18 лютого 2025 року справа № 580/12701/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №971010178411 від 15.11.2024 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 16.05.2024, пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу», від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Департаменту фінансів Черкаської обласної державної адміністрації, №9 від 06.05.2024, та №10 від 06.05.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області всупереч вимог ст. 37 Закону України “Про державну службу» та п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889VIII протиправно відмовило у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 з врахуванням вимог ст. 122 КАС України прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідачі позов не визнали, надали до суду відзив на позов, в якому зазначили, що чинна редакція Закону України від 10.12.2015 №899 «Про державну службу» передбачає право осіб на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» виключно за дотримання такими особами умов, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, а саме щодо віку, загального стажу, спеціального стажу. Вказано, за наявності факту призначення та виплати позивачу пенсій згідно Закону України «Про державну службу», пенсія за новими довідками згідно Закону України №889-VІІІ не призначається. З огляду на викладене, позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, у зв'язку з відсутністю законних підстав для такого переведення, а отже рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивача є правомірним.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 07.11.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення із пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058) на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі Закон № 889-VІІІ).
За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та за розглядом заяви Позивача 15.11.2024 прийнято рішення №971010178411 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VIII.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом №3723-ХІІ.
Частина ст. 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Водночас 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Так, за правилами п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом №3723-ХІІ, визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України №865).
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».
Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України №1013 не містить.
Отже, з 01.12.2015 до 01.06.2016 чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за ст. 37 Закону №3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція ст. 37-1 Закону №3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.
10.12.2015 прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII (далі Закон №889-VIII), який набув чинності з 01.05.2016.
Положення Закону №3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII).
Натомість, у ст. 90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV, стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.
Відповідно до пункту 13 Розділу XV «Прикінцевих положень» Закону №1058-IV, у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до такого переведення.
Так, суд звертає увагу, що позивачка просить зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити їй пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», п. п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 14-2301 від 04.07.2024 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби №14-2302 від 04.07.2024, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 09.07.2024.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до рішення №971010178411 від 22.08.2018, ОСОБА_1 з 09.03.2010 було призначено пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ, яку він отримував до 28.02.2022, а з 28.02.2022 він отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-VI.
Таким чином, позивач просить перевести його назад з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону №3723-XII, однак метою такого переведення є здійснення перерахунку такої пенсії, у зв'язку зі збільшенням заробітної плати працюючих державних службовців та з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Департаменту фінансів Черкаської обласної державної адміністрації, №9 від 06.05.2024, та №10 від 06.05.2024.
Суд зазначає, що подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 11.12.2019 у справі №513/1131/16 та від 22.11.2022 у справі №200/2037/20-а Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсій державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.
Як зазначалося вище, підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016, визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Тобто, з 01.05.2016 набув чинності Закон № 889-VIII, у зв'язку з чим положення Закону № 3723-ХІІ частково втратили чинність, у тому числі норми статті 37-1, яка регламентувала порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців.
Отже, за встановлених обставин справи, в контексті наведених вимог законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що підстави для перерахунку пенсій державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців відсутні, позаяк законодавство не регламентує ні права особи на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.
Такий же правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 555/2183/16-а, від 26.02.2020 у справі № 508/808/16-а, від 28.10.2020 у справі № 826/16182/18, від 22.04.2021 у справі № 712/10182/17, від 03.11.2021 у справі № 373/2149/16-а.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що у разі переведення ОСОБА_1 на раніше (первинно) призначену йому пенсію по інвалідності згідно із Законом №3723-XII, пенсійна виплата буде поновлена саме у розмірі, який було встановлено до переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. У цьому разі відсутні підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) згідно довідок Департаменту фінансів Черкаської обласної державної адміністрації №9 від 06.05.2024 та №10 від 06.05.2024, оскільки чинним законодавство не передбачено можливості перерахунку пенсій державних службовців у зв'язку із підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців.
З урахуванням викладеного, суд наголошує, що за бажанням позивача йому може бути лише поновлена виплата пенсії державного службовця, проте, в розмірі, який було встановлено до 28.02.2022, тобто до моменту переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Водночас, оскільки предметом розгляду даної справи є встановлення права позивача на перехід саме на пенсію державного службовця, однак з врахуванням довідок № Департаменту фінансів Черкаської обласної державної адміністрації №9 від 06.05.2024 та №10 від 06.05.2024, то суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області правомірно відмовило в такому перерахунку.
Отже оскільки оскаржуване рішення є правомірним, відтак підстави для задоволення похідної позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 16.05.2024, пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу», від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Департаменту фінансів Черкаської обласної державної адміністрації, №9 від 06.05.2024, та №10 від 06.05.2024 - відсутні.
Суд відхиляє посилання позивача на пункти 10, 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII, як на правову підставу заявлених позовних вимог, з огляду на таке.
За приписами пунктів 10 - 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
На думку суду, приписи пунктів 10 - 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII на спірні у цій справі правовідносини не поширюються, так як позивачу уже була призначена пенсія з 09.03.2010 відповідно до Закону №3723-ХІІ, з 28.02.2022 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, тоді як пунктами 10 - 12 розділу ХІ Закону №889-VIII регулюються виключно питання призначення пенсій відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ для осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають необхідний стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а не питання переведення з одного виду пенсії на інший чи перерахунку пенсій колишніх державних службовців.
Тобто, позивач уже реалізувала своє право на призначення пенсії державного службовця задовго до набрання чинності Законом № 889-VIII, а тому не належить до кола осіб, визначених пунктами 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 889-VIII, яким надано право реалізувати своє право на призначення пенсії відповідно до норм Закону № 3723-ХІІ за певних умов після 01.05.2016.
Частинами 2, 3 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Тобто, за змістом даних норм пенсія призначається один раз, а у разі набуття права особою на інший вид пенсії приймається відповідне рішення про переведення на інший вид пенсії.
Як встановлено судом, у спірних правовідносинах пенсія ОСОБА_1 за нормами статті 37 Закону України «Про державну службу» вже була призначена, і повторного її призначення за тією ж нормою в межах пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України №889-VIII не потребує, так як позивач не входить до кола осіб, яким така пенсія може бути призначена.
Фактично пункти 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України №889-VIII регламентують право на призначення пенсії державного службовця за однією нормою в залежності від проміжку часу в який особі вона призначається.
За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому відсутні правові підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА