Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
20 лютого 2025 р. справа № 520/32750/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про скасування рішення, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці, в якому просить суд:
- скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 08.11.2024 №UA807000/2024/000636/2.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження на підставі п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі, при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.09.2024 №UA807000/2024/000575/2 є протиправним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому Харківська митниця проти заявленого позову заперечує, вважає його безпідставним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 08.11.2024 №UA807000/2024/000636/2 є таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.
У відповіді на відзив позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 06.10.2024 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та Hong Kong Yick Sai Tat Trading Limited (Продавець) було укладено контракт №0610/2023.
Відповідно до п. 1.2 Контракту продавець зобов'язується передати товар у власність покупцю в асортименті, кількості та строках, погоджених у додатках (специфікаціях) на товар, а покупець зобов'язується купити цей товар та сплатити його вартість (ціну) за період, зазначений у Контракті.
Відповідно до п. 2.1 Контракту передбачено, що ціни за товар, що продається за цим контрактом, зазначені у додатках (специфікаціях) до цього Контракту та встановлюються в доларах США на умовах FOB - Guangzhou (Інкотермс 2010), якщо інше не обумовлено в додатках (специфікаціях).
Згідно специфікації №5 від 01.08.2024 до Договору, погоджено поставку товару на загальну суму 36088,88 доларів США.
Згідно Комерційного інвойсу від 27.08.2024 №OMJD240827 умови оплати за товар у сумі 36088,88 доларів США - 100% оплата протягом 365 днів від моменту отримання вантажу покупцем і супроводжуючих документів, необхідних для митниці.
Компанією Maersk A/S ФОП ОСОБА_1 були надані транспортно-експедиторські послуги з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів на підставі договору №UA00240072 від 07/03/2024.
Декларування товару було здійснено через Харківську митницю, митна декларація від 08.11.2024 №24UA807200016518U4.
Під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої позивачем митної вартості Харківською митницею прийнятого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 08.11.2024 №UA807000/2024/000636/2.
Згідно рішення від 08.11.2024 №UA807000/2024/000636/2 митним органом зазначено наступні причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57-64 Митного кодексу України:
1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:
- наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;
- відсутній договір щодо морського перевезення згідно коносаменту APU069705;
- відповідно до прайс-листа від 25.06.2024 ціни вказані на умовах 100% переплати, але згідно комерційних документів 100% на протязі 365 днів;
- наданий до митного оформлення «прайс-лист» від 25.06.2024 є по суті офертою, бо не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року;
- відсутні каталоги, специфікації, загальні прейскуранти, калькуляція від виробника товару;
- декларантом підприємства було надано до митниці митну декларацію країни відправлення №531620240162235186, відомості вказані в митній декларації країни відправлення (не зазначено географічний пункт за умови поставки FOB);
- декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат: в наданому рахунках на оплату транспортних послуг від 04.10.2024 №5653408082, №5653408083 відсутня інформація щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України, тобто можливо на включені всі складові до розрахунку митної вартості, що суперечить інформації зазначеної в листі ДФСУ від 15.03.2016 №5591/6/99-99-19-03-02-15;
- декларантом не надані посередницький договір з підприємством, яке зазначено в графі 26 залізничної накладної №31511396;
- за інформацією в мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнер №MRKU0372505 було вивантажено з судна у порту GDANSK (Польща) 13.10.2024. Згідно інформації з сайту www.maersk.com/tracking товар навантажено на транспортний засіб для доставки в Україну 16.10.2024. Таким чином, вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення, однак вищевказані витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображенні в жодному документі;
2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.
Митним органом проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 1,8 USD/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного Рішення по товарам є наявна у митного органу цінова інформація по митній декларації №UA100430/2024/286489 від 28.09.2024 (24UA100430286489U4).
Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товари товар 1) 1,8 USD/кг.
Отже, судом встановлено, що юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб'єкт обрав положення ст.ст. 54-64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про спрацювання модуля АСАУР, недостатність поданих документів для визначення складових митної вартості, розбіжності в ціновій інформації щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Позивачем, протягом строку встановленого ч. 8 ст. 55 МК України, заявою від 20.11.2024 до митниці надані додаткові документи та інформація для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються, для скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 08.11.2024 №UA807000/2024/000636/2.
Згідно листа від 25.11.2024 відповідач повідомив позивача, про те, що подані ним додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої позивачем митної вартості оцінюваних товарів, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару від 08.11.2024 №UA807000/2024/000636/2.
Позивач не погодився із визначеною митним органом митною вартістю товарів, вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів прийнятим із порушенням порядку, передбаченого митним законодавством, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
У силу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України підставами для видання митним органом письмової вимоги про подання платником додаткових документів є: 1) розбіжності у вже наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознаки підробки поданих документів; 3) відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Окрім того, згідно з ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України обґрунтоване припущення митниці про існування взаємозв'язку між продавцем і покупцем дозволяє додатково витребувати інформацію, зокрема, про вартість товару в звичайних умовах.
Таким чином, у порядку ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України владним суб'єктом здійснюється контроль за правильністю самостійно обчисленого платником податків показника митної вартості товару, зокрема, у спосіб згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України та згідно з ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4 ст. 57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5 ст. 57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8 ст. 57).
Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст. 58 Митного кодексу України, згідно з ч. 4 якої митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
При цьому, у силу п.п. 5, 6, 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів.
Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Суд бере до уваги приписи ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, де указано, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З положень наведених норм права випливає, що у порядку ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України митниця приймає власне рішення про визначення митної вартості товару і у силу ч. 2 ст. 2 КАС України дане рішення повинно бути обґрунтовано належними юридичними і фактичними мотивами, до яких не належить неправильність первісного визначення митної вартості товару платником, адже ця подія є виключно приводом для ініціювання/початку процедури перевірки правильності обчислення платником митної вартості товару - предмету імпорту, а не єдиною і достатньою підставою для прийняття остаточного управлінського рішення з приводу визначення показника митної вартості товару - предмету імпорту.
За правилами ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64); Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч. 2 ст. 64).
Звідси слідує, що у процедурі контролю за дотриманням імпортером податкової дисципліни у митній справі Митницею виконуються два самостійних елементи/етапи адміністрування (тобто вчиняються два окремих та самостійних, хоча і пов'язаних між собою черговістю вчинення, управлінських волевиявлення), а саме: 1) управлінське волевиявлення з приводу контролю за обчисленою приватною особою митною вартістю імпортованого товару (ст.ст. 53 і 54 Митного кодексу України); 2) управлінське волевиявлення з приводу самостійного визначення показника митної вартості товару - предмету імпорту у спосіб прийняття власного рішення з приводу обчислення митної вартості імпортованого товару (ст. 55 Митного кодексу України).
Суд зазначає, що сама по собі обставина виникнення у суб'єкта владних повноважень згаданого обґрунтованого сумніву, а також виявлена, зафіксована і доведена суб'єктом владних повноважень обставина відсутності підстав для визнання правильним арифметичного показника митної вартості товару, самостійно розрахованої платником чи декларантом, не призводить із абсолютною неминучістю до виникнення безумовної і достатньої підстави для самостійного визначення суб'єктом владних повноважень власного показника дійсної митної вартості без урахування усіх юридично значимих факторів відносно умов поставки товару, а виключно на підставі числових значень показників митної вартості інших митних декларацій.
До таких факторів законодавцем віднесені і параметри, згадані у положеннях ст. 60 Митного кодексу України, де, зокрема, указано, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ч. 2 ст. 60); для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (ч. 3 ст. 60); ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (ч. 4 ст. 60); у разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (ч. 5 ст. 60).
Суд зазначає, що рішення митниці про коригування митної вартості товару не містить відомостей про схожість умов поставки товарів за поданою заявником первісною митною декларацією та умовам поставки товару за іншою митною декларацією іншого суб'єкта господарювання - №UA100430/2024/286489 від 28.09.2024, ані за критерієм виробника товару, ані за критерієм обліку кількості, ані за критерієм однаковості (схожості) умов поставки.
Оцінивши здобуті судом докази, суд зауважує на явній та очевидній невідповідності як даних про виробника (у випадку позивача - Hong Kong Yick Sai Tat Trading Limited), за іншими митними деклараціями як джерелом відомостей про підвищену митну вартість - зазначено лише країну походження Китай); так і даних щодо товару, а саме у випадку позивача вартість товару визначається за одиницю, за іншою митною декларацією - маса нетто (кг).
Відсутність доведеного поза розумним сумнівом факту прийнятної подібності товару та прийнятної подібності умов поставки/імпорту не дозволяє використовувати рівні/однакові показники митної вартості товару до цілком окремих та самостійних господарських операцій, котрі здійснюються різними суб'єктами господарювання - юридичними особами приватного права за відсутності доказів доведеного в установленому законом порядку наміру на отримання безпідставної податкової вигоди за рахунок штучного заниження вартості (ціни) товару за зовнішньоекономічним договором/контрактом.
Наведене підтверджується змістом Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 (далі - Правила №598), оскільки у графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, текст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, про обсяги партій, про умови поставок, про зміст письмово відображених комерційних домовленостей між резидентом України та іноземним постачальником, про невідповідність цінових показників товару предмету - імпорту відомостям прайс-листів чи будь-яких аналогічних документів виробника товару тощо.
Застосування суб'єктом владних повноважень з причини спрацювання модуля АСАУР ціни товару у межах інших поставок за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд у даному конкретному випадку вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для формування вичерпного управлінського судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів, однаковість параметрів поставок.
Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, митницею такого порівняння зроблено не було.
Між тим, у силу правового висновку Верховного Суду від 17.01.2022 по справі №520/2000/19: 1) обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті; 2) декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України; 3) контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару; 4) сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено; 5) повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх передбачених статтею 53 Митного кодексу України документів; 6) ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації (постанова Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №540/2605/18, постанова Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №140/1713/19); 7) у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу - рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, за резервним методом (постанова Верховного Суду у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-a).
Також, в силу правового висновку Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020: 1) не доведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів, що узгоджується із висновками постанови Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 та від 25.05.2021 у справі №520/10386/2020; 2) резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості; 3) до кола юридично значимих факторів належать як обчислення митної вартості окремої одиниці товару, так і обчислення митної вартості одного кілограма товару; 4) наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватись як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товару, та не є самостійною підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних у наданих декларантом документах, можна достовірно визначити митну вартість товару; 5) суб'єкт владних повноважень, як учасник процесу, безперечно, має право наводити відповідні аргументи й надавати наявні у його розпорядженні докази на їх спростування, і такі докази повинні отримати правову оцінку під час судового розгляду справи, однак ці аргументи повинні бути наведені у спірному рішенні та бути покладені в його основу суб'єктом владних повноважень, натомість - використання суб'єктом владних повноважень цих аргументів виключно у ході розгляду справи не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.
А відтак, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
Що стосується посилання відповідача на те, що наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству, суд зазначає, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
У постанові від 04.11.2021 по справі №120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Отже, суд не приймає вказані доводи відповідача до уваги.
Щодо твердження відповідача про відсутність договору морського перевезення згідно коносаменту APU069705, декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат: в наданому рахунках на оплату транспортних послуг від 04.10.2024 №5653408082, №5653408083 відсутня інформація щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України, , тобто можливо на включені всі складові до розрахунку митної вартості, що суперечить інформації зазначеної в листі ДФСУ від 15.03.2016 №5591/6/99-99-19-03-02-15, суд зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що згідно до поданої заяви від 20.11.2024 (додаток 17 позову) позивач зазначав, що листом від 14.11.2024 перевізник Maersk A/S повідомив, що в рамках укладеного між сторонами договору від 07.03.2024 №UA00240072 перевезення зовнішньоторговельних вантажів по коносаменту від 01.09.2024 №APU069705, контейнер №MRKU0372505, здійснював перевізник Maersk A/S. Експедиторська винагорода по рахунках на оплату транспортних послуг від 04.10.2024 №5653408082, №5653408083 за перевезення вантажу не нараховується за межами території України, оскільки Maersk A/S є безпосереднім перевізником і не являється посередником-експедитором».
До того ж декларант надавав митному органу рахунки на оплату транспортних витрат від 04.10.2024 №5653408082, №5653408083, платіжну інструкцію про транспортні витрати від 07.10.2024 №101.
Таким чином, декларант відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України подав документи, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Щодо посилання відповідача на те, що відповідно до прайс-листа від 25.06.2024 ціни вказані на умовах 100% переплати, але згідно комерційних документів 100% на протязі 365 днів; наданий до митного оформлення «прайс-лист» від 25.06.2024 є по суті офертою, бо не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, суд зазначає наступне.
У п. 3.1 Контракту від 06.10.2023 №0610/2023 визначено, що підтвердженням замовлення та поставки товару є узгоджений Покупцем додаток - Специфікація.
Згідно з п. 4.1 Контракту від 06.10.2023 №0610/2023 сторони домовились, що платежі за товар, що поставляється за цим контрактом, здійснюються в доларах США (USA), шляхом перерахування валюти банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця у наступному порядку, а саме: 100% від вартості партії товару передоплата на підставі підписаного додатку (Специфікації).
Для поставки окремої партії Товару сторонами у додатку (Специфікації) може бути узгоджена інша форма сплати.
Так, відповідно до Специфікації №5 від 01.08.2024 сторони домовилися, що оплата за товар буде наступною: 100% оплата до 365 днів від моменту отримання вантажу покупцем і супроводжуючих документів необхідних для митниці.
В постанові Верховного Суду від 23.10.2020 у справі №810/690/17 вказано, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постанові від 08.12.2022 у справі №420/2792/19, де закцентовано, що наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження митної вартості товарів.
Водночас, суд зазначає, що прайс-лист від виробника товару може опосередковано бути корисним при визначенні митної вартості за другорядними методами ніж перший.
В рамках спірних правовідносин прайс-лист доповнює доведену митну вартість товару разом з іншими наданими документами та сам по собі не підтверджує та не спростовує митну вартість товару як такого.
Щодо не надання каталогів, специфікацій, загальних прейскурантів, калькуляції від виробника товару, суд зазначає, що відповідно до п. 6 ч. 3 с. 53 Митного кодексу України за наявності підстав митний орган може вимагати подання, зокрема, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару.
Неподання таких документів саме по собі не може бути підставою для коригування митної вартості товару, адже, ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України передбачає, що додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності в декларанта. А якщо певний додатковий документ на вимогу митного органу не поданий декларантом, то митний орган зобов'язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару.
У постанові від 21.04.2021 у справі №809/1838/15 Верховний Суд зробив висновок про те, що установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
До того ж, судовим розглядом встановлено, що разом із заявою позивача від 20.11.2024 декларант додатково надав митному органу каталог виробника товару Hong Kong Yick Sai Tat Trading Limited.
Отже, вищевказані доводи відповідача не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості товару.
Щодо твердження позивача про те, що декларантом було надано до митниці митну декларацію країни відправлення №531620240162235186, однак у такій декларації не зазначено географічний пункт за умови поставки FOB, суд зазначає наступне.
Згідно митної декларації країни відправлення від 01.09.2024 №531620240162235186 вбачається, що у колонках зазначено: «Умови постачання (3) FOB», «Порт відправлення (470601) Яньтянь» та «Порт доставки (POL006) Гданськ (Польща)», що цілком відповідає умовам поставки FOB YANTIAN згідно п. 2.1 Контракту від 06.10.2023 №0610/2023, Специфікації від 01.08.2024 №5, а також перевізним документам виданим експедитором: рахунок-фактура від 04.10.2024 №5653408082 та №5653408083, платіжна інструкція від 07.10.2024 №101 про оплату транспортних послуг та коносамент від 01.09.2024 №APU069705.
Отже, у поданій декларації міститься інформація про географічний пункт поставки, тому твердження позивача суд не приймає до уваги.
Щодо посилань відповідача на ненадання декларантом посередницького договору з підприємством, яке зазначено в графі 26 залізничної накладної №31511396, суд зазначає, що перевізник Maersk A/S листом від 14.11.2024 повідомив, що компанія Maersk A/S не може надати посередницький договір з підприємством, яке зазначено в графі 26 залізничної 4 накладної №31511396, оскільки сторони умовами договору передбачили зобов'язання про не розголошування інформації будь-якій третій стороні без попередньої письмової згоди іншої сторони по даному договору. За інформацією наданою стороною, остання не надала згоду про поширення договору з підприємством, яке зазначено в графі 26 залізничної накладної №31511396.
При цьому, суд зазначає, що рахунки від 04.10.2024 №5653408082, №5653408083 відображають всі необхідні для митниці витрати за межами території України на FOB YANTIAN, CHINA до кордону України, Мостиська (Польща).
Щодо тверджень відповідача про те, що за інформацією в мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнер №MRKU0372505 було вивантажено з судна у порту GDANSK (Польща) 13.10.2024, гідно інформації з сайту www.maersk.com/tracking товар навантажено на транспортний засіб для доставки в Україну 16.10.2024. Таким чином, вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення, однак вищевказані витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображенні в жодному документі, суд зазначає наступне.
Згідно листа перевізника Maersk A/S від 14.11.2024 додаткових витрат на зберігання вантажу (контейнер №MRKU0372505) в порту GDANSK (Польща) не ніс, у зв'язку із чим компанія не виставляла окремі рахунки замовнику ФОП ОСОБА_1 для оплати за зберігання вантажу.
Посилання митного органу на те, що не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари є необґрунтованим, адже не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16.
Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Як встановлено судом з матеріалів справи, декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."
При вирішенні справи судом також врахована правова позиція Верховного Суду, що викладена в постанові від 25.02.2020 у справі №260/718/19, де суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. …. рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню..
Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, який був наданий позивачем.
При цьому відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 Митного кодексу України інші документи подаються за наявності. При цьому наявність/відсутність цих документів не залежить від волі декларанта, адже частіше це обумовлено їх відсутністю у декларанта через ненадання йому цих документів постачальником товару. Тобто, ненадання з таких підстав до митного оформлення необов'язкових документів, що подаються за наявності (за умови надання всіх належно оформлених обов'язкових документів), не може бути підставою для настання для декларанта негативних наслідків у вигляді коригування митної вартості із застосуванням такого методу, що призвів до збільшення митної вартості товару та, відповідно, до додаткової сплати ним митних платежів.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 по справі №826/25605/15 ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Окремо суд зауважує, що за визначенням ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У розумінні ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Отже, законодавцем запроваджено спеціальна кваліфікуюча ознака для визначення митної вартості товару - предмету імпорту, а саме: мета зовнішньоекономічної угоди у вигляді експорту товару до України.
Тому, зважаючи на доктринальне тлумачення змісту ст. 67 Конституції України в частині податкового обов'язку особи, а також судову доктрину превалювання суті господарської операції над формою документів та судову доктрину розумної обґрунтованості податкової вигоди, суд вважає, що у разі вимушеного або штучного залучення платником податків - резидентом України до ланцюга поставки товару третіх сторонніх осіб у якості митної вартості товару слід кваліфікувати дійсну (справжню) ціну продажу товару саме виробником, а не стороною зовнішньоекономічної угоди - нерезидентом-продавцем.
З огляду на приписи наведених норм законодавства, а також зміст ч. 9 ст. 58 Митного кодексу України, де указано, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, суд доходить до переконання про те, що у разі здійснення господарських операцій з імпорту в Україну товару показник його митної вартості не може бути нижчим за ціну продажу цього ж самого товару виробником, позаяк у протилежному випадку особа отримує безпідставну податкову вигоду.
Разом із тим, у ході розгляду справи судом достеменно з'ясовано, що відповідач-суб'єкт владних повноважень під час вчинення власного управлінського волевиявлення з приводу обчислення митної вартості товару використав відомості ВМД, за якою було здійснено імпорт товару іншого виробника ніж у випадку заявника.
За загальним правилом поставка товарів різних виробників об'єктивно здатна істотно вплинути на дійсну ціну товару і за відсутності здобутих суб'єктом владних повноважень доказів про протилежне здатна сформувати різну митну вартість товару.
Тому суд підкреслює, що доказів реалізації заявником у спірних правовідносинах наміру на безпідставне отримання податкової вигоди у спосіб штучного заниження митної вартості товару відповідач-суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здобув, оскаржені правові акти індивідуальної дії такими мотивами не обґрунтовував.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що зміст та характер обраних владним суб'єктом юридичних та фактичних мотивів прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості, а також обсяг наявних у розпорядженні на момент вчинення управлінського волевиявлення доказів, не дозволяє визнати це волевиявлення правильним та обґрунтованим, позаяк заявником подані документи, котрі підтверджують істотну/суттєву відмінність в умовах поставки, зокрема, за обсягом партії товарів, виробником та умовами поставки.
Водночас із цим, ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У ході розгляду справи суб'єктом владних повноважень за правилами ч. 2 ст. 77 КАС України не було доведено юридичної обґрунтованості власного судження про обчислення митної вартості товару за первісно поданою заявником до митного оформлення декларацією із використанням показника одиниці митної вартості товару за іншою митною декларацією іншого суб'єкта господарювання, за якою здійснювався імпорт до України товару іншого виробника на нез'ясованих органом митного контролю умовах.
Вищевикладені обставини свідчать про не підтвердження під час розгляду справи правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 08.11.2024 №UA807000/2024/000636/2, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
При ухваленні рішення суд враховує, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської митниці (вул. Миколаївська, буд. 16Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів від 08.11.2024 №UA807000/2024/000636/2.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.