19 лютого 2025 року Справа № 580/5654/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши заяву адвоката Попової І.П. в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень в адміністративній справі №580/5654/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.08.2024, яке набрало законної сили, адміністративний позов задоволено, зокрема:
-зобов'язано військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу від 30.09.2022 №433 в частині зазначення вислуги років ОСОБА_1 - 02 роки 07 місяців 21 день, а також до грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення від 07 травня 2023 року №1344 в частині зазначення відсоткової надбавки за вислугу років ОСОБА_1 - 25%;
-зобов'язано військову частину НОМЕР_2 внести зміни до наказу від від 28.12.2022 № 337 в частині зазначення вислуги років ОСОБА_1 - 02 роки 10 місяців 17 днів, а також до грошового атестату від 28 грудня 2022 року №143 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення від 19 червня 2023 року № 1672 в частині зазначення відсоткової надбавки за вислугу років ОСОБА_1 - 25 %.
12.12.2024 позивачу видано виконавчі листи.
28.01.2025 постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №76998606 щодо зобов'язання військову частину НОМЕР_2 внести зміни до наказу від 28.12.2022 № 337 в частині зазначення вислуги років ОСОБА_1 - 02 роки 10 місяців 17 днів, а також до грошового атестату від 28 грудня 2022 року №143 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення від 19 червня 2023 року №1672 в частині зазначення відсоткової надбавки за вислугу років ОСОБА_1 - 25 %.
19.02.2025 до суду звернувся адвокат Попова І.П. із заявою в якій просив:
-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , вчинені на виконання рішення суду, в частині не виконання рішення суду у справі №580/5654/24;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_2 вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_2 внести зміни до наказу від 28.12.2022 № 337 в частині зазначення вислуги років ОСОБА_1 - 02 роки 10 місяців 17 днів, а також до грошового атестату від 28 грудня 2022 року №143 та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення від 19 червня 2023 року № 1672 в частині зазначення відсоткової надбавки за вислугу років ОСОБА_1 - 25 %;
-установити військовій частині НОМЕР_2 30-денний строк з дня отримання (вручення) ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що рішення суду, яке набрало законної сили, відповідач у добровільному порядку не виконує. Встановлені у вказаному судовому рішенні правовідносини продовжують існувати на даний час, оскільки відповідач надав довідки з зменшеним розміром грошового забезпечення.
Розглянувши заяву відповідно до вимог ст. 383 КАС України, у зв'язку з невиконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відтак рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Цим процесуальним законом визначені вимоги до такої заяви. Зокрема, у заяві мають бути зазначені відомості (інформація) про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та про хід виконавчого провадження (п. 7, 8 ч. 2 ст. 383 КАС України).
Також, відповідно до ч. 3 ст. 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Згідно ч. 4 ст. 383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Згідно із абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 сформувала правовий висновок, згідно з яким стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов'язує суб'єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Суд враховує, що відповідно до абзацу 3 статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Так, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України “Про виконавче провадження».
Так, відповідно до ст. 63 Закону України “Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 63 Закону).
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону).
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 63 Закону).
Отже, нормами Закону України “Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
При цьому відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець наділений достатніми повноваженнями для вжиття заходів щодо примусового виконання боржником судового рішення.
Отже, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Вирішуючи питання стосовно поданої заяви, суд звертає увагу, що провадження з примусового виконання рішення суду триває.
Таким чином, наразі відстуні мотиви стверджувати, що примусове виконання цього рішення суду не дасть очікуваних результатів (позивач не використав можливості виконання рішення суду на підставі Закону України “Про виконавче провадження» - не використав всі можливі засоби для виконання судового рішення), а, отже, про наявність підстав для визнання протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 293-295, 383 КАС України, суддя,
У задоволенні заяви поданої в порядку ст. 383 КАС України відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання проте може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 КАС України.
Суддя Петро ПАЛАМАР