20 лютого 2025 року справа №640/2178/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києві звернулась ОСОБА_1 (далі по тексту також позивачка, ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту також відповідач, МОУ), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 15.07.2021 (протокол №112), затвердженого Міністром оборони України 19.07.2021, про відмову в призначення одноразової грошової допомоги позивачці у зв'язку зі смертю її чоловіка, полковника запасу ОСОБА_2 (далі по тексту також - ОСОБА_2 ), смерть якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- зобов'язати відповідача призначити і виплатити позивачці одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю чоловіка - полковника запасу ОСОБА_2 (далі по тексту також - ОСОБА_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка повідомила, що перебувала у законному шлюбі з ОСОБА_2 , який був військовослужбовцем та виконував обов'язки військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого отримав інвалідність ІІІ групи у 1997 та у подальшому ІІ групу інвалідності у 2011 році, І групу інвалідності - у 2019 році. Причини інвалідності - захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вказано, що причини смерті, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Позивачка стверджує про наявність у неї права на отримання одноразової грошової допомоги (далі по тексту також - ОГД) відповідно до положень статті 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі по тексту також - Закон №2011-ХІІ). Проте, відповідач спірним рішенням відмовив їй у призначенні ОГД у зв'язку з тим, що смерть чоловіка настала більше ніж через рік після звільнення з військової служби.
Позивачка вважає незаконною відмову у призначенні та виплаті їй ОГД у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, наслідком чого є звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14 грудня 2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
26 жовтня 2023 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивачка не має права на отримання ОГД як дружина померлого, оскільки смерть ОСОБА_2 настала понад річний термін після звільнення з військової служби.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивачкою подано до суду відповідь на відзив, яка не містить підпису ОСОБА_1 , а тому не приймається судом до уваги.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позивачка є дружиною колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 06.09.2019.
Відповідно до довідки від 10.01.1993 №3/10, виданої Ватутінським райвоєнкомом м. Києва, полковник запасу ОСОБА_2 проходив службу в лавах ВС СРСР з 18.11.1965 по 21.11.1991, у тому числі з 28.06.1986 по 27.07.1986 виконував службові обов'язки з ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС.
Довідкою МСЕК серії КИЕ-1 №053427 від 10.02.1997 ОСОБА_2 при первинному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Довідкою МСЕК від 29.03.2011 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Довідкою МСЕК від 01.08.2019 ОСОБА_2 встановлено І групу інвалідності, захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, від 12.08.2019 №2220, захворювання ОСОБА_2 , так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, від 11.09.2019 №2528, захворювання та причина смерті ОСОБА_3 , так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.07.2021 №112, за результатами розгляду документів прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, полковника запасу ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 06.09.2019, смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , в згідно наказу начальника штабу - першого заступника командувача Київського військового округу від 20.11.1991 №0201 полковника ОСОБА_2 виключено зі списків військової частини 21.11.1991, тобто до дня смерті, отже на час смерті він не був військовослужбовцем. Виплата ОГД членам сімей померлих осіб, звільнених з військової служби, здійснюється за умови, що смерть настала протягом року після звільнення з військової служби. Ця норма запроваджена Законом України від 06.09.2018 №2522-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців», який набрав чинності з 13.10.2018. Смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто понад річний термін після звільнення з військової служби.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі по тексту також - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) від 17.08.2021 №7317 позивачку повідомлено, що відповідно до її заяви від 08.06.2021 ІНФОРМАЦІЯ_4 до Департаменту фінансів МОУ були направлені документи щодо розгляду питання правомірності виплати їй ОГД за померлого ОСОБА_2 15.07.2021 відбулося засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги. За розглядом документів відповідно до Протоколу №112, затвердженого Міністром оборони України 19.07.2020, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні ОГД.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення, позивачка звернулась з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон №2011-ХІІ, який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно статті 1 Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За приписами частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункті 1, 2 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (частина перша статті 16-1 Закону №2011-ХІІ).
Згідно з пунктами «а», «б» частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
За приписами частин шостої, восьмої, дев'ятої статті 16-3 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 25.12.2013 № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту також - Порядок № 975, в редакції, чинній на час звернення позивачки за призначенням ОГД).
У відповідності до вимог пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Пунктом 4 Порядку № 975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається, зокрема у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби.
Згідно з пунктом 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Системний аналіз наведених правових норм в редакціях, чинних на момент виникнення спірних відносин, дає підстави для висновку про наявність права у членів сім'ї, батьків та утриманців на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті особи, звільненої з військової служби, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, але умови отримання одноразової грошової допомоги з цих підстав законодавцем обмежено певним часом - якщо смерть настала протягом року після звільнення її з військової служби.
Суд звертає увагу на те, що позивачка, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.05.2020 у справі № 489/4898/16-а, від 06.02.2018 у справі № 761/18099/15-а, від 28.01.2020 у справі № 2204/2957/18, відповідно до яких зі змісту вказаних норм вбачається, що допомога виплачується не тільки у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження, а й у разі смерті, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби не залежно від часу звільнення з військової служби. Визначальним є той факт, що військовослужбовець під час або у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби захворів, внаслідок чого помер. Допомога у такому випадку призначається незалежно від того, чи була особа військовослужбовцем на час смерті. Факт наявності статусу військовослужбовця на час смерті має значення лише у випадку загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби чи в період її проходження».
Разом з тим, суд зауважує, такі правові висновки Верховного Суду стосується застосування пунктів 1, 2 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення соціального захисту військовослужбовців» від 06.09.2018 № 2522-VIII (далі по тексту також - Закон №2522-VIII, який набрав чинності 13.10.2018), яким норми, зокрема, пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII істотно змінено, внаслідок чого вони набули такого змісту: «одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби».
Суд зазначає, що юридичним фактом, що є підставою виникнення у членів сім'ї, батьків та утриманців померлого військовослужбовця права на отримання одноразової грошової допомоги є подія смерті військовослужбовця, а днем виникнення права - дата смерті. Тому правила щодо призначення та виплати допомоги регулюються положеннями законодавства, яке було чинним саме на той момент.
Системний аналіз пункту 1 частини другої статті 16 Закону №2011-XII у редакції, яка була чинною на дату смерті ОСОБА_2 дає підстави для висновку, що виникнення права на одноразову грошову допомогу пов'язано з такими юридичними фактами: по-перше - смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби; по-друге - смерті військовослужбовця, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; по-третє - смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
У перших двох випадках йдеться про смерть діючих військовослужбовців.
У третьому випадку, підставою для призначення та виплати допомоги є смерть особи, звільненої з військової служби. Однак законодавець передбачив, що для виникнення права на допомогу необхідним є одночасне існування таких умов: 1) смерть особи, звільненої з військової служби, настала протягом року після звільнення; 2) смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини у 1991 році, а його смерть настала у 2019 році.
Отже, настання смерті ОСОБА_2 відбулося після спливу одного року після звільнення, а тому одна із обов'язкових умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги не дотримана.
При цьому, та обставина, що у витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, від 11.09.2019 №2528, захворювання та причина смерті ОСОБА_3 , так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не є підставою для призначення одноразової грошової допомоги, оскільки перша із двох обов'язкових умов для отримання допомоги не дотримана.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачка не набула права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 з тієї підстави, що між датою звільнення його зі служби та датою його смерті минуло більше року.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.