Справа № 754/4467/24 суддя в І-й інстанції ОСОБА_2
Провадження №3-зв/824/6/2025 суддя в ІІ-й інстанції ОСОБА_3.
Категорія: ч. 1 ст. 122-2 КУпАП
Іменем України
17 лютого 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_3., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5. від розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_4 на постанову Деснянського районного міста Києва від 12 червня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фізичної-особи підприємця, зареєстрованого за адресою, АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, -
Постановою Деснянського районного міста Києва від 12 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 грн. у дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, захисник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_6. подав апеляційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 листопада 2024 року, справу призначено головуючому судді ОСОБА_5.
03 лютого 2025 року захисник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_6. подав заяву про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5. від розгляду даної справи.
Заява мотивована тим, що при подачі апеляційної скарги адвокатом ОСОБА_6 було подано клопотання про забезпечення повного фіксування всіх судових засідань апеляційного провадження за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Вказане клопотання повторно заявлено судді ОСОБА_5. у судовому засіданні 14 січня 2025 року, але суддя відмовилась забезпечити повне фіксування судового засідання та повідомила, що нормами КУпАП це не передбачено, до того ж, наявні в залі судових засідань № 707 технічні засоби забезпечити повне фіксування судового засідання не можуть. Проте, у відповідь на адвокатський запит отримано відомості про те, що всі зали судових засідань у Київському апеляційному суді обладнані технічними засобами фіксування. Таким чином, суддя ОСОБА_5. свідомо безпідставно та незаконно відмовила стороні захисту у повному фіксування судового засідання технічними засобами, що доводить порушення судом права ОСОБА_1 на реалізацію встановлених законом процесуальних прав. Отже, дії та бездіяльність судді викликають сумніви щодо її можливості забезпечити при розгляді апеляційної скарги об'єктивність та неупередженість, а також гарантувати безсторонність суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2024 року розгляд питання про відвід судді ОСОБА_5. призначено головуючому судді ОСОБА_7.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і, відповідно, не передбачають порядку розгляду такої заяви про відвід, а тому слід застосовувати аналогію з КПК України.
Як передбачено ч. 3 ст. 81 КПК України, при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Суддя ОСОБА_5. надала письмові пояснення, у яких зазначила, що нею не було допущено порушень вимог чинного законодавства під час розгляду вказаної справи, а підстави для відмову, вказані захисником, є надуманими. Як зазначає суддя, цьому передували відмови в задоволенні необґрунтованих клопотань, що не може свідчити про упередженість судді.
Заслухавши адвоката ОСОБА_6., який в судовому засіданні підтримав заявлений відвід, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи, викладені в заяві про відвід, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про відвід, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п.53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява №17283/02); п.19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява №48068/06), а Конституційний суд України у п.3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011) аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним».
Рада суддів України у пункті 4 рішення від 08 червня 2017 року №34 роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства можливе застосування чинних процесуальних норм за аналогією.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04 листопада 1950 року кожна людина має право при визначенні її громадських прав та обов'язків або будь-якого обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Таким чином кожній людині гарантується справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності відповідно до п.1 ст. 6 Конституції України повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. За об'єктивним критерієм визначається, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчить про те, що суд не є безстороннім.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною 3 статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.
Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Рішенням, яке викликає у заявника сумнів в неупередженості судді ОСОБА_5., на думку адвоката ОСОБА_6., є відмова у повному фіксування судового засідання технічними засобами.
Разом із тим, наведені адвокатом ОСОБА_6 обставини не свідчать про упередженість головуючого судді ОСОБА_5. чи порушення нею принципу безсторонності. По суті подана заява про відвід є незгодою адвоката із процесуальними рішеннями судді, а також не згодою з способом вирішення поданого клопотання, який не передбачає можливості фіксації процедури прийняття рішення.
Чинний КУпАП не передбачає обов'язкового фіксування судового засідання технічними засобами. Проте, суд не позбавлений права здійснювати таке фіксування, оскільки закон не встановлює заборон для цього. Також чинний КУпАП не передбачає способу вирішення та фіксації судом апеляційної інстанції клопотань учасників справи.
Отже, посилання адвоката ОСОБА_6. на порушення суддею ОСОБА_5. норм чинного законодавства не знайшли свого підтвердження.
Разом із тим, головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
ЄСПЛ зазначає, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Із практики Європейського суду з прав людини слідує, що при об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (параграфи 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Morel проти Франції" (Morel v. France); параграф 23 рішення ЄСПЛ у справі "Pescador Valero проти Іспанії" (Pescador Valero v. Spain) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (параграф 40 рішення ЄСПЛ у справі "Luka проти Румунії" (Luka v. Romania), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (параграф 44 рішення ЄСПЛ у справі "Wettstein проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland); параграф 30 рішення ЄСПЛ у справі "Pabla Ky проти Фінляндії" (Pabla Ky v. Finland); параграф 96 рішення ЄСПЛ у справі "Micallef проти Мальти" (Micallef v. Malta).
У рішенні від 09 листопада 2006 року в справі "Білуха проти України" ЄСПЛ з посиланням на його усталену практику підкреслив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (параграф 49). Стосовно об'єктивного критерію Суд зазначив, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (параграф 52).
У світлі прецедентної практики ЄСПЛ об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у справі "Гаусшильдта" ("Hauschildt Case"), заява № 11/1987/134/188, § 48).
Навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, оскільки, іншими словами, "правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється". На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії", 26 жовтня 1984 року).
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
З огляду на наведене, відводу підлягає суддя не лише у разі існування конкретних фактів що свідчать про його упередженість, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які можуть викликати сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ст. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
З огляду на наведені вище обставини, з метою дотримання прав учасників судового провадження, а також для забезпечення повного, всебічного та неупередженого розгляду апеляційного провадження, запобігання виникненню як в учасників справи, так і у стороннього спостерігача будь-яких сумнівів щодо безсторонності судді, так і в об'єктивності постановленого таким суддею судового рішення, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви та передачі справи до канцелярії суду для здійснення повторного авторозподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 75, 81 КПК України, -
Заяву захисника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_6 відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5. задовольнити.
Справу передати для проведення повторного авторозподілу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_7