20 лютого 2025 року справа №200/5833/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 р. у справі №200/5833/24 (головуючий І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 26.07.2024 року о/р №056650006632 щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря згідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати у пільговий страховий стаж періоди роботи з 09.12.1991 по 28.05.1992 в шахті «їм. 60-річчя Радянської України», з 09.12.1991 по 28.05.1992; з 09.07.1992 по 24.06.1994; з 03.10.1994 по 09.12.1994 шахта “Черноморка»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 19.07.2024 року з урахуванням вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.07.2024 року о/р №056650006632 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 19.07.2024 року, з зарахуванням до пільгового та страхового стажу позивача періодів роботи з 09.12.1991 по 28.05.1992, з 09.07.1992 по 24.06.1994, з 03.10.1994 по 09.12.1994 року. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів зазначає, що при прийнятті рішення суд дійшов висновку, що пільгові періоди роботи позивача підтверджуються трудовою книжкою, а тому у позивача наявний пільговий стаж в період роботи з 09.12.1991 по 28.05.1992; з 09.07.1992 по 24.06.1994; з 03.10.1994 по 09.12.1994 року.
Проте, судом не взято до уваги, що за вказані періоди відсутні довідки, уточнюючі пільговий характер роботи, видані відповідно до Порядку № 637.
Посилання суду на записи трудової книжки як підставу для зарахування періодів роботи до пільгового стажу є безпідставним, оскільки в наданій трудовій книжці не містяться дані про повний робочий день, про пільговий характер роботи, не зазначаються відомості про прогули, простої, страйки, перебування у відпустках тощо у зв'язку з чим, підстав для зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно даного документу немає.
Крім того, звертає увагу суду, що в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт, виконаних адвокатом та здійснення ним витрат, необхідних для їх зібрання саме по справі №200/5833/24.
Також у матеріалах справи відсутні документи для підтвердження сплати гонорару адвокату в сумі 4000 грн, а відтак відсутні підстави для стягнення з головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 .
19.07.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою, в якій просив зарахувати до його пільгового страхового стажу за Списком № 1 періоди роботи на шахті «Черноморка»: з 09.12.1991 по 28.05.1992; з 09.07.1992 по 24.06.1994; з 03.10.1994 по 09.12,1994; з 22.11.1995 по 24.04.1996 та здійснити перерахунок призначеної пенсії з урахуванням положень ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці».
26.07.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення о/р №056650006632, яким відмовлено в перерахунку пенсії, в зв'язку з тим, що підстави для зарахування вказаних періодів згідно архівних довідок, доданих до заяви виданих комунальною установою «Трудовий архів Лісічанської територіальної громади», відсутні, оскільки документи не підтверджують роботу у важких і шкідливих умовах праці протягом повного робочого дня.
Згідно архівних довідок від 29.07.2021, виданих комунальною установою «Трудовий архів Лісічанської територіальної громади» позивач:
№1460/03-01 наявні відомості про заробітну плату позивача в період січень-травень 1992;
№1461/03-01 наявні відомості про заробітну плату позивача в період жовтень-грудень 1994;
№1462/03-01 наявні відомості про роботу позивача в період липень-серпень 1992;
№1463/03-01 наявні відомості про роботу позивача в період жовтень 1992 по грудень червень 1994;
№1464/03-01 наявні відомості про роботу позивача в період січень-травень 1992;
№1465/03-01 працював на посаді прохідника повний робочий день під землею в 1994 році;
№1468/03-01 наказом від 14 липня 1992 №337-к позивача прийнято на роботу 09.07.92;
№1469/03-01 наказом від 08 серпня 1992 №389-к позивача прийнято на роботу 10.08.92;
№1470/03-01 наказом від 02 грудня 1991 №605-к позивача прийнято на роботу 09.12.91;
№1471/03-01 наказом від 16 грудня 1991 №625-к позивача прийнято на роботу 16.12.91;
№1474/03-01 відсутні відомості про користування безоплатною відпусткою в період з 03 жовтня 1994 по 09 грудня 1994;
№1475/03-01 наявні відомості про роботу позивача в період з 09 липня 1992 по 10 серпня 1992, з 30 жовтня 1992 по 24 червня 1994;
№1476/03-01 наявні відомості про роботу позивача в період з 09 грудня 1991, з 16 грудня 1991, з 21 січня 1992 по 28 травня 1992;
№1477/03-01 прийнятий прохідником з 03 жовтня 1994 по 09 грудня 1994 року.
Згідно перерахунку пенсії від 26.07.2024 страховий стаж позивача складає 37 років 05 місяців 16 днів; страховий стаж до 01.01.2004 - 08 років 08 місяців 17 днів; страховий стаж після 01.01.2004 - 16 років 08 місяців 29 днів; додаткові роки за Списком 1 - 12 років, в тому числі за Списком 1 - 10 років 01 місяців 27 днів.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року №345-VI (далі - Закон№345-VI) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей.
Статтею 8 Закону України № 345-VI передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону 1058-IV в редакції на час звернення позивача з заявою, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Аналіз зазначених норм дає можливість дійти висновку, що дія цього Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Отже, обов'язковою умовою для застосування положень Закону № 345-VI є зайнятість особи на підземних роботах протягом повного робочого дня, а тому вказана обставина є вирішальною.
Аналогічний правовий висновок був викладений Верховним Судом у постановах від 27 серпня 2020 року у справі №442/3559/17, 13 жовтня 2020 року у справі № 442/3555/17, від 29.12.2021р. у справі № 345/2562/17, від 02 грудня 2021 року у справі №280/281/17.
Щодо доводів апелянта, що за спірні періоди відсутні довідки, уточнюючі пільговий характер роботи, видані відповідно до Порядку № 637, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Згідно трудової книжки позивача НОМЕР_2 позивач:
09.12.1991 прийнятий учнем підземного гірничого робітника з повним робочим днем під землею на шахту «ім. 60-річчя Радянської України» (наказ №605к від 02.12.91);
28.05.1992 звільнений за власним бажанням (наказ №256к від 03.06.1992);
09.07.1992 прийнятий учнем прохідника з повним робочим днем під землею на шахту «Черноморка» (наказ №337к від 14.07.92);
24.06.1994 звільнений за власним бажанням (наказ №287к від 26.07.94);
03.10.1994 прийнятий прохідника з повним робочим днем під землею на шахту «Черноморка» (наказ №394к від 03.10.94);
09.12.1994 звільнений за власним бажанням (наказ №484к від 13.12.94).
Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 підтверджує наявність у позивача пільговий стаж за період роботи з 09.12.1991 по 28.05.1992; з 09.07.1992 по 24.06.1994; з 03.10.1994 по 09.12.1994 року.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо спірного періоду роботи, які не мають дефектів їх вчинення.
Суд звертає увагу, що в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Системний аналіз наведених вище положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку № 637 дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17.
Разом з тим, згідно розпорядження про перерахунок пенсії від 26.07.2024 робота за Списком 1 складає - 10 років 01 місяців 27 днів.
Пільговий стаж позивача в спірні періоди складає:
з 09.12.1991 по 28.05.1992 (05 місяців 20 днів);
з 09.07.1992 по 24.06.1994 (01 рік 11 місяців 16 днів);
з 03.10.1994 по 09.12.1994 (02 місяці 07 днів).
Загалом 02 роки 07 місяців 12 днів.
Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, пільговий стаж позивача буде складати 12 років 09 місяців 08 днів (10 років 01 місяців 27 днів + 05 місяців 20 днів + 01 рік 11 місяців 16 днів + 02 місяці 07 днів), що недостатньо для застосування ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», обов'язковою умовою якої є робота на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини 5 статті 134 КАС України, має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).
Частиною 7, 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, зокрема, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Судом встановлено, що 19 лютого 2024 між позивачем та адвокатським бюро "Молчанової Наталії" укладено договір про надання професійної правової допомоги №07\02\24.
Згідно з п. 4.1 договору гонорар є формою винагороди адвоката за надання правової допомоги клієнту.
За правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар); розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, складає 3000,00 грн. за годину роботи (п. 4.2 договору);
Також в матеріалах справи міститься акт наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №07\02\24 від 19.02.2024 року складений 20 серпня 2024 року на суму 15000 грн.
В акті зазначений короткий зміст послуг: ознайомлення з документами, складання позовної про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії; складання та направлення адвокатського запиту №1180 від 19.02.2024 року; формування та подання позовної заяви; представництво інтересів позивача у суді першої інстанції.
Згідно з рахунком витрат на правову допомогу по договору правничої допомоги №07\02\24 від 19.02.2024 року надані наступні послуги:
- ознайомлення з документами - 30 хв. - 1500,00 грн.;
- складання та направлення адвокатського запиту №1180 від 19.02.2024 року - 50 хв. - 2500,00 грн.;
- складання позовної заяви - 110 хв. - 5500,00 грн.;
- формування та подання позовної заяви - 30 хв. - 1500,00 грн.;
- представництво інтересів позивача у суді першої інстанції - 40 хв. - 4000,00 грн.
Разом: 15000,00 грн.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №20/08 від 20.08.2024 року, адвокат Молчанова Наталя прийняла від ОСОБА_1 15000,00 грн. за надання правової допомоги за договором про надання правничої допомоги №07\02\24 від 19.02.2024 року.
Доводи апелянта, що відсутні документи, що свідчать про оплату послуг адвоката, колегія суддів не приймає з огляду на правову позицію Верховного Суду в постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічні критерії розумності та реальності застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
Отже, виходячи з предмета та підстав позову, наявну судову практику в аналогічних спорах, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн.
Такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та пропорційним до предмета задоволеного позову.
За наслідками судового розгляду, місцевий суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 р. у справі №200/5833/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 р. у справі №200/5833/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення 20 лютого 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.Д. Компанієць