19 лютого 2025 рокуСправа №160/22686/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербак Дмитро Віталійович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Щербак Дмитро Віталійович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо:
призначення, а не переведення на пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_1 з 03.04.2024, та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 з 03.04.2024, яке зазначено в Протоколі за пенсійною справою - 0403037937(МВС) від 13.06.2024 ОСОБА_2 ;
відмови провести з 03.04.2024 нарахування та виплату пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_1 розраховану відповідно до статті 36 Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з грошового забезпечення у розмірі 26 315,33 грн., померлого годувальника ОСОБА_2 , зазначеного у довідці № 33/24/С-2272 від 06.07.2021, наданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 03.04.2024 переведення (перехід) ОСОБА_1 з пенсії за віком, яку вона отримувала до 02.04.2024 відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та провести з 03.04.2024 нарахування та виплату пенсію в разі втрати годувальника розраховану відповідно до статті 36 Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі довідки № 33/24/С-2272 від 06.07.2021, наданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області», виходячи з грошового забезпечення померлого годувальника ОСОБА_2 у розмірі 26 315,33 грн, з урахуванням індексації пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника (померлого чоловіка ОСОБА_2 ), відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Однак пенсія їй була призначена у розмірі 30% з грошового забезпечення годувальника ОСОБА_2 - 9368,44 грн, а не з розміру грошового забезпечення 26315,33 грн, що зазначено у довідці про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 № 33/24/С-2272 від 06.07.2021, наданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області», яка знаходиться в його пенсійній справі.
Також позивачеві з 03.04.2024 не нараховується та не виплачується індексація пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Позивач звернулася із запитом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо свого пенсійного забезпечення та обчислення і виплати пенсії в разі втрати годувальника, розрахованої відповідно до статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки №33/24/С-2272 від 06.07.2021, наданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області», виходячи з грошового забезпечення у сумі 26 315,33 грн.
Листом №0400-010202-8/160183 від 05.08.2024 відповідач повідомив, що з 03.04.2024 позивачу призначено пенсію в разі втрати годувальника у розмірі 5110,53 грн, а також їй не виплачується індексація 2024 відповідно до постанови КМУ №185, тому що пенсію в разі втрати годувальника їй було призначено згідно Закону України №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не переведено на пенсію в разі втрати годувальника.
Позивач вважає вказане рішення відповідача протиправним, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/22686/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Позовна заява не відповідала вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 26.08.2024 була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків, а саме, для доплати суми судового збору у розмірі 968,96 грн.
28.08.2024 від позивача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучена платіжна інструкція №5815-2645-7421-6392 від 28.08.2024 про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
24.12.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з позовними вимогами ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не погоджується та вважає їх необґрунтованими. Відповідач вказав, що перерахунок пенсії позивача за минулий час повинен бути здійснено не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів, тобто за 12 місяців, які передують даті подання заяви на перерахунок пенсії та нової довідки про розмір грошового забезпечення, а не з дати, з якої вимагає позивач. Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 суперечать приписам ст. 63 Закону №2262-ХІІ. Крім того, відповідач зазначив, що Головним управлінням не приймалось рішення про перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки від 26.09.2023 року № 33/24-/С-8583.
Ухвалою суду від 02.09.2024 витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
Відповідачем витребуваних судом документів надано не було.
Згідно з ч. 9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмову у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
З огляду на ненадання відповідачем витребуваних судом документів, а також, враховуючи положення зазначеної норми процесуального закону, суд розглядає справу за наявними в ній доказами.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (позивач) є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний факт підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим 19.06.1971, а також свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , виданим 16.03.2024.
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі № 160/15331/21 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні ОСОБА_2 перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019, наданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» №33/24/С-2272 від 06.07.2021 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок його пенсії, та провести виплати з урахуванням раніше сплачених сум.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 у розмірі 65% від грошового забезпечення 26 315,33 грн, яке зазначено у довідці № 33/24/С-2272 від 06.07.2021, наданій Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області».
З матеріалів справи (пенсійного посвідчення) суд установив, що ОСОБА_1 у 2003 році була призначена пенсія за віком.
Після смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою на отримання пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З 03.04.2024 їй призначено вказаний вид пенсії.
Згідно з розрахунком пенсії в разі втрати годувальника по пенсійній справі 0403037937 для ОСОБА_1 від 01.07.2024, пенсія в разі втрати годувальника ОСОБА_1 призначена у розмірі 30% з грошового забезпечення годувальника ОСОБА_2 - 9368,44 грн.
Водночас, згідно з довідкою №33/24/С-2272 від 06.07.2021, наданою ОСОБА_2 Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області», розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року складає 26315,33 грн.
15.07.2024 позивач через свого представника звернулася із запитом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обчислення і виплати їй пенсії в разі втрати годувальника, розраховану відповідно до статті 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки №33/24/С-2272 від 06.07.2021, наданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області», виходячи з грошового забезпечення у сумі 26 315,33 грн.
Листом №0400-010202-8/160183 від 05.08.2024 відповідач повідомив, що з 03.04.2024 позивачу призначено пенсію в разі втрати годувальника у розмірі 5 110,53 грн.
Позивач зазначає, що їй з 03.04.2024 не нараховується та не виплачується індексація пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Позивач вказує, що таке рішення пенсійного органу є протиправним у зв'язку з тим, що раніше вона вже отримувала пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому її слід було перевести на пенсію в разі втрати годувальника згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не призначити її, відповідно підлягає і нарахуванню індексація відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Крім цього, позивач не погоджується з тим, що розмір її пенсії в разі втрати годувальника визначено без урахування грошового забезпечення, вказаного у довідці №33/24/С-2272 від 06.07.2021, наданій Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області».
Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист є конституційним правом.
У ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію, у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч.ч. 3, 5 ст. 45 Закону №1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до ст. 6 Закону №2262-ХІІ, сім'ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 7 Закону №2262-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
За змістом ст. 29 Закону №2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника призначаються сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону №2262-ХІІ, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону №2262-XII непрацездатними членами сім'ї вважаються: б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
У ст. 31 Закону №2262-ХІІ зазначено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Як зазначено вище, позивач з 03.04.2024 отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ.
При цьому, пенсія в разі втрати годувальника ОСОБА_1 призначена у розмірі 30% з грошового забезпечення годувальника ОСОБА_2 - 9368,44 грн.
Водночас, згідно з довідкою №33/24/С-2272 від 06.07.2021, наданою ОСОБА_2 Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області», розмір грошового забезпечення станом на листопад 2019 року складає 26315,33 грн.
Відповідно до п. «б» ст. 36 Закону №2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Відповідно до ст. 37 Закону №2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно зі ст. 40 Закону №2262-ХІІ, пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - довічно.
Зміна розміру пенсії, якщо у складі сім'ї, якій було призначено пенсію у разі втрати годувальника, станеться зміна, внаслідок якої окремі члени сім'ї або сім'я в цілому втратять право на пенсію, перерахунок пенсії або припинення її виплати провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, у якому сталася зміна.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу,
надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);\
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вказана норма статті 43 Закону міститься в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому, під обчисленням необхідно розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №826/3858/18.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону №2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Постановою від 13 лютого 2008 року №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №45 (далі - Порядок №45).
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 1 пункту 5 Порядку №45 в редакції постанови №103 передбачено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
При цьому у додатку 2 до Порядку №45 міститься форма довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку постановою №103 було викладено в новій редакції, в якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, в адміністративній справі №826/3858/18, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2019 року у справі №826/12704/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови №103, яким встановлювалися обмеження складових грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії.
Таким чином, зміни внесені постановою №103, зокрема до додатку 2 до Порядку №45, в якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, відтак з 05 березня 2019 року дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку №45, яка діяла до зазначених змін.
Суд звертає увагу на те, що право позивача на перерахунок пенсії є беззаперечним, а передумовою для його проведення є довідка про розмір грошового забезпечення, видана уповноваженим на те органом, яким в даному випадку є Міністерство внутрішніх справ України в особі Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області».
Суд зазначає, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року №3-1 (далі - Порядок №3-1).
Відповідно до пункту 23 Порядку №3-1 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, встановленому статтею 63 Закону №2262-ХІІ. Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.
Згідно з пунктом 24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акту, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган Пенсійного Фонду України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 553/3619/16-а.
Відповідно до абзацу другого розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Суд акцентує, що у зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, у тому числі з причин введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, такі особи набувають право на перерахунок пенсій.
Довідка Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 06.07.2021 №33/24/С-2272 свідчить про зміну розміру грошового забезпечення. Так, як зазначено вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі №160/15331/21 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_2 (чоловіка позивача), та провести виплати з урахуванням раніше сплачених сум. На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії з 01.12.2019 у розмірі 65% від грошового забезпечення 26 315,33 грн, яке зазначено у довідці № 33/24/С-2272 від 06.07.2021, наданій Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області».
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач допустив порушення процедури, обчислюючи розмір пенсії ОСОБА_1 під час встановлення з 03.04.2024 її виду «в разі втрати годувальника», врахувавши грошове забезпечення, в яке не входили всі додаткові його види, зазначені у довідці від 06.07.2021 №33/24/С-2272. Тому твердження відповідача про відсутність підстав для обчислення ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника згідно з довідкою від 06.07.2021 №33/24/С-2272 безпідставні. Відмовляючи в обчисленні розміру пенсії зі збільшеного грошового забезпечення відповідач порушив право позивача на належний її розмір.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, що стосуються перерахунку пенсії позивача в разі втрати годувальника на підставі довідки від 06.07.2021 №33/24/С-2272.
У позовній заяві позивач також заявляє позовні вимоги про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 з 03.04.2024, яке зазначено в Протоколі за пенсійною справою - 0403037937(МВС) від 13.06.2024 ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що раніше вона вже отримувала пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому її слід було перевести на пенсію в разі втрати годувальника згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не призначити її, відповідно підлягає і нарахуванню індексація відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Щодо цих позовних вимог, суд зазначає таке.
Як зазначено вище, ОСОБА_1 у 2003 році була призначена пенсія за віком.
З 03.04.2024 ОСОБА_1 призначена пенсія в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
Пунктом другим установлено, що з 1 березня 2024 р.: 1) розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 р. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 26, ст. 1475) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (Офіційний вісник України, 2021 р., № 57, ст. 3525).
З наведеного вище, суд робить висновок про те, що згідно з указаною вище постановою, з 01 березня 2024 року здійснюється індексація пенсій, призначених, як згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При цьому, згідно з указаною вище постановою індексація пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» здійснюється лише тим особам, пенсія, яким призначена відповідно до цього Закону до 31 грудня 2023 року.
Отже, у випадку з позивачем станом на 01 березня 2024 року вона отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому згідно з Постановою КМУ від 23 лютого 2024 року № 185 вона мала право на індексацію пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пенсію ж у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач почала отримувати з 03.04.2024, тому відсутні підстави стверджувати про наявність підстав для нарахування позивачу індексації пенсії відповідно до п.2 Постанови КМУ від 23 лютого 2024 року № 185.
При цьому, під час вирішення питання щодо нарахування позивачу спірної індексації пенсії визначальним є те, що пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач почала отримувати з 03.04.2024, відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог, як у частині скасування рішення про призначення пенсії в разі втрати годувальника, так і нарахування індексації відповідно до Постанови КМУ від 23 лютого 2024 року № 185.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
За вказаних обставин, позовна заява підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).
З огляду на викладене, а також часткове задоволення позовних вимог, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору у розмірі 968,96 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250, 257 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 03.04.2024 з грошового забезпечення ОСОБА_2 , вказаного у довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» №33/24/С-2272 від 06.07.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) з 03.04.2024 з грошового забезпечення ОСОБА_2 , вказаного у довідці Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» №33/24/С-2272 від 06.07.2021, з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Суддя Н.В. Кучугурна