19 лютого 2025 року справа № 580/11383/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язати вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якій просить:
- визнати протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , оформленого листом від 25.10.2024 №1352/10897, яким відмовлено у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення його із військової служби на підставі підп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та зобов'язанні військової частини НОМЕР_2 ;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 із військової служби згідно поданого ним рапорту на підставі підп. “г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою суду від 02.12.2024 відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи в судове засідання.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем незаконно відмовлено в задоволенні рапорту позивача про звільнення у запас на підставі підп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Представник позивача вважає, що наявність договірних відносин з фізичною особою ОСОБА_3 щодо здійснення довічного догляду є достатньою підставою для звільнення позивача з військової служби в запас.
У відзиві на адміністративний позов відповідач - військова частина НОМЕР_2 , заперечила проти задоволення позову, зазначивши, що підстави звільнення позивача з військової служби відсутні, тому що позивач не обґрунтував необхідності здійснення догляду за сторонньою особою ОСОБА_3 , який не є родичем позивача. Здійснення догляду на підставі положень договору довічного утримання є виконанням договірних зобов'язань на власний ризик та не підтверджує наявність підстав звільнення позивача зі служби.
У відповіді на відзив представник позивача не погодився з доводами відповідача, вказавши про їх безпідставність та наполягав на задоволенні позову.
У запереченні на відповідь відповідач - військова частина НОМЕР_2 , звернув увагу на відсутність порушень з його боку вимог законодавства та просив відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу під час мобілізації, проходить службу в званні солдата та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.02.2022 №33, призначений на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
28.11.2022 ОСОБА_4 подав по команді командиру 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 рапорт (вх. №3885) про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
В додатках до рапорту солдата ОСОБА_1 зазначені: нотаріально завірена копія договору довічного утримання (догляду) від 27.03.2009; нотаріально завірена копія зміни набувача за договором довічного утримання (догляду) від 04.07.2022; нотаріально завірена копія довідки №96 засідання ЛКК КНП «ЦПСМД м. Ватутіне Черкаської області» від 04.07.2022; нотаріально завірена копія довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії ААВ №857844 про набуття 2 групи інвалідності від 01.04.2014; копія паспорта ОСОБА_1 ; копія паспорту ОСОБА_3 ; нотаріально завірена копія ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 , нотаріально завірена копія ідентифікаційного номеру ОСОБА_3 , акт депутата Ватутінської міської ради VIII скликання ОСОБА_5 від 24.10.2022; довідка про склад сім'ї №201 від 27.01.2017.
Листом №1932нт від 30.11.2022 командир військової частини НОМЕР_1 направив поданий позивачем рапорт та додані документи командиру військової частини НОМЕР_2 .
Листом №264 від 16.01.2023 за підписом командира військової частини НОМЕР_2 повідомлено командиру військової частини НОМЕР_1 про повернення поданих документів без реалізації у зв'язку з тим, що на підставі наданих документів не доведено у зв'язку з чим виникла необхідність здійснення постійного догляду за громадянином ОСОБА_3 та на яких підставах виникли обставини щодо заміни набувача за договором довічного утримання.
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 10.10.2023 №102-РС, ОСОБА_4 призначено на посаду оператора відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_2 та згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.11.2023 №347, вважається таким, що справи і посаду здав та вибув до нового місця служби АДРЕСА_1 .
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі №580/9836/23 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 28.11.2022 про звільнення з військової служби.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 28.11.2022 про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі №580/9836/23, військовою частиною НОМЕР_2 від 25.10.2024 листом №1352/10897 за підписом командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 повідомлено позивача, що у договорі про заміну набувача за договором довічного утримання, посвідченого нотаріально 27.03.2009 за реєстровим №936, відсутня як сама згода на заміну набувача надана ОСОБА_3 (Відчужувачем), так і відсутнє посилання на таку згоду, виловлену ОСОБА_3 , у будь-якому іншому документі чи в будь-якій іншій формі, а тому договір про заміну набувача за договором довічного утримання не відповідає вимогам, чинного на час його укладення, цивільного законодавства та первісного договору довічного утримання (догляду) від 27.03.2009 та не може бути доказом наявності необхідності здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи. Крім того, у вказаному договорі не зазначені підстави, що мають істотне значення, які унеможливлюють виконання обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) первісним набувачем - ОСОБА_6 . Також у вказаному договорі наявне посилання на згоду на його укладення від ОСОБА_7 , яка є дружиною ОСОБА_6 , тобто членом сім'ї набувача за первісним договором, яку вона висловила у своїй заяві, посвідченій приватним нотаріусом Побіянською Н.Б. 09.07.2022 за реєстровим №1617. Вказане дає підстави вважати, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 як за особою з інвалідністю 2 групи, доказів зворотного солдатом ОСОБА_6 до рапорту не долучено, як і не долучено інших доказів, які би підтверджували відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 .
Також у листі зазначено, що на час набрання законної сили судовим рішенням у справі №580/9836/23, діє в новій редакції Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого у статті 26 відсутня правова підстава для звільнення з військової служби у зв'язку із необхідністю постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи або особою, яка за висновком соціальної-експертної комісії або лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. З огляду на зазначені обставини та у зв'язку із відсутністю підстав для звільнення із військової служби, командир військові частини НОМЕР_2 дійшов висновку про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_6 про звільнення з військової служби.
Вважаючи протиправною відмову командира військової частини НОМЕР_2 щодо звільнення з військової служби протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
У свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом положень підп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на дату подачі позивачем рапорту про звільнення з військової служби) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Відповідно до п. 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008) в редакції чинній на дату подачі рапорту позивачем, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Зважаючи на те, що Положення №1153/2008 про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не врегульовано питання дострокового звільнення з військової служби військовослужбовців призваних під час мобілізації, до даних правовідносин має бути застосовано п. 213 Положення №1153/2008 за аналогією права.
Згідно з п. 213 Положення № 1153/2008 визначено, що в разі надходження рапорту від військовослужбовця або заяви від його родичів про дострокове звільнення в запас за сімейними обставинами командир військової частини зобов'язаний надіслати у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.
Керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, одержавши документи від командира військової частини або заяву безпосередньо від родичів військовослужбовця про дострокове звільнення в запас, призначає комісію, яка перевіряє в десятиденний строк сімейний стан родичів військовослужбовця. За результатами перевірки складається акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Керівник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний у триденний строк розглянути документи про дострокове звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби і за наявності законних підстав надіслати їх командиру військової частини, де проходить службу військовослужбовець.
За змістом норм п. 214 Положення № 1153/2008 командир військової частини не пізніше трьох діб після отримання від керівників обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки акта обстеження сімейного стану родичів військовослужбовця та нотаріально завірених копій документів, що підтверджують причину дострокового звільнення, зобов'язаний:
1) за наявності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця, за винятком зміни сімейних обставин, пов'язаної з народженням у нього дитини, надіслати документи за підпорядкованістю.
Рішення про дострокове звільнення військовослужбовця приймається не пізніше ніж через три дні з дати надходження відповідних документів начальником штабу виду Збройних Сил України, оперативного командування, а для військових частин центрального підпорядкування - начальником структурного підрозділу Генерального штабу Збройних Сил України, який відповідає за кадрову роботу. Командир військової частини на підставі одержаного рішення не пізніше ніж через три дні звільняє військовослужбовця достроково в запас за сімейними обставинами;
2) за наявності законних підстав для дострокового звільнення військовослужбовця у зв'язку зі зміною сімейних обставин, пов'язаною з народженням у нього дитини, прийняти рішення про звільнення військовослужбовця в запас;
3) у разі відсутності законних підстав для дострокового звільнення із строкової військової служби надати відповідь керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (заявнику) із зазначенням причин відмови.
З наведеного вбачається, що командир військової частини до повноважень якого належить звільнення військовослужбовця у разі подачі рапорту про звільнення з підстав передбачених пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, повинен спочатку перевірити побутові умови та сімейний стан військовослужбовця шляхом надіслання у триденний строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання сім'ї військовослужбовця запит для перевірки його сімейного стану.
За результатами перевірки створена територіальним центром комплектування та соціальної підтримки комісія складає акт обстеження, який надсилається для розгляду керівнику обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається з матеріалів справи, комісією у складі: представника ІНФОРМАЦІЯ_2 начальника групи МПЗ майора ОСОБА_8 , представників міської ради: заступника міського голови з виконавчої роботи Ватутінської міської ради Кубявки Ю.Б. та депутата Ватутінської міської ради Кравченко М.В. здійснено перевірку сімейного стану солдата ОСОБА_1 за результатами якої складено акт від 01.08.2022.
Згідно п. 6 акту встановлено, що до призову на військову службу ОСОБА_1 утримував ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 та потребує постійного стороннього догляду. При цьому, в п. 12 наведеного акту встановлено відсутність братів та сестер, які мешкають окремо від сім'ї. Акт підписаний усіма членами комісії та начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 і в подальшому листом №1888 від 02.08.2022 направлений начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Наведений акт не міститься в додатках до поданого позивачем рапорту про звільнення з військової служби від 28.11.2022, натомість в додатках зазначено акт депутата Ватутінської міської ради VIII скликання ОСОБА_5 від 24.10.2022.
Позивач не приєднав до позовної заяви копію акту від 24.10.2022, тому наведений акт від 01.08.2022 не є належним доказом підтвердження того, що командування військової частини НОМЕР_2 обізнане з фактичними обставинами здійснення догляду позивачем ОСОБА_3 .
Разом з тим, суд зазначає, що вищенаведеними нормами Положення № 1153/2008 передбачено вжиття заходів саме командиром військової частини для з'ясування сімейного стану військовослужбовця, який подав рапорт про звільнення з військової служби з підстав наявності сімейних обставин чи інших поважних причин.
Посилання відповідача на відсутність в договорі про зміну набувача за договором довічного утримання підстав зміни набувача, а саме згоди ОСОБА_3 , суд вважає безпідставними, оскільки до позовної заяви приєднано нотаріально засвідчену заяву від 09.07.2022 ОСОБА_3 , в якій останній вказав, що надає згоду ОСОБА_6 на заміну набувача ОСОБА_6 на ОСОБА_1 у договорі довічного утримання (догляду) посвідченого Побідянською Н.Б., приватним нотаріусом Ватутінського міського нотаріального округу 27.03.2009 за реєстровим №937.
Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач надіючи оцінку умовам договору в листі від 25.10.2024 не надав доказів та не зазначив про визнання недійсним договору довічного утримання чи договору про зміну набувача за договором довічного утримання. Отже, відповідач повинен надавати оцінку наведеним договорам як таким, що є чинними, оскільки нормами статті 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину. Відповідно, наявність наведеної згоди ОСОБА_3 від 09.07.2022, яка не приєднана позивачем до рапорту від 28.11.2022, не надає командуванню військової частини НОМЕР_2 права кваліфікувати наведені договори як такі, що укладені з порушенням вимог законодавства.
Напротивагу зазначеному військова частина НОМЕР_2 наділена повноваженнями ініціювати перевірку фактичного виконання наведених договорів шляхом оцінки сімейного стану військовослужбовця та можливості інших осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю ІІ групи чи особою, яка потребує постійного догляду, у порядку, який наведено вище. Однак, доказів вчинення відповідних дій під час розгляду рапорту позивача військова частина НОМЕР_2 не надала. Законом не передбачено перекладення обов'язків військової частини на військовослужбовця, зважаючи на ту обставину, що законом не визначено якими саме документами підтверджується неможливість здійснення догляду іншими особами.
Суд відхиляє посилання військової частини НОМЕР_2 на можливість ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_7 здійснювати догляд за ОСОБА_3 , оскільки в даному випадку здійснення догляду відбувається не в силу прямих обов'язків, які встановлені законом для членів сім'ї особи, яку доглядають, а в силу взяття на себе таких обов'язків у рамках договірних відносин. Відповідно, ОСОБА_6 та його дружина ОСОБА_7 після укладення договору про зміну набувача за договором довічного утримання, не зобов'язані здійснювати догляд за ОСОБА_3 .
Щодо посилання військової частини НОМЕР_2 на викладення в іншій редакції пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ після подачі рапорту позивачем, суд зазначає, що згідно із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом. У контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі це означає, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акту, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до суб'єкта владних повноважень, подала повний пакет документів тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.
Частиною 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду військова частина НОМЕР_2 зобов'язана розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби від 28.11.2022 за нормами чинними на дату подачі цього рапорту.
Підсумовуючи наведені обставини в їх сукупності, суд зазначає, що військова частина НОМЕР_2 не перевірила усіх обставин та не надала належної оцінки наданим позивачем документам на підтвердження права звільнення з військової служби.
Визначаючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд зазначає, що під час подання рапорту від 28.11.2022 про звільнення з військової служби, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка є окремим батальйоном, що входить до окремої бригади військової частини НОМЕР_2 та підпорядкована їй, відповідно, до повноважень командира останньої віднесені повноваження стосовно звільнення в запас військовослужбовців з військовим званням до майстер-сержанта включно.
Оскільки позивач має військове звання солдат, тому відповідно до зазначених норм питання його звільнення з військової служби вирішується командиром військової частини НОМЕР_2 , як командиром бригади. Ці обставини встановлені рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 року у справі №580/9836/23, яке набрало законної сили 05.08.2024, тому в силу вимог ч. 4 ст. 78 КАС України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови в задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 28.11.2022 про звільнення з військової служби.
Зважаючи, що відповідач відмовив у задоволенні рапорту позивача без урахування усіх обставин, які мають суттєве значення для вирішення цього питання, суд не має права перебирати на себе відповідні повноваження, тому належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання військової частини НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт позивача від 28.11.2022 про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що в силу положень п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VІ від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що представник позивача подав 04.12.2024 до суду заяву, в якій повідомив суд, що у зв'язку з розглядом справи позивач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 20000 грн. та зазначив, що докази на підтвердження понесених судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення судом рішення.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зважаючи на відсутність поданих представником позивача доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, та наявність права їх подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, тому судом не вирішується питання про розподіл судових витрат в цій частині на дату ухвалення рішення.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови в задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 28.11.2022 про звільнення з військової служби.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 28.11.2022 про звільнення з військової служби, з урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО