20 лютого 2025 року справа №200/6590/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року (повне судове рішення складено 16 жовтня 2024 року) у справі № 200/6590/24 (суддя в І інстанції Буряк І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.06.2024 №914270184883 (92111/01-16) про часткову відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області переглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2024 про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 2 вересня 2008 року № 345-VI із врахуванням довідок, що підтверджують пільговий характер роботи № 09-23/404, виданої 22.02.2024 Відокремленим підрозділом «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» та довідки №09-23/1292, виданої 13.06.2024 року Відокремленим підрозділом «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» та зарахуванням періодів роботи на підрозділі «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля»: до пільгового стажу в підземних умовах відповідно до ст. 8 Закону № 345-VI період з 23.04.2016 по 13.06.2024, а також до страхового стажу період з 01.06.2019 по 13.06.2024.
В обґрунтування зазначав, що звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії відповідно до Закону № 345-VI та врахування до стажу спірних періодів трудової діяльності. Відповідач своїм рішенням частково відмовив у здійсненні перерахунку пенсійних виплат. У якості підстав для відмови у здійсненні перерахунку зазначив не надходження акту перевірки пільгових довідок.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.06.2024 №914270184883 (92111/01-16) про часткову відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області переглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2024 про перерахунок пенсії відповідно до ст. 8 Закону № 345-VI із врахуванням довідок, що підтверджують пільговий характер роботи № 09-23/404, виданої 22.02.2024 Відокремленим підрозділом «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля», та довідки №09-23/1292, виданої 13.06.2024 Відокремленим підрозділом «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля».
У іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги наголошує на правомірності рішення про часткову відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19.06.2024 за принципом екстериторіальності відповідачем розглянуто заяву та додані до неї документи та прийнято рішення №914270184883 (92111/01-16) про часткову відмову в перерахунку пенсії відповідно до ст. 8 Закону № 345-VI.
Підставою для відмови в оскаржуваному рішенні зазначено наступне.
Відповідно пункту 3 статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
За матеріалами електронної пенсійної справи було проведено перерахунок стажу, відповідно абз. 5 ч.4 ст.42 Закону № 1058-IV, з квітня 2022 року, без додаткового звернення.
За результатами поданих документів сформовано запит на КПР, щодо перевірки довідок про пільговий стаж, наданих до заяви.
Розглянути питання про перерахунок пенсії можливо буде після надходження акту перевірки обґрунтованості видачі довідок та підтвердження достовірності зазначених в них даних.
Позивач з метою відновлення порушеного права просить суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу в підземних умовах відповідно до ст. 8 Закону № 345-VI період з 23.04.2016 по 13.06.2024, а також до страхового стажу період з 01.06.2019 по 13.06.2024, врахувати подані довідки на підтвердження пільгового характеру роботи.
Згідно розрахунку стажу з урахуванням перетину періодів, судом встановлено, що страховий стаж позивача складає: всього - 39 років, 10 місяців, 05 днів, додаткові роки за Список 1 - 07 років, всього для розрахунку 46 років, 10 місяці, 05 днів, в тому числі робота в колгоспі - 12 років, 01 місяць, 04 дні. Страховий стаж врахований по 31.05.2019.
Дані форми ОК-5 на позивача містять інформацію щодо спірних періодів, а саме з квітня 2016 року по березень 2024 року позивачу нараховувалась заробітна плата Відокремленим підрозділом «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля».
Згідно відомостей по спеціальному стажу посада, яку обіймав позивач облікована у спірні періоди, а саме з 2016 року по березень 2024 за кодом ЗП3014А1.
Також пільговий стаж позивача підтверджений довідками, виданими Відокремленим підрозділом «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля»: № 09-23/404 від 22.02.2024, №09-23/1292 13.06.2024.
Одночасно дані про роботу позивача наявні у трудовій книжці НОМЕР_1 .
Підставою для відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії вказано відсутність акту перевірки обґрунтованості видачі довідок та підтвердження достовірності зазначених в них даних.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Відповідно до статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», який набрав чинність 16.09.2008, в редакції на час звернення позивача з заявою, дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Статтею 8 цього Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в редакції на час звернення позивача із заявою, мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці, та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Верховний Суд у постановах у справі №345/4616/16 від 20.11.2018, у справі №345/4570/16-а від 06.02.2019, у справі №345/4462/16-а від 05.12.2019 та інших дійшов висновку про те, що статтю 1 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці слід розглядати у нерозривному зв'язку зі Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота у яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах.
Слід зазначити, що мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 7, 5 років для жінок за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Суд зауважує, що статтею 8 Закону № 345-VI передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. При цьому розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону № 1058-IV і під час такого обчислення враховуються відповідні доплати і підвищення, передбачені цим Законом.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 345/763/17.
Умовою виплати пенсії за нормами статті 8 Закону № 345-VI та абзацу 3 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV є призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, які передбачають зменшення пенсійного віку, встановленого абзацом 1 статті 26 цього Закону № 1058-IV.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 205/8712/16-а.
При цьому, виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 200/5813/20-а, від 18.04.2019 у справі №392/17/17, від 29.12.2021 у справі № 345/2562/17, від 21.01.2020 у справі № 640/4469/17, від 31.03.2020 у справі № 459/245/17, та Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 28.01.2014 у справі № 21- 455а13, від 24.06.2014 (справа №21-236а14).
Отже, дія Закону № 345-VI поширюється на працівників, які зайняті на підземних роботах повний робочий день за Списком № 1, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Слід зазначити, що згідно з розрахунком стажу, страховий стаж позивача становить - 39 років, 10 місяців, 05 днів, додаткові роки за Список 1 - 07 років, всього для розрахунку 46 років, 10 місяці, 05 днів, в тому числі робота в колгоспі - 12 років, 01 місяць, 04 дні.
25.03.2024 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії, при цьому, згідно зі спірним рішенням, підставою відмови у перерахунку пенсії стала відсутність акту перевірки довідок поданих на підтвердження пільгового характеру роботи.
При цьому, докази розгляду питання щодо зарахування до пільгового стажу та страхового стажу періодів трудової діяльності, що визначені позивачем, як спірні, оскаржуване рішення не містить.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Слід зазначити, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відомості про трудовий стаж позивача підтверджені записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .
Також позивачем надані відповідачу довідки № 09-23/404 від 22.02.2024, №09-23/1292 від 13.06.2024 видані Відокремленим підрозділом «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля».
Згідно з Випискою із системи персоніфікованого обліку (форма ОК-5) по застрахованій особі ОСОБА_1 , страхувальником Відокремленим підрозділом «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» (33621594) подавалися звіти за 2016 по березень 2024 року по коду підстави для обліку спеціального стажу ЗПЗ014А1.
Згідно з Довідником кодів підстав обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 травня 2018 року № 511, зокрема: код підстави ЗП3014А1 з 05 листопада 1991 року проставляється працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за Списком робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 31 березня 1994 року № 202.
Аналізуючи зазначене вище, місцевий суд дійшов правильного висновку, що у пенсійного органу були наявні підстави для розгляду питання щодо проведення перерахунку пенсії позивача на підставі наявних матеріалів у пенсійній справі позивача та із урахуванням додатково поданих документів.
Абзацами 3, 4 пункту 4.3 Порядку № 22-1 регламентовано, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до Закону без урахування таких даних (пункт 4 додатку 6 Пам'ятка пенсіонеру до Порядку № 22-1).
Вказане кореспондується із правом органів Пенсійного фонду України проводити перевірку достовірності відомостей, але в чітко обумовлені строки. Встановлення строків обумовлено тим, що право особи на отримання пенсійних виплат у належному розмірі не може бути поставлено у залежність від сумнівів органів Пенсійного фонду України щодо обґрунтованості (достовірності) нарахувань заробітної плати.
Виявлена у подальшому недостовірність може бути усунена шляхом перерахунку пенсії.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до приписів статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з підпунктом 5 пункту 6 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 Пенсійний фонд України для виконання покладених на нього завдань має право: проводити планові, а у випадках, передбачених законом, позапланові перевірки у роботодавців та інших осіб бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.
При цьому, у випадку виникнення сумніву щодо достовірності відомостей про умови роботи особи, яка претендує на отримання пенсії, чи правильності нарахування пенсії, згідно з частиною першою статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підпункту 5 пункту 6 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України органи, що призначають пенсії, вправі проводити перевірки, в тому числі, щодо достовірності відомостей, зазначених в уточнюючих довідках.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 442/5949/16-а.
За наведених вище обставин, відмова відповідача у врахуванні поданих довідок із тих мотивів, які викладені у спірному рішенні, не можна вважати обґрунтованим.
Щодо відсутності відомостей про сплату страхових внесків за період з грудня 2019 по березень 2024, суд звертає увагу відповідача, що згідно з формою ОК-5 за спірний період наявна інформація про виплату заробітної плати позивачеві, разом з тим відсутні відомості про сплату страхових внесків.
При цьому, відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
08.07.2010 прийнято Закон України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI), яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI).
Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Аналіз вищенаведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок сплати страхових внесків (єдиного внеску) та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків (єдиного внеску)законом покладено на страхувальника, а вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Аналогічний висновок наведено й у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 28.05.2021 у справі № 591/3839/16-а.
У вищенаведених постановах Верховного Суду зазначено й про те, що невиконання страхувальником обов'язку по сплаті страхових внесків (єдиного внеску) позбавляє особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи, що є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
За наведеної вище правової регламентації спірних правовідносин, а також враховуючи наявну правозастосовчу практику Верховного Суду, застрахована особа не може нести відповідальність за невиконання страхувальником своїх обов'язків стосовно сплати у повному обсязі страхових внесків (єдиного внеску) і за неподання ним відомостей про застраховану особу до системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Такі обставини не можуть позбавляти гарантованого Конституцією і законами України права громадянина на соціальний захист та по суті перекладати відповідальність на працівника за неналежне виконання своїх обов'язків роботодавцем.
Таким чином, відсутність відомостей про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для не врахування такого періоду роботи, оскільки це є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Стосовно позовних вимог в частині не зарахування спірних періодів роботи позивача до пільгового та страхового стажу, слід зазначити, що спірне рішення не містить конкретно визначених періодів.
Вказане вище свідчить про недотримання відповідачем принципів обґрунтованості та добросовісності рішення суб'єкта владних повноважень, дотримання яких перевіряється адміністративним судом відповідно до вимог пунктів 3, 5 частини другої статті 2 КАС України, недотримання яких є окремою підставою для скасування такого рішення.
На підставі викладеного вище, колегія судів погоджується з судом першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії з урахуванням ст. 8 Закону № 345-VI та з урахуванням довідок, що підтверджують пільговий характер роботи № 09-23/404 виданої 22.02.2024 Відокремленим підрозділом «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» та довідки №09-23/1292 виданої 13.06.2024 Відокремленим підрозділом «Шахта «Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» та висновків суду викладених у цьому рішенні.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Доказів на спростування доводів позивача в частині задоволенних вимог відповідачем до суду не подано.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 200/6590/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 20 лютого 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук