19 лютого 2025 року справа № 580/297/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Янківської В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
13 січня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якій просить:
1) визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №230750000419 від 04.04.2024р. щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періоди роботи: в колгоспі “Червона зірка» відповідно довідки №12 від 09.04.2019 з 1985 по 1987, в колгоспі “Україна» відповідно архівної довідки №04-03/33 від 11.02.2019 з 1988 по 1996; відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 з 12.01.1981 по 27.10.1987.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник зазначив, що оскаржуване рішення є безпідставним та протиправним, оскільки пенсійному органу надано всі необхідні документи на підтвердження необхідного стажу.
Ухвалою суду від 20.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви страховий стаж становить 13 років 05 місяців 02 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії..
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно із записами трудової книжки:
- період роботи в колгоспі «Червона зірка» відповідно довідки від 12.09.2004 №19 з 1985 року по 1987 рік, оскільки в даному документі зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорту НОМЕР_2 - « ОСОБА_3 »;
- період роботи в колгоспі «Україна» відповідно архівної довідки від 11.02.2019 №04- 03/33 з 1988 року по 1996 рік, оскільки в даному документі зазначено по батькові « ОСОБА_4 », що не відповідає даним паспорту « ОСОБА_5 »;
- періоди роботи відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 з 12.01.1980 по 27.10.1987, оскільки даний період перетинається з військовою службою;
- періоди роботи відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 з 07.02.1992, оскільки відсутні дата звільнення, наказ на звільнення та запис про звільнення з роботи засвідчений печаткою, де назва підприємства зазначена на іноземній мові.
Тому, відповідач вважає, що Головним управлінням прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_6 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.03.2024 подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності 04.04.2024, винесено рішення № 23075000419 про відмову у призначенні пенсії, через відсутність необхідного страхового стажу - 31 рік.
Згідно з оскаржуваним рішенням до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно із записами трудової книжки:
- період роботи в колгоспі «Червона зірка» відповідно довідки від 12.09.2004 №19 з 1985 року по 1987 рік, оскільки в даному документі зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорту НОМЕР_2 - « ОСОБА_3 »;
- період роботи в колгоспі «Україна» відповідно архівної довідки від 11.02.2019 №04- 03/33 з 1988 року по 1996 рік, оскільки в даному документі зазначено по батькові « ОСОБА_4 », що не відповідає даним паспорту « ОСОБА_5 »;
- періоди роботи відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 з 12.01.1980 по 27.10.1987, оскільки даний період перетинається з військовою службою;
- періоди роботи відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 з 07.02.1992, оскільки відсутні дата звільнення, наказ на звільнення та запис про звільнення з роботи засвідчений печаткою, де назва підприємства зазначена на іноземній мові.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами У країни.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон від 09,07.2003 № 1058-ІV).
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV).
За правилами частини другої статті 26 Закону № 1058-ІV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Отже, з вище зазначеного слідує, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Згідно з вимогами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон від 05.11.1991 № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.
За доводами відповідача до страхового стажу позивача не зараховані періоди роботи згідно з записами трудової книжки:
- період роботи в колгоспі «Червона зірка» відповідно довідки від 12.09.2004 №19 з 1985 року по 1987 рік, оскільки в даному документі зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорту НОМЕР_2 - « ОСОБА_3 »;
- період роботи в колгоспі «Україна» відповідно архівної довідки від 11.02.2019 №04- 03/33 з 1988 року по 1996 рік, оскільки в даному документі зазначено по батькові « ОСОБА_4 », що не відповідає даним паспорту « ОСОБА_5 »;
- періоди роботи відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 з 12.01.1980 по 27.10.1987, оскільки даний період перетинається з військовою службою;
- періоди роботи відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 з 07.02.1992, оскільки відсутні дата звільнення, наказ на звільнення та запис про звільнення з роботи засвідчений печаткою, де назва підприємства зазначена на іноземній мові.
Оцінюючи такі доводи, суд зазначає таке.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. №301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, а також внесення до неї записів, є підприємство роботодавець.
Відповідно до висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18), положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Отже, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Згідно Свідоцтва про народження позивача серія НОМЕР_4 , виданого 07.07.1975р., сільською радою в с. Неркін Геташен, Мартутінський район, Вірменська РСР, є прізвище позивача ОСОБА_3 , батьками вказано - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Згідно Свідоцтва про одруження серія НОМЕР_5 , виданого 24 листопада 1983 р. прізвище позивача зазначено ОСОБА_1 . Згідно військового квитка серії НОМЕР_6 , виданого 24.10.1978р., дані позивача зазначено на російській мові - « ОСОБА_1 ».
Згідно трудової книжки колгоспника серія НОМЕР_1 , дата заповнення, якої 01.11.1987 його дані вказано « ОСОБА_1 ».
Як зазначив в оскаржуваному рішенні відповідач період роботи в колгоспі «Червона зірка» відповідно довідки від 12.09.2004 №19 з 1985 року по 1987 рік не зараховано до страхового стажу, оскільки в даному документі зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорту НОМЕР_2 - « ОСОБА_3 », період роботи в колгоспі «Україна» відповідно архівної довідки від 11.02.2019 №04- 03/33 з 1988 року по 1996 рік не зараховано до страхового стажу, оскільки в даному документі зазначено по батькові « ОСОБА_4 », що не відповідає даним паспорту « ОСОБА_5 ».
Суд вважає такі висновки пенсійного органу невмотивованими, оскільки допущена в перекладі прізвища з російської мови на українську помилка не виключає приналежності виданого диплома позивачу.
Посилання відповідача на відсутність дати звільнення, наказу на звільнення та запис про звільнення з роботи засвідчений печаткою, де назва підприємства зазначена на іноземній мові, не є тими недоліками, які можуть стати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення, а відтак періоди трудової діяльності згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 мають бути зараховані йому до загального страхового стажу.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року по справі №490/123 92/16-а.
Щодо періоду роботи відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 з 12.01.1981 по 27.10.1987, оскільки даний період перетинається з військовою службою, суд зазначає, що згідно з військовим квитком позивача, його заповнено 24 жовтня1978 року (дата призову на військову службу), а звільнений з військової служби - 12 грудня 1980 року. Таким чином періоду роботи відповідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_3 з 12.01.1981 по 27.10.1987 підлягає до зарахуванню до страхового стажу позивача
Підсумовуючи, встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області №230750000419 від 04.04.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: в колгоспі “Червона зірка» відповідно довідки №12 від 09.04.2019 з 1985 по 1987, в колгоспі “Україна» відповідно архівної довідки №04-03/33 від 11.02.2019 з 1988 по 1996; відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 з 12.01.1981 по 27.10.1987.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 гривень підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області №230750000419 від 04.04.2024 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: в колгоспі “Червона зірка» відповідно довідки №12 від 09.04.2019 з 1985 по 1987, в колгоспі “Україна» відповідно архівної довідки №04-03/33 від 11.02.2019 з 1988 по 1996, з 12.01.1981 по 27.10.1987 відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду в строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА