20 лютого 2025 року справа №200/6508/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року (повне судове рішення складено 18 жовтня 2024 року) у справі № 200/6508/24 (суддя в І інстанції Шувалова Т.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якій просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713);
- зобов'язати Управління поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713 в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та одержує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII.
У зв'язку із прийняттям Постанови № 713 йому до розміру пенсії установлено щомісячну доплату 2000 грн.
У подальшому, у зв'язку із перерахунком пенсії на підставі судового рішення в іншій адміністративній справі, виплату передбаченої названою постановою Уряду доплати до пенсії припинено.
Посилаючись на те, що попередній перерахунок пенсії проведений з метою усунення порушеного права на належне пенсійне забезпечення та не пов'язаний зі зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, позивач вказує на неправомірність дій відповідача у скасуванні набутого права пенсіонера на підвищення до пенсії, передбаченого зазначеною постановою.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо припинення з 01 лютого 2023 року нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно із Постановою № 713.
Зобов'язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року щомісячну доплату до пенсії, передбачену Постановою № 713, у розмірі 2000,00 гривень, з виплатою виниклої заборгованості.
У іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що після виконання судового рішення розмір пенсійної виплати збільшився на більш ніж 2000,00 грн. Розмір пенсії позивача переглянуто після 01.03.2018, а тому підстави для встановлення надбавки відповідно до Постанови № 713 відсутні.
Крім того, позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII.
Згідно з Постановою № 713 01.07.2021 до розміру пенсії позивача відповідачем встановлено щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн.
У січні 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.06.2022 по справі № 200/18922/21, ГУ ПФУ в Донецькій області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.11.2021 № ФС-97274/09/01/1836.
Після вказаного перерахунку пенсії, проведеного на виконання згаданого вище судового рішення, згідно з копією протоколу про складові пенсійної виплати з пенсійної справи позивача, нарахування доплати, передбаченої Постановою № 713, з 01 лютого 2023 року не проводиться, оскільки основний розмір пенсії після 01 березня 2018 року на виконання рішення суду збільшився більше ніж на 2000,00 грн.
Позивач звертався до відповідача із заявою про перерахунок та виплату доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713 від 14.07.2021.
Уважаючи дії відповідача по припиненню виплати доплати до пенсії, передбаченої Постановою № 713 протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходив з такого.
Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Відповідно до положень статті 46 Основного Закону громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 713.
У преамбулі Постанови № 713 зазначено, що ця постанова прийнята з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000,00 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 року (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 року № 2146-IX Про внесення змін до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб щодо пенсій в разі втрати годувальника), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Предметом цього спору є правовідносини щодо наявності підстав для нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, передбаченої Постановою № 713.
Виходячи із наведених вище норм, суд дійшов висновку, що Постановою № 713 встановлено, зокрема, для осіб, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року, щомісячну доплату в сумі 2000,00 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, при цьому обумовлено, що вказана доплата не виплачується у разі коли пенсія переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. У такому випадку щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Матеріали справи свідчать, що внаслідок виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/18922/21 відповідачем проведено перерахунок призначеної позивачу пенсії з 01 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.11.2021 № ФС-97274/09/01/1836.
При цьому основний розмір пенсії позивача збільшився більше ніж на 2000,00 грн, тому, за позицією відповідача, відповідно до норм Постанови № 713 підстав для виплати щомісячних доплат в розмірі 2000 грн немає.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 08 листопада 2022 року в аналогічній справі № 420/2473/22 (п. 46) перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах.
Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 02 березня 2023 року в справі № 600/870/22-а.
Також суд правильно вважав помилковим твердження відповідача про здійснення нарахування та виплати доплати до пенсії, передбаченої Постановою № 713 шляхом її включення до складу суми збільшення пенсії, визначеного на виконання судового рішення.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФУ в Донецькій області на виконання судового рішення з метою усунення його порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, тому позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови № 713 поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.
Разом із тим, апеляційний суд не може погодитись з судом першої інстанції, який визнав протиправними дії щодо припинення з 01 лютого 2023 року нарахування та виплати та зобов'язав відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713 з 01.02.2023.
Суд першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та поновив строк звернення до адміністративного суду.
Суд мотивував таке рішення наступним.
Позивач надав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, яке обґрунтоване тим, що позивач дізнався про своє порушене право на отримання пенсії в належному розмірі у липні 2024 року та відразу звернувся до відповідача, проте відповідь так і не отримав, у зв'язку з чим був змушений вирішити даний спір у судовому порядку.
За змістом частини першої статті 123, частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов'язаний додати докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до вимог статті 6 КАС України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, з метою запобігання обмеженню прав позивача на доступ до правосуддя, окружний суд вважав за необхідне визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновив позивачу пропущений з поважних причин строк звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Колегія суддів, не погодившись з таким висновком, ухвалою від 30 січня 2025 року визнала неповажними причини пропуску строку звернення до суду.
Запропоновано ОСОБА_1 та представнику позивача Плужнику Максиму Валерійовичу надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших поважних причин та докази на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом до 13 лютого 2025 року включно.
Від позивача та його представника станом на дату ухвалення постанови така заява не надходила.
Стосовно цих правовідносин права позивача підлягають захисту у межах шестимісячного строку звернення до суду.
Висновок про це міститься в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
На думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів (п.21 постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року в справі № 240/12017/19).
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву (пункти 36 та 37 вказаної цієї ж постанови Верховного Суду).
Позивач просив суд визнати протиправними дії щодо припинення виплати доплати до пенсії та зобов'язання поновити нарахування та виплату з 01.07.2021 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови № 713 в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд першої інстанції, встановивши, що відповідачем припинено нарахування та виплату такої доплати з 01.02.2023, частково задовольнив позовні вимоги:
«Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення з 01 лютого 2023 року нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, у розмірі 2000,00 гривень, з виплатою виниклої заборгованості.».
Натомість, позивач звернувся із цими позовними вимогами 18.09.2024, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений статтею 122 КАС України, в частині позовних вимог про зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії з 01.02.2023, що в порушення процесуального законодавства було задоволено місцевим судом.
Отже, поза межами строку звернення до суду з позовом є період з 01.02.2023 по 29.02.2024.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення в цій частині позовних вимог допустив порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду - скасуванню.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Положеннями пункту 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Як було вказано вище, частиною третьою статті 123 КАС України встановлено обов'язок суду застосувати процесуальні наслідки пропуску строку на звернення до суду у разі визнання причин такого пропуску неповажними, у вигляді залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись статями 250, 291, 308, 310, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 200/6508/24 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про:
визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення з 01 лютого 2023 року по 29 лютого 2024 року нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати до пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року по 29 лютого 2024 року щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, у розмірі 2000,00 гривень, з виплатою виниклої заборгованості,
а позовні вимоги в цій частині - залишити без розгляду.
В іншій частині, тобто, за період з 01 березня 2024 року, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 200/6508/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 20 лютого 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук