20 лютого 2025 року справа №200/5679/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 200/5679/24 (головуючий І інстанції Троянова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
В серпні 2024 року позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасувати рішення від 22 лютого 2024 року № 045650018286 про відмову в призначенні пенсії за віком; зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 13.02.2024 року, із зарахуванням до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 16.07.1982 відповідно до диплому та виписки оцінок успішності до диплому та періоду роботи з 02.02.1991 по 22.12.1994 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.07.1982 року.
В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що 13 лютого 2024 року звернулася до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, яку за принципом екстериторіальності розглянуто відповідачем. Рішенням від 22 лютого 2024 року № 045650018286 відповідач відмовив через недостатність страхового стажу, оскільки не було зараховано: період навчання з 01.09.1981 р. по 16.07.1982 р. через виправлений рік початку навчання в російському варіанті зазначеному в дипломі НОМЕР_2 , некоректну дату закінчення повного курсу технічного училища в українському варіанті та період роботи з 02.02.1991 р. по 22.12.1994 р., оскільки назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці, якою завірено запис звільнення з роботи. Зазначила, що звернулася до Донецької ОВА щодо надання інформації про відомості щодо ліквідації ККП “Донецьккнига», підстав засвідчення запису про звільнення печаткою управління комунального майна Донецької ОДА та відомостей щодо звернення Головного управління ПФУ в Чернігівській області щодо інформації засвідчення запису у трудовій книжці, проте отримала відповідь, що всі документи, які знаходились на зберіганні в державному архіві до 2014 року, зокрема, документи Державного комунального книготорговельного підприємства “Донецьккнига», залишились у м. Донецьку на тимчасово окупованій території. Рішення відповідача від 22 лютого 2024 року № 045650018286 про відмову в призначенні пенсії за віком вважає протиправним, просила задовольнити позов.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 200/5679/24 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 22.02.2024 року №045650018286 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2024 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1982 року та період роботи з 02.02.1991 по 22.12.1994 року.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача складає 29 років 7 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.
У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_4 ) та особою, що претендує на призначення пенсії за віком.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
22.02.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 13.02.2024 року прийнято рішення №045650018286 про відмову у призначенні пенсії.
Рішення обґрунтоване тим, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. Страховий стаж позивача становить 29 років 07 місяців 22 дні. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1982 року відповідно до диплому від 18.07.1982 року НОМЕР_2 , оскільки в російськомовному варіанті виправлено рік початку навчання, а в українському варіанті некоректно зазначено дату закінчення повного курсу технічного училища (16.07.1981); період роботи з 02.02.1991 по 22.12.1994 року відповідно до трудової книжки від 23.07.1982 НОМЕР_1 , оскільки назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці, якою завірено запис звільнення з роботи. Для зарахування до страхового стажу вищезазначених періодів необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про реорганізацію.
Обставина не зарахування до страхового стажу позивачки вищезазначених періодів підтверджується розрахунком стажу з програмного забезпечення органу Пенсійного фонду України.
Судом встановлено на підставі диплому серії НОМЕР_2 від 16 липня 1982 року, що ОСОБА_2 01 вересня 1981 року вступила в технічне училище №3 міста Артемівська Донецької області і 16 липня 1981 року (16 липня 1982 року в російськомовному варіанті заповнення диплому) закінчила повний курс технічного училища за професією продавець промислових товарів. Рішенням екзаменаційної комісії присвоєно кваліфікацію продавець.
Судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23 липня 1982 року, що ОСОБА_1 працювала у Горлівському зональному книготорзі обласного об'єднання “Донецьккнига» у період з 02.02.1991 по 22.12.1994 року, а саме:
- на підставі наказу №13л від 04.02.1991 року прийнята прибиральницею магазину №180;
- на підставі наказу №61л від 21.08.1991 року переведена продавцем книг 3 категорії магазину №180;
- на підставі наказу №65л від 03.11.1994 року переведена на 0,5 ставки прибиральника цього магазину;
- на підставі наказу №70л від 22.12.1994 року звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.
На звернення представника позивачки з адвокатським запитом стосовно підстав засвідчення у трудовій книжці ОСОБА_1 запису про звільнення печаткою управління комунального майна Донецької обласної державної адміністрації, Державним архівом Донецької обласної державної адміністрації надано відповідь листом від 09.08.2024 року №01-28/409/0/221-24, відповідно до якої згідно інформації з путівника по фондах в держархіві області знаходились на збереженні документи (накази, розпорядження, торгфінплани та звіти про їх виконання, річні звіти по кадрах, акти перевірок, документи особового складу) Державного комунального книготорговельного підприємства “Донецьккнига» (у 1986-1992 роках - обласне об'єднання книжної торгівлі “Донецьккнига») за 1944-1995 роки. У зв'язку з тим, що всі документи, які знаходилися на зберіганні в держархіві до 2014 року, залишились у м. Донецьку на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, провести виявлення та надати будь-яку інформацію за фондами держархіву області натепер неможливо. Перелік структурних підрозділів облдержадміністрації, які здійснюють управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласної ради, затверджений розпорядженням голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 11 квітня 2016 року №278. Комунальне книготоргове підприємство “Донецьккнига» не міститься в Переліку, інформація щодо його належності до об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Донецької області, та підстави засвідчення запису про звільнення печаткою управління комунального майна Донецької обласної державної адміністрації у 1994 році, у департаменту економіки Донецької області державної адміністрації відсутні.
Рішенням Донецької обласної ради від 28.11.2002 року №4/5-122 “Про виключення книготоргового підприємства “Донецьккнига» з Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласної ради у відповідності до рішення Господарського суду Донецької області №32/524а від 19.12.2001 про відміну державної реєстрації комунального книготоргового підприємства “Донецьккнига», керуючись ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» вирішено виключити з розділу 3 “Поліграфічна промисловість» Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні обласної ради, затвердженого рішенням обласної ради від 04.03.99 №23/5-116, п. 3.7 наступного змісту: “Книготоргове підприємство “Донецьккнига», м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 102».
Предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не зарахування до страхового позивача спірних періодів навчання через недоліки заповнення диплому та періодів роботи через недоліки заповнення трудової книжки та відмови у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-1V.
Відповідно до положень статті 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до положень статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до вказаних приписів законодавства, обов'язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яка звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.
Пунктами 23 та 24 Порядку №637 визначено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком № 637.
20 червня 1974 року постановою Держкомтруда СРСР № 162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (далі -Інструкція № 162), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 Інструкції № 162).
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3.Інструкції №162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5 Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції №162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції №162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі. При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року №656 “Про трудові книжки працівників та службовців», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
При цьому, з 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 2.12 Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє прийти до висновку, що обов'язок заповнення першого (титульного) аркуша трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому, на переконання суду, наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього спірного періоду роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкції № 162.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач, виносячи оскаржуване рішення, не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Також у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
З наданої позивачем трудової книжки вбачається, що на титульній сторінці вона містить запис його прізвища, ім'я, по батькові, дату народження, дату заповнення, підпис власника трудової книжки, підпис особи, яка відповідальна за видачу трудової книжки; в розділі Відомості про роботу вона містить відповідні записи про його роботу.
Окрім того, суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому, зазначені відповідачем недоліки, а саме: назва організації при прийнятті на роботу не відповідає назві організації на печатці, якою завірено запис звільнення з роботи, не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів роботи позивача.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження К/9901/2310/18) в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
В даному випадку позивачка не може нести відповідальність та бути позбавленою соціального захисту у вигляді права на призначення пенсії з вини роботодавця позивачки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах у трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивачки, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Враховуючи зазначене, періоди роботи позивачки у Горлівському зональному книготорзі обласного об'єднання “Донецьккнига» з 02.02.1991 по 22.12.1994 року підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Стосовно зарахування періоду навчання з 01.09.1981 по 16.07.1982 року, суд зазначає наступне.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно зі статтею 56 Закону №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема:
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Частиною 1 статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР “Про професійну (професійно-технічну) освіту» визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Конституційний суд України в своєму рішенні1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Суд звертає увагу, що до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство чинне на момент їх виникнення.
Відповідно до п.п. “з» п. 109 розд. VIII Постанови Ради Міністрів СРСР “Про затвердження Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій» від 03 серпня 1972 року №590 крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д.) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, з підвищення кваліфікації і з перекваліфікації.
Судом встановлено на підставі диплому серії НОМЕР_2 від 16 липня 1982 року, що ОСОБА_2 вступила 01 вересня 1981 року (зазначено вірно і в українському, і в російському варіанті заповнення) в технічне училище №3 міста Артемівська Донецької області і 16 липня 1981 року (16 липня 1982 року в російському варіанті заповнення) закінчила повний курс технічного училища за професією продавець промислових товарів.
При цьому, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивачки період навчання, оскільки в російському варіанті виправлено рік початку навчання, а в українському варіанті некоректно зазначено дату закінчення повного курсу технічного училища (16.07.1981).
Водночас, суд звертає увагу, що в російському варіанті заповнення диплому позивачки не допущено виправлень в даті вступу в технічне училище №3 міста Артемівська Донецької області.
При цьому, судом встановлено, що особою, яка його заповнювала, допущено помилку в українській транскрипції в графі дати закінчення курсу навчання, а саме зазначено “ 16 липня 1981 року», замість вірної “ 16 липня 1982 року», проте вказана помилка, з урахуванням того, що датою вступу позивачки у технічне училище №3 міста Артемівська Донецької області є саме 01 вересня 1981 року, та у взаємозв'язку із наявними документами в матеріалах справи не може позбавляти права позивачки на зарахування до загального страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 16.07.1982 року.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 200/5679/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 200/5679/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 20 лютого 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв