про залишення позовної заяви без руху
20 лютого 2025 року справа № 580/1744/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув матеріали адміністративної справи № 580/1744/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управлінння патрульної поліції в Черкаській області, Департаменту патрульної поліції в Черкаській області (ЄДРПОУ 40108667, вул.Лесі Українки 21, м.Черкаси, 18023) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, постановив ухвалу.
17.02.2025 вх. №8120/25 позивач (представник - адвокат Єфімік Олена Олександрівна, ордер серії АН №1617213; вказана а/с 353) у позовній заяві просить:
- визнати протиправними дії уповноваженої особи Управлінння патрульної поліції в Черкаській області, Департаменту патрульної поліції в Черкаській області;
- скасувати терміновий заборонний припис стосовно кривдника від 18.01.2025 серії АА №172395, складений інспектором взводу 1 роти 1 БУПП в Черкаській області ДПП старшим лейтенантом поліції Коломійцем Вадимом петровичем.
Додатково просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211.20 грн та правничу допомогу у сумі 7500 грн.
Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.
Усупереч вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України позивач одначано обирає різних відповідачів (Департамент патрульної поліції має код ЄДРПОУ 40108646; Головне управління патрульної поліції в Черкаській області має код ЄДРПОУ 40108667, проте Управлінння патрульної поліції в Черкаській області, Департамент патрульної поліції в Черкаській області не знайдені в ЄДР), що не мають коду ЄДРПОУ 40108667 та не виконує вимоги щодо інформації про представника з урахуванням висновків ВПВС у справі №990/161/23 - у розумінні вимог ст. 1 закону «Про поштовий зв'язок» від 04.10.2001 №2759-III абонентська скринька не є місцем проживання чи перебування особи / https://zib.com.ua/ua/158475.html).
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 зазначив, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача.
У разі, якщо норма матеріального права, що належить застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлений позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні. Подібну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі № 803/1252/17.
Під час тлумачення термінопоняття «вимога» має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб'єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Навіть за умови пред'явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача необхідно визначати окремо (висновки ВС у справі № 758/5118/21).
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.
Згідно з п.3 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, що поданий фізичною особою, судовий збір справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року - 3028 грн.
Позивач має надати суду доказ сплати судового збору у сумі 1211.20 грн на рахунки Черкаського окружного адміністративного суду або належні докази звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивач, обирає різні способи захисту - формує дві вимоги немайногового характеру: про скасування індивідуального акта, проте не враховує зміст п.2 ч.1 ст.5 КАС України; просить визнати протиправними дії без урахування наслідків згідно з п.3 ч.1 ст.5 КАС України та не зазначає про яку особу йдеться як суб'єкта владних повноважень у розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).
ВПВС у справі № 990/150/23 у п.28 постанови зазначає: реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; п.33 - звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права; п. 37 зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову; п.43 - формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України.
Великою Палатою Верховного Суду у справі №640/7310/19 (ЄДРСР 94394125) зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб'єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Усупереч вимог п.4,5,9 ч.5 ст.160 КАС України позивач не окреслив зміст і характер порушеного права.
У справі № 500/6548/23 ЄДРСР 115625530 (про визнати протиправним та скасування термінового заборонного припису стосовно кривдника) Тернопільський окружний адміністративний суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та у задоволенні позову відмовив, зокрема: терміновий заборонний припис стосовно кривдника «втратив свою чинність».
У справі № 560/2007/23 (про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису стосовно кривдника) Хмельницький окружний адміністративний суд висновує: на час розгляду справи по суті заборонний припис вичерпав свою дію і не несе будь-яких правових наслідків, які б порушували права, свободи чи інтереси позивача, у зв'язку з чим, не потребує додаткового скасування у судовому порядку.
У справі №320/3237/23 (про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису стосовно кривдника, внесеного стосовно позивача) Київський окружний адміністративний суд врахував: особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України (ч. 9 ст. 25 Закону України від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
ВС у справі №380/952/20 (про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису стосовно кривдника), що має виняткове значення для особи, оскільки терміновий заборонний припис породжує ряд інших правових наслідків, термін дії яких ще не сплив, висновує: доводи скаржниці про закриття провадження про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-3 КУпАП не можуть вплинути на оцінку судом законності винесення заборонного припису, оскільки притягнення позивачки до адміністративної відповідальності та винесення термінового заборонного припису має різну правову природу та є різними заходами впливу на запобігання домашньому насильству.
У позовній заяві зазначена третя особа ОСОБА_2 , проте не вказано з якими вимогами і на чиїй стороні, не обгрунтовано - на які права, інтереси може вплинути це рішення.
Правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, що не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача).
Відповідно до ч.2 ст.49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Згідно з ч. 5 ст. 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Верховний Суд 29.01.2024 у справі №560/5937/22 наголосив: в адміністративному судочинстві для залучення до справи осіб, чиїх прав та обов'язків може стосуватися судове рішення, та з метою офіційного та повного з'ясування всіх обставин у справі, діє інститут третьої особи. Інститут третьої особи спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів такої особи, які можуть бути порушені під час вирішення спору між позивачем і відповідачем за відсутності третьої особи. Участь третьої особи сприяє всебічному розгляду справи, зібранню більшої кількості доказів, правильному вирішенню справи, запобігає ситуації, коли у справах з одних правовідносин ухвалюються протилежні за змістом рішення.
За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 24.06.2008 у справі № 2/164-35/246 та від 30.03.2016 у справі № 814/3015/14, судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд під час визначення його прав і обов'язків.
ВПВС у справі № 999/222/23 зауважує, що зазначення у вступній частині позовної заяви особи, яка, на думку позивача, має брати участь в судовому розгляді в якості третьої особи не тягне за собою автоматичного залучення цієї особи в якості третьої особи під час відкриття суддею провадження у справі. Під час вирішення питання про залучення третьої особи суд має заслухати думку відповідача щодо цього. До того ж, третя особа може бути залучена до участі у справі судом першої інстанції до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання ухвалою суду за наслідком розгляду відповідної заяви про залучення третьої особи до участі у справі.
Верховний Суд у справі №826/16958/17 ЄДРСР 77537724 зазначив: якщо від наявності доказу залежить визначення предмета спору та підтримання позивачем відповідних вимог, позивач не може перекладати на суд власний обов'язок визначитися з предметом спору.
Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частиною 1 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Адвокат має надати на підтвердження повноважень без обмежень копію договору (витяг з договору) про надання правничої допомоги з повідомленням про строк дії правочину, а також розрахунок і докази на підтвердження витрат на правничу допомогу у сумі 7500 грн для реагування належним відповідачем.
Відповідно до вимог ДСТУ (згідно з наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144 з 01.09.2021 набрав чинності національний стандарт ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів») у разі, коли документ містить більше десяти додатків, складають опис, а у відмітці про наявність додатків зазначають (додатки: згідно з описом на … арк). Відмітку про наявність додатків (п.5.21 ДСТУ 4163:2020), повну назву яких наводять переважним чином у тексті супровідного листа, оформлюють після тексту листа перед підписом. Якщо документ має додатки, повні назви яких не наведено у тексті документа, то ці назви потрібно зазначити у відмітці про наявність додатків, із зазначенням кількості аркушів у кожному додатку та кількості їх примірників. Якщо до документа додають інший документ, що має додатки, то відмітку про наявність додатків оформлюють як у прикладі (Додаток: лист Укрдержархіву від 20.09.2013 № 595/04-12 і додаток до нього, всього на 20 арк. в 1 прим).
У переліку наданих додатків не вказана кількість аркушів кожного додатку відповідно до опису.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС, що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Тобто юридична особа (учасник судового процесу), а також адвокат, який представляє її інтереси, згідно з наведеними приписами цього Кодексу зобов'язані зареєструвати свій електронний кабінет в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі) в обов'язковому порядку. Вищезазначені висновки наведені в ухвалі КГС ВС від 09.11.2023 у справі № 920/857/20.
З 20.02.2024 адвокат зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет та вказати у позовній заяві відповідні відомості на виконання п.2 ч.5 ст.160 КАС України.
Верховний Суд 13.04.2022 у справі № 160/11095/20 зазначив, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, що застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви.
Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23).
Добросовісною вважається поведінка, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (висновки Верховного Суду у справі № 357/11125/22).
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.2, 160, 161, 169, 241-243, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати позивачеві для усунення недоліків позовної заяви, що зазначені у мотивувальній частині (шляхом виконання адвокатом вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України; обгрунтування змісту і характеру порушеного права позивача яким саме відповідачем; формування позовних вимог з дотриманням ст.5 КАС України; зазначенням кількості аркушів наданих документів у додатку до адміністративного позову; надання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу), п'ять днів з дати отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не оскаржується.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
СуддяЛариса ТРОФІМОВА