18 лютого 2025 року справа № 580/12751/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 971010182485 від 11.12.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу трудової діяльності за межами України в Лівії;
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області з 11.12.2024 здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах з урахуванням періоду трудової діяльності за межами України в Лівії з 16.03.2002 по 15.06.2006 згідно довідок № 373/2-3 та № 374/2-3 від 18.06.2006 виданих уповноваженим органом Лівії та належним чином легалізованих в посольстві України в Лівії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області всупереч вимог законодавства України не здійснило перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах з урахуванням періоду трудової діяльності за межами України в Лівії з 16.03.2002 по 15.06.2006 згідно довідок № 373/2-3 та № 374/2-3 від 18.06.2006 виданих уповноваженим органом Лівії та належним чином легалізованих в посольстві України в Лівії. Позивач вважає, що незаконне рішення відповідача позбавляє особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позивач не має права на перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з урахуванням страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах з урахуванням періоду трудової діяльності за межами України в Лівії з 16.03.2002 по 15.06.2006 згідно довідок № 373/2-3 та № 374/2-3 від 18.06.2006 виданих уповноваженим органом Лівії та належним чином легалізованих в посольстві України в Лівії, оскільки окремого договору стосовно пенсійного забезпечення між Україною і Великою Соціалістичною Народною ОСОБА_2 не укладено.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11.08.2011.
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою від 11.12.2024 № 22304 про перерахунок її пенсії, а саме про додавання стажу роботи в Лівії за період з 16.03.2002 по 15.06.2006.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 11.12.2024 № 971010182485 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки окремого договору стосовно пенсійного забезпечення між Україною і Великою Соціалістичною Народною ОСОБА_2 не укладено.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Необхідно зазначити, що Верховною Радою України ухвалено 25.04.2024 за № 3674-ІХ Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» (далі - Закон №3674-ІХ), який набув чинності 23.06.2024. Цим Законом врегульовано питання обчислення страхового стажу громадянам України, які працювали за кордоном, зокрема, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено статтею 24-1, якою передбачено що періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При цьому періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди громадянин повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Частиною 3 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
Однак, громадяни України, які проживають за межами України і громадяни інших країн, які переїхали на постійне місце проживання в Україну, мають право на призначення і виплату пенсії за умови, що це передбачено міжнародними договорами України.
Міжнародні договори в частині призначення та виплати пенсій поділяються на два види:
- договори, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач пенсії (територіальний принцип);
- договори, за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на території держави цієї сторони (пропорційний принцип).
Крім того, Україна проводить зарахування страхового стажу, набутого на території держав, з якими укладено двосторонні Угоди за принципом пропорційності, на підставі одержаних від іншої сторони формулярів про підтвердження цього стажу. Зарахування страхового стажу лише на підставі представлених особою документів про стаж, виданих установами, організаціями за місцем роботи на території іншої держави, не проводиться.
Судом встановлено, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою від 11.12.2024 № 22304 про перерахунок її пенсії, а саме про додавання стажу роботи в Лівії за період з 16.03.2002 по 15.06.2006, однак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 11.12.2024 № 971010182485 про відмову у перерахунку пенсії, оскільки окремого договору стосовно пенсійного забезпечення між Україною і Великою Соціалістичною Народною ОСОБА_2 не укладено.
Однак суд звертає увагу, що 23 квітня 2003 між Міністерством охорони здоров'я України і Вищим Народним Комітетом (сфера послуг) Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамагирії була підписана «Угода про співробітництво в галузі медицини і охорони здоров'я», відповідно до ст. 4 цієї Угоди, на підставі офіційного попереднього запиту Лівійської Сторони Українська Сторона запропонує медичних фахівців для роботи в медичних закладах Великої Джамагирії на контрактній основі. Окрема угода визначає шляхи відбору, посади та оплату відібраного персоналу».
Крім того, між Україною та Лівією була укладена Угода про співробітництво у сфері праці та працевлаштування від 14 жовтня 2003 року, відповідно до частини першої та другої ст. 7 цієї Угоди до громадян, які переїздять до держави працевлаштування в рамках цієї Угоди, застосовуються такі самі умови винагородження та праці, якими користуються громадяни цієї держави відповідно до положень національного законодавства, правил колективної праці, місцевих традицій і звичок, а також соціальні гарантії, передбачені ІЇ законодавством. Вони також користуватимуться такими самими правами й захистом, який отримують громадяни Сторони працевлаштування згідно з чинним законодавством стосовно охорони здоров'я та безпеки праці.
Угода про співробітництво у сфері праці та працевлаштування» була підписана між Україною та Лівією 14 жовтня 2003 року - тобто до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і була ратифікована Законом України №1774-ІV від 15.06.2004.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне «страхування йдеться про те, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з ч. 2 ст. 4 цього Закону якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Разом з тим, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (пп. 13, п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280).
Відповідно до довідки № 373/2-3 від 18.06.2006 виданої Народним комітетом міста Місурати - адміністрація охорони здоров'я підтверджує, що ОСОБА_3 , українка з національності, паспорт НОМЕР_1 , дійсно виплатила всі види належних прибуткових податків з 16.03.2002 по 15.06.2006, а відповідно до довідки №374/2-3 від 18.06.2006, що позивач дійсно працювала у відділенні терапії на посаді терапевта по контракту з 16.03.2002 по 15.06.2006, тому відповідач протиправно відмову у перерахунку пенсії позивача з урахуванням стажу трудової діяльності за межами України в Лівії.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.12.2024 №971010182485 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу трудової діяльності за межами України в Лівії.
Таким чином, суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень дійшов висновку зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 11.12.2024 із урахуванням страхового стажу (у тому числі на пільгових умовах) з урахуванням періоду трудової діяльності за межами України в Лівії з 16.03.2002 по 15.06.2006 згідно довідок від 18.06.2006 №373/2-3 та №374/2-30, виданих уповноваженим органом Лівії та належним чином легалізованих в посольстві України в Лівії.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, то судові витрати зі сплати судового збору, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.12.2024 №971010182485 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу трудової діяльності за межами України в Лівії.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з 11.12.2024 із урахуванням страхового стажу (у тому числі на пільгових умовах) з урахуванням періоду трудової діяльності за межами України в Лівії з 16.03.2002 по 15.06.2006 згідно довідок від 18.06.2006 №373/2-3 та №374/2-30, виданих уповноваженим органом Лівії та належним чином легалізованих в посольстві України в Лівії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА