Справа № 759/26038/24 суддя в І-й інстанції Дячук С.І.
Провадження № 33/824/1278/2025 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ст. 124 КУпАП
Іменем України
17 лютого 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Калини Оксани Борисівни на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 30 листопада 2024 року серії ЕПР1 №185416, 30 листопада 2024 року о 09 год. 30 хв. в м. Київ по пр-ту Берестейський (Перемоги) 137, ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду. При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_2 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що є не доведеним те, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження автомобіля, оскільки у причинному зв'язку із зіткненням обох автомобілів перебуває грубе порушення Правил з боку іншого водія - ОСОБА_1 , який не очікувано (всупереч знаку 3.2.1) створив своїми діями перешкоду для руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , який уникнути зіткнення не мав можливості.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Калина О.Б. подала апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову місцевого суду та винести нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи і має бути скасована. Аргументація суду першої інстанції ґрунтується лише на поясненнях ОСОБА_2 , який пояснив, що дорожньо-транспортна пригода відбулась у зв'язку з порушенням ПДР ОСОБА_1 , оскільки останній здійснив виїзд на головну дорогу на заборонний дорожній знак. Судом першої інстанції проігноровано письмові пояснення ОСОБА_1 та не взято до уваги твердження про те, що зіткнення автомобілів розташоване на певній відстані від повороту, безпідставно зазначено, що місце зіткнення визначено за декілька метрів від знаку 3.2.1. Згідно даних на схемі місця ДТП, відображено місце зіткнення транспортних засобів, яке розташоване не на виїзді на головну дорогу, з якої здійснював виїзд ОСОБА_1 , а приблизно через 70 метрів руху вже по головній дорозі. Тобто, ОСОБА_1 здійснив виїзд на головну дорогу, при цьому, закінчив повністю маневр виїзду, вирівняв повністю автомобіль в крайній правій смузі руху та продовжував рух своїм автомобілем прямо, проїхавши дані приблизно 70 метрів. Однак, водій автомобіля «ВАЗ» ОСОБА_2 не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем. При цьому, зіткнення не відбулось на виїзді з другорядної дороги на головну, а вже на головній дорозі, коли водій ОСОБА_1 закінчив здійснення виїзду на головну дорогу та рухався по головній дорозі приблизно 70 метрів. Крім того, згідно локалізації механічних пошкоджень транспортних засобів, а також фото з місця дорожньо-транспортної пригоди, вбачається, що водій автомобіля «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження свого автомобіля в задню частину свого автомобіля (кришка багажника, задній бампер, стоп сигнал), а механічні пошкодження водія транспортного засобу ВАЗ, номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_2 розташовані на передній частині автомобіля (капот, фара, крило, бампер). Вказана локалізація механічних пошкоджень транспортних засобів, вказує на те, що водій, який рухався позаду, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення. Що стосується висновку суду про те, що місце зіткнення визначено за декілька метрів від знаку 3.2.1, то слід зазначити, що вказане твердження суду не відповідає дійсності, оскільки згідно схеми місця ДТП, місце зіткнення зображено на певній відстані від знаку 3.2.1. та виїзду на головну дорогу, при цьому, на схемі не вказана відстань від знаку 3.2.1 до місця зіткнення
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказав, що місцевий суд при розгляді справи прийняв законне й обґрунтоване рішення про відсутність в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Захисник ОСОБА_1 адвокат Калина О.Б. також просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду та вказує про те, що 09 січня 2025 року засобами телефонного зв'язку представником страхової компанії ПрАТ «СК «Євроніс Україна» ОСОБА_1 було повідомлено про наявність постанови Святошинського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року, а на наступний день ОСОБА_1 отримав лист від страхової компанії, відповідно до змісту якого дізнався, що судом було закрито провадження у справі. 10 січня 2025 року представником потерпілого ОСОБА_1 адвокатом Калиною О.Б. в канцелярії суду отримано постанову по справі. При цьому, ОСОБА_1 не було повідомлено про день час та місце розгляду справи. Вказані обставини, на думку апелянта, є поважними для поновлення процесуального строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх захисників, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи захисника ОСОБА_1 адвоката Калини О.Б. щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Судом встановлено, що розгляд справи відбувся у відсутність ОСОБА_1 , якого не було повідомлено про розгляд справи. Копію оскаржуваної постанови було отримано захисником ОСОБА_1 адвокатом Калиною О.Б. після її звернення до суду з відповідною заявою 10 січня 2025 року.
За таких обставин, право особи на апеляційне оскарження судового рішення, про ухвалення якого вона не знала, має бути забезпечене шляхом поновлення пропущеного з поважних причин строку.
Перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав до її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.4 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Згідно п. 2.3 б) Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Як передбачено п. 12.1 Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним
Відповідно до п. 13.1 Правил дорожнього руху водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Відповідно до ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, чи винна дана особа у вчиненні правопорушення.
Приймаючи оскаржувану постанову місцевий суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3 б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження автомобіля, оскільки у причинному зв'язку із зіткненням обох автомобілів перебуває грубе порушення Правил з боку іншого водія, який не очікувано (всупереч знаку 3.2.1) своїми діями створив перешкоду для руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 , який уникнути зіткнення не мав можливості.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дії водія ОСОБА_2 не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із настанням ДТП.
Як вбачається із постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 30 листопада 2024 року, водій автомобіля «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме, 30 листопада 2024 року о 09:30 год., виїзжаючи на головну дорогу по пр-ту Берестейський 137, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.2.1 В'їзд забороно, здійснив рух у зоні дії дорожнього знаку.
Зазначена постанова є чинною і вчинення вказаного порушення правил ОСОБА_1 та його захисником не заперечується.
Отже, автомобіль марки «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 здійснював заборонений маневр, а саме виїзд на головну дорогу, за умови, що такий виїзд був заборонений в будь-якому разі, що є порушенням вимог знаку 3.2.1 В'їзд забороно.
У відповідності до п. 1.3, 1.4 правил - учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
З огляду на викладене, водій транспортного засобу ВАЗ, номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_2 мав право розраховувати, що на шляху його руху по головній дорозі з місця, виїзд з якого заборонено, не виїде жоден автомобіль і не створить йому жодних перешкод в русі.
За таких обставин, саме дії водія ОСОБА_1 перебувають в причинному зв'язку з наслідками, що настали, а саме пошкодження транспортних засобів.
Доводи апеляційної скарги, в частині безпідставного зазначення місцевим судом, що місце зіткнення визначено за декілька метрів від знаку 3.2.1., згідно даних на схемі місця ДТП, відображено місце зіткнення транспортних засобів, яке розташоване не на виїзді на головну дорогу, з якої здійснював виїзд ОСОБА_1 , а приблизно через 70 метрів - апеляційний суд вважає безпідставними виходячи з наступного.
Посилаючись на місце зіткнення та вказуючи про його розташування за 70 метрів від знаку 3.2.1, особа, що притягується до адміністративної відповідальності та її захисник, жодного доказу на спростування висновків суду не надали. При цьому з наявної в матеріалах справи схеми ДТП вбачається, що відстань від місця зіткнення до електроопори «4» становить 26 метрів. Візуального на такій же відстані від місця зіткнення розташований знак 3.2.1. Заперечуючи вказані обставини, ні ОСОБА_1 ні його захисник не надали суду будь-яких доказів, які б вказували на точну відстань від електроопори «4» до знаку 3.2.1. Більш того, захисник ОСОБА_1 заперечувала щодо можливості подачі таких доказів захисником ОСОБА_2., який надавав суду фото з місця ДТП, на якому видно взаємне розташування знаку 3.2.1 та електроопори «4», між якими, згідно схеми ДТП, сталось зіткнення.
Вказуючи на порушення водієм ОСОБА_2 ПДР, а саме, що він був не уважним та не дотримався безпечного інтервалу, ОСОБА_1 та його захисник залишили поза увагою, що автомобіль ОСОБА_1 взагалі не мав перебувати на шляху руху автомобіля ВАЗ, номерний знак НОМЕР_1 .
З схеми ДТП вбачається, що місце зіткнення автомобілів зафіксовано на відстані 2 м. 10 см. від краю проїзної частини. З наявних у справі фото транспортних засобів, що були зроблені на місці ДТП, чітко вбачається, що удар відбувся правою передньою частиною автомобіля ВАЗ д.н. НОМЕР_1 в ліву задню частину автомобіля «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 , а не в задню частину, як стверджував захисник ОСОБА_1 .
Наявні на автомобілях пошкодження та відстань від краю проїзної частини дороги до місця зіткнення, з урахування ширини автомобіля «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 , беззаперечно свідчать про те, що в момент зіткнення траєкторія руху автомобіля «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 була направлена від краю проїзної частини до середини полоси руху, що повністю спростовує доводи апеляційної скарги в частині, що ОСОБА_1 повністю завершив маневр виїзду з другорядної дороги і рухався прямо.
Крім того, ОСОБА_1 та його захисник, вказуючи на виїзд з другорядної дороги, залишили поза увагою, що ніякої другорядної дороги, біля місця зіткнення немає і не було. Як було зазначено вище, виїзд здійснено з місця з якого він заборонений взагалі.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Враховуючи зазначене, місцевим судом було прийнято законне та обґрунтоване рішення щодо невинуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 245, 280, 294 КУпАП, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Калини Оксани Борисівни залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає..
Суддя В.О. Фінагеєв