19 лютого 2025 року справа № 580/428/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Янківської В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
15 січня 2024 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
1) визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника № 232350007715 від 25.09.2024;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно переглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника від 18.09.2024, зарахувати до страхового стажу померлого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 період роботи з 12.09.2012 р. по 11.02.2019 р. у ПрАТ “Азот» та прийняти рішення про призначення пенсії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник зазначив, що оскаржуване рішення є безпідставним та протиправним, оскільки пенсійному органу надано всі необхідні документи на підтвердження необхідного стажу.
Ухвалою суду від 20.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України надало відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Обгрунтовуючи свою позицію зазначило, що позивач 25.09.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону № 1058-IV. За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області та за розглядом заяви ОСОБА_1 25.09.2024 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону № 1058-IV. У заявлених правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виконало функції з прийняття документів та інформування позивача про результати розгляду заяви про призначення пенсії. Безпосередній розгляд матеріалів, доданих до заяви позивача та прийняття акту владно розпорядчого характеру (результат) у формі рішення здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, повідомляючи позивача листом про результати розгляду її заяви щодо відмови у призначені пенсії, не допустило порушення заявленого права позивача на призначення пенсії та діяло відповідно до норм Порядку № 22-1 щодо такого інформування. Вказаний лист не є актом владно-розпорядчого характеру, безпосередньо не порушує заявлене право позивача на пенсію, оскільки не містять владних приписів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відзив на позовну заяву до суду не надало.
Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив таке.
Позивач 25.09.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону № 1058-IV.
За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області та за розглядом заяви ОСОБА_1 25.09.2024 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до Закону № 1058-IV.
В даному рішенні зазначено, що:
1) вік померлого годувальника на дату звернення не встановлено, оскільки в свідоцтві про смерть № 107 від 2023 зазначено вік померлого годувальника 42 роки та зроблена приписка щодо дати народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не відповідає одне одному;
2) необхідний страховий стаж не визначений, оскільки реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування зазначено ОСОБА_4 , а у свідоцтві про смерть ОСОБА_5 ;
3) відсутні документи померлого годувальника: свідоцтво про народження, документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, процедури призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до абзацу третього ст. 1 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Тобто, вказаний закон передбачає безумовну гарантію особам, які є членами сімей військовослужбовців, які загинули чи пропали безвісти, отримати право на пенсію в разі втрати годувальника.
Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника встановлені ст. 36 Закону України № 2262-XII.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV, непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Частиною 4 ст. 37 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку.
Згідно ст. 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення" члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Згідно із ст. 46 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сім'я, яка має право на пенсію в разі втрати годувальника, може звертатися за призначенням пенсії в будь-який час після смерті або встановлення безвісної відсутності годувальника без обмеження будь-яким строком. Пенсії в разі втрати годувальника призначаються: а) сім'ям осіб, зазначених у статті 3 цього Закону, - незалежно від того, коли помер годувальник: у період роботи (навчання) чи після припинення роботи (навчання); б) сім'ям пенсіонерів - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення виплати пенсії.
При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 45 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
З матеріалів справи суд установив, що 21.08.2010 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уклала шлюб із ОСОБА_3 , 19.03.1984 р. п. у Вергунівській сільській раді Черкаського району, Черкаської області, про що здійснено актовий запис № 09.
В шлюбі у них народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
17.06.2015 р. рішенням Черкаського районного суду Черкаської області у справі № 707/869/15-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрований 21.08.2010 р. у Вергунівській сільській раді Черкаського району Черкаської області, актовий запис № 09 - розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер в м. Арруда дош Віпош, що підтверджує свідоцтво про смерть № 107 від 2023 року видане Відділом реєстрації актів цивільного стану/приватної власності/комерційної діяльності м. Арруда дош Вінош.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області не зараховано страховий стаж ОСОБА_3 з 12.09.2012 по 11.02.2019 на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування сектору інженерно-технічного контролю служби директора з режиму та безпеки у ПрА'Г «Азот».
Суд зазначає, що даний трудовий стаж підтверджується наказом про прийняття па роботу № 188-УК від 05.09.2012 та наказом про припинення трудового договору № 24-ВК від 07.02.2019.
Крім того, у відповіді на адвокатський запит ПАТ «АЗОТ» зазначає що в період з 12.09.2012 по 11.02.2019 ПрА'Г «АЗОТ» нараховувало та сплачувало єдиний соціальний внесок за ОСОБА_3 в Пенсійний фонд України.
Щодо невірно зазначеного віку померлого в свідоцтві про смерть, суд зазначає, що реєстратором Хелена Марія Гонсалвеш Луїш Інасіо відділу реєстрації актів цивільного стану внесено запис про виправлення описки про те що вірна дата народження померлого є ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Підсумовуючи, встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника № 232350007715 від 25.09.2024, зарахувати до страхового стажу померлого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 період роботи з 12.09.2012 по 11.02.2019 у ПрАТ “Азот».
В частині вирішення вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу та її малолітньому сину пенсію у зв'язку із втратою годувальника, суд враховує таке.
Відповідно до вимог процесуального закону суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому застосування такого способу захисту в цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для призначення спірної пенсії.
Разом з тим, наведених обставин судом не встановлено. Оцінка правомірності відмови в призначенні пенсії стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у рішенні № 232350007715 від 25.09.2024. Однак, під час судового розгляду не встановлено у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для призначення такої пенсії.
Вказані дії (в тому числі перевірка заявленого стажу) належать до повноважень пенсійного органу і суд позбавлений можливості за таких умов вирішувати питання про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Отже, суд приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача та її малолітнього сина у цій справі буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника від 18.09.2024.
За приписами частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника № 232350007715 від 25.09.2024.
Зобов'язати зарахувати до страхового стажу померлого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 період роботи з 12.09.2012 по 11.02.2019 у ПрАТ “Азот».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника від 18.09.2024.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду в строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА