17 лютого 2025 р.Справа №160/1004/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луговська Г.В., розглянувши клопотання представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, скасування наказу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, заявник) через свого представника звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) винесеної про ступінь придатності позивача;
- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким направлено на військову службу під час мобілізації позивача у військову частину НОМЕР_1 .
Одночасно із позовною заявою подано клопотання про забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , третя особа) виконувати певні дії, зокрема направляти військовослужбовця ОСОБА_1 , для безпосередньої участі в бойових діях; переміщення ОСОБА_1 до інших військових частин Збройних сил України, Національної гвардії України для проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій (бездіяльності) щодо мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 16.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення адміністративного позову.
03.02.2025 до суду надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом заборони ВЧ НОМЕР_1 виконувати певні дії, зокрема направляти військовослужбовця ОСОБА_1 , для безпосередньої участі в бойових діях; переміщення ОСОБА_1 до інших військових частин Збройних сил України, Національної гвардії України для проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій (бездіяльності) щодо мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 04.02.2025 повернуто без розгляду клопотання представника позивача про забезпечення адміністративного позову з підстав несплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
10.02.2025 до суду надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом заборони ВЧ НОМЕР_1 виконувати певні дії, зокрема направляти військовослужбовця ОСОБА_1 , для безпосередньої участі в бойових діях; переміщення ОСОБА_1 до інших військових частин Збройних сил України, Національної гвардії України для проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій (бездіяльності) щодо мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії.
Представник позивача у клопотанні про забезпечення позову зазначив, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому, згідно п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», його звільнено від сплати судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
У зв'язку з перебуванням судді на навчанні на підставі наказу голови Дніпропетровського окружного адміністративного суду №163-к від 07.02.2025, зазначене клопотання про забезпечення позову розглядається у перший робочий день.
Частинами 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
Відповідно до положень частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Забезпечення адміністративного позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиття заходів забезпечення адміністративного позову нерозривно пов'язано з підставами та предметом адміністративного позову і ними обумовлюється, а також із особою позивача. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника) або покладення додаткового обов'язку.
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
Заявник звертаючись до суду із клопотанням про забезпечення позову просить заборонити Військовій частині НОМЕР_1 виконувати певні дії, зокрема направляти військовослужбовця ОСОБА_1 , для безпосередньої участі в бойових діях; переміщення ОСОБА_1 до інших військових частин Збройних сил України, Національної гвардії України для проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій (бездіяльності) щодо мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії.
Необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову, заявник мотивує наявністю ризику того, що в силу ситуації на фронті, строк навчання мобілізованих військовослужбовців скоротиться незалежно від норм, а військовослужбовці, які мають очевидні проблеми зі здоров'ям, які не можна вилікувати шляхом прийняття таблетки, в свою чергу, мають більший ступінь ризику загинути від легкого поранення або іншого ушкодження. У випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам ОСОБА_1 та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких буде докласти значних зусиль та втрат.
Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд вважає слушними побоювання позивача, однак не залишає поза увагою норми діючого законодавства України.
Зокрема, відповідно до п.5 ч.3 ст.151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Як зазначено вище, предметом спору є постанова ІНФОРМАЦІЯ_3 про ступінь придатності ОСОБА_1 та наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , яким позивача направлено на військову службу під час мобілізації у військову частину НОМЕР_1 .
Будь-яке подальше передбачуване направлення, переміщення ОСОБА_1 військовою частиною НОМЕР_1 може бути наслідком призову на військову службу під час мобілізації позивача.
Разом з тим суд враховує відсутність жодних реквізитів оспорюваних позивачем документів відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення, визначені ст.244 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.241 КАС України, судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови.
Суд також враховує вимоги Закону України №2359-IX від 08 липня 2022 року «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці», яким внесено зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Згідно висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №233/2667/23 для громадянина, призваного на військову службу під час мобілізації, на особливий період, початком військової служби є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а не факт прийняття ним військової присяги.
На час перебування позивача у військовій частині та на дату звернення до суду із клопотанням про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю.
Звертаючись із клопотанням про забезпечення позову та обґрунтовуючи звільнення від сплати судового збору, представник позивача посилається на обізнаність щодо статусу військовослужбовця позивача.
На думку суду, звернувшись з адміністративним позовом позивач реалізував своє право на судовий захист. В свою чергу наразі суд не може встановити наявність очевидних ознак протиправності дій/рішень третьої особи, оскільки вказана обставина не є предметом спору, а правомірність чи протиправність дій/рішень відповідача підлягає встановленню на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Крім того, представник позивача не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що третя особа має намір змінити місце дислокації чи перемістити ОСОБА_1 для виконання військових (бойових) завдань до завершення розгляду справи судом та вирішення спору по суті.
Разом з тим, суд звертає увагу, що представник позивача у клопотанні про забезпечення позову, з посиланням на ст.4 Розкладу хвороб Наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008 №402, зазначає два прийнятних щодо позивача рішення при мобілізації, а саме:
- придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони;
- непридатний до військової служби.
Отже, з наведеного не встановлено безумовного права позивача на відстрочення від мобілізації або визнання непридатним.
При цьому, суд не залишає поза увагою надані представником позивача як до первинної заяви докази наявності у позивача діагностованого захворювання гепатиту у 2022 році, так і подані до розглядаємого клопотання докази наявності гепатиту С та стану здоров'я ОСОБА_1 у січні 2025 року, що може свідчити про тривалий (хронічний) хворобливий стан позивача, та суперечливий висновок: «здоровий» у Довідці військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.12.2024 № 278/2/6098.
Однак, висновки за наслідками розгляду зазначених доказів можуть бути надані при розгляді спору по суті при ухваленні рішення у справі.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, вирішуючи заяву про забезпечення позову судом не виявлено існування очевидної небезпеки порушення прав та інтересів заявника до прийняття у відповідній справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування постанови та наказу - відмовити.
Копію ухвали надіслати:
- позивачу та його представнику на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- відповідачу та третій особі до електронного кабінету.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В. Луговська