07 лютого 2025 рокуСправа №160/31757/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
29.11.2024 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- стягнути податковий борг з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у розмірі 462 977,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка має не заявлений до суду податковий борг у сумі 462 977,90 грн з орендної плати з фізичних осіб, який виник в результаті несплати платником податків у встановлений термін нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань згідно із податковими повідомленнями-рішеннями №28495-5750-0483 від 17.04.2019, №28496-5750-0483 від 17.04.2019, №8322-0417-0483 від 24.11.2020, та №1306898-2417-0483-UA2060170010585703 від 04.06.2024, збільшеного за рахунок пені в сумі 793,23 грн та 1 269,17 грн, нарахованої в порядку ст.129 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 у справі №160/735/21 та від 11.06.2020 у справі №160/4644/20 підтверджено правомірність податкових повідомлень-рішень №28495-5750-0483 від 17.04.2019, №28496-5750-0483 від 17.04.2019 та №8322-0417-0483 від 24.11.2020, інформація щодо оскарження податкового повідомлення-рішення №1306898-2417-0483-UA2060170010585703 від 04.06.2024 у контролюючого органу відсутня. З урахуванням вимог ст.ст. 56, 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки податкові зобов'язання набули статусу податкового боргу. На виконання вимог статті 59 ПК України було сформовано податкову вимогу №0027347-1310-0436 від 12.12.2023, яку направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримано останньою 26.12.2023. Однак, податковий борг відповідачем не сплачений і не списаний, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 27.12.2024, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
27.12.2024 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі №160/4644/20 встановлено, що податкові повідомлення-рішення №28495-5750-0483 та №28496-5750-0483 від 17.04.2019 були надіслані позивачем відповідачу на адресу АДРЕСА_1 , в той час як відповідно до виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адреса фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 . За результатами перегляду цієї справи Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 03.11.2020 апеляційний суд зазначив, зокрема, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкові повідомлення-рішення не були вручені адресату через помилку, допущену контролюючим органом, а тому податкові повідомлення-рішення вважаються неузгодженими відповідно до приписів п.58.3 ст.58 ПК України. Рішення суду відповідачем (ДПС) не оскаржується, що свідчить про погодження останнім з висновками суду. Крім того, податкова вимога форми «Ф» №85891-57/86 від 15.08.2019 про стягнення податкового боргу, сформованого на підставі в т.ч. спірних податкових повідомлень-рішень №28495-5750-0483 та №28496-5750-0483 від 17.04.2019, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі №160/4644/20 була скасована, і дане рішення залишене в силі постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020. Отже, на підставі не узгодженого податкового повідомлення-рішення не може бути сформовано ні податковий борг, ні податкову вимогу. Всупереч цьому, позивач повторно через чотири роки прийняв іншу податкову вимогу від 12.12.2023 №0027347-1310-0436 про стягнення податкового боргу, який сформований в т.ч. на підставі тих самих податкових повідомлень-рішень №28495-5750-0483 та №28496-5750-0483 від 17.04.2019, та знову намагається стягнути ті ж самі кошти з відповідача за допомогою суду у цій справі.
При цьому, у відзиві на позов представник відповідача зазначив про часткове визнання відповідачем позовних вимог про стягнення податкового боргу в сумі 114 183,30 грн, яка складається з суми решти податкових повідомлень-рішень, які фігурують у цій справі, у зв'язку з чим просив-відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення податкового боргу в сумі 348 794,6 грн.
Крім того, представник відповідача звертав увагу суду, що позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений п.102.1 та п.102.4 ПК України щодо стягнення сум визначених податковими повідомленнями-рішеннями №28495-5750-0483 та №28496-5750-0483, які датовані 17.04.2019 та №8322-0417-0483 від 24.11.2020, у зв'язку з чим просив застосувати строк позовної давності при вирішенні цієї справи.
14.01.2025 позивачем через систему «Електронний суд» подано письмову відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві на позов, оскільки після скасування податкової вимоги №85891-57/86 від 15.08.2019 на підставі ст. 59 ПК України, винесено нову податкову вимогу №0027347-1310-0436 від 12.12.2023. Щодо посилання відповідача на постанову Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/4644/20 від 03.11.2020, звертала увагу суду, що у цій постанові у резолютивній частині зазначено: «Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року в адміністративній справі №160/4644/20 змінити, виключивши з описової частини рішення висновок про те, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №28494/1-5750-0483, №28495/1-5750-0483, №28496/1-5750-0483 від 17 квітня 2019 року підлягають скасуванню. В іншій частині рішення суду залишити без змін».
Крім того, звертала увагу суду, що контролюючий орган звертається до суду із цією позовною заявою в межах строку встановленого законодавством, що діє на момент звернення, оскільки строк позовної давності в період карантину, визначений п.102.4 ст. 102 ПК України, було зупинено з 18.03.2020 до 24.02.2022 на підставі п 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України. Також, строк позовної давності в період дії правового режиму воєнного стану введенного в Україні, було зупинено з 24.02.2022 до 01.08.2023 на підставі п. 102.9 ст. 102 ПК України та на підставі п.п.69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01.08.2023.
22.01.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник підтримує доводи, викладені у відзиві на позов у повному обсязі, та звертає увагу суду на безпідставність тверджень позивача про правомірність направлення ним спірних податкових повідомлень-рішень на адресу, де відповідач не проживав та не був зареєстрований.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, як платник податків.
В інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг на загальну суму 462 977,90 грн. з орендної плати, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань, а саме:
- заборгованість з орендної плати (Довгинцівський район), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 793,23 грн, згідно
нарахованої пені по орендній платі, нарахованої згідно ст. 129 ПК України на загальну суму 793,23 грн;
- заборгованість з орендної плати (Саксаганський район), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 447 827,51 грн, згідно:
податкового повідомлення-рішення №28495-5750-0483 від 17.04.2019 на суму 174 397,30 грн;
податкового повідомлення-рішення №28496-5750-0483 від 17.04.2019 на суму 174 397,30 грн;
податкового повідомлення-рішення №1306898-2417-0483 від 04.06.2024 на суму 98 239,78 грн;
нарахованої пені по орендній платі, нарахованої згідно ст. 129 ПК України на загальну суму 793,23 грн;
- заборгованість з орендної плати (Покровський район), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 14 357,06 грн, згідно:
податкового повідомлення-рішення №8322-0417-0483 від 24.11.2020 на суму 13 087,89 грн;
нарахованої пені по орендній платі, нарахованої згідно ст. 129 ПК України на загальну суму 1 269,17 грн.
Отже, загальна сума податкового боргу з орендної плати становить 462 977,90 грн (793,23 грн + 447 827,51 грн + 14 357,06 = 462 977,90 грн.).
З урахуванням вимог ст. 56 та ст. 57 ПК України, у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 грошових зобов'язань, суми набули статусу податкового боргу.
Відповідно до вимог ст. 59 ПК України, у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області сформовано та направлено на адресу боржника податкову вимогу від 15.08.2019 №85891-57/86 на суму податкового боргу 400 336,43 грн., разом з рішенням про опис майна у податкову заставу від 15.08.2019 №85891-57/86 та актом опису майна від 20.08.2019 №2122610104/112/86.
Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення №28495-5750-0483 від 17.04.2019 на суму 174 397,30 грн та №28496-5750-0483 від 17.04.2019 на суму 174 397,30 грн, разом з податковою вимогою від 15.08.2019 №85891-57/86, рішенням про опис майна у податкову заставу від 15.08.2019 №85891-57/86 та актом опису майна від 20.08.2019 №2122610104/112/86 були оскаржені ОСОБА_1 у судовому порядку.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі №160/4644/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, акту, рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, зокрема,
- скасовано податкову вимогу форми «Ф» №85891-57/86 від 15 серпня 2019 року Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, якою ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 14 серпня 2019 року сума її податкового боргу, як платника податків орендної плати з фізичних осіб (18010900), становить 400 336,42 грн, з дня її складення;
- скасовано рішення №85891-57/86 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15 серпня 2019 року про опис майна у податкову заставу, що належить ОСОБА_1 ;
- скасовано акт №2122610104/112/86 опису майна від 20 серпня 2019 року, на підставі якого Головне управління ДФС у Дніпропетровській області провело опис майна, що належить ОСОБА_1 ;
- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
При цьому, в описовій частині рішення судом помилково зазначено про те, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, тоді як відповідно до резолютивної частини рішення, у задоволенні позову у вказаній частині відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020, апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 в адміністративній справі №160/4644/20 змінено, шляхом виключення з описової частини рішення висновку про те, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №28494/1-5750-0483, № 28495/1-5750-0483, №28496/1-5750-0483 від 17.04.2019 підлягають скасуванню, іншій частині рішення суду залишено без змін.
Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 у судовому порядку було оскаржено і податкове повідомлення-рішення №8322-0417-0483 від 24.11.2020 на суму 13 087,89 грн.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2021 у справі №160/735/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення було відмовлено.
Інформація щодо оскарження ОСОБА_1 податкового повідомлення-рішення №1306898-2417-0483 від 04.06.2024 на суму 98 239,78 грн в матеріалах справи відсутня.
Разом з тим, з відповіді на відзив вбачається, що відповідач визнає вимогу про стягнення податкового боргу в сумі 114 183,30 грн, яка складається з суми інших податкових повідомлень-рішень, які фігурують у цій справі, тобто (98 239,78 грн + 793,23 грн + 793,23 грн + 14 357,06 грн = 114 183,30 грн).
Таким чином, відповідач фактично не згодна із заборгованістю з орендної плати, яка виникла в результаті несплати сум грошових зобов'язань, згідно податкового повідомлення-рішення №28495-5750-0483 від 17.04.2019 на суму 174 397,30 грн та податкового повідомлення-рішення №28496-5750-0483 від 17.04.2019 на суму 174 397,30 грн.
З урахуванням вимог ст. 56 та ст. 57 ПК України, у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 грошових зобов'язань, суми набули статусу податкового боргу.
Доказів сплати податкового боргу, в тому числі і того, що визнається відповідачем, останньою суду не надано.
Відповідно до вимог ст. 59 ПК України, у зв'язку із скасуванням судом податкової вимоги від 15.08.2019 №85891-57/86 на суму 400 336,42 грн та у зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано та направлено на адресу боржника нову податкову вимогу від 12.12.2023 №0027347-1310-0436 на суму податкового боргу 1 949 861,66 грн, яка отримана відповідачем 26.12.2023, що підтверджується поштовим повідомленням, копія якого наявна в матеріалах справи.
Вказана податкова вимога в адміністративному та/чи судовому порядку не оскаржувалася, а отже податковий борг є узгодженим.
Отже, спір між сторонами виник з підстав несплати відповідачем податкового боргу з орендної плати у сумі 462 977,90 грн.
Вирішуючи спір по суті пред'явлених вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпункт 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно із п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або 1 суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1. ст. 57 ПК України).
Згідно із п. 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач винесене позивачем податкове повідомлення-рішення від 24.11.2020 оскаржила у судовому порядку, проте, рішенням суду у його скасуванні відмовлено.
Податкове повідомлення рішення від 04.06.2024 відповідач не оскаржувала, у відзиві на позов зазначила про його визнання та погодження з нарахованою сумою боргу.
Що стосується податкових повідомлень-рішень від 17.04.2019 №28495-5750-0483 та №28496-5750-0483 на суму 174 397,30 грн кожне, суд зазначає, що з постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 у справі №160/4644/20 вбачається, що ОСОБА_1 при зверненні до Дніпропетровського окружного адміністративного суду не заявляла позовну вимогу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області від 17.04.2019: № 28495/1-5750-0483, № 28496/1-5750-0483, та не наводила підстави, які свідчать про їх протиправність.
Отже, відповідно до ч. 5 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції не мав можливості розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Водночас, з рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі №160/4644/20 вбачається, що ОСОБА_1 лише просила визнати вказані податкові повідомлення-рішення такими, що не вручені через помилку, що допущена Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області та скасувати їх з дня складення, у чому цим рішенням суду їй було відмовлено.
Таким чином, суд доходить висновку, що посилання відповідача на ту обставину, що податкові повідомлення-рішення від 17.04.2019 №28495-5750-0483 та №28496-5750-0483 скасовані рішенням суду від 11.06.2020 у справі №160/4644/20, яке набрало законної сили, у зв'язку з чим є не узгодженими та на їх підставі не може бути сформований ні податковий борг, ні податкова вимога, є хибними та не відповідають дійсності.
За таких обставин, визначені у податкових повідомлення-рішеннях від 17.04.2019, від 24.11.2020 та від 04.06.2024 суми грошових зобов'язань, набули статусу податкового боргу.
Відповідно до п. 58.2. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.
Згідно із п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Щодо посилань відповідача на ту обставину, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі №160/4644/20 встановлено, що податкові повідомлення-рішення №28495-5750-0483 та №28496-5750-0483 від 17.04.2019 були надіслані позивачем відповідачу на адресу АДРЕСА_1 , в той час як відповідно до виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адреса фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення не були вручені адресату через помилку, допущену контролюючим органом, а тому податкові повідомлення-рішення вважаються неузгодженими відповідно до приписів п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
Дійсно, у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі №160/4644/20 зазначено, що суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення не були вручені адресату через помилку, допущену контролюючим органом, а тому податкові повідомлення-рішення вважаються неузгодженими відповідно до приписів п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України.
Водночас, суд звертає увагу, що за результатами перегляду цієї справи, Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 03.11.2020 зазначено, що колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково зазначив про те, що такі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, адже відповідно до резолютивної частини рішення у задоволенні позову у вказаній частині відмовлено.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що сам факт направлення рішень за невірною адресою не є підставою для їх скасування, відповідно до норм податкового законодавства.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції постановою від 03.11.2020 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 в адміністративній справі № 160/4644/20 змінив, виключивши з описової частини рішення висновок про те, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 28495/1-5750-0483 та №28496/1-5750-0483 від 17.04.20219 підлягають скасуванню.
Постанова від 03.11.2020, є такою, що набрала законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання відповідача на встановлену судом неузгодженість податкових повідомлень-рішень від 17.04.2019, оскільки останнє спростовується встановленими в ході розгляду справи обставинами.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
При цьому, відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Під час розгляду справи судом встановлено, що у зв'язку з несплатою відповідачем податкового боргу до бюджету, позивачем була сформована податкова вимога форми «Ф» від 12.12.2023 №0027347-1310-0436 на суму 1 949 861,66 грн, яка рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення була направлена відповідачу та отримана нею 26.12.2023, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія потового повідомлення.
Доказів оскарження зазначеної податкової вимоги відповідачем суду не надано, як і не надано доказів сплати визначеної суми податкового боргу.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно із пп. 95.2, 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно із п.п. 87.11 ст. 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
При цьому, суд зазначає, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Разом з тим, в межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості, суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.
Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 16.04.2024 у справі №640/17763/21.
За визначенням підпункту 14.1.162. пункту 14.1. статті 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Позивачем відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України було нараховано пеню у розмірі 793,23 грн, 793,23 грн та 1 269,17 грн.
В частині позовних вимог про стягнення пені, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2023 у справі №160/13436/23, згідно з якою, в межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, що визначені (нараховані) платнику податковим повідомленням - рішенням, аналогічно суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати і оцінку правильності нарахування пені. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження дій контролюючого органу з нарахування пені, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов.
З урахуванням викладеного та встановлених у справі обставин, зокрема, що за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 462 977,90 грн, наявність якого відповідачем частково визнається та не оскаржувалась, доказів слати якого також надано не було, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 462 977,90 грн у судовому порядку.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги відповідача про застосування строку позовної давності встановлений п.102.1 та п.102.4 ПК України щодо стягнення сум визначених податковими повідомленнями-рішеннями №28495-5750-0483 та №28496-5750-0483, які датовані 17.04.2019 та №8322-0417-0483 від 24.11.2020, оскільки такий строк пропущений позивачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 102.4 ст.102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п.102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID- 19) від 13.05.2020 № 591-IX внесено зміни, зокрема, до Податкового кодексу України щодо термінів зупинення перебігу строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме: п. 52-2 встановлено: «На період з 18 березня 2020 року по останній календарний, день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу».
Вказані положення неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому підлягають застосуванню.
Постановою Кабінету міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-19» від 09.12.2020 №1236 з змінами і доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України, встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-СоV-19, до 30.06.2023 на території України запровадити карантин.
Враховуючи викладене, строк позовної давності в період карантину визначених п.102.4 ст. 102 ПК України - зупиняється.
Крім того, статтю 102 доповнено пунктом 102.9 згідно із Законом №2120-ІХ від 15.03.2022р.; із змінами внесеними згідно з Законами №2142-ІХ від 24.03.2022р., №2260-ІХ від 12.05.2022.
Відповідно до п. 102.9 ст. 102 ПК України, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків передбачених цим Кодексом.
Приписами п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Так, відповідно до пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Абзацом 11 п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на період з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 цього Кодексу.
Пунктом 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, з 05.30 год. 24.02.2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому продовжений відповідно до законодавства, та такий наявний станом на час звернення з позовом до суду.
Враховуючи викладене, строк позовної давності в період дії правового режиму воєнного стану, введенного в Україні - зупиняється.
Зупинення перебігу позовної давності означає - що в період існування вказаних обставин позовна давність не обчислюється, від дня припинення цих обставин перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу що минув до його зупинення.
Отже, станом на дату подання адміністративного позову зупинено строки давності, що визначені нормами ПК України.
За таких обставин, позивачем не пропущений строк звернення до суду.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-а, код ЄДРПОУ ВП 44118658) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 462 977,90 (чотириста шістдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят сім гривень дев'яносто копійок) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець