20 лютого 2025 року справа №640/10819/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, визнання протиправною та скасування постанови.
Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Служби безпеки України (далі по тексту також відповідач, СБУ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії СБУ щодо прийняття постанови від 09.12.2020 про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Індія ОСОБА_1 терміном на 3 роки;
- визнати протиправною та скасувати постанову СБУ від 09.12.2020 про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Індія ОСОБА_1 терміном на 3 роки.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що наказом Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця від 15.12.2020 його було зараховано на навчання студентом 1 курсу денної форми здобуття освіти. Позивач зазначив, що за наслідками розгляду його звернення до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою про отримання посвідки на тимчасове проживання у зв'язку з навчанням, рішенням від 12.01.2021 в оформленні такої посвідки було відмовлено на підставі повідомлення Департаменту захисту національної державності СБУ про те, що СБУ було прийнято рішення про заборону в'їзду позивачу на територію України терміном на 3 роки.
Позивач стверджує, що спірне рішення не містить жодних обґрунтованих доводів на підтвердження викладених у ньому обставин. В свою чергу, згідно вимог законодавства рішення про заборону в'їзду в Україну конкретній особі приймається у випадку достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБУ.
Позивач наголошує на тому, що прийняттю рішення про заборону в'їзду в Україну конкретній особі має передувати низка процедур, зокрема, відповідним підрозділом готується довідка, в якій повинні бути відображені відомості та обґрунтування обставин, які є підставою для прийняття такого рішення. Однак, на думку позивача, з наданих відповідачем доказів неможливо встановити обґрунтованість та законність спірної постанови про заборону позивачу в'їзду на територію України.
Позивач категорично заперечує свою прихильність до праворадикальної організації Республіки Індія «Хінду Ракша Дал» та вказує на відсутність жодних доказів протилежного.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами проведеної перевірки 09.12.2020 СБУ встановлено, що за наявними даними, зокрема, і позивач в період з 11.12.2020 по 15.12.2020 прибув в Україну з метою легалізації на території нашої держави шляхом вступу до ЗВО м. Києва та отримання на цій підставі посвідок на тимчасове проживання в Україні після того, як на адресу Державної прикордонної служби України Службою безпеки України були надіслані відповідні доручення про заборону в'їзду в Україну. Як наслідок, Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області було прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання громадянину Індії
ОСОБА_1 відзиві на позовну заяву відповідач пояснив, що Управлінням контррозвідувального захисту національної державності Департаменту захисту національної державності СБУ було отримано інформацію стосовно позивача, за якою він є прихильником праворадикальної організації Республіки Індія - «Хінду Ракша Дал» (Ліга захисту індусів). З урахуванням отриманої СБУ в установленому законодавством порядку інформації щодо проведення діяльності, яка суперечить інтересам забезпечення безпеки України, на підставі статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» заборонено в'їзд на територію України громадянину Республіки Індія ОСОБА_1 терміном на 3 роки.
Щодо складення відповідачем довідки, яка є підставою для винесення постанови про заборону в'їзду, СБУ зазначила, що така довідка має гриф обмеження доступу «Для службового користування», а тому не була надана разом з відзивом на позовну заяву.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем не надано жодних документів, якими б обґрунтовувалось або підтверджувалось рішення про заборону в'їзду позивачу в Україну. Зокрема, з наданого відповідачем листа неможливо встановити обґрунтованість та законність винесеного рішення про заборону в'їзду на територію України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
13 грудня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14 грудня 2022 року вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
08 листопада 2023 року на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є громадянином Республіки Індія.
Наказом Національного медичного університету імені О.О. Богомольця від 15.12.2020 №3663/л-1 ОСОБА_1 зараховано з 15.12.2020 студентом 1 курсу денної форми здобуття освіти за спеціальностями за кошти фізичних та/або юридичних осіб. Термін навчання - до 01.09.2026.
Постановою СБУ від 09.12.2020 про заборону в'їзду в Україну, керуючись абзацом 2 частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в інтересах забезпечення національної безпеки України заборонено в'їзд на територію України громадянину Республіки Індія ОСОБА_1 терміном на 3 роки.
Означене рішення мотивоване тим, що зазначений іноземець є прихильником праворадикальної організації Республіки Індія - «Хінду Ракша Дал» (Ліга захисту індусів), яка взяла на себе відповідальність за напад 05.01.2020 на кампус «JNU» та причетний до масових заворушень в містах Республіки Індія, які відбулись в кінці 2019 - на початку 2020 року через прийняття змін до закону про громадянство Індії. Така діяльність ОСОБА_1 суперечить частинам 1, 2 статті 3 Конституції України та може призвести до проявів екстремізму, порушень громадського порядку (стаття 293 КК України), масових заворушень (стаття 294 КК України), порушень рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань (стаття 161 КК України), а також інших деструктивних проявів, здатних дестабілізувати суспільно-політичну обстановку в Україні.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VІ (далі по тексту також - Закон №3773 в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно частини тринадцятої статті 4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.
Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання (частина третя статті 5 Закону №3773).
За приписами частини тринадцятої статті 4 Закону №3773 підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною тринадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов'язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, про відрахування з такого закладу.
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 13 Закону №3773 в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю.
Згідно з частиною третьою статті 13 Закону №3773 рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Повноваження СБУ визначені Законом України «Про Службу безпеки України « від 25.03.1992 №2229-ХІІ (далі по тексту також -Закон №2229).
Відповідно до статті 2 Закону №2229 на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 24 Закону №2229 Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов'язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в'їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
За приписами частини першої статті 5 Закону України «Про конттрозвідувальну діяльність» спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності є Служба безпеки України.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 №2469-VIII визначено, що Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина: протидію розвідувально-підривній діяльності проти України; боротьбу з тероризмом; контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, економічної та інформаційної безпеки держави, об'єктів критичної інфраструктури; охорону державної таємниці.
Наказом СБУ від 01.06.2009 №344 відповідно до статей 10, 13, пункту 13 статті 24 Закону України «Про Службу безпеки України», статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», пункту 17 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.95 №1074, пункту 3 Положення про порядок надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень правоохоронних і розвідувальних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.2001 №35 затверджено Інструкцію про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі по тексту також - Інструкція №344).
Відповідно до пункту 2 Інструкції №344 рішення про заборону в'їзду в Україну особі (далі - рішення про заборону в'їзду) приймається в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБ України.
Згідно пункту 3 Інструкції №344 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в'їзду функціональним підрозділом Центрального управління, регіональним органом готується довідка.
У довідці зазначаються:
1) дані про особу, якій передбачається заборонити в'їзд в Україну: прізвище, ім'я, друге ім'я, по батькові (українськими та латинськими літерами), число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство) або країна постійного проживання, а також за наявності - дані національного паспорта або іншого документа, який посвідчує особу (вид, серія, номер, орган, який видав, дата видачі), місце народження, місце роботи, посада, місце проживання, контактний телефон;
2) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду (викладаються згідно з пунктом 2 цієї Інструкції із зазначенням фактів вчинення особою суспільно небезпечного діяння та посиланням на відповідну статтю Кримінального кодексу України);
3) в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України - захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, забезпечення охорони державної таємниці;
4) пропонований строк заборони в'їзду в Україну особі (від шести місяців до п'яти років);
5) відомості, що обґрунтовують обрання строку заборони в'їзду в Україну особі, зокрема: обставини і характер вчинення особою суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за інформаційними системами і оперативними обліками Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та банку даних Національного центрального бюро Інтерполу в Україні; наявність родинних зв'язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою и піклуванням); наявність майнових зобов'язань перед юридичними та фізичними особами в Україні.
Приписами пункту 4 Інструкції №344 визначено, що довідка, підготовлена регіональним органом, направляється на погодження функціональному підрозділу Центрального управління по лінії роботи.
Начальник функціонального підрозділу Центрального управління зобов'язаний не пізніше десятиденного строку погодити довідку та повернути її регіональному органу, а якщо правових підстав для прийняття рішення про заборону недостатньо - повернути довідку без погодження з відповідним письмовим обґрунтуванням. Вимога щодо строку погодження довідки не поширюється на випадок, передбачений пунктом 5 цієї Інструкції.
Пунктом 6 Інструкції №344 визначено, що на підставі відомостей, викладених у довідці, у функціональному підрозділі Центрального управління, регіональному органі готується постанова про заборону в'їзду в Україну (додаток до Інструкції).
Викладення інформації з обмеженим доступом у постанові не допускається.
Постанова складається у двох примірниках, які підписуються оперативним співробітником, та погоджуються: у Центральному управлінні - начальником функціонального підрозділу або його заступником; у регіональному органі - начальником органу або його заступником.
Примірники постанови затверджуються Головою СБ України або його першим заступником чи заступником відповідно до розподілу функціональних обов'язків.
Строк заборони в'їзду в Україну особі обчислюється з дати затвердження постанови.
Системний аналіз наведених правових норм, що діяли на момент виникнення спірних відносин, дає підстави для висновку про наявність у відповідача повноважень на винесення постанови про заборону в'їзду в Україну особі в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції СБ України. Водночас передумовою і підставою для прийняття постанови про заборону в'їзду в Україну іноземцю є довідка про необхідність заборони в'їзду іноземцю, оскільки у довідці, згідно з вимогами вказаної Інструкції, викладаються обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцю, та на підставі відомостей, викладених у довідці готується постанова про заборону в'їзду в Україну.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.05.2023 у справі № 600/6944/21-а, необхідність заборони в'їзду, яка має превентивний характер, не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь, проте, має обґрунтовуватися, тобто посилання на можливість протиправної поведінки.
Саме на Службу безпеки України, як на орган, що наділений унікальною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенціальних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, покладено обов'язок, в тому числі вживати заходи превентивного характеру з метою протидії розвідувальній, розвідувально-підривній діяльності проти України.
Служба безпеки України як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, наділена виключною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб'єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване, крім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.
Отже, повноваження Служби безпеки України щодо прийняття рішень про заборону іноземцям в'їзду в України є виключними та дискреційними і суд не може здійснювати переоцінку загрозам національної безпеки України, яка попередньо здійснена Службою безпеки України.
Верховний Суд у постанові від 29.07.2021 у справі №320/8499/20 зазначає, що право на обмеження доступу до території держави для осіб, які не є громадянами цієї держави, є суверенним правом Держави Україна, і, обґрунтовуючи застосування такого права відповідними припущеннями та посиланнями на інтереси держави, відповідач діє у межах наданих йому законодавством повноважень.
Суд вважає, що необхідність заборони в'їзду, яка має превентивний характер, дійсно не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь, проте, має обґрунтовуватися, тобто мати обґрунтовані посилання суб'єкта владних повноважень на можливість протиправної поведінки особи.
Предметом судового розгляду у цій справі є правомірність винесення відповідачем постанови про заборону в'їзду в Україну від 09.12.2020 терміном на 3 (три) роки громадянину Республіки Індія ОСОБА_1 .
Документом, який став підставою для прийняття постанови про заборону в'їзду в Україну, була довідка про необхідність заборони виїзду в Україну від 07.12.2020 №5/1/1-1178 ДСК, зокрема і громадянина Республіки Індія
ОСОБА_1 В означеній довідці вказано, що в ході оперативно-службової діяльності в поле зору Департаменту захисту національної державності СБУ потрапили громадяни Індіїі, зокрема ОСОБА_1 . Встановлено, що вказані особи є прихильниками праворадикальної організації «Хінду Ракша Дал» (Ліга захисту індусів), яка взяла на себе відповідальність за напад 05.01.3020 на кампус Університету Джавахарлала Неру (далі - JNU), відповідальність за який взяла на себе «Хінду Ракша Дал». Дані підтверджуються матеріалами з відкритих джерел (стаття Студентські хвилювання - причини і наслідки масових безладів в Індії на сайті: http://www.identifier.in.ua за посиланням: http://www.identifier.in.ua/studentskie-vjlneniya-prichini-i-posledstveya-massovyh-besporyadkov-v-indii). Зокрема, у зазначеній публікації містяться відомості про причетність вищевказаних громадян Республіки Індія до масових заворушень, пов'язаних із нападом на кампус «JNU» та їх переслідуванням правоохоронними органами Індії.
Враховуючи, що дії вказаних осіб, суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України, а саме: частин першої, другої статті 3 Конституції України та можуть призвести до проявів екстремізму, порушень громадського порядку (стаття 293 КК України), масових заворушень (стаття 294 КК України), порушень рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або релігійних переконань (статті 161 КК України), а також інших деструктивних проявів, здатних дестабілізувати суспільно-політичну обстановку в Україні. З огляду на причетність вказаних осіб до вчинення суспільно-небезпечних діянь, їх наміри використати можливості студентського обміну для в'їзду на територію України з метою переховування від правоохоронних органів Індії, у зв'язку з розслідуванням їх причетності до масових заворушень, керуючись абзацом 2 частини першої статті 13 Закону 3773 СБУ вважає за доцільне заборонити в'їзд на територію України терміном на 3 роки, зокрема громадянину Республіки Індія ОСОБА_1 .
Дослідивши наявну в матеріалах справи копію довідки, суд дійшов висновку про наявність у ній обґрунтованих посилань суб'єкта владних повноважень на можливість протиправної поведінки позивача, що, в свою чергу, має наслідком наявність підстав для винесення спірної постанови про заборону в'їзду в України позивачу.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.