19 лютого 2025 рокуСправа №160/34673/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 /перебуває Військова частина НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), відповідача-3: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на боці відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місце знаходження: АДРЕСА_5 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії
30 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» від 06.12.2024 р. № 701, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , 1988 р.н. до військової частини НОМЕР_7 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Військової частини НОМЕР_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) «Про зарахування до списків особового складу частини та на всі види забезпечення» № 362 від 06.12.2024 р. в частині ОСОБА_1 , 1988 р.н.;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що на шляху до роботи він був зупинений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 для перевірки документів та примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 з обов'язком пройти військову-лікарську комісію. Після чого позивач наказом № 701 від 06.12.2024 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період до Військової частини НОМЕР_1 та в подальшому на підставі наказу № 362 від 06.12.2024 року зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 на посаду курсанта.
Позивач вважає, що наказ № 701 від 06.12.2024 року відповідача 2 є незаконним, оскільки прийнятий без врахування наказу Міністерства економіки України від 31.10.2024 року за № 25101, згідно із яким позивачу надано відстрочку строком до 12.07.2025.
Відповідно до наказу Міністерства економіки України про бронювання військовозобов'язаних за ТОВ "РУШ" від 31.10.2024 за №25010 на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у ТОВ "РУШ" за списком, погодженим Міністерством оборони України реєстраційний номер 220/13877/б від 19.09.2024, ОСОБА_1 заброньований за ТОВ «РУШ» терміном до 12.07.2025 включно (п/н списку 794), а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Проте начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 не вжив належних заходів щодо з'ясування вищенаведених обставин, оскільки обов'язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Перебуваючи у Військовій частині НОМЕР_1 позивач подав клопотання командиру Військової частини НОМЕР_1 про звільнення від проходження військової служби, однак відповідач-3 відмовив у задоволенні клопотання, оскільки бронювання військовозобов'язаного, як підстава для звільнення з військової служби не передбачена у ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Вказане рішення про відмову у звільненні з військової служби вважає не законним. З урахуванням викладеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 31 грудня 2024 року суд відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
06.01.2025 року представник Військової частини НОМЕР_1 позов не визнав надав до суду відзив, у якому зазначив, що визнання протиправними дій чи рішень командира В/Ч НОМЕР_1 , які стосуються мобілізації позивача, не відновлять порушених прав позивача, оскільки наслідком такого способу захисту прав не може бути звільнення останнього з військової служби. Правовідносин між позивачем та ІНФОРМАЦІЯ_6 , пов'язані з мобілізацією позивача, завершилися прийняттям наказу про призов по мобілізації та направлення позивача з 06.12.2024 у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, направлення позивача у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 свідчить про реалізацію такого наказу та виникнення нових правовідносин між позивачем та Військовою частиною НОМЕР_1 , які стосуються не мобілізації, а проходження військової служби
Зарахування до списків особового складу військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахування здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а в разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби на підставі іменних списків або припису, виданих військовою частиною звідки вибув військовослужбовець.
Позивача зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 наказом від 06.12.2024 року № 362.
Слід зазначити, що з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов'язаний набуває статусу військовослужбовця.
На думку представника Військової частини НОМЕР_1 , оскаржуваний позивачем наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2024 є виконаним з моменту його зарахування до списків особового складу військової частини.
Після набуття позивачем статусу військовослужбовця Збройних Сил України правовідносини щодо проходження військової служби можуть бути припинені лише шляхом звільнення з військової служби, підстави та порядок якого визначені Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008, а позивач не довів обставин наявності у нього підстав для звільнення з військової служби, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, через що відповідач 2 вважає, що скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2024 про зарахування позивача до списків особового складу частини та приступлення до виконання обов'язків, який вичерпав свою дію фактом виконання з моменту вступу позивача на військову службу за призовом, не може мати правових наслідків у вигляді звільнення позивача з військової служби.
20.01.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 надав відзив на позовну заяву , в якому зазначив, що моментом набуття військовозобов'язаним відстрочки за бронюванням є момент відображення інформації про бронювання конкретного військовозобов'язаного в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів на спеціальному військовому обліку на строк дії відстрочки, а також - момент відображення інформації про надання відстрочки у військово-обліковому документі в електронній формі, бо вони на момент її дії переводяться на спеціальний військовий облік.
За відсутності у них такої інформації та не находженні військовозобов'язаного на спеціальному військовому обліку - відповідна особа не може вважатися такою, яка набула відстрочку/бронюванню та не підлягає призову.
Електронний військово-обліковий документ позивача станом на 06 грудня 2024 року не містив дані про наявність у нього відповідної відстрочки/бронювання.
За таких обставин, приймаючи спірний наказ, відповідач-1 правомірно виходив з того, що позивач не має відстрочки/бронювання, а тому підлягав призову на військову службу за мобілізацією.
Недоведеність позивачем незаконності наказу відповідача-1 від 06 грудня 2024 року № 701 виключає задоволення похідних позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування його наказу «Про зарахування до списків особового складу частини та на всі види забезпечення» № 362 від 06 грудня 2024 року, а також зобов'язання його вчинити певні дії.
За таких умов позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_7 не підлягають задоволенню.
Ухвалою від 27 січня 2025 року залучено до участі у справі № 160/34673/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на боці відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , місце знаходження: АДРЕСА_5 ).
Відповідно до частин 5, 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_8 .
Позивач працює в ТОВ «РУШ» з 17.07.2017 року (наказ № 130-КП від 14.07.2017 року) на посаді старшого контролера-ревізора на 1 ставки в відділі безпеки за адресою: 49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, буд. 6, що підтверджується копією довідки № 1554 від 20.12.2024 року, копія якої наявна в матеріалах справи.
Факт роботи позивача на ТОВ «РУШ» також підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_9 від 16.05.2011 року, яка наявна в матеріалах справи.
Відповідно до наказу Міністерства економіки України від 12.07.2024 року № 16749 Товариство з обмеженою відповідальністю “Руш» (скорочене найменування - ТОВ “Руш»; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 32007740; податковий номер платника податків - 320077404634) є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, яке відповідає критеріям, зазначеним у підпунктах 5, 6 пункту 2 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 (із змінами), та критерію, зазначеному підпункті 7 пункту 1 Критеріїв визначення підприємств, установ і організацій, які мають важливе значення для галузей національної економіки, затверджених наказом Міністерства економіки України від 17.02.2023 № 952 (із змінами), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03.03.2023 за № 396/39452.
Наказ Міністерства економіки України від 12.07.2024 року № 16749 направлений до Міністерства оборони України, що підтверджується листом Міністерства економіки України від 22.07.2024 № 27-12/52653.
Наказом Міністерства економіки України від 31.10.2024 року № 25010 наказано забронювати за ТОВ «РУШ» на період мобілізації та на воєнний час військовозобов'язаних, які працюють у зазначеному товаристві, за списком, погодженим Міністерством оборони України.
Згідно із копії витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаному ОСОБА_1 на посаді (за професією) старший контролер-ревізор відповідно до наказу Мінекономіки № 25101 від 31.10.2024 року надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 12.07.2025 року.
Відповідно до витягу з наказу від 06.12.2024 року №701 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 - начальнику мобілізаційного відділення наказано призвати та направити для проходження військової служби під час мобілізації військовозобов'язаних, які призвані і відправлені в складі команди № НОМЕР_1 , зокрема солдата ОСОБА_1 , 1988 р.н. НОМЕР_10 .
Згідно із витягу з наказу від 06.12.2024 року № 362 командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 вважати таким, що прийняв справи та посади і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з визначеними посадовими окладами - курсантом навчального взводу навчальної роти НОМЕР_11 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, призваного ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановити оклад - 2470 грн.
11.12.2024 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив прийняти рішення про звільнення з військової служби з підстав наявності відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації строком до 12.07.2025 року, відповідно до наказу Міністерства економіки України від 31.10.2024 року № 25010, однак представник Військової частини НОМЕР_1 повідомив, що бронювання військовозобов'язаних, як підстава для звільнення з військової служби не передбачена ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач не погоджується із його призовом на військову службу, з огляду на те, що станом на момент призову він був заброньований від такого призову, тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).
Стаття 1 цього Закону передбачає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
За змістом ст. 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Частина 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачає, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно з ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
За змістом ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII).
На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Підстави, за якими військовозобов'язаним передбачено надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, визначені статтею 23 Закону № 3543-XII.
Пунктом 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За правилами ст. 24 Закону № 3543-XII бронювання військовозобов'язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період..
Згідно з вимогами ст. 25 вказаного Закону бронюванню підлягають військовозобов'язані, які працюють:
1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування на посадах:
державної служби категорії "А", голів обласних, районних, районних у місті (у разі створення) рад, сільських, селищних, міських голів - усі військовозобов'язані;
державної служби категорій "Б", "В", в органах місцевого самоврядування - не більше 50 відсотків кількості військовозобов'язаних цих категорій у зазначених органах;
2) в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цієї частини), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
3) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов'язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов'язаних, зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.
Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації положень Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час" від 27 січня 2023 р. № 76 (далі - Постанова № 76), окрім іншого, затверджено Порядок бронювання військовозобов'язаних під час воєнного стану.
Пунктом 1 Порядку № 76 визначено, що цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу:
в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування;
на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період;
на підприємствах, в установах та організаціях, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
у спеціалізованих установах ООН, міжнародних судових органах, міжнародних та неурядових організаціях та установах, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна, відповідно до укладених міжнародних договорів України;
на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, які є операторами протимінної діяльності та проводять розмінування (гуманітарне розмінування) відповідно до законодавства (далі - оператори протимінної діяльності).
Пунктом 2 Порядку № 76 визначено, що бронювання військовозобов'язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється згідно з рішенням Мінекономіки за списками військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), погодженими Міноборони (військовозобов'язаних, які перебувають на військовому обліку в СБУ, Службі зовнішньої розвідки, - за списками, погодженими СБУ, Службою зовнішньої розвідки).
Заброньованим військовозобов'язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).
У рішенні Мінекономіки зазначається строк дії відстрочки, який не може перевищувати:
строку проведення мобілізації - для військовозобов'язаних, зазначених в абзаці другому пункту 1 цього Порядку;
шість місяців - для військовозобов'язаних, зазначених в абзацах третьому - п'ятому пункту 1 цього Порядку.
Згідно з пунктом 3 Порядку бронювання керівники органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій відповідають за включення військовозобов'язаних працівників до списків, а також за відповідність облікових даних військовозобов'язаних, зазначених у списку, їх військово-обліковим документам.
Нормами пункту 8 Порядку бронювання визначено, що підприємства, установи і організації, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, подають список до центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у відповідній сфері, або відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, або відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської військової/військово-цивільної адміністрації (у разі її утворення), на території юрисдикції якої вони розташовані.
Список подається за формою згідно з додатком 1 в паперовій та/або електронній формі разом з відповідним обґрунтуванням та довідкою про кількість військовозобов'язаних за формою згідно з додатком 2.
Відповідно до приписів п. 9 Порядку № 76 з метою погодження списки, подані відповідно до пунктів 4-8 цього Порядку, розглядаються щодо повноти заповнення та наявності обґрунтувань Міноборони (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) у строк не більше ніж 10 робочих днів з дня їх отримання.
Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) подає погоджені відповідно до абзацу першого цього пункту списки до Мінекономіки.
Відповідно до п. 10 Порядку № 76 за результатами перевірки списків, поданих відповідно до пункту 9 цього Порядку, щодо повноти їх заповнення, наявності обґрунтувань та погодження Міноборони (СБУ, Службою зовнішньої розвідки) Мінекономіки приймає у строк не більше ніж п'ять робочих днів з дня отримання зазначених списків рішення про бронювання військовозобов'язаних.
Зазначення в рішенні Мінекономіки про бронювання військовозобов'язаного неправильної інформації про його прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), рік народження, військово-облікову спеціальність (профіль), найменування (повне та скорочене) та місцезнаходження органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, код згідно з ЄДРПОУ (за наявності) може бути підставою для відмови у зарахуванні такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 76 з метою оформлення військовозобов'язаним відстрочок Мінекономіки надсилає рішення про бронювання військовозобов'язаних органам державної влади, іншим державним органам, якими подано списки, а також Міноборони (СБУ, Службі зовнішньої розвідки).
Міноборони (СБУ, Служба зовнішньої розвідки) у триденний строк доводить зазначене рішення до відома відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки).
Орган державної влади, інший державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа і організація видає військовозобов'язаному витяг із зазначеного рішення за формою згідно з додатком 3.
Витяг, завірений підписом керівника та печаткою (у разі її наявності) відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, є документом, що підтверджує надання військовозобов'язаному відстрочки.
Витяг видається військовозобов'язаному під розпис у відомості видачі бланків спеціального військового обліку, складеній за формою згідно з додатком 4.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації у п'ятиденний строк з дня видачі витягу військовозобов'язаному надсилають до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідного підрозділу Центрального управління та/або регіональних органів СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки), повідомлення про бронювання військовозобов'язаного за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.
Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому військовозобов'язаний перебуває на військовому обліку (відповідний підрозділ Центрального управління та/або регіональний орган СБУ, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки), на підставі рішення про бронювання військовозобов'язаних зараховує у строк не більше ніж п'ять робочих днів з дня його отримання такого військовозобов'язаного на спеціальний військовий облік.
В матеріалах справи наявні докази направлення до ІНФОРМАЦІЯ_8 (за місцем реєстрації позивача) повідомлення про бронювання ОСОБА_1 , лист Міністерства оборони України № 220/13877/б від 16.09.2024 року та наказ Міністерства економіки України № 25010 від 31.10.2024 року (копія опису вкладення до цінного листа від 05.11.2024 року), тобто до винесення оскаржуваного наказу від 06.12.2024 р. № 701 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , 1988 р.н. до Військової частини НОМЕР_7 .
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487.
Відповідно до пункту 79 Порядку районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;
- здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;
- проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;
- організовують оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;
- організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; - забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів.
Згідно із пунктом 81 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку).
З аналізу вищенаведених норм слідує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов'язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
З положень ст. 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» випливає, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.
Статтею 16 вказаного Закону, внесено зміни в Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме: частину першу статті 34 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 p., № 38, ст. 324; 2015 p., № 22, ст. 151) викладено в такій редакції: "1. Персонально-якісний облік призовників і військовозобов'язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров'я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов'язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов'язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов'язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати".
Отже, безпосередньо внесення до Єдиного державного реєстру військовозобов'язаних інформації щодо призовників і військовозобов'язаних про персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати.
З вищенаведеного можна зробити висновок, що саме районні (міські) військові комісаріати (у даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_3 ) повинні здійснити дії стосовно внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей стосовно ОСОБА_1 згідно із витягу з наказу Мінекономіки № 25010 від 31.10.2024 року, яким надано позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 12.07.2025 року.
Слід звернути увагу, що у разі неможливості провести перевірку у військовозобов'язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє про необхідність надання відповідних підтвердних документів (підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5 Порядку № 560).
Суд не погоджується з твердженнями представника відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , що на момент прийняття оскаржуваного наказу від 06.12.2024 р. № 701 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , 1988 р.н. до Військової частини НОМЕР_7 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів була відсутня інформація щодо наявності відстрочки/бронювання у позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надання позивачу строку для надання відповідних підтверджуючих документів стосовно бронювання.
Неналежне виконання суб'єктом владних повноважень покладених на нього законом обов'язків, зокрема щодо своєчасного внесення до баз даних інформації про бронювання осіб від мобілізації, не може покладати на таких осіб тягар доказування та порушувати їх права.
Отже, поряд із обов'язком роботодавця повідомити відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про прийняте Мінекономіки рішення про бронювання військовослужбовця, відповідний обов'язок покладено також на Міноборони.
У будь-якому випадку, на переконання суду, позивач не може нести негативні наслідки за належність доведення до відповідача інформації про відстрочку від призову, позаяк така процедура залежна від комунікації між підприємством, в якому працює позивач, а не від дій самого позивача.
Більше того необізнаність відповідача 1 про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону №3543-XII.
Враховуючи погодження наказом Міністерства економіки України від 25.10.2024 №25010 бронювання військовозобов'язаного під час мобілізації ОСОБА_1 та наявності у ТОВ «Руш» всіх необхідних документів згідно із Постановою №76 на момент призову позивача на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог статті 23 Закону №3543-ХІІ позивач мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком до 12.07.2025 року, як заброньованого працівника ТОВ «Руш», а отже не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Суд підкреслює, що відповідач-1 ІНФОРМАЦІЯ_6 не виконава чинне рішення Мінекономіки про бронювання позивача. Доказів, що наказ Міністерства економіки України від 31.10.2024 року № 25010 скасований або втратив чинність відповідач 1 суду не надав.
На підставі вищезазначеного, суд зазначає, що такий наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» від 06.12.2024 р. № 701 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , 1988 р.н., до Військової частини НОМЕР_7 прийнятий з порушенням вимог Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ і частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації до 12.07.2025 року, оскільки є у цей період є заброньованим.
Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» від 06.12.2024 р. № 701 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , 1988 р.н. до Військової частини НОМЕР_7 підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу начальника Військової частини НОМЕР_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) «Про зарахування до списків особового складу частини та на всі види забезпечення» № 362 від 06.12.2024 року в частині ОСОБА_1 , 1988 року народження, суд зазначає, що такий наказ є похідним від наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» від 06.12.2024 р. № 701, який визнаний судом протиправним, а тому він також підлягає скасуванню.
Суд не приймає до уваги твердження представника Військової частини НОМЕР_7 , що оскаржуваний наказ «Про зарахування до списків особового складу частини та на всі види забезпечення» № 362 від 06.12.2024 року, як акт індивідуальної дії, станом на час вирішення цієї справи вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та подальшого направлення його для проходження військової служби і не може бути скасований, оскільки правовідносини по несенню військової служби позивачем, яка виникла на підставі такого наказу, тривають.
Право кожної особи звернутися до адміністративного суду і просити про захист порушених її прав, свобод або законних інтересів шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень закріплено пунктом 2 частини першої статті 5 КАС України.
Суд розуміє, що питання відстрочки або звільнення від мобілізації є надзвичайно важливими в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів. Проте зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.
Суд керується також ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Суд вважає, що з урахуванням наведеного вище, дії і рішення відповідачів не гуртуються на Законі, суперечать принципу верховенства права та не узгоджуються із судовою практикою Європейського суду з прав людини.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Зважаючи на необхідність належного захисту та відновлення порушеного права позивача, суд вважає, що належним захистом прав позивача є задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Військову частину НОМЕР_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1, 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідачами не доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2725,20 грн, що підтверджується квитанцією від 31.12.2024 № 6046-3223-6621-5156.
Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів 1, 2 судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись. статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 /перебуває Військова частина НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), відповідача-3: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» від 06.12.2024 р. №701, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , 1988 р.н. до Військової частини НОМЕР_7 .
Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Військової частини НОМЕР_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) «Про зарахування до списків особового складу частини та на всі види забезпечення» №362 від 06.12.2024 р. в частині ОСОБА_1 , 1988 р.н.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ) прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1362,60 грн.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1362,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук