19 лютого 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7287/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров'я на підставі підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII на підставі поданого ним рапорту;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров'я на підставі підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII на підставі поданого ним рапорту.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що ОСОБА_1 з 11.03.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації. З 01.09.2022 перебував на посаді солдата стрільця-помічника гранатометника другого взводу третьої роти військової частини НОМЕР_1 . Позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ № 564531. 04.10.2024 позивачем подано до військової частини НОМЕР_1 рапорт разом з підтверджуючими документами, які нотаріально завірено, на звільнення з військової служби на підставі пп."б" п.2 ч.4 ст.26 ЗУ “Про військовий обов'язок i військову службу» № 2232-XII. Адвокатом Косточкою С.О. подано адвокатський запит до відповідача з метою отримати інформацію щодо розгляду рапорту позивача. Відповідач у відповіді від 19.10.2024 № 47/5490 на адвокатський запит зазначив, що рапорт не підлягає погодженню. Вважаючи такі дії відповідача щодо незвільнення позивача з військової служби за станом здоров'я протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.22-23). Даною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду докази (а.с.22-23).
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 року військову частину НОМЕР_1 повторно зобов'язано подати до суду: усі рапорти ОСОБА_1 про звільнення та всі матеріали, що були додані до них; детальну інформацію щодо розгляду рапортів ОСОБА_1 про звільнення зі служби з наданням відповідних доказів, а також інформацію щодо кримінального провадження №62024050010002046 за фактом самовільного залишення військової частини (а.с.30-31).
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2024 № 274 солдату ОСОБА_1 призупинена військова служба у зв'язку із відкриттям кримінального провадження № 62024050010002046 за фактом самовільного залишення військової частини останнім. Отже, вважає, що з моменту самовільного залишення військової частини та призупинення військової служби для солдата ОСОБА_1 усі види забезпечення призупинено, призупинено соціальні гарантії, пільги, грошове забезпечення в тому числі призупинено можливість звільнення з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» (а.с.35-37).
Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2022 №244 солдата ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду стрільця - помічника гранатометника 2 механізованого відділення - бойової машини 2 механізованого взводу 3 механізованої роти (а.с.40).
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2023 № 58 солдат ОСОБА_1 вибув на лікування (а.с.40зв.).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2023 №196 позивача вважати таким, що в умовах воєнного стану самовільно залишив військову частину, після лікування не повернувся до місця дислокації військової частини. З 17 червня 2023 року припинено виплату грошового та здійснення речового забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.07.2023 № 470, за результатом проведеного службового розслідування, встановлено, що солдат ОСОБА_1 07.04.2023 самовільно залишив військову частину та по теперішній час не повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 (а.с.46-47).
26.06.2024 року на адресу військової частини НОМЕР_1 позивачем направлено рапорт на звільнення, засвідчену копію довідки до акту огляду СМЕК серія 12 ААГ №564531, засвідчену копію військового квитка та адвокатський запит. (а.с.13, 13зв.)
Даних про вручення вищенаведеного відправлення військовій частині НОМЕР_1 на веб-порталі "Укрпоша" відсутні, доказів отримання військовою частиною даного рапорту суду не надано.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.09.2024 № 274 солдату ОСОБА_1 призупинена військова служба у Збройних Силах України, увільнено від займаної посади та вважається таким, що не виконує (не несе) обов'язків військової служби, у зв'язку із відкриттям кримінального провадження №62024050010002046 за фактом самовільного залишення військової частини останнім. (а.с.39)
15 жовтня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 зареєстровано адвокатський запит від 03.10.2024 № 03/10-1 щодо надання інформації в частині розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення із військової служби (а.с.49).
Також, 15 жовтня 2024 року військовою частиною НОМЕР_1 зареєстровано рапорт позивача від 03.10.2024 року про звільнення з військової служби (а.с.49зв.).
До рапорту від 03.10.2024 року про звільнення з військової служби позивачем долучено нотаріально засвідчені копії: довідки до акту огляду МСЕК серія 12.ААГ №531785, паспорта, РНОКПП та довідки про внесення відомостей до ЄДДР №415884-2020.
Військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь від 19.10.2024 № 47/5490 якою відмовлено у звільненні ОСОБА_1 з військової служби та погодженні рапорту (а.с.15-16, 41-42).
Не погоджуючись з такими діями військової частини, представник в інтересах позивача звернувся із даним позовом до суду.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992. Він же визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами першою, другою статті 1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою цієї статті передбачені наступні види військової служби:
- строкова військова служба;
- військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
- військова служба за контрактом осіб рядового складу;
- військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;
- військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки;
- військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;
- військова служба за призовом осіб офіцерського складу;
- військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.
Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною четвертою цієї статті.
При цьому, пунктом першим визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом другим - під час воєнного стану.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
В свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону № 2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Як встановлено судом, позивач був призваний на військову службу під час загальної мобілізації.
Позивач вказує на наявність правових підстав для звільнення з військової служби у порядку підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 №2232-XII (за станом здоров'я).
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААГ №531785 позивачу встановили інвалідність 2 групи з 01.09.2024 року (а.с.8).
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: б) за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
При цьому відповідно до ч.7 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Так, згідно пункту 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин (далі Положення), для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до час тини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 144-2 цього Положення військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
Пунктом 144-4 Положення визначено, що у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з'ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням. Командування військової частини або орган управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України здійснює супроводження військовослужбовця до органу досудового розслідування.
Згідно пункту 144-5 Положення військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту VI пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.
Військовослужбовці, яким призначено кримінальне покарання у вигляді штрафу, яких звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених статтями 47, 48, 49 Кримінального кодексу України, а також яких звільнено від відбування покарання на підставі амністії, підлягають звільненню з військової служби відповідно до підпункту "ґ" пункту 1 частини четвертої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "д" пункту 2 частини п'ятої та підпункту "д" пункту 1, підпункту "ґ" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Звільнення військовослужбовців, військову службу яким призупинено, з військової служби здійснюється командирами (начальниками) військових частин наказами по особовому складу, крім військовослужбовців, які згідно із пунктом 225 цього Положення звільняються з військової служби Президентом України.
З системного аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах підставою для винесення командиром військової частини наказу про звільнення особи з військової служби та виключення із списків особового складу військової частини, окрім призупинення військової служби, є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили та яким особі, якій призупинено військову службу, призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання. При цьому Положення №1153/2008 не містять норм, які передбачають можливість звільнення з військової служби за пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовців, служба яким призупинена.
Натомість, звільнення за нормами підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" можливе лише після продовження військової служби, у випадку наявності виправдувального вироку або закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Судом встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 направлено до правоохоронних органів матеріали за фактом самовільного залишення позивачем військової частини.
07.05.2024 Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010002046 відносно позивача були внесені відомості про скоєння ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України (а.с.48).
При цьому, станом на дату ухвалення судового рішення по справі у суду відсутня інформація щодо результатів досудового розслідування та наявності або відсутності обвинувального вироку суду у відношенні позивача.
Судом не приймаються до уваги листи ТУ ДБР у м. Краматорську від 26.09.2023 та 06.11.2023, надані представником позивача, оскільки вони надані ще у 2023 році, тоді як відомості про скоєння кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України внесено 07.05.2024 року.
Відтак, з урахуванням положень статей 24, 26 Закону № 2232-ХІІ, Положення, у відповідача відсутні правові підстави для видання наказу про виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим судом не встановлено протиправних дій відповідача у спірних правовідносинах. Відповідач у відповідь на рапорт позивача від 03.10.2024, правомірно повідомив про неможливість його звільнення з військової служби.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази надані позивачем - суд зазначає, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б свідчили про протиправність дій відповідача, а тому з огляду на наведені вище норми та обставини справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову.
Зважаючи на те, що у задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат понесених позивачем.
Відповідачем також не надано доказів понесення судових витрат у даній справі, які б підлягали розподілу відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА