1 до рішення - ФОП ОСОБА_1 (№№86,87) - торговельного павільйону № НОМЕР_1 на земельній ділянці площею 33 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0342 та торговельного павільйону № НОМЕР_2 на земельній ділянці площею 31 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0341 по АДРЕСА_1 .
Скасовано паспорт прив'язки №01-02-17/1331-1091 від 11.06.2014.
Полтавська міська рада, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі № 440/3745/24 та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині н розгляду клопотання першого відповідача про залишення позову без розгляду шляхом винесення усної чи письмової ухвали, що позбавило ПМР права на апеляційне оскарження такої ухвали суду.
Наполягає на пропущенні прокурором встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України строку звернення до суду з цим позовом, оскільки, як вбачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, ще 08.11.2023, в день відкриття кримінального провадження № 42023172060000153 під процесуальним керівництвом 47 прокурорів було виявлено: «Рішенням тридцять дев'ятої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання Полтавської міської ради від 15.09.2023 «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності», в порушення ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтави, продовжено окремим суб'єктам господарювання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності з перевищенням встановленої законом площі в розмірі 30 кв.м. Вищевказане свідчить про ймовірне зловживання службовими особами Полтавської міської ради своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, яке завдало істотної шкоди інтересам». Тобто, з 08.11.2023 47 прокурорів були обізнані з фактом існування оскаржуваного в цій справі рішення ПМР, однак позовна заява була подана до лише суду 27.03.2024, що перевищує, встановлений вказаною вище нормою, тримісячний строк, який сплив 15.03.2024.
Вказував, що площа кожного торговельного павільйону підприємців №1 та №2 не перевищує допустимі 30 кв.м., а їх об'єднання (суміщення) не суперечить нормам статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244. При цьому, норми наведеного Закону та Порядку №244 не висувають імперативних вимог щодо закриття тимчасової споруди по зовнішньому контуру. Отже, доводи прокурора щодо невідповідності тимчасової споруди вимогам закону щодо їх площі є безпідставними.
Також апелянт зазначає, що протокол огляду від 08.03.2024 не є належним доказом, з якого можна встановити опис споруди та її загальну площу. Прокуратура не є органом, який має здійснювати вимір споруди. Крім того, зі змісту вказаного протоколу вбачається, що спеціаліст не був залучений до участі у огляді тимчасової споруди. Результати вимірювання довжини конструктивних елементів стаціонарної тимчасової споруди, зазначені у протоколі огляду є орієнтовними.
Стверджує, що до спірних правовідносин не застосовуються норми, якими врегульовано правові підстави розміщення нових тимчасових споруд, тоді як дослідженню у цій справі підлягають саме підстави продовження вже існуючих правовідносин з розміщення тимчасових споруд підприємця, розміщених з 2012 року. У правовідносинах продовження розміщення тимчасових споруд схеми розміщення тимчасових споруд не підлягають дослідженню, не враховуються планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами, як Порядком №244 так і Положенням від 18.05.2021. Процедура продовження дії раніше виданого паспорту прив'язки полягає у визначенні нової дати у раніше виданому паспорті та засвідчення її підписом та печаткою органу з питань містобудування та архітектури. Продовження дії паспорту не передбачає перевірку відповідності намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС, оскільки відповідно до пунктів 2.4-2.5 Порядку така перевірка здійснюється на стадії надання паспорта, а не на стадії продовження його дії.
Зауважує, що судом першої інстанції та прокурором, всупереч приписам ст. 58 Конституції України застосовано до спірних правовідносин, які стосуються встановлення торгівельних павільйонів у 2012 році, вимоги пункту 25-2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 р. № 198, якими Єдині правила було доповнено постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до» від 28.03.2023 № 319, яка набрала чинності 12.04.2023, тобто дія цього пункту поширюється на відносини, які виникли після набрання ним чинності та не мають зворотної дії.
Також звертає увагу на відсутність в даному випадку обов'язку погоджувати з органами Національної поліції розміщення тимчасової споруди по АДРЕСА_1 , оскільки відповідне погодження щодо продовження строк дії паспорту прив'язки було отримано під час прийняття відповідного рішення комісією з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтави, до складу якої входив представник Національної поліції заступник начальника Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, підполковник поліції Загорулько Микола Володимирович. Жодних зауважень з цього приводу від нього під час засідання комісії не надходило.
Позивач, у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Доводи апелянта щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом вважає необґрунтованими, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, початок строку звернення до суду в даному випадку слід рахувати з дня отримання Полтавською окружною прокуратурою копій паспортів прив'язки тимчасових споруд, в яких безпосередньо вказано площу таких споруд та нанесена червона лінія, тобто з 29.12.2024. Наведене підтверджується також правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.04.2024 у справі № 440/6751/21.
Крім того апелянт наполягав на тому, що Верховним Судом у справі №440/7212/21 оцінено питання об'єднання (суміщення) тимчасових споруд та констатовано що стаціонарна тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності (павільйон) не може перевищувати 30 квадратних метрів саме по зовнішньому контуру, у тому числі з урахуванням об'єднання (суміщення). Вказані висновки Верховного Суду у справі №440/7212/21, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, повинні бути наразі враховані судом при прийнятті рішення у справі. До аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у справах №440/7206/21 та №440/7213/21 (постанови від 17.10.2023) та постановах від 10.01.2024 у справі №440/7211/21, від 11.04.2024 у справі №440/6751/21 (п.113).
Також, посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.08.2019 у справі №607/14707/17, за якою докази визнаються такими, що одержані незаконним шляхом, коли їх збирання й закріплення відбулося з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінальним процесуальним законодавством порядку або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами, стверджує, що огляд місця події, в ході якого було зафіксовано перевищення площі тимчасової споруди, було проведено у передбачений КПК України спосіб, в межах досудового розслідування кримінального провадження, на виконання ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави у справі № 554/466/24, провадження №1кс/554/1189/2024, уповноваженою на те посадовою особою, відтак є допустимим та належним доказом під час розгляду справи. В даному випадку визначення площі не потребує спеціальних знань. Крім того, до протоколу огляду додано схему та фототаблиці, які, крім площі, підтверджують єдність і цілісність споруди по зовнішньому контуру.
Вважає недоречними доводи апелянта щодо неправильності застосування до спірних правовідносин норм, якими врегульовано правові підстави розміщення нових тимчасових споруд, мотивовані тим, що відносини у даній справі стосуються тимчасової споруди, зведеної у 2012 році. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.04.2024 у справі № 440/6751/21, вказує, що хоча й відповідність намірів замовника щодо місця розташування тимчасової споруди перевіряється саме на етапі оформлення, а не продовження строку дії паспорта прив'язки, відповідачі у спірних правовідносинах, будучи зобов'язаними діяти насамперед в інтересах та від імені територіальної громади, встановивши порушення вимог закону щодо розміщення належних третій особі тимчасових споруд (якщо таке порушення дійсно мало місце), повинні були виправити власну ж помилку, допущену під час прийняття рішення про оформлення і видачу паспорта прив'язки на такі споруди, й вжити передбачених законом заходів для приведення місця їх розміщення у відповідність вимогам законодавства, або ж відмовити у продовженні строку дії такого дозвільного документа, у подальшому розміщенні споруд.
Посилання представника відповідача на той факт, що до складу комісії із розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтави входив представник Національної поліції заступника начальника Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, вважає таким, що не підтверджує факт погодження розміщення тимчасової споруди з відповідним підрозділом Національної поліції, а саме Управлінням патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Полтавській області. Прокурором до суду надано лист Управління патрульної поліції в Полтавській області від 17.01.2024, згідно якого Управління не погоджувало розміщення вказаної тимчасової споруди.
Другий відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Пояснень від третьої особи не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що Полтавською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за №42023172060000153 від 08.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України за фактом винесення рішення 39 сесії 8 скликання Полтавської міської ради від 15.09.2023 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності", яким в порушення ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтави продовжено окремим суб'єктам господарювання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності з перевищенням встановленої законом площі в розмірі 30 м2.
09.08.2021 ФОП ОСОБА_1 звернулася до Виконавчого комітету Полтавської міської ради з заявою про розгляд на засіданні комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава питання щодо можливості подальшого розміщення стаціонарних тимчасових споруд по АДРЕСА_1 , а саме: - торговельного павільйону №1 площею 23,1 кв.м. на земельній ділянці площею 33,0 кв.м.; - торговельного павільйону №2 площею 23,1 кв.м. на земельній ділянці площею 31,0 кв.м.
21.10.2021 протоколом засідання комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтави №ПР/01.5/15 за результатами розгляду звернення ФОП ОСОБА_1 погоджено клопотання останньої терміном на 5 років, за умови дотримання державних, санітарно-гігієнічних та будівельних норм і правил, інших вимог чинного законодавства.
12.01.2023 ОСОБА_1 звернулася до Полтавської міської ради з заявою про оформлення договору особистого строкового земельного сервітуту на земельні ділянки по АДРЕСА_1 , а саме - площею 33,0 кв.м. для розміщення торговельного павільйону №1 площею 23,1 кв.м. та площею 31,0 кв.м. для розміщення торговельного павільйону №2 площею 23,1 кв.м. на підставі позитивного висновку комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтави (протокол №ПР/01.5/15 від 21.10.2021), вид діяльності - роздрібна торгівля.
Рішенням 39 сесії Полтавської міської ради 8 скликання від 15.09.2023 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" на підставі звернень суб'єктів підприємницької діяльності, відповідно до Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженого рішенням 22 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 18.05.2012, враховуючи розпорядження голови обласної державної адміністрації №207 від 20.05.2016 "Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дошок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві" (зі змінами), враховуючи рішення позачергової 24 сесії Полтавської міської ради 8 скликання від 10.03.2023 "Про перейменування, найменування вулиць та провулків у населених пунктах Полтавської міської територіальної громади", враховуючи рішення 31 сесії Полтавської міської ради 8 скликання від 19.05.2023 "Про перейменування вулиць, провулків, бульвару, площі та скверу у населених пунктах Полтавської міської територіальної громади", керуючись Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, статтями 25, 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи протоколи комісії з розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, вирішено: продовжити розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, згідно з додатком 1 на 5 років (пункт 1); замовникам, зазначеним в додатку 1 до цього рішення, продовжити дію особистого строкового земельного сервітуту на раніше сформовані земельні ділянки з оформленням відповідних договорів у встановленому порядку (пункт 2); замовникам, зазначеним в додатку 1 до цього рішення, в Управлінні з питань містобудування та архітектури продовжити термін дії оформлених паспортів прив'язки (пункт 4).
Згідно з додатком 1 до рішення 39 сесії Полтавської міської ради 8 скликання від 15.09.2023 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності", зокрема, продовжено розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава ФОП ОСОБА_1 за адресою розміщення об'єктів: АДРЕСА_1 (кадастрові номери земельних ділянок 5310137000:18:007:0341, площа земельної ділянки 31,0 кв.м. та 5310137000:18:007:0342, площа земельної ділянки 33,0 кв.м.).
На виконання пункту 4 вищевказаного рішення Полтавської міської ради Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради продовжено ФОП ОСОБА_1 дію паспорта прив'язки щодо "Стаціонарні тимчасові споруди - торговельний павільйон № 1 та торговельний павільйон №2 по АДРЕСА_1 " до 15.09.2028, про що у паспорт прив'язки №01-02-17/1331-1091 внесений відповідний запис.
Також 15.09.2023 між Полтавською міською радою (власник) та ФОП ОСОБА_1 (землекористувач) укладені договори особистого строкового земельного сервітуту на земельні ділянки з кадастровими номерами 5310137000:18:007:0341 та 5310137000:18:007:0342 для подальшого розміщення стаціонарних тимчасових споруд - торговельний павільйон № НОМЕР_1 та торговельний павільйон №2 по АДРЕСА_1 (землі житлової та громадської забудови).
У ході досудового розслідування 15.12.2023 за вх. №23455-23 на адресу Полтавської окружної прокуратури надійшов лист Апарату міської ради Полтавської міської ради від 08.12.2023 за №02-12/263 з додатком - копією рішення 39 сесії Полтавської міської ради 8 скликання від 15.09.2023 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності".
Також 29.12.2023 за вхідним №24419-23 в рамках зазначеного кримінального провадження надійшов лист Управління з питань містобудування та архітектури від 29.12.2023 №01-02-01-14/2154/920 з додатком - частиною копій паспортів прив'язки стаціонарних тимчасових споруд, право на розміщення яких продовжено рішенням 39 сесії Полтавської міської ради 8 скликання від 15.09.2023 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності".
З наданих документів Полтавська окружна прокуратура встановила, що рішенням 39 сесії Полтавської міської ради 8 скликання від 15.09.2023 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на розміщення стаціонарної тимчасової споруди - торговельного павільйону № НОМЕР_1 на земельній ділянці площею 33,0 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0342 та торговельного павільйону № НОМЕР_2 на земельній ділянці площею 31,0 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0341 по АДРЕСА_1 .
Згідно з паспортом прив'язки №01-02-17/1331-1091, виданим Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради 11.06.2014, торговельні павільйони №№1,2 частково знаходяться в межах червоної лінії та фактично складають єдину споруду, з площею по зовнішньому контуру - 46,2 кв.м. (по 23,1 кв.м. кожна з споруд), що перевищує максимальну площу, встановлену законодавством.
Розташування в межах червоних ліній підтверджується також інформацією Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради з додатком-викопіюванням місця розташування тимчасової споруди від 02.02.2024 №01-02-01-14/48/114.
Поряд з цим, згідно протоколу огляду від 08.03.2024, проведеного в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42023172060000153 від 08.11.2023, місцем проведення огляду є відкриті ділянки місцевості, яким присвоєно кадастровий номер 5310137000:18:007:0342 та кадастровий номер 5310137000:18:007:0341 по АДРЕСА_1 , де фактично розташовані стаціонарна тимчасова споруда - два торговельні павільйони. В ході огляду встановлено, що споруда являє собою єдине приміщення, яке не є розділене між собою будь-якою перегородкою (стіною). Над входом мається вивіска з написом - "ОО Оптика". В подальшому, за допомогою рулетки проведено обмірювання споруди, а також вимірювання відстаней до розташованих поруч зі спорудою доріг, тротуарів та інших нерухомих об'єктів. Під час огляду встановлено схему споруди та фото таблиці, які є невід'ємними додатками до протоколу.
Як зазначено у позовній заяві, в ході огляду слідчим отримано виміри, що дають підстави стверджувати, що орієнтовна загальна площа споруди складає 44 кв.м., що є порушенням встановленої законом площі в 30 кв.м..
Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.02.2024, земельні ділянки площею 33 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0342 та кадастровий номер 5310137000:18:007:0341 зареєстровані на праві власності за Полтавською міською радою, правокористувач - ФОП ОСОБА_1 згідно договорів земельного сервітуту.
З огляду на зазначене вище, вважаючи протиправними пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2023 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив'язки на наступну тимчасову споруду згідно з додатком 1 до рішення - ФОП ОСОБА_1 (№№86,87) - торговельного павільйону № НОМЕР_1 на земельній ділянці площею 33 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0342 та торговельного павільйону № НОМЕР_2 на земельній ділянці площею 31 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0341 по АДРЕСА_1 та Паспорту прив'язки №01-02-17/1331-1091 від 11.06.2014, перший заступник керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що протиправними є пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2023 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава на 5 років, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив'язки на наступну тимчасову споруду згідно з додатком 1 до рішення - ФОП ОСОБА_1 (№№86,87) - торговельного павільйону № НОМЕР_1 на земельній ділянці площею 33 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0342 та торговельного павільйону № НОМЕР_2 на земельній ділянці площею 31 кв.м. з кадастровим номером 5310137000:18:007:0341 по АДРЕСА_1 , у частині продовження терміну дії паспортів прив'язки на тимчасові споруди торговельні павільйони № 1 та АДРЕСА_4 , які прийняті Полтавською міською радою з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України, статті 28 Закону № 3038-VI, Порядку № 244 та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради (двадцять другої сесії шостого скликання) від 18.05.2012.
У цій справі суд встановив, що на підставі оспорюваних прокурором паспортів прив'язки розміщувались дві поєднані між собою тимчасові споруди площею 31 кв.м. та 32 кв.м., що перевищує передбачену законом максимально допустиму площу тимчасових споруд та не відповідає ознакам тимчасової споруди у розумінні положень статті 28 Закону № 3038-VI та Порядку № 244.
Також, на переконання суду у спірних правовідносинах ПМР та утворений нею орган Управління з питань містобудування та архітектури, продовжуючи ФОП ОСОБА_1 строк розміщення тимчасової споруди та строк дії паспортів прив'язки, не звернули увагу на відсутність погодження місця розташування споруди з уповноваженим підрозділом Національної поліції, як того вимагає пункт 20 Єдиних правил, не виправили власну ж помилку, допущену під час прийняття рішення про оформлення і видачу паспортів прив'язки на таку споруду.
Враховуючи, що паспорт прив'язки торговельних павільйонів по АДРЕСА_1 , з урахуванням якого прийнято оскаржуване рішення, не відповідає вимогам як статті 28 Закону № 3038-VI, так і Порядку № 244, суд вважав за необхідне скасувати паспорт прив'язки №01-02-17/1331-1091 від 11.06.2014.
З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено оскаржуваними положеннями спірного рішення, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, суд дійшов висновку про доведеність прокурором підстав для звернення до суду з цим позовом з метою захисту інтересів держави у суді.
За висновком суду судові витрати, які складаються лише зі сплачених заявником сум судового збору за звернення до суду з цим позовом у розмірі 6056,00 грн., за правилом ч. 2 ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Законом України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) визначено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях, зокрема згідно з ч. 3 ст. 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 23 Закону № 1697-VII
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 240/401/19.
Суспільство є окремим суб'єктом публічно-правових відносин, яке може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи та інтересів держави. При цьому, Основним Законом України передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов'язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.
Суспільний (публічний) інтерес є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних та таких, що ґрунтуються на моральних засадах, інтересів, які складають певну сукупність приватних інтересів або важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби та відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб'єктами владних повноважень (суб'єктами публічної адміністрації); це поняття не піддається однозначній кваліфікації (визначенню), а тому наявність суспільних (публічних) інтересів повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №260/1692/21.
Згідно з частиною 4 статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
Тому, відповідно до вимог частини третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у позовній заяві прокурор повинен мотивувати та довести допустимими та достатніми доказами наявність:
- суб'єктної складової: відсутність жодного суб'єкта владних повноважень, який має законодавчо визначену компетенцію подати відповідний позов, або відмову чи бездіяльність цього суб'єкта щодо звернення з таким позовом (цьому повинно передувати офіційне звернення прокурора до такого суб'єкта з проханням подати позов); суд вирішує питання щодо доцільності залучення такого суб'єкта, зокрема, як третьої особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору);
- об'єктивної складової: наявність порушення законних інтересів держави або загрози порушення інтересів держави; загроза порушення інтересів держави (часткова відсутність предмету позову на момент звернення до суду при встановленні судом факту того, що дії або бездіяльність відповідача у справі дають підстави стверджувати про реальну загрозу вчинення порушення у майбутньому) та дозволяє прокурору звертатися з таким превентивним позовом, зокрема, для запобігання у майбутньому вчинення відповідними суб'єктами порушень вимог законодавства.
У цій справі, прокурор в адміністративному позові зазначив, що першим відповідачем порушуються інтереси держави у сфері ефективного і належного забезпечення благоустрою населених пунктів відповідно до вимог законодавства, державних норм та стандартів забезпечення безпеки дорожнього руху та пішоходів у м. Полтаві, оскільки Полтавська міська рада належним чином не виконала покладені на неї повноваження з розпорядження землею комунальної власності, територіальної громади. Таким чином, протиправне надання землі, що перебуває під особливою охороною держави, у користування третій особі шляхом продовження дії особистого строкового сервітуту для продовження розміщення тимчасової споруди міською радою, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, суперечить інтересам держави в цілому.
Водночас, як вказав прокурор, орган, на який покладаються повноваження щодо забезпечення виконання міською радою своїх зобов'язань у спірних правовідносинах, відсутній.
Колегія суддів зазначає, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб'єктів владних повноважень є те, що кожен з таких суб'єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним та не знаходиться у підпорядкуванні жодного органу.
Позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб'єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.
При цьому інтереси держави, у тому числі охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як земельні відносини щодо розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.
Колегія суддів вважає, що такий підхід відповідає положенням статей 5, 7 Конституції України, згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Вищенаведене обґрунтування є сумісним із з розумінням інтересів держави.
З огляду на те, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави порушено оскаржуваними положеннями спірного рішення, та враховуючи відсутність органу, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, колегія суддів вважає, що прокурором доведено підстави для захисту інтересів держави у суді.
Вказаний висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у справі № 440/6749/21 від 10.01.2024, яка в силу ч.5 ст. 242 є обов'язковою для врахування судом апеляційної інстанції під час розгляду даної справи.
Надаючи правову оцінку застосуванню судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з положеннями статті 14 Конституції України, земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності регулюється Законом № 3038-VI, Порядком № 244, з урахуванням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97), іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 28 Закону № 3038-VI, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Частиною третьою статті 28 Закону № 3038-VI визначено, що розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (частина четверта статті 28 Закону № 3038-VI).
Положеннями статті 21 Закону № 2807-IV визначено, що малі архітектурні форми є елементами (частинами) об'єктів благоустрою.
Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 3038-VI, суб'єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
Так, на виконання частини четвертої статті 28 Закону № 3038-VI наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено Порядок № 244, який визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 244, тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
За визначеннями, наведеними у пунктах 1.4-1.5 Порядку № 244 (у відповідній редакції), паспорт прив'язки ТС - це комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1:500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності;
схема розміщення ТС - це графічні матеріали, виконані на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 суб'єктом господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, які відображають розміщення ТС із прив'язкою до місцевості (будівлі, споруди, інженерні мережі тощо), планувальними обмеженнями та зазначенням заходів щодо благоустрою та озеленення прилеглої території (розташування квітників, під'їздів, урн, влаштування дорожнього покриття або мощення фігурними елементами тощо);
стаціонарна ТС - це споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м.
Згідно з пунктами 2.2. та 2.3 Порядку № 244, замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС.
До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування/прізвище, ім'я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності.
Цей перелік документів є вичерпним.
Приписами пункту 2.4 Порядку № 244 передбачено, що для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.
Відповідно до пункту 2.6 Порядку № 244, для оформлення паспорта прив'язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.
Зазначені документи замовником отримуються самостійно.
Паспорт прив'язки ТС надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви. Паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (пункти 2.7, 2.10 Порядку № 244).
Згідно з пунктами 2.11, 2.12 Порядку № 244, паспорт прив'язки ТС включає:
титульний аркуш із зазначенням реквізитів замовника (найменування/прізвище, ім'я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напряму підприємницької діяльності;
схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1: 500;
ескізи фасадів ТС у кольорі М 1 : 50 (для стаціонарних ТС);
технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж.
Цей перелік документів є вичерпним.
Паспорт прив'язки ТС підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.
Натомість, згідно із пунктом 2.18 Порядку № 244, продовження строку дії паспорта прив'язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив'язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.
У разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб'єкта господарювання, паспорт прив'язки ТС може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив'язки ТС або на новий строк (пункт 2.19 Порядку № 244).
У свою чергу, з метою впорядкування розміщення тимчасових споруд на території м.Полтава у відповідності до Порядку № 244, керуючись статтею 40 Закону № 280/97-ВР, Полтавська міська рада рішенням від 18.05.2012 затвердила Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава (додаток № 1).
Вказаний нормативно-правовий акт, який встановлює порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, є спеціальним у спірних правовідносинах, чинним, а тому є обов'язковим для виконання на охопленій ним регуляторною діяльністю території м. Полтава.
Відповідно до пунктів 3.1 3.3 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава, замовник, зацікавлений у встановленні стаціонарної ТС звертається до виконкому Полтавської міської ради із заявою про можливість розміщення ТС.
До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.
Виконком Полтавської міської ради направляє заяву до Управління з питань містобудування та архітектури.
Пунктами 3.4 - 3.9 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава встановлено, що Управління з питань містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня подання зазначеної заяви, встановлює відповідність намірів щодо місця розташування ТС будівельним нормам, комплексній схемі розміщення ТС та направляє матеріали для розгляду та прийняття відповідного рішення на засіданні Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава.
Рішення Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава оформлюється протоколом, який підписується головою Комісії та її секретарем.
У разі відповідності намірів щодо місця розміщення ТС будівельним нормам, комплексній схемі розміщення ТС, та позитивному висновку Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава замовник звертається до міської ради із заявою щодо оформлення договору особистого строкового сервітуту. До заяви додається схема розміщення ТС в масштабі 1:500, на якій зазначені межі та площа земельної ділянки для розміщення ТС. Схема виготовляється суб'єктом господарювання, який має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та отримується замовником самостійно.
Управлінням з питань містобудування та архітектури готується проект рішення міської ради щодо оформлення договору особистого строкового сервітуту на підставі поданої замовником заяви, висновку Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава та переліку документів, визначених пунктом 3.2 цього Положення.
Після прийняття відповідного рішення сесією міської ради, замовник через Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру укладає з міською радою договір особистого строкового земельного сервітуту.
Рішення міської ради та укладений договір особистого строкового земельного сервітуту є підставою для виготовлення паспорту прив'язки ТС.
Пунктом 3.10 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава передбачено, що у разі невідповідності намірів щодо місця розташування ТС будівельним нормам, комплексній схемі розміщення ТС замовнику управлінням з питань містобудування та архітектури надається письмова відмова щодо можливості розміщення стаціонарної ТС.
Порядок отримання паспорта прив'язки ТС врегульований розділом 7 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава.
Так, відповідно до пунктів 7.1 -7.2 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава, підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС (додаток 1).
Для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до управління з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, що має ліцензію на виконання проектних робіт, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); схему благоустрою прилеглої території, складену замовником або суб'єктом підприємницької діяльності, який має відповідну ліцензію, архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів України»; договір особистого строкового земельного сервітуту (у випадках, визначених цим Положенням); технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно.
Відповідно до пункту 7.7 Положення про розміщення ТС на території м. Полтава, паспорт прив'язки включає: схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1:500, а також схему благоустрою прилеглої території; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація). Цей перелік документів є вичерпним.
Процедура розгляду звернень щодо продовження дії паспорту прив'язки стаціонарної ТС врегульована розділом 5 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, відповідно до пунктів 5.1 - 5.9 якого замовник, зацікавлений у подальшому розміщенні стаціонарної ТС звертається до виконкому Полтавської міської ради з відповідною заявою.
До заяви додаються наступні документи: копія свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності або копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; паспорт прив'язки ТС;
Виконком Полтавської міської ради направляє звернення до управління з питань містобудування та архітектури.
Управління з питань містобудування та архітектури направляє необхідні матеріали для розгляду на засіданні Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава.
Рішення Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава оформлюється протоколом, який підписується головою Комісії та її секретарем.
Після позитивного висновку Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава замовник звертається до міської ради із заявою щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту.
На підставі позитивного рішення Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава та заяви замовника управління з питань містобудування та архітектури готує відповідний проект рішення Полтавської міської ради.
На виконання рішення міської ради замовник через Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру укладає з міською радою договір оренди землі або договір особистого строкового земельного сервітуту.
Після рішення міської ради та отримання документа про право користування земельною ділянкою, управління з питань містобудування та архітектури продовжує строк дії паспорту прив'язки ТС шляхом зазначення нової дати, підпису уповноваженою посадовою особи управління з питань містобудування та архітектури та печатки. Термін дії паспорту прив'язки відповідає терміну дії документу про право користування земельною ділянкою.
Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що дія паспорту прив'язки стаціонарної ТС продовжується уповноваженою посадовою особою управління з питань містобудування та архітектури за наслідками реалізації послідовності таких етапів:
звернення замовника з відповідною заявою та документами згідно з переліком;
прийняття Комісією з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава рішення, оформленого протоколом, яке містить позитивний висновок;
звернення замовника із заявою щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту;
підготовка проекту та прийняття рішення Полтавської міської ради щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту на підставі позитивного рішення Комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава та заяви замовника;
продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту на виконання рішення Полтавської міської ради щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту;
продовження строку дії паспорту прив'язки ТС шляхом зазначення нової дати після прийняття Полтавською міською радою рішення щодо продовження (укладання) договору оренди землі або договору особистого строкового земельного сервітуту та отримання заявником документа про право користування земельною ділянкою.
Отже, підставою для продовження розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, який оформлюється відповідним органом за зверненням особи, яка бажає розмістити тимчасову споруду, у разі відповідності розміщення ТС містобудівній документації, будівельним нормам, існуючим містобудівним обмеженням тощо та за наявності документа про право користування земельною ділянкою.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 07.08.2023 у справі №440/7204/21, від 12.09.2023 у справі №440/7212/21, від 17.10.2023 у справі № 440/6769/21, від 17.10.2023 у справі №440/7213/21, від 15.11.2023 у справі №440/7203/21, від 10.01.2024 у справі № 440/7211/21.
Слід також взяти до уваги, що за змістом пункту 1.8 Порядку № 244, при розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами.
Для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.
За правилами пункту 2.5 Порядку № 244, про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.
Близькі за змістом норми містяться й у пунктах 1.10, 2.1, 34 та 3.10 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава.
Пунктами 8.2, 8.3 цього ж Положення визначено, що переоформлення паспорта прив'язки при продовженні строку функціонування ТС та його перереєстрації може здійснюватися у разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж тощо або з ініціативи замовника.
У разі змін, які відбулися у містобудівній документації на місцевому рівні, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж або з ініціативи суб'єкта господарювання, паспорт прив'язки може переоформлюватись на строк дії цього паспорта прив'язки або на новий строк.
Таким чином, відповідність намірів замовника стосовно місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам перевіряється уповноваженим органом упродовж десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів, тобто при оформлені паспорта прив'язки ТС, і на цьому етапі забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, непередбачених законом та Порядком № 244.
З наведеного колегія суддів констатує, що перевірка відповідності намірів замовника щодо розташування тимчасових споруд здійснюється не у будь-який невизначений час, а у межах конкретних строків та на чітко визначеному етапі під час оформлення паспорта прив'язки.
Продовження ж строку дії паспорта прив'язки не передбачає обов'язкове оформлення (переоформлення) вже існуючого і раніше виданого паспорту. Під час вирішення цього питання, у разі, якщо не відбулось змін у містобудівній документації на місцевому рівні, комплексній схемі розташування тимчасових споруд, будівельних нормах, розташуванні існуючих будівель і споруд, інженерних мереж тощо, не здійснюється перевірка намірів замовника щодо розташування тимчасової споруди.
Продовження строку дії паспорта прив'язки полягає у зазначенні у раніше виданому паспорті нової дати, підпису та печатки органу з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації. Зміст вищевикладених норм вказує на те, що наміри замовника стосовно місця розташування тимчасової споруди повинні відповідати усім наявним планувальним обмеженням, передбаченим містобудівною документацією, будівельними нормами, узгоджуватися з схемою розміщення тимчасової споруди на території відповідного населеного пункту.
За висновками щодо застосування норм права, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №821/140/18 та від 24.01.2020 у справі №821/235/18, тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої має відповідати, у тому числі, Єдиним правилам та здійснюватися на підставі дозвільного документу паспорта прив'язки, який видає (продовжує строк дії) відповідний орган з дотриманням вимог вищевказаної постанови.
Це означає, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності повинне відповідати усім вимогам закону, містобудівної документації, будівельним, санітарним, протипожежним, екологічним та іншим нормам, державним стандартам і правилам, локальним нормативно правовим актам органів місцевого самоврядування та іншим актам, дотримання яких вимагається під час перевірки намірів замовника щодо розташування таких споруд.
Відповідність намірів змовника щодо розташування тимчасових споруд вищезгаданим нормативам безперервно повинна бути забезпечена і зберігатись починаючи з моменту звернення зацікавленої особи за отриманням дозвільного документа у вигляді паспорта прив'язки і в подальшому, під час вирішення питання про його оформлення (видачу), переоформлення та продовження строку дії, упродовж усього часу розміщення тимчасових споруд.
Недотримання встановлених законодавством вимог до розміщення тимчасових споруд погіршує умови для життєдіяльності територіальної громади в цілому та кожного її члена окремо, може загрожувати протипожежній, санітарній та екологічній безпеці тощо, а у спірних правовідносинах безпеці учасників дорожнього руху та відвідувачів таких споруд, негативно впливає на безпечні для життя і здоров'я умови перебування на території відповідного населеного пункту, створює ризики настання аварій, інших надзвичайних ситуацій.
Відтак, дотримання встановленого законом порядку провадження підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території відповідної адміністративно територіальної одиниці становить публічний (суспільний) інтерес її громади, обов'язок захисту якого покладено насамперед на представницький орган місцевого самоврядування ту чи іншу раду, а також на створювані нею органи.
За правилами абзацу другого пункту 4 Єдиних правил, мала архітектурна форма для провадження підприємницької діяльності - це невелика (площею до 30 кв. метрів) споруда торговельно-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту.
Вказане визначення «малої архітектурної форми» повністю відповідає визначенню «тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності», закріпленому в частині другій статті 28 Закону № 3038-VI.
Як було зазначено вище, згідно із пунктом 1.4 Порядку № 244, який був прийнятий на виконання вимог статті 28 Закону № 3038-VI, стаціонарна ТС - це споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м..
Аналогічне за змістом визначення терміну «стаціонарна ТС» міститься у пункті 1.3 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава.
Згідно з пунктом 20 Єдиних правил, у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг і червоних ліній міських вулиць і доріг забороняється: розташовувати будь-які споруди або об'єкти без погодження з власниками автомобільних доріг та уповноваженим підрозділом Національної поліції.
Пунктом 26 Єдиних правил встановлено, що розміщення малих архітектурних форм провадиться за дозволами, що видаються: в межах червоних ліній міських вулиць і доріг - відповідними виконавчими органами міських рад, а у мм. Києві та Севастополі міськими державними адміністраціями відповідно до підпункту 9.3 ДБН А 2.2-3-97 за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції, дорожньо-експлуатаційними та іншими заінтересованими організаціями.
Відповідно до пункту 27 Єдиних правил, у населених пунктах малі архітектурні форми (крім кіосків для продажу проїзних квитків на зупинках громадського транспорту) розміщуються за межею тротуару, пішохідних доріжок, алей на відстані не менше ніж 1 метр, але не ближче ніж 5 метрів до проїзної частини доріг і вулиць.
Таким чином, тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої здійснюється на підставі дозвільного документу - паспорта прив'язки, який видає відповідний орган за зверненням особи, яка бажає розмістити тимчасову споруду, з дотриманням вимог, у тому числі, Порядку № 244, Єдиних правил та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, а дотримання встановленого законом порядку провадження підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці становить публічний (суспільний) інтерес її громади, обов'язок захисту якого покладено насамперед на представницький орган місцевого самоврядування відповідну раду, а також на створювані нею органи.
Верховний Суд неодноразово відзначав, що капітальна будівля завжди тісно пов'язана із земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки воно має фундаментну основу. Це означає, що капітальну будівлю не може бути без негативних наслідків для конструкції розібрано і переміщено, адже в даному випадку всій споруді буде завдано непоправної шкоди.
Про тимчасовий характер будівлі (споруди) може свідчити те, що така є тимчасовою збірно-розбірною будівлею, зведена (влаштована) без фундаменту, з недовговічного матеріалу, сезонного використання без утеплення основних огороджувальних конструкцій (навіси, палатки, кіоски, накриття, літні душі, вбиральні, теплиці, покриті поліетиленовою плівкою, тощо). Такі критерії тимчасовості споруди визначені у пункті 2 розділу ІІІ Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.
Як наведено у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 440/7208/21: аналіз вищевикладених положень законодавства дає підстави колегії суддів визначити такі основні критерії, за якими здійснюється віднесення споруди до тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, а саме:
- це невелика одноповерхова споруда площею не більше ніж 30 кв. метрів по зовнішньому контуру;
- виготовляється з полегшених збірно - розбірних конструкцій;
- встановлюється тимчасово без улаштування (спорудження) фундаменту.
Колегія суддів наголосила на тому, що стаціонарна тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності (павільйон) не може перевищувати 30 квадратних метрів саме по зовнішньому контуру, у тому числі з урахуванням об'єднання (суміщення).
У цій справі судом встановлено, що на підставі оспорюваного прокурором паспорту прив'язки №01-02-17/1331-1091 від 11.06.2014 розміщувались дві поєднані між собою тимчасові споруди площею 23,1 кв.м. та 23,1 кв.м., тобто, розміщувані ФОП ОСОБА_1 тимчасові споруди фактично становили одну суцільну конструкцію, площа якої значно перевищує передбачену законом максимально допустиму площу тимчасових споруд.
Отже, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що стаціонарна тимчасова споруда щодо продовження строку на розміщення якої оспорюваними положеннями рішення Полтавської міської ради виник спір у цій справі, через перевищення її площі не відповідає ознакам тимчасової споруди у розумінні положень статті 28 Закону № 3038-VI та Порядку № 244, оскільки стаціонарна тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності (павільйон) не може перевищувати 30 квадратних метрів саме по зовнішньому контуру, у тому числі з урахуванням об'єднання (суміщення).
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №440/6749/21 та від 11.04.2024 у справі № 440/6751/21.
Вищенаведене дозволяє дійти висновку про те, що Полтавська міська рада та утворений нею орган Управління з питань містобудування та архітектури, продовжуючи ФОП ОСОБА_1 строк розміщення тимчасових споруд та строк дії паспорту прив'язки, не звернули увагу на те, що дві тимчасові споруди, являють собою одну єдину конструкцію, яка площею по зовнішньому периметру перевищує 30 кв.м., що є порушенням Закону № 3038-VI, Порядку № 244, Єдиних правил та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава.
Крім того, судовим розглядом встановлено, що відповідно до викопіювання з топографо-геодезичної зйомки М 1:2000 по вул. Івана Мазепи, 4, наданим на запит позивача Управлінням з питань містобудування та архітектури (лист від 02.02.2024 №01-02-01-14/48/114 (а.с. 37-зворот), а також зі схеми розміщення тимчасових споруд М1:500, яка міститься безпосередньо у спірному паспорті прив'язки, вбачається, що стаціонарні тимчасові споруди - торгівельні павільйони №1 та № 2 по вул. Івана Мазепи, 4 у м. Полтава розташовані у межах "червоних ліній".
Разом з цим, як слідує з листа Управлінням патрульної поліції в Полтавській області, в листі від 17.01.2024 № 788/41/26/03-2024 (а.с. 34 зворот) УПП в Полтавській області не погоджувало розміщення спірної тимчасової споруди.
Доказів надання відповідного погодження з Національною поліцією матеріали справи не містять.
Колегія суддів звертає увагу на те, що повноваження відповідачів, які ними реалізовані у спірних правовідносинах, як і будь якого іншого суб'єкта владних повноважень, обмежуються принципом законності (частина друга статті 19 Конституції України) і принципом верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України).
Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).
Зокрема, у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський суд з прав людини (далі також ЄСПЛ), аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява №33202/96, пункт 120, «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), №21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta
У світлі обставин, встановлених у справі, що розглядається, та з урахуванням вищевикладених положень законодавства, колегія суддів вважає, що хоча й відповідність намірів замовника щодо місця розташування тимчасової споруди перевіряється саме на етапі оформлення, а не продовження строку дії паспорта прив'язки, відповідачі у спірних правовідносинах, будучи зобов'язаними діяти насамперед в інтересах та від імені територіальної громади, встановивши порушення вимог закону щодо розміщення належних третій особі тимчасових споруд (якщо таке порушення дійсно мало місце), повинні були виправити власну ж помилку, допущену під час прийняття рішення про оформлення і видачу паспорта прив'язки на такі споруди, вжити передбачених законом заходів щодо перевірки відповідності намірів розташування тимчасових споруд, приведення місця їх розміщення у відповідність вимогам законодавства, й відмовити у продовженні строку дії такого дозвільного документа, у подальшому розміщенні споруд.
Колегія суддів вважає, що у такому випадку не порушується баланс публічних і приватних (індивідуальних) інтересів, оскільки такі дії покликані відновити законність та правовий порядок у сфері спірних правовідносин, повернути їх у законні рамки й при цьому забезпечити дотримання інтересів широкого кола осіб територіальної громади міста, запобігти негативним наслідкам, що можуть настати у зв'язку з недотриманням встановленого законодавством порядку розміщення тимчасових споруд, вимог щодо місця їх розташування.
У такий спосіб суб'єкт владних повноважень, який реалізує публічно владні управлінські функції у певних правовідносинах (у цій справі у сфері благоустрою території населеного пункту, містобудування та земельних відносин), може у легітимний спосіб захистити загальний інтерес, прийнявши відповідне рішення або вчинивши певні дії (у спірних відносинах відмовивши у продовженні строку розміщення тимчасових споруд за єдиним паспортом прив'язки).
Однак у спірних правовідносинах, Полтавська міська рада та утворений нею орган Управління з питань містобудування та архітектури, продовжуючи третій особі строк розміщення тимчасових споруд та строк дії паспорту прив'язки, не звернули увагу на те, що два торговельні павільйони, являють собою одну єдину конструкцію, яка площею по зовнішньому периметру перевищує 30 кв.м., що є порушенням Закону № 3038-VI, Порядку № 244, та на відсутність погодження місця розташування споруди з уповноваженим підрозділом Національної поліції, як того вимагає пункт 20 Єдиних правил та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, не виправили власну ж помилку, допущену під час прийняття рішення про оформлення і видачу паспорту прив'язки на такі споруди.
З огляду на те, що у Полтавської міської ради були відсутні правові підстави для продовження строку розміщення ТС та терміну дії паспорту прив'язки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 15.09.2023 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" в частині продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава на 5 років, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив'язки на наступну тимчасову споруду згідно, прийняті Полтавською міською радою з порушенням вимог Закону № 280/97-ВР, ЗК України, статті 28 Закону № 3038-VI, Порядку № 244, Єдиних правил та Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради від 18.05.2012, а відтак підлягають визнанню судом протиправними, у зв'язку із чим наявні підстави для їх скасування.
Враховуючи, що паспорт прив'язки торговельного павільйону по АДРЕСА_1 , з урахуванням якого прийнято оскаржуване рішення, не відповідає вимогам як статті 28 Закону № 3038-VI, так і Порядку № 244, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування паспорту прив'язки №01-02-17/1331-1091 від 11.06.2014.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.09.2023 у справі № 440/7212/21 та підтримана в подальшому від 12.10.2023 у справі № 440/7208/21, від 17.10.2023 у справі № 440/7213/21, від 10.01.2024 у справі № 440/6749/21.
З приводу доводів апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, шляхом не винесення за результатами розгляду клопотання про залишення позову без розгляду відповідної ухвали, слід зазначити наступне.
Так, відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З матеріалів справи вбачається, що 01.05.2024 від представника ПМР до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява про залишення позову без розгляду.
Вказаній заяві та викладеним в ній аргументам судом першої інстанції було надано оцінку безпосередньо в рішенні від 04.11.2024, винесеному за результатами розгляду справи.
Вирішуючи питання щодо правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Так, право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, протоколу № 1 та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими.
За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
За правилом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 240 КАС України передбачено, що про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
За правилами частини другої статі 241 КАС України, процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Пунктом 16 частини п'ятої статті 243 КАС України передбачено, що окремим документам укладаються ухвали з питань, залишення позовної заяви без розгляду.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що під час вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду, необхідно користуватися статтею 243 КАС України, яка наголошує, що саме окремим документом викладається ухвала з питання залишення позовної заяви без розгляду.
Як вже зазначалось, суд першої інстанції розглянув подану Полтавською міською радою заяву про залишення позову без розгляду не шляхом винесення окремої ухвали з цього питання, а надавши оцінку відповідним доводам першого відповідача безпосередньо в оскаржуваному рішенні від 04.11.2024.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини другої статті 351 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Дійсно, суд першої інстанції допустив неправильне застосування судом першої норм процесуального права в частині розгляду заяви Полтавської міської ради про залишення позову без розгляду без винесення окремої ухвали, однак, вказані порушення не вплинули на правильність прийнятого судом рішення і не можуть свідчити про винесення незаконного судового рішення.
При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що строк звернення до адміністративного суду окружною прокуратурою не пропущено, аргументувавши, зокрема, тим, що в спірних правовідносинах строк звернення до адміністративного суду необхідно рахувати з дня дізнання прокурором про можливе порушення інтересів держави, тобто з дня отримання Полтавською окружною прокуратурою копій паспортів прив'язки тимчасових споруд, в яких зазначено площу вказаних споруд та нанесена червона лінія, тобто з 29.12.2023.
При цьому, слід враховувати, що інформація про відсутність погодження з органами поліції розміщення тимчасових споруд в межах червоних ліній надійшла до прокуратури лише 17.01.2024, огляди проведені у березні 2024 року.
Також, на адресу Полтавської міської ради 10.01.2024 було направлено запит щодо надання викопіювань з нанесенням червоних ліній та розташуванням тимчасових споруд, інформацію на який отримано 06.02.2024.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом в пункті 15 постанови від 11.04.2024 у справі №440/6751/21, де за результатами розгляду аналогічних правовідносинах, зокрема, щодо твердження про порушення прокурором строку звернення до суду, колегія суддів вважала вартими уваги доводи самого прокурора про те, що паспорт прив'язки тимчасової споруди, виданий Управлінням з питань містобудування та архітектури, не підлягає оприлюдненню та не міститься в загальному доступі. Водночас, зазначені документи Управлінням ніколи раніше не надсилалися до органів прокуратури ні самостійно, ні на запити прокурора. Матеріали справи таких даних також не містять. Повідомлення про можливі порушення законодавства при продовженні права користування тимчасовими спорудами для провадження підприємницької діяльності до органів прокуратури не надходили. Наявність порушень містобудівного законодавства у спірних правовідносинах виявлено прокуратурою в ході досудового розслідування кримінального провадження №42021172060000012, внесеного прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.03.2021. В рамках якого проведено детальне вивчення питання законності продовження органами місцевого самоврядування права на розміщення понад 200 тимчасових споруд у місті Полтаві, визначених двома рішеннями Полтавської міської ради від 19.03.2021 "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності" та "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава".
Отже, беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для залишення позову першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків на підставі встановлених фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст.229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Полтавської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 по справі № 440/3745/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко