Рішення від 06.11.2024 по справі 804/15694/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року Справа № 804/15694/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кучугурної Н.В.

секретаря судового засідання Храмцова Є.В.

за участю:

від позивача: Дєлов В.В., адвокат;

від відповідача: Писаренко О.О., представник;

від третьої особи: Орлянська М.В., представник,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовною заявою Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третя особа - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративними позовами (об'єднаними в одне провадження ухвалою суду першої інстанції від 28.01.2016) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську МГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - третя особа), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.08.2015 форми «Р» №0000285003, №0000305003 (4698/10/28-01-50-01-11) та форми «П» №0000295003 (№4697/10/28-01-50-01-11).

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що Підприємство правомірно включило до складу інших витрат суму земельного податку у розмірі 10632630,52 грн, у тому числі суми наданих пільг по податку на землю у сумі 10583083,69 грн., оскільки зазначена сума була помилково включена позивачем до складу інших доходів. Позивач доводить, що суми коштів у розмірі 25688766,16 грн є внесками до статутного фонду та відповідно до підпункту 136.1.3 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є доходом, що не враховується для визначення об'єкта оподаткування. Витрати за угодою про надання позивачу послуг, спрямованих на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед позивачем, правомірно включені Підприємством до складу витрат. Також, позивач вказав, що у періоді, який перевірявся, щодо Підприємства порушувалися провадження у справах про банкрутство, з огляду на що у податкового органу були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою у справі №804/15694/15 від 31.03.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017 у справі №804/15694/15 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради залишено без задоволення; постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 р. залишено без змін.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 25.07.2023 касаційну скаргу Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради задовольнив частково; постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023, справу за №804/15694/15 передано на новий розгляд судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду від 21.08.2023 прийнято до провадження адміністративну справу №804/15694/15; зазначено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження суддею Кучугурною Н.В. одноособово; підготовче засідання призначено на 13 вересня 2023 року на 10:00 год. Цією ухвалою витребувано у сторін заяви по суті справи з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.07.2023 у справі №804/15694/15.

13.09.2023 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків подано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти позовних вимог. Так, щодо не підтвердження контролюючим органом факту фінансово-господарських взаємовідносин між КП «Дніпроводоканал» ДМР та ТОВ «Служба стягнення заборгованості», відповідач зазначає, що надані під час проведення перевірки акти надання послуг не містять обов'язкових реквізитів, а саме: відсутні прізвища та посади осіб, які прийняли послуги, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Надані до перевірки звіти про виконану роботу та розшифровки до актів виконаних робіт містять інформацію щодо кількості здійснених дзвінків абонента, кількість відпрацьованих вхідних дзвінків абонентам, кількість автодозвонів абонентам, кількість листів-повідомлень абонентам, кількість переданих дзвінків сусідам абонентів, кількість персональних візитів до абонентів, кількість результативних персональних візитів до абонентів, кількість абонентів-боржників, що здійснили погашення боргу, кількість абонентів-боржників, що здійснили погашення боргу понад 200,00 грн, суми виплат, суми виплат за рахунок ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості». На наданих до перевірки звітах про виконану роботу та розшифровках до актів виконаних робіт відсутні дата і місце складання документів, назва підприємства, від імені якого складено документ, одиниця виміру господарської операції, посада осіб та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, які отримали надані послуги. Таким чином, указані вище акти та звіти не відповідають вимогам до первинних документів, установлених чинним законодавством України. За даними звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів фіскальної служби середньооблікова чисельність працівників ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» складає 20 осіб. При цьому, за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» протягом 2012-2014 років надавало послуги, спрямовані на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед замовником одночасно для КП «Дніпроводоканал» ДМР та інших підприємств. Таким чином, враховуючи середньооблікову чисельність працівників ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості», є неможливим надання послуги одночасно для КП «Дніпроводоканал» ДМР та інших підприємств. Тобто, не підтверджено факт надання послуг спрямованих на зменшення та (або) погашення заборгованості ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості». Відповідно до наданих до перевірки звітів про виконану роботу та розшифровок до акту виконаних робіт ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості», виконуючи роботи, спрямовані на зменшення та/або погашення заборгованості боржників, здійснювало дзвінки абонентам, автодозвони абонентам, направляло листи-повідомлення абонентам, здійснювало дзвінки сусідам абонентів. Враховуючи загальну кількість боржників КП «Дніпроводоканал» ДМР, яка складає більше шести тисяч осіб та дані бази ІС «Податковий блок» розділу «Аналітична система» підрозділу «Перегляд результатів співставлення», існує невідповідність кількості здійснених дзвінків з вартістю оплати за користування послугами мобільного зв'язку. Крім того, відповідно до бази ІС «Податковий блок» розділу «Аналітична система» підрозділу «Перегляд результатів співставлення», у ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» відсутній податковий кредит сформований за рахунок взаємовідносин із підприємствами, що надають поштові послуги, що підтверджує відсутність можливості направляти листи-повідомлення та телеграми. Поряд з цим, згідно зі штатним розписом, затвердженим в.о. директора КП «Дніпроводоканал» ДМР, до організаційної структури підприємства входять претензійно-позовна група по роботі з юридичними особами (4 фахівця) та претензійно-позовна група по роботі з фізичними особами (3 фахівця). Отримані послуги, спрямовані на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед КП «Дніпроводоканал» ДМР дублюють функції вказаних вище претензійно-позовних груп позивача. З огляду на викладене, відповідач робить висновок про відсутність документального підтвердження та доказів щодо конкретних дій ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» спрямованих на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед КП «Дніпроводоканал» ДМР, відсутність на актах наданих послуг обов'язкових реквізитів, що свідчить про не підтвердження належними первинними документами реального отримання послуг, спрямованих на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед КП «Дніпроводоканал» ДМР від ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості». Таким чином, на порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, підприємством до складу валових витрат віднесено вартість послуг на загальну суму 2512020,37 грн без надання відповідних підтверджуючих документів, які б доводили їх зв'язок із господарською діяльністю підприємства, у т.ч. по періодах: у 3 кварталі 2012 року у сумі 148020,90 грн; у 4 кварталі 2012 року у сумі 162062,60 грн; у 2013 році у сумі 1153654,75 грн; у 2014 році у сумі 1048282,12 грн.

Щодо правомірності віднесення до складу доходів та інших витрат у деклараціях податку на прибуток пільги по податку на землю, наданої згідно з рішенням сесії Дніпропетровської міської ради, відповідач зазначає, що КП «Дніпроводоканал» у деклараціях з податку на прибуток до складу інших витрат (суми нарахованих податків та зборів) включено суму земельного податку у розмірі 10632630,52 грн, у т.ч. суми нарахованих пільг по податку на землю (рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 25.01.2012, №5/20, від 26.12.2012 №7/30, від 25.12.2013 №4/45, КП «Дніпроводоканал» звільнено від сплати податку заземлю у 2012, 2013, 2014 роках) у сумі 10583084,69 грн, а саме: з 01.04.2012 по 31.12.2012 у сумі 2873649,40 грн; у 2013 році у сумі 3839827,00 грн; у 2014 році у сумі 3869607,29 грн. на підставі наданих до СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС декларацій з податку на землю з 2012, 2013, 2014 роки (з урахуванням уточнюючих розрахунків) встановлено, що КП «Дніпроводоканал» нараховано податок на землю (за землі надані в оренду) у сумі 50427,59 грн, у т.ч.: з 01.04.2012 по 31.12.2012 у сумі 5764,33 грн; у 2013 році у сумі 21911,71 грн; у 2014 році у сумі 22751,55 грн. Згідно з поданими деклараціями КП «Дніпроводоканал» ДМР здійснило нарахування та сплатило лише по земельним ділянкам поданим в оренду. Згідно з рішеннями сесії Дніпропетровської міської ради від 25.01.2012, №5/20, від 26.12.2012 №7/30, від 25.12.2013 №4/45, КП «Дніпроводоканал» звільнено від сплати податку за землю у 2012, 2013, 2014 роках. До того ж, відповідно до додатків до рішень міської ради умови використання вивільнених коштів у результаті надання пільги щодо сплати за землю є покриття збитків, пов'язаних із регулюванням тарифів. Згідно з особовими рахунками з податку на землю КП «Дніпроводоканал» сплачено податку на землю у сумі 365045,45 грн, в тому числі у 2012 році - 320382,19 грн, у 2013 році - 21911,71 грн, у 2014 році - 22751,55 грн. Суми наданих пільг з податку за землю зазначені у дод.2 до декларації з податку на землю за перевіряємий період складають 10583083,69 грн, а саме: з 01.04.2012 по 31.12.2012 у сумі 2873649,40 грн; у 2013 році у сумі 3839827,00 грн; у 2014 році у сумі 3869607,29 грн. У зв'язку з тим, що суми наданих пільг по податку за землю за перевіряємий період не нараховані та не сплачені, у КП «Дніпроводоканал» МР відсутнє право на формування витрат з податку на землю в розумінні абз. «в» пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України. Таким чином, в порушення норм абз. «в» пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України КП «Дніпроводоканал» завищено суму інших витрат на суму наданих пільг по податку на землю у розмірі 10583083,69 грн. У свою чергу, сам позивач в апеляційній скарзі посилається на пп.198.10.4, ст.138.10 ст.138 та пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України, де зазначено, що до інших операційних витрат включаються суми нарахованого земельного податку. А сума 10583083,69 грн (податкова пільга) не була нарахована, і не могла бути нарахована, оскільки рішеннями міської ради підтверджується надання цієї пільги по податку на землю. Наявність самої пільги позивач не заперечує.

Щодо включення КП «Дніпроводоканал» ДМР до складу доходів у деклараціях з податку на прибуток коштів, отриманих на поповнення статутного фонду, на суми яких зменшено розмір заборгованості в тарифах, відповідач указує, що КП «Дніпроводоканал» ДМР засноване на комунальній власності територіальної громади м. Дніпропетровська. Органом управління є Департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва ДМР, який виконує функції органу управління господарською діяльністю в межах та обсягах, визначених Положенням про департамент та є представником власника Дніпропетровської міської ради. Згідно з п.3 Порядку формування та встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою КМУ від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», структура тарифів - складових економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних із провадженням у планованому періоді певного виду ліцензованої діяльності, які групуються за статтями, визначеними уповноваженими органами відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що затверджені Мінфіном, та складових планованого прибутку, на основі яких розраховуються та встановлюються тарифи. Відповідно до п.2 ст.22 Закону України від 24.06.2004 №1875-ІУ «Про житлово-комунальні послуги», видатки на відшкодування витрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. На виконання постанов КМУ прийняти рішення міської робочої групи щодо визначення заборгованості за 2012, 2013, 2014 роки з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. В результаті зазначеного. Згідно з розрахунками обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню КП «Дніпроводоканал», розрахована сума обсягу заборгованості (різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями) складає: за 2012 рік - 68363430,79 грн; за 2013 рік - 62014522,90 грн; за 6 місяців 2014 року - 38513627,75 грн. Фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради листом від 01.07.2015 №5/13-200 надано копії рішень міської робочої групи щодо визначення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, що вироблялися транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державно ї влади чи місцевого самоврядування та розрахунків заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню КП «Дніпроводоканал», у яких зафіксовано розрахунок суми обсягу заборгованості (різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями). Погашення заборгованості відбувалось за рахунок: фактично перерахованими грошовими коштами на погашення заборгованості з різниці в тарифах; дотацій місцевого бюджету, отриманих підприємством протягом року. КП «Дніпроводоканал» ДМР зазначено, що суми коштів у розмірі 25688766,16 грн є внесками до статутного фонду та згідно з пп.136.1.3 п.136.1 ст.136 ПК України є доходом, що не враховується для визначення об'єкта оподаткування. Наданими департаментом Дніпропетровської міської ради розрахунками встановлено, що вказані внески у статутний фонд у розмірі 25688766,16 грн враховані в погашення заборгованості по різниці в тарифах (кол.4 розрахунку) та відповідно зменшили суму фінансування з бюджетів на погашення різниці в тарифах. Посилання позивача в апеляційній скарзі на пп.136.1.3 п.136.1 ст.136 ПК України про те, що доходи, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування ПКУ, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи у вигляді суми коштів або вартості майна, що надходять платнику податків у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи, є недоречним, оскільки відповідачем надані під час розгляду в суді першої інстанції докази, які свідчать про необхідність віднесення вищезазначених сум складу доходів. Таким чином, згідно з пп.135.5.10 п.135.5 ст.135, пп.137.2.2 п.137.2 ст.137 ПК України, КП «Дніпроводоканал» ДМР отримані кошти з бюджетів на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення необхідно включати до складу доходів у повному обсязі. Тобто, видатки на відшкодування втрат підприємства, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, профінансовані за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету (згідно з п.5 ст.22 Закону України від 24.06.2002 №1875-ІУ «Про житлово-комунальні послуги») не включено до складу доходів у повному обсязі у сумі 25688766,16 грн, що зменшили суму заборгованості з різниці в тарифах.

З огляду на все викладене вище, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви.

Підготовче судове засідання 13.09.2023 було проведено за участю представника позивача Дєлова В.В. та представника відповідача Писаревського О.О., третя особа у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином; причини неявки до суду не повідомила.

Наступне судове засідання у цій справі було призначено на 04.10.2023 на 10:00 год.

22.09.2023 від Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду надійшов супровідний лист разом із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

03.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги. Так, позивач зазначає, що всі господарські операції, зокрема, з ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості», у періоді, що перевірявся, було проведено згідно з вимогами чинного законодавства. Первинні документи, якими були оформлені всі господарські операції, складені відповідно до вимог нормативних актів, містять достовірну інформацію та підтверджують їх зв'язок з господарською діяльністю. Первинними документами, наданими до перевірки, підтверджується фактичне отримання позивачем послуг та оплата їх вартості, у тому числі сплата податку на додану вартість у складі їх вартості, тобто відображено реальні зміни у власному капіталі КП «Дніпроводоканал». Позивач звертає увагу суду на те, що предметом договорів, укладених між КП «Дніпроводоканал» та ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» було надання послуг спрямованих на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед замовником. До зазначеного переліку послуг входить: зберігання та використання інформації про боржників, яка необхідна виключно для виконання зобов'язань за даним договором, у межах законодавства України; ведення від імені замовника листування та переговорів з боржниками, їх представниками та третіми особами, відповідними спеціалістами підприємства замовника; вчинення в межах наданих повноважень інших не заборонених чинним законодавством України дій та заходів, спрямованих на мотивування боржників на зменшення та (або) погашення заборгованості перед замовником, для належного виконання зобов'язань за договором та необхідних для такого виконання. Позивач зазначає, що є незрозумілим і таким, що не підтверджується наявними у справі доказами доводи відповідача про те, що предметом взаємовідносин між сторонами було здійснення по 6000 дзвінків боржникам щодня. Дані інтернет ресурсів взагалі не можуть виступати джерелом права, а є припущенням відповідача. В доданих до матеріалів справи документах наявні роздруківки за особовими рахунками вибірково взятих абонентів із відомостей про дійсні надходження коштів від роботи, проведеної ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості», а також первинні документи щодо фактичного надходження коштів на погашення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення. Сама чинність укладених між КП «Дніпроводоканал» та ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» договорів ніколи не оспорювалась. Умовами договорів було передбачено, що у разі надходження на рахунок боржника коштів більше, ніж умовно визначений на той час поточний платіж у розмірі 200 грн, то це вже йде в розрахунок для оплати винагороди колекторській компанії, тому що це вже погашення заборгованості в результаті проведеної роботи.

Щодо невірного обчислення об'єкта оподаткування податку на прибуток та неправомірності віднесення до складу доходів та інших витрат надану згідно з рішеннями сесії Дніпропетровської міської ради пільгу по податку на землю у сумі 10583083,69 грн, та одночасно правомірне віднесення цієї ж самої пільги по податку на землю у сумі 10583083,69 грн до інших доходів, позивач зазначає, що згідно з актом перевірки від 16.07.2015 №34/28-01-50-03341305 фахівцями СДПІ не досліджено, що у бухгалтерському обліку КП «Дніпроводоканал» плата за землю нараховується за кредитом рах.6415 «Розрахунки за іншими податками» у кореспонденції з дебетом рах.91 «загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 94 «Інші операційні витрати», з одночасним нарахуванням пільги зі сплати земельного податку зі сплати земельного податку за кредитом рахунку 7199 «Інші доходи» з дебетом рахунку 791 «Результат операційної діяльності», всього у сумі 10583083,69 грн, у тому числі, з 01.04.2012 по 31.12.2012 у сумі 2873649,40 грн; у 2013 році у сумі 3839827,00 грн; у 2014 році у сумі 3869607,29 грн. У листі СДПІ від 30.07.2015 №4296/10/28-01-50 відсутня відповідь, яким чином позивач порушив вимоги ПКУ у частині заниження платником податків податкових зобов'язань з податку на прибуток (податкові витрати - 10583084,00 грн, податкові доходи - 10583084 грн, втрати бюджету -0,00 грн). Також позивач указує, що звертався до Мінфіну з проханням роз'яснити питання відображення в бухгалтерському обліку отриманої пільги по податку на землю та отримав відповідь, в якій зазначено, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Зобов'язання», затвердженим наказом Мінфіну від 31.01.2000 №20. Зокрема, п.5 цього положення визначено, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Мінфіну від 30.11.99 №291, для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за всіма видами платежів до бюджету призначено рахунок 64 «Розрахунки за податками й платежами». За кредитом рахунку 63 «Розрахунки за податкми й платежами» відображаються нараховані платежі до бюджету, за дебетом - належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо. Суми отриманих пільг зі сплати земельного податку відображаються у складі доходів підприємства.

Щодо включення КП «Дніпроводоканал» до складу доходів у деклараціях з податку на прибуток коштів, отриманих на поповнення статутного фонду, на суми яких зменшено розмір заборгованості в тарифах, позивач звертає увагу на таке. Контролюючий орган наполягає на тому, що внески з місцевого бюджету на поповнення статутного капіталу повинні включатися до складу доходів на підставі п.п.135.5.10 п.135.5 ст.135 та п.137.2 ст.137 ПКУ. Проте, позивач неодноразово зазначав та надавав відповідні документи на підтвердження того, що цільовим призначенням коштів, отриманих ним від Дніпропетровської міської ради кошти місцевого бюджету КФК 180409 «Внески органів влади Автономної республіки Крим та місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності», всього у сумі 25688766,16 грн, є внески на поповнення статутного капіталу КП «Дніпроводоканал», тому відповідно до норм податкового законодавства, позивач уважає, що грошові кошти у сумі 25688766,16 грн, отримані КП «Дніпроводоканал» у вигляді внесків на поповнення статутного капіталу не включаються (не повинні включатися) до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Крім цього, позивач зазначає, що з моменту порушення у справі про банкрутство боржника, у випадку з позивачем - це 14.01.2013, щодо цього боржника відповідно до ч.1 ст.11 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.0.1992 №2343-ХІІ (в редакції закону, що діяла на момент перевірки) вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Як визначено ст.1 указаного Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів - мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Відповідно до ч.4 ст.12 указаного Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: а) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; б) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Позивач указує, що оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів діє впродовж провадження у справі про банкрутство, то штраф і пеня, визначені Податковим кодексом України, в період дії мораторію не застосовуються, при цьому, позивач посилається на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 07.05.2012 у справі №21-289а11, у якій, зокрема. Зазначено, що за змістом абзацу 24 статті 1 Закону №2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу п.4 ст.12 названого Закону вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Отже, якщо грошові зобов'язання по сплаті податків виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство та до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, такі зобов'язання є конкурсними, а не поточними. У цій справі нарахування штрафних санкцій позивачу здійснено податковим органом після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів судом. Проте, як указує позивач, як можна бачити з розрахунку податкового повідомлення-рішення, як основне зобов'язання, так і штрафна санкція виникла до порушення справи про банкрутство підприємства, а саме до 14.01.2023. При цьому, штрафні санкції не є самостійним зобов'язанням, а є заходом, спрямованим на виконання зобов'язань, які, не є поточними зобов'язаннями.

04.10.2023 позивачем подано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи доказів надіслання відповіді на відзив відповідачеві та третій особі.

04.10.2023 підготовче засідання проведено за участю представника позивача - Дєлова В.В. та представника відповідача Писаревського О.О., третя особа у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

У цьому судовому засіданні суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, постановив продовжити підготовче провадження по справі на 30 днів та відклав судове засідання до 25.10.2023 до 10:00 год.

25.10.2023 справу №804/15694/15 знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді Кучугурної Н.В. на лікарняному.

Наступне судове засідання у цій справі було призначено на 20.11.2023 на 11:00 год.

30.10.2023 через систему «Електронний суд» представником Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради подано заяву про вступ у справу як представника Скобєлєвої С.Г.

01.11.2023 від позивача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи наказу про призначення Скобелєвої С.Г. на посаду заступника начальника департаменту з юридичних питань.

17.11.2023 через систему «Електронний суд» відповідачем подано додаткові пояснення у справі. Так, відповідач зазначає, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки встановлені взаємовідносини між КП «Дніпроводоканал» ДМР (код за ЄДРПОУ 03341305) та ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» (код за ЄДРПОУ 36304183). Надані для перевірки КП «Дніпроводоканал» ДМР акти надання послуг не містять: обов'язкових реквізитів, а саме: відсутні прізвища та посади осіб, які надали послуги та прийняли послуги, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції; інформації щодо конкретного виду наданих послуг, їх фактичного змісту, документального підтвердження та доказів, які підтверджують, зокрема, факт, що суми погашеної заборгованості були сплачені завдяки проведеної роботи ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості», а не самостійно погашено боржником. Акти містять лише найменування робіт та загальну вартість робіт. В ході перевірки не надано документи які підтверджують проведену роботу з Боржником безпосередньо ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості», а саме: повідомлення, листи, телеграми, претензії. (згідно п.2.1.3 договору). Відповідно до наданих заперечень КП «Дніпроводоканал» ДМР повідомлення, листи, телеграми, претензії не можуть бути первинними документами для бухгалтерського та податкового обліку з точки зору Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, позивачем не надані інші додаткові документи, які підтверджують виконання робіт саме ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості». Враховуючи вищевикладене, КП «Дніпроводоканал» не підтверджено факт надання послуг спрямованих на зменшення та (або) погашення заборгованості саме ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості». Відповідач наголошує на тому, що позиція контролюючого органу щодо фінансового-господарських правовідносини між КП «Дніпроводоканал» та ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» підпадає під врегулювання «доктрини реальності господарської операції». Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.

Щодо правомірності віднесення до складу доходів та інших витрат у деклараціях з податку на прибуток пільги по податку на землю, наданої згідно з рішенням сесії Дніпропетровської міської ради, відповідач зазначає таке. Згідно з наданими запереченнями КП «Дніпроводоканал» ДМР вважає, що підприємством правомірно та обґрунтовано нараховано та відображено у рядку 06.4 ІВ «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства земельний податок у сумі 10 632 630,52 грн. Крім того, враховуючи отриману згідно рішень сесії Дніпропетровської міської ради пільгу зі сплати податку на землю, з метою недопущення втрат бюджету, КП «Дніпроводоканал» суму пільги у розмірі 10 583 083,69 грн відображено у рядку 03 «Інші доходи» податкових декларацій з податку на прибуток підприємств відповідних звітних періодів. Але у ПКУ відсутні підстави для віднесення суми пільги по платі за землю до складу податкових доходів, про що КП «Дніпроводоканал» доводить до відома контролюючий орган, для дослідження та здійснення відповідного висновку. Згідно з поданими деклараціями КП «Дніпроводоканал» ДМР здійснило нарахування лише по земельним ділянкам поданим в оренду. Суми наданих пільг з податку на землю зазначені у дод.2 до декларації з податку на землю. В зв'язку з тим, що суми наданих пільг по податку на землю за перевіряємий період не нараховані та не сплачені, то у КП «Дніпроводоканал» ДМР відсутнє право на формування витрат з податку на землю в розумінні абз.в пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України. Таким чином, на підставі вищезазначеного, та з урахуванням висновків робочої комісії з розгляду спірних питань в порушення абз.в пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПКУ КП «Дніпроводоканал» ДМР завищено суму інших витрат на суму наданих пільг по податку на землю у розмірі 10 583 083,69 грн.

Щодо включення до доходів суми пільги з податку на землю. Згідно з наданими, фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради розрахунків заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню КП «Дніпроводоканал» ДМР, розрахована сума обсягу заборгованості (різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями) встановлено, що суми пільг з податку на землю включено до суми заборгованості з різниці в тарифах. Таким чином, підприємством правомірно включено суми пільг з податку на землю до складу доходів податкових декларацій з податку на прибуток.

Щодо включення КП «Дніпроводоканал» ДМР до складу доходів у деклараціях з податку на прибуток коштів, отриманих на поповнення статутного фонду, на суми яких зменшено розмір заборгованості в тарифах, відповідач зазначає, що згідно з наданими запереченнями КП «Дніпроводоканал» ДМР сума різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення КП «Дніпроводоканал» ДМР правомірно включено до складу доходів за мінусом суми виділених коштів у статутний фонд підприємства у розмірі 25 688 766,16 грн. У запереченнях КП «Дніпроводоканал» ДМР зазначено, що суми коштів у розмірі 25 688 766,16 грн є внесками до статутного фонду та згідно пп.136.1.3 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України є доходом, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування. Фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради листом від 01.07.2015 №5/13-200 надано розрахунки заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню КП «Дніпроводоканал» ДМР, розрахована сума обсягу заборгованості (різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями). За результатом розгляду розрахунків встановлено, що різниця в тарифах складає: за 2012 рік - 68 363 430,79 грн.; за 2013 рік - 62 014 522,90 грн.; за 6 місяців 2014 року - 38 513 627,75 грн. Погашення заборгованості за рахунок трансфертів з державного та місцевих бюджетів відбувалось: 2012 рік - 68 363 430,79 грн.: - 23 188 766,16 грн. - КФК 180409 «Внески влади Автономної республіки Крим та органів місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності»; - 29 315 392,69 грн. - фактично погашено заборгованість з державного бюджету згідно ПКМУ №517 від 11.08.2012р.; - 10 365 420,20 грн. - фактично погашено заборгованість з державного бюджету за 2012р. згідно ПКМУ №167 від 20.03.2013р. (погашена в 1 півр. 2013р.); - 3 512 547,54 грн. - пільга зі сплати податку на землю; - 200 000,0 грн. - за 2012р. - виділення коштів із цільового фонду міської ради (поповнення обігових коштів на виплату заробітної плати); - 1 781 304,10 грн. - фактично погашено заборгованість з державного бюджету згідно ПКМУ №167 від 20.03.2013р. (погашена в 1 півр. 2014р.); 2013 рік - 62 014 522,90 грн.: - 29 491 649,60 грн. - фактично погашено заборгованість з державного бюджету за 1 півр. 2013р. згідно ПКМУ №167 від 20.03.2013р.; - 700 000,00 грн. - дотації з місцевих бюджетів за 2013р. - виділення коштів із цільового фонду міської ради виділення коштів із цільового фонду міської ради (на оплату за спожиту електроенергію та покупну воду); - 99 146,00 грн. - програма виконання доручень виборців депутата міської ради (поточний ремонт водопроводу); - 3 839 827,00 грн. - пільга зі сплати податку на землю; - 27 883 900,30 грн. - фактично погашена заборгованість з державного бюджету згідно Постанови КМУ від 20.03.2013 №167. І півріччя 2014 року - 7 641 810,00 грн.: - 3 841 810,00 грн. - пільга зі сплати податку за землю; - 300 000,00 грн. - дотації місцевих бюджетів за 1 півріччя 2014 р. - виділення коштів із цільового фонду міської ради (на придбання коагулянту); - 500 000,00 грн. - дотації місцевих бюджетів за 1 півріччя 2014 р. - виділення коштів із цільового фонду міської ради (на оплату за електроенергію); - 500 000,00 грн. - дотації місцевих бюджетів за півріччя 2014 р. - виділення коштів із цільового фонду міської ради (на оплату за покупну воду); - 2 500 000,00 грн. - дотації місцевих бюджетів - по КФК 180409 - внески до статутного фонду підприємства, спрямовані на оплату ПДВ. Згідно з наданими департаментом Дніпропетровської міської ради розрахунків встановлено, що вказані внески у статутний фонд у розмірі 25 688 766,16 грн. враховані в погашення заборгованості по різниці в тарифах (кол.4 розрахунку) та відповідно зменшили суму фінансування з бюджетів на погашення різниці в тарифах. Відповідач указує, що згідно з пп.135.5.10 п.135.5 ст.135, пп.137.2.2 п.137.2 ст.137 Податкового кодексу України КП «Дніпроводоканал» ДМР отримані кошти з бюджетів на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, необхідно включати до складу доходів у повному обсязі. Тобто, видатки на відшкодування втрат підприємства, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, профінансовані за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету (згідно з п.5 ст.22 Закону України від 24.06.2004 №1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги») не включено до складу доходів у повному обсязі у сумі 25 688 766,16 грн., що зменшили суму заборгованості різниці в тарифах. Таким чином, та з урахуванням рішення робочої комісії з розгляду спірних питань з оподаткування, що виникли при розгляді заперечень, КП «Дніпроводоканал» ДМР за перевіряємий період занижено доходи на загальну суму 25 688 766,16 грн.

Щодо банкрутства КП «Дніпроводоканал» ДМР, в процесі якого підприємство перебувало в період, що перевірявся, відповідач зазначає таке. Згідно зі статтею 1 Закону №2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Згідно зі статтею 12 Закону №2343-ХІІ, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, це положення слід застосовувати у контексті статті 1 цього Закону, де наведене саме визначення мораторію. Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

У цих поясненнях відповідач також заперечує проти заявлених позивачем до стяґнення витрат на правничу допомогу з огляду на необгрунтованість їх розміру.

20.11.2023 підготовче засідання проведено за участю представника позивача - Дєлова В.В., представника відповідача Писаревського О.О. та представника третьої особи Ваховської Г.О.

Ухвалою суду від 20.11.2023 продовжено підготовче провадження у справі №804/15694/15 до 11 грудня 2023 року; відкладено підготовче судове засідання у справі №804/15694/15 на 11 грудня 2023 року на 10:00 год.

06.12.2023 через систему «Електронний суд» представником позивача подано додаткові пояснення у справі. Стосовно реальності фінансово-господарських взаємовідносин між КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» та ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» позивач указує, що в підтвердження позиції підприємства про дійсне виконання умов договорів укладених між КП «Дніпроводоканал» та ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» та надходження коштів на рахунок підприємства саме в результаті роботи працівників служби стягнення 01.03.2016 (наявні в матеріалах справи) КП «Дніпроводоканал» надавало роздруківки з особових рахунків споживачів (у якості прикладу ефективності роботи, за необхідності може бути надано таких відомостей значно більше), що були передані в роботу ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» та сплатили наявну заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення. Особовий рахунок: №932371000008 - сплачено 9900,00 грн.; №932630000001 - сплачено 4657,59 грн.; №962812000069 - сплачено 5950,00 грн.; №963103000114 - сплачено 12378,48 грн.; №644574000153 - сплачено 9450,61 грн.; №951931000004 - сплачено 5000,00 грн.; №750771000401 - сплачено 3563,58 грн.; №914914000025 - сплачено 3334,92 грн.; №914348000135 - сплачено 2100,00 грн.; №914392000048 - сплачено 5087,22 грн.; №915205000006 - сплачено 9590,77 грн.; №914151000010 - сплачено 7920,01 грн.; №913256000115 - сплачено 6528,03 грн.; №911544030126 - сплачено 2719,01 грн.; №761039009701 - сплачено 2963,94 грн.; №962978000047 - сплачено 2149,99 грн. ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» була, є і залишається працюючим підприємством, відомості по якому постійно підтверджені та перебувають у актуальному стані і у податкових органах також. Працівники цього підприємства мали змогу здійснювати зустрічі з споживачами боржниками у вечірній час, тоді як робочий час працівників КП «Дніпроводоканал» закінчується о 16.00 годині, що не дозволяло працівникам претензійно-позовної групи по роботі з фізичними особами здійснювати ефективну діяльність по відшкодуванню заборгованості. Багато боржників завдяки діяльності ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» уклали угоди про реструктуризацію заборгованості таабо цілком сплатили свої борги.

Позивач уважає, що підприємством правомірно та обґрунтовано було відображено у рядку 06.4 ІВ «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства, земельний податок у сумі 10 632 630,52 грн. Згідно з абз.2 пп.138.5.1 п.138.5 ст.138 ПКУ, датою здійснення витрат, нарахованих платником у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. Тобто, спочатку рух коштів відображається у бухгалтерському обліку і лише потім на підставі цих даних формується облік податкових зобов'язань, а не навпаки. Згідно з абз.1 пп.44.2 ст.44 ПКУ, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Згідно з ч.2 ст.3 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до цих статей ПКУ до податкових витрат підприємством правомірно були віднесені суми нарахованого податкового зобов'язання по податку на землю (в бухгалтерському обліку записано проведенням Дт 91,92,93,94 Кт 641). Сума наданих пільг з податку на землю зазначена окремо у додатку 2 до декларації з податку на землю. В бухгалтерському обліку отримана пільга по податку на землю записана проведенням Дт 641 Кт 48. Міністерство Фінансів України своїм роз'ясненням від 17.05.2019 №35210-07- 10/13035, наданим на запит нашого підприємства від 11.04.2019 №3472/14-14, підтверджують правомірність нарахованих платежів до бюджету по податку на землю та відображення суми отриманої пільги у складі доходів. Посадові особи відповідача в акті перевірки та додаткових поясненнях наголошують на тому, що сума пільги по податку на землю не нарахована підприємством, а включена до складу інших доходів згідно отриманого фінансування з держбюджету згідно затверджених розрахунків різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення. Але, сума заборгованості з різниці в тарифах розраховувалась і затверджувалась рішенням міської робочої групи тільки якщо була передбачена субвенція з державного бюджету на виконання Постанов КМУ і отримувалась підприємством на розрахунковий рахунок із запізненням у часі, і як видно з розрахунку за виключенням суми пільги. Звертаємо увагу суду, що пільга на сплату земельного податку надавалась і у 2007-2011 роках і відповідно у 2012 - 2013 роках, що увійшли до періоду, що перевірявся, а розрахунки різниці в тарифах здійснювались у 2014 році, коли з'явилась субвенція. Упродовж 2012, 2013 та 2014 років підприємство обліковувало отриману пільгу по податку на землю відповідно до Рішень міської ради, а різниця в тарифах за період 2012 та 2013 роки, яка затверджена Рішенням міської робочої групи № 2 від 12.02.2014 фактично профінансована з держбюджету в червні 2014 року; різниця в тарифах за січень-червень 2014 року, яка затверджена Рішенням міської робочої групи №7 від 24.10.2014 фактично профінансована в грудні 2014 року. Крім того, в розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах різницю між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями (колонка 4) включена пільга по податку на землю за 2012 та 2013 роки, але з фактичного обсягу заборгованості (колонка 6) пільга по податку на землю виключена, і фактично з держбюджету на розрахунковий рахунок підприємство отримало фінансування за виключенням пільги по податку на землю. Тобто компенсація по різниці в тарифах в сумі пільги по податку на землю грошовими коштами на розрахунковий рахунок підприємства в 2014 році не отримувалась. Таким чином, дохід, отриманий в сумі пільги по земельному податку не є фактичними грошовими коштами, які отримало підприємство з бюджету на свій розрахунковий рахунок як компенсація заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, а в результаті виділення з нарахованої частини земельного податку, віднесеної до витрат, на яку поширюється рішення сесій міської ради про надання пільги по сплаті податку на землю.

Щодо включення підприємством до складу доходів у деклараціях з податку на прибуток коштів, отриманих на поповнення статутного фонду, на суму яких зменшено розмір заборгованості в тарифах, позивач зазначає, спочатку підприємство отримує кошти відповідно до Рішень міської ради на поповнення статуту, проводить в бухгалтерському обліку відповідно на кожну дату балансу проведення на збільшення статуту Дт404 Кт425, а вже потім є Рішення міської робочої групи про затвердження різниці в тарифах де фігурують виділені з міського бюджету кошти на поповнення статуту. Так, підприємство упродовж 2012 року отримало на розрахунковий рахунок відповідно до Рішення міської ради від 28.12.2011 №3/19 зі змінами і доповненнями кошти на поповнення статутного фонду в сумі 23 188 766,16 грн. На кінцеву дату балансу 31.12.2012 всі отримані кошти були віднесені на поповнення статуту і це зазначено у призначенні платежу кожної виписки, які надані до матеріалів справи. Потім, у 2014 році під постанову КМУ приймається Рішення робочої комісії від 12.02.2014 № 2 про затвердження розрахунку з різниці в тарифах і компенсацію за 2012 та 2013 роки, крім того з обсягу заборгованості (колонка 6) сума 23 188 766,16 виключена і на розрахунковий рахунок підприємства як різниця в тарифах не отримана. В травні 2014 року відповідно до Рішення міської ради від 29.01.2014 №3/47 зі змінами і доповненнями підприємством отримано кошти на поповнення статутного фонду в сумі 2 500 000,00 грн і на дату балансу 30.06.2014 здійснено збільшення статуту проведення Дт404 Кт425. (копія виписки з р/р 26007303156601 від 29.05.2014 про надходження внесків до статутного фонду 2500000 грн на 1 арк. додається). Потім, в жовтні 2014 року приймається Рішення робочої комісії від 24.10.2014 №7 про затвердження розрахунку з різниці в тарифах і компенсацію за 6 місяців 2014 року, крім того з обсягу заборгованості (колонка 6) сума 2 500 000,00 грн виключена і на розрахунковий рахунок підприємства як різниця в тарифах не отримана. Тобто кошти в сумі 23 188 766,16 грн та 2 500 000,00 грн не можуть бути віднесені до інших доходів бо не отримані фактично на розрахунковий рахунок підприємства як різниця в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення. Вони отримані на розрахунковий рахунок підприємства від власника - територіальної громади міста на поповнення статуту, який своїм же рішеннями на ці кошти статут збільшив і затвердив.

11.12.2023 до канцелярії суду від третьої особи надійшли пояснення, згідно з яким и третя особа заперечує проти позовних вимог.

Так, третя особа вказує, що є незрозумілим посилання на справу про банкрутство, оскільки питання щодо нарахувань по податковим повідомленням форми «Ш» є предметом інших судових справ, а не справи №160/15694/15, правова позиція МУ ДПС ВПП в них полягає в тому, що системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Мораторій слід вважати як захід забезпечення цілісності майна боржника, який полягає у зупиненні виконання боржником своїх зобов'язань, а не в припиненні їх існування, що повинно повністю відповідати ст.599 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Таким чином, нарахування санкцій, застосування заходів за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтуються на законі.

Щодо включення КП «Дніпроводоканал» ДМР до складу доходів у деклараціях з податку на прибуток коштів, отриманих на поповнення статутного фонду, на суми яких зменшено розмір заборгованості в тарифах, третя особа вказує, що КП «Дніпроводоканал» ДМР засноване на комунальній власності територіальної громади м. Дніпропетровська. Органом управління є Департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва ДМР, який виконує функції органу управління господарською діяльністю в межах та обсягах, визначених Положенням про департамент та є представником власника Дніпропетровської міської ради. Згідно з п.3 Порядку формування та встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою КМУ від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», структура тарифів - складових економічно обґрунтованих витрат, пов'язаних із провадженням у планованому періоді певного виду ліцензованої діяльності, які групуються за статтями, визначеними уповноваженими органами відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, що затверджені Мінфіном, та складових планованого прибутку, на основі яких розраховуються та встановлюються тарифи. В ході перевірки встановлено, що тарифи, встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, не покривають фактичних витрат. Відповідно до п.2 ст.22 Закону України від 24.06.2004 №1875-ІУ «Про житлово-комунальні послуги», видатки на відшкодування витрат підприємств, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, фінансуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. На виконання постанов КМУ прийняти рішення міської робочої групи щодо визначення заборгованості за 2012, 2013, 2014 роки з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. В результаті зазначеного. Згідно з розрахунками обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню КП «Дніпроводоканал», розрахована сума обсягу заборгованості (різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями) складає: за 2012 рік - 68363430,79 грн; за 2013 рік - 62014522,90 грн; за 6 місяців 2014 року - 38513627,75 грн. Фінансово-економічним департаментом Дніпропетровської міської ради листом від 01.07.2015 №5/13-200 надано копії рішень міської робочої групи щодо визначення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, що вироблялися транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державно ї влади чи місцевого самоврядування та розрахунків заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню КП «Дніпроводоканал», у яких зафіксовано розрахунок суми обсягу заборгованості (різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями). Погашення заборгованості відбувалось за рахунок: фактично перерахованими грошовими коштами на погашення заборгованості з різниці в тарифах; дотацій місцевого бюджету, отриманих підприємством протягом року. КП «Дніпроводоканал» ДМР зазначено, що суми коштів у розмірі 25688766,16 грн є внесками до статутного фонду та згідно з пп.136.1.3 п.136.1 ст.136 ПК України є доходом, що не враховується для визначення об'єкта оподаткування. Наданими департаментом Дніпропетровської міської ради розрахунками встановлено, що вказані внески у статутний фонд у розмірі 25688766,16 грн враховані в погашення заборгованості по різниці в тарифах (кол.4 розрахунку) та відповідно зменшили суму фінансування з бюджетів на погашення різниці в тарифах. Посилання позивача в апеляційній скарзі на пп.136.1.3 п.136.1 ст.136 ПК України про те, що доходи, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування ПКУ, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи у вигляді суми коштів або вартості майна, що надходять платнику податків у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи, є недоречним, оскільки відповідачем надані під час розгляду в суді першої інстанції докази, які свідчать про необхідність віднесення вищезазначених сум складу доходів. Таким чином, згідно з пп.135.5.10 п.135.5 ст.135, пп.137.2.2 п.137.2 ст.137 ПК України, КП «Дніпроводоканал» ДМР отримані кошти з бюджетів на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення необхідно включати до складу доходів у повному обсязі. Тобто, видатки на відшкодування втрат підприємства, що пов'язані із встановленням тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, профінансовані за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету (згідно з п.5 ст.22 Закону України від 24.06.2002 №1875-ІУ «Про житлово-комунальні послуги») не включено до складу доходів у повному обсязі у сумі 25688766,16 грн, що зменшили суму заборгованості з різниці в тарифах.

Крім цього, третя особа вказує, що під час проведення документальної планової виїзної перевірки встановлені взаємовідносини між КП «Дніпроводокал» ДМР та ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості». Третя особа, зазначає, що надані під час проведення перевірки акти надання послуг не містять обов'язкових реквізитів, а саме: відсутні прізвища та посади осіб, які прийняли послуги, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Надані до перевірки звіти про виконану роботу та розшифровки до актів виконаних робіт містять інформацію щодо кількості здійснених дзвінків абонента, кількість відпрацьованих вхідних дзвінків абонентам, кількість автодозвонів абонентам, кількість листів-повідомлень абонентам, кількість переданих дзвінків сусідам абонентів, кількість персональних візитів до абонентів, кількість результативних персональних візитів до абонентів, кількість абонентів-боржників, що здійснили погашення боргу, кількість абонентів-боржників, що здійснили погашення боргу понад 200,00 грн, суми виплат, суми виплат за рахунок ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості». На наданих до перевірки звітах про виконану роботу та розшифровках до актів виконаних робіт відсутні дата і місце складання документів, назва підприємства, від імені якого складено документ, одиниця виміру господарської операції, посада осіб та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, які отримали надані послуги. Таким чином, указані вище акти та звіти не відповідають вимогам до первинних документів, установлених чинним законодавством України. За даними звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів фіскальної служби середньооблікова чисельність працівників ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» складає 20 осіб. При цьому, за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» протягом 2012-2014 років надавало послуги, спрямовані на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед замовником одночасно для КП «Дніпроводоканал» ДМР та інших підприємств. Таким чином, враховуючи середньооблікову чисельність працівників ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості», є неможливим надання послуги одночасно для КП «Дніпроводоканал» ДМР та інших підприємств. Тобто, не підтверджено факт надання послуг спрямованих на зменшення та (або) погашення заборгованості ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості». Відповідно до наданих до перевірки звітів про виконану роботу та розшифровок до акту виконаних робіт ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості», виконуючи роботи, спрямовані на зменшення та/або погашення заборгованості боржників, здійснювало дзвінки абонентам, автодозвони абонентам, направляло листи-повідомлення абонентам, здійснювало дзвінки сусідам абонентів. Враховуючи загальну кількість боржників КП «Дніпроводоканал» ДМР, яка складає більше шести тисяч осіб та дані бази ІС «Податковий блок» розділу «Аналітична система» підрозділу «Перегляд результатів співставлення», існує невідповідність кількості здійснених дзвінків з вартістю оплати за користування послугами мобільного зв'язку. Крім того, відповідно до бази ІС «Податковий блок» розділу «Аналітична система» підрозділу «Перегляд результатів співставлення», у ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» відсутній податковий кредит сформований за рахунок взаємовідносин із підприємствами, що надають поштові послуги, що підтверджує відсутність можливості направляти листи-повідомлення та телеграми. Поряд з цим, згідно зі штатним розписом, затвердженим в.о. директора КП «Дніпроводоканал» ДМР, до організаційної структури підприємства входять претензійно-позовна група по роботі з юридичними особами (4 фахівця) та претензійно-позовна група по роботі з фізичними особами (3 фахівця). Отримані послуги, спрямовані на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед КП «Дніпроводоканал» ДМР дублюють функції вказаних вище претензійно-позовних груп позивача. З огляду на викладене, відповідач робить висновок про відсутність документального підтвердження та доказів щодо конкретних дій ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» спрямованих на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед КП «Дніпроводоканал» ДМР, відсутність на актах наданих послуг обов'язкових реквізитів, що свідчить про не підтвердження належними первинними документами реального отримання послуг, спрямованих на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед КП «Дніпроводоканал» ДМР від ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості». Таким чином, на порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, підприємством до складу валових витрат віднесено вартість послуг на загальну суму 2512020,37 грн без надання відповідних підтверджуючих документів, які б доводили їх зв'язок із господарською діяльністю підприємства, у т.ч. по періодах: у 3 кварталі 2012 року у сумі 148020,90 грн; у 4 кварталі 2012 року у сумі 162062,60 грн; у 2013 році у сумі 1153654,75 грн; у 2014 році у сумі 1048282,12 грн.

Третя особа зазначає, що під час перевірки з питань правомірності віднесення до складу доходів та інших витрат у деклараціях з податку на прибуток пільги по податку на землю, наданої згідно з рішенням сесії Дніпропетровської міської ради, встановлено (ПнП - форма «Р» від 04.08.2015 №000028503 рішення на суму 0730479,51 грн, з цього питання 6713476,40 грн; ПнП - форма «П» №0000295003 (4697/10/28-01-50-01-11) рішення на суму 7434268,93 грн, з цього питання - 3869607,29 грн. КП «Дніпроводоканал» у деклараціях з податку на прибуток до складу інших витрат (суми нарахованих податків та зборів) включено суму земельного податку у розмірі 10632630,52 грн, у т.ч. суми нарахованих пільг по податку на землю (рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 25.01.2012, №5/20, від 26.12.2012 №7/30, від 25.12.2013 №4/45, КП «Дніпроводоканал» звільнено від сплати податку заземлю у 2012, 2013, 2014 роках) у сумі 10583084,69 грн, а саме: з 01.04.2012 по 31.12.2012 у сумі 2873649,40 грн; у 2013 році у сумі 3839827,00 грн; у 2014 році у сумі 3869607,29 грн на підставі наданих до СДПІ у м. Дніпропетровську МГУ ДФС декларацій з податку на землю з 2012, 2013, 2014 роки (з урахуванням уточнюючих розрахунків) встановлено, що КП «Дніпроводоканал» нараховано податок на землю (за землі надані в оренду) у сумі 50427,59 грн, у т.ч.: з 01.04.2012 по 31.12.2012 у сумі 5764,33 грн; у 2013 році у сумі 21911,71 грн; у 2014 році у сумі 22751,55 грн. Згідно з поданими деклараціями КП «Дніпроводоканал» ДМР здійснило нарахування та сплатило лише по земельним ділянкам поданим в оренду. Згідно з рішеннями сесії Дніпропетровської міської ради від 25.01.2012, №5/20, від 26.12.2012 №7/30, від 25.12.2013 №4/45, КП «Дніпроводоканал» звільнено від сплати податку за землю у 2012, 2013, 2014 роках. До того ж, відповідно до додатків до рішень міської ради умови використання вивільнених коштів у результаті надання пільги щодо сплати за землю є покриття збитків, пов'язаних із регулюванням тарифів. Згідно з особовими рахунками з податку на землю КП «Дніпроводоканал» сплачено податку на землю у сумі 365045,45 грн, в тому числі у 2012 році - 320382,19 грн, у 2013 році - 21911,71 грн, у 2014 році - 22751,55 грн. Суми наданих пільг з податку за землю зазначені у дод.2 до декларації з податку на землю за перевіряємий період складають 10583083,69 грн, а саме: з 01.04.2012 по 31.12.2012 у сумі 2873649,40 грн; у 2013 році у сумі 3839827,00 грн; у 2014 році у сумі 3869607,29 грн. У зв'язку з тим, що суми наданих пільг по податку за землю за перевіряємий період не нараховані та не сплачені, у КП «Дніпроводоканал» МР відсутнє право на формування витрат з податку на землю в розумінні абз. «в» пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України. Таким чином, в порушення норм абз. «в» пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України КП «Дніпроводоканал» завищено суму інших витрат на суму наданих пільг по податку на землю у розмірі 10583083,69 грн. У свою чергу, сам позивач в апеляційній скарзі посилається на пп.198.10.4, ст.138.10 ст.138 та пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України, де зазначено, що до інших операційних витрат включаються суми нарахованого земельного податку. А сума 10583083,69 грн (податкова пільга) не була нарахована, і не могла бути нарахована, оскільки рішеннями міської ради підтверджується надання цієї пільги по податку на землю. Наявність самої пільги позивач не заперечує.

Підготовче засідання 11.12.2023 проведено за участю представника позивача - Дєлова В.В., представника відповідача Писаревського О.О. та представника третьої особи Ваховської Г.О.

Ухвалою суду від 11.12.2023 продовжено підготовче провадження у справі №804/15694/15 до 20 грудня 2023 року; відкладено підготовче судове засідання у справі №804/15694/15 на 20 грудня 2023 року на 13:00 год.

20.12.2023 підготовче судове засідання відбулось за участю представника позивача - Дєлова В.В., представника відповідача Писаревського О.О. та представника третьої особи Ваховської Г.О.

У цьому судовому засіданні суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрив підготовче провадження у справі і призначив розгляд справи по суті на 17.10.2024 на 10:00 год.

17.01.2024 розгляд справи не відбувся через оголошений сигнал повітряної тривоги на території м. Дніпра та Дніпропетровської області.

Про дату, час та місце судового засідання 29.01.2024 о 10:00 год. учасники справи були повідомлені повістками про виклик.

29.01.2024 розгляд справи по суті відбувся за участю представника позивача - Дєлова В.В., представника відповідача Писаревського О.О. та представника третьої особи Ваховської Г.О.

У цьому судовому засіданні ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, була оголошена перерва до 10:00 год. 14.02.2024.

12.02.2024 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі з приводу обставин реальності фінансово-господарських взаємовідносин між КП «ДНІПРОВОДОКАНАЛ» та ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» та відсутності дублювання функцій юридичної служби підприємства. Так, позивач зазначає, що функції юридичного відділу КП «Дніпроводоканал» жодним чином не співпадали з функціями ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості». Відповідно до умов договорів укладених між КП «Дніпроводоканал» та ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» їм доручалось ведення переговорів з боржниками, їх представниками та третіми особами, заохочування боржників до зменшення та (або) погашення заборгованості перед КП «Дніпроводоканал» шляхом надсилання боржникам IVM, SMS, листів, телеграм, претензій, а також здійснення зустрічей, вчинення в межах наданих повноважень інших не заборонених чинним законодавством України дій, спрямованих на належне виконання своїх зобов'язань за Договором та необхідних для такого виконання. В той час, як до функцій Претензійно-позовної групи по роботі з фізичними особами, яка перебувала у складі юридичного відділу належало: 1. Приймання, реєстрація та перевірка правильності наданих абонентними службами районів Управління «Водозбут» комплектів документів для стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення з фізичних осіб. 2. Здійснення роботи по стягненню заборгованості зі споживачів послуг - фізичних осіб по водопостачанню та водовідведенню. 3. Підготовка позовних заяв по стягненню заборгованості зі споживачів послуг - фізичних осіб по водопостачанню та водовідведенню за отриманими матеріалами. 4. Прийняття участі в цивільному процесі від імені і в інтересах підприємства за позовами про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення для захисту його інтересів на підставі довіреності. 5. Надання роз'яснень абонентам - фізичним особам положень та умов договорів про добровільне поетапне погашення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення. 6. Здійснення всіх необхідних дій, пов'язаних з стягненням заборгованості, що виникла при невиконанні договорів на реструктуризацію заборгованості з надання послуг питного водопостачання та водовідведення по наданим комплектам документів. 7. Прийняття участі у розгляді звернень громадян з питань, що стосуються стягнення заборгованості в судовому порядку або виконання рішення суду тощо. Відповідно до Положення про претензійно-позовну групу по роботі з фізичними особами основними завданнями групи була правова робота, спрямована на забезпечення виконання споживачами (населенням) своїх зобов'язань, які виникають із договорів на надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, законодавства, що регулює скид стічних вод у комунальну каналізацію, та відповідальності за шкоду нанесену самовільним водокористуванням, а також: забезпечення дотримання законності при укладенні договорів на реструктуризацію заборгованості споживачів, претензійна робота та стягнення заборгованості зі споживачів в судовому порядку. В той же час основними завданнями ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» було постійне нагадування споживачам боржникам про наявність у них заборгованості та спонуканням їх сплатити борг чи реструктуризувати його, щоб уникнути судових витрат в майбутньому. Перед прийняттям рішення про залучення колекторської компанії до роботи з боржниками проводився відповідний аналіз щодо фінансових витрат підприємства у разі залучення до роботи з боржниками відповідних осіб, які здійснюють діяльність зі стягнення заборгованості у порівнянні з витратами підприємства, які б були необхідними для стягнення боргу з боржників у судовому порядку.

14.02.2024 у судове засідання прибули представник позивача Дєлов В.В., представник відповідача Дроздюк А.В. та представник третьої особи Ваховська Г.О.

У цьому судовому засіданні ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, була оголошена перерва до 13:00 год. 28.02.2024.

20.02.2024 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі з приводу звільнення підприємства від сплати податку на землю протягом 2012-2014 років. Позивач уважає, що підприємством правомірно та обґрунтовано було відображено у рядку 06.4 ІВ «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства, земельний податок у сумі 10 632 630,52 грн за 2012-2014 роки. Згідно з абз.2 пп.138.5.1 п.138.5 ст.138 ПКУ, датою здійснення витрат, нарахованих платником у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. Тобто, спочатку рух коштів відображається у бухгалтерському обліку і лише потім на підставі цих даних формується облік податкових зобов'язань, а не навпаки. Згідно з абз.1 пп.44.2 ст.44 ПКУ, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Згідно з ч.2 ст.3 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до цих статей ПКУ до податкових витрат підприємством правомірно були віднесені суми нарахованого податкового зобов'язання по податку на землю (в бухгалтерському обліку записано проведенням Дт 91,92,93,94 Кт 641). Сума наданих пільг з податку на землю зазначена окремо у додатку 2 до декларації з податку на землю. В бухгалтерському обліку отримана пільга по податку на землю записана проведенням Дт 641 Кт 48. Міністерство Фінансів України своїм роз'ясненням від 17.05.2019 №35210-07-10/13035, наданим на запит нашого підприємства від 11.04.2019 №3472/14-14, підтверджує правомірність нарахованих платежів до бюджету по податку на землю та відображення суми отриманої пільги у складі доходів. Відповідач в акті перевірки та додаткових поясненнях наголошує на тому, що сума пільги по податку на землю не нарахована підприємством, а включена до складу інших доходів згідно отриманого фінансування з держбюджету згідно затверджених розрахунків різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення. Але, сума заборгованості з різниці в тарифах розраховувалась і затверджувалась рішенням робочої групи Дніпропетровської міської ради тільки якщо була передбачена субвенція з державного бюджету на виконання Постанов КМУ і отримувалась підприємством на розрахунковий рахунок із запізненням у часі, і як видно з розрахунку за виключенням суми пільги. Позивач звертає увагу суду на те, що пільга на сплату земельного податку надавалась і у 2007-2011 роках і відповідно у 2012 - 2013 роках, що увійшли до періоду, що перевірявся, а розрахунки різниці в тарифах здійснювались у 2014 році, коли з'явилась субвенція. Упродовж 2012, 2013 та 2014 років підприємство обліковувало отриману пільгу по податку на землю відповідно до Рішень міської ради, а різниця в тарифах за період 2012 та 2013 роки, яка затверджена, Рішенням міської робочої групи № 2 від 12.02.2014 фактично профінансована з держбюджету в червні 2014 року; різниця в тарифах за січень-червень 2014 року, яка затверджена Рішенням міської робочої групи №7 від 24.10.2014 фактично профінансована в грудні 2014 року. Крім того, в розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах різницю між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями (колонка 4) включена пільга по податку на землю за 2012 та 2013 роки, але з фактичного обсягу заборгованості (колонка 6) пільга по податку на землю виключена, і фактично з держбюджету на розрахунковий рахунок підприємство отримало фінансування за виключенням пільги по податку на землю. Отже, компенсація по різниці в тарифах в сумі пільги по податку на землю грошовими коштами на розрахунковий рахунок підприємства в 2014 році не отримувалась. Таким чином, дохід, отриманий в сумі пільги по земельному податку не є фактичними грошовими коштами які отримало підприємство з бюджету на свій розрахунковий рахунок як компенсація заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, а в результаті виділення з нарахованої частини земельного податку, віднесеної до витрат, на яку поширюється рішення сесій міської ради про надання пільги по сплаті податку на землю.

28.02.2024 розгляд справи по суті відбувся за участю представника позивача - Дєлова В.В., представника відповідача Писаревського О.О. та представника третьої особи Ваховської Г.О.

У цьому судовому засіданні ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, була оголошена перерва до 13:00 год. 20.03.2024.

15.03.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач підтримав свої доводи, наведені в обґрунтування обставин звільнення підприємства від сплати податку на землю протягом 2012-2014 років.

20.03.2024 розгляд справи не відбувся через оголошений сигнал повітряної тривоги на території м. Дніпра та Дніпропетровської області.

Про дату, час та місце судового засідання 10.04.2024 о 10:00 год. учасники справи були повідомлені повістками про виклик.

10.04.2024 розгляд справи не відбувся через оголошений сигнал повітряної тривоги на території м. Дніпра та Дніпропетровської області.

Про дату, час та місце судового засідання 24.04.2024 о 14:00 год. учасники справи були повідомлені повістками про виклик.

24.04.2024 у судове засідання прибули представник позивача Дєлов В.В., представник відповідача Писаревський О.О. та представник третьої особи Ваховська Г.О.

27.05.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про надання додаткових доказів, згідно з якими, відповідач уважає, що винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги платника, в свою чергу, є необґрунтованими і не підлягають задоволенню. До клопотання приєднано детальний розрахунок до ППР від 04.08.2015 №0000285003, №0000295003; копію листа Державної фінансової інспекції від 10.06.2015 №04-06-05-15/5017, копію акта ревізії від 12.05.2015 №06-21/06.

27.05.2024 судове засідання відбулось за участю представників позивача - Дєлова В.В., Корди С.Ф., представника відповідача Писаревського О.О. та представника третьої особи Пашко Є.О.

У судовому засіданні, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи був відкладений на 10.06.2024 на 10:00 год.

04.06.2024 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, згідно з якими позивач уважає незаконними висновки СДПІ про те, що отримані КП «Дніпроводоканал» від Дніпропетровської міської ради кошти місцевого бюджету за КФК 180409 «Внески органів влади Автономної республіки Крим та місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності», всього у сумі 25 688 766,16 грн, цільове призначення яких - внески на поповнення статутного капіталу КП «Дніпроводоканал», підлягають включенню до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Контролюючий орган наполягає на тому, що внески з місцевого бюджету на поповнення статутного капіталу повинні включатися до складу доходів на підставі п.п.135.5.10 п.135.5 ст.135 та п.137.2 ст.137 ПКУ (кодифікованого станом на 31.12.2014). КП «Дніпроводоканал» вважає хибним та одностороннім тлумаченням контролюючим органом норм ПКУ з огляду на наступне. Згідно з п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПКУ, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Дійсно, згідно з п.п.135.5.10 п.135.5 ст.135 «Порядок визначення доходів та їх склад», інші доходи включають суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку. КП «Дніпроводоканал» не заперечує, що згідно з п.п.137.2.2 п.137.2 ст.137 «Порядок визнання доходів» ПКУ, доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - з моменту його фактичного отримання. Але ж, згідно з абз.3 п.135.1 ст.135 «Порядок визначення доходів та їх склад» ПКУ визначено, що доходи, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Стаття 136 ПКУ містить перелік доходів, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування. Так, згідно з вимогами п.п.136.1.3 п.136.1 ст.136 «Доходи, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування» ПКУ, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи у вигляді суми коштів або вартості майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи. Відповідно до ст. 78 Господарського кодексу України майно підприємства перебуває в комунальній власності й закріплене за ним на праві господарського відання. Власником підприємства, відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» є територіальна громада міста Дніпро в особі Дніпровської міської ради (далі - Власник), яка створює та збільшує статутний капітал. Зміни до Статуту КП «Дніпроводоканал», які відбулися у зв'язку із збільшенням статутного капіталу за рахунок додаткових внесків Власника у вигляді коштів місцевого бюджету затверджені Рішеннями сесій Дніпропетровської міської ради та належним чином зареєстровані. Враховуючи вищезазначене, ґрунтуючись на вимогах чинного законодавства

України, позивач вважає, що грошові кошти у сумі 25 688 766,16 грн, отримані КП «Дніпроводоканал» у вигляді внесків на поповнення статутного капіталу, не включаються (не повинні включатися) до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток. Також, позивач зазначає, що ці кошти надходили у 2012-2014 роках і відображались у бухгалтерському обліку у той момент, коли вони надходили на підприємство. Спочатку підприємство отримує кошти відповідно до Рішень міської ради на поповнення статуту, проводить в бухгалтерському обліку відповідно на кожну дату балансу проведення на збільшення статуту Дт404 Кт425, а вже потім у 2014 році погоджується Рішення міської робочої групи про затвердження різниці в тарифах де фігурують виділені з міського бюджету кошти на поповнення статуту. Так, підприємство упродовж 2012 року отримало на розрахунковий рахунок відповідно до Рішення міської ради від 28.12.2011 №3/19 зі змінами і доповненнями кошти на поповнення статутного фонду в сумі 23 188 766,16 грн. На кінцеву дату балансу 31.12.2012 всі отримані кошти були віднесені на поповнення статуту і це зазначено у призначенні платежу кожної виписки. А вже потім, у 2014 році під постанову КМУ погоджується Рішення робочої комісії від 12.02.2014 № 2 про затвердження розрахунку з різниці в тарифах і компенсацію за 2012 та 2013 роки, крім того з обсягу заборгованості (колонка 6) сума 23 188 766,16 грн виключена і на розрахунковий рахунок підприємства як різниця в тарифах не отримана. В травні 2014 року відповідно до Рішення міської ради від 29.01.2014 №3/47 зі змінами і доповненнями підприємством отримано кошти на поповнення статутного фонду в сумі 2 500 000,00 грн і на дату балансу 30.06.2014 здійснено збільшення статуту проведення Дт404 Кт425. Потім, в жовтні 2014 року погоджується Рішення робочої комісії від 24.10.2014 №7 про затвердження розрахунку з різниці в тарифах і компенсацію за 6 місяців 2014 року, крім того з обсягу заборгованості (колонка 6) сума 2 500 000,00 грн виключена і на розрахунковий рахунок підприємства як різниця в тарифах не отримана. Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Тобто розрахунок різниці в тарифах, який затверджений Рішенням робочої комісії не змінює активи і пасиви підприємства, а виписка банку про отримані грошові кошти на розрахунковий рахунок підприємства є первинним документом, який підтверджує факт проведення господарської операції. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином кошти в сумі 23 188 766,16 грн та 2 500 000,00 грн не можуть бути віднесені до інших доходів, бо не отримані фактично на розрахунковий рахунок підприємства як різниця в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення. Вони отримані на розрахунковий рахунок підприємства від власника - територіальної громади міста на поповнення статуту, який своїм же рішеннями на ці кошти статут збільшив і затвердив і відбулось це раніше ніж були прийняті відповідні рішення про врегулювання різниці в тарифах.

Щодо ППР Форма «Р» № 0000285003 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 9 730 479,51 грн (у т.ч. основний платіж - 6 486 986,34 грн, штрафна (фінансова) санкція - 3 243 493,17 грн) - 12 та 13 стовпчик наданого розрахунку рядок 8, позивач зазначає таке. Згідно з зазначеним повідомленням - рішенням, КП «Дніпроводоканал» зобов'язано сплатити збільшену суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, за основним платежем 6 486 986,34 грн та за штрафними санкціями 3 243 493,17 грн - разом 9 730 479 грн 51 коп. Як вбачається з матеріалів перевірки, це донарахування є повторним визначенням контролюючим органом податкових зобов'язань з урахуванням акту перевірки від 31.07.2012 №274/24-0/03341305, податкове повідомлення рішення від 14.08.2012 №0000658823. Стосовно цього питання позивач зазначає, що в період проведення минулої перевірки (з 01.04.10 по 31.03.12) відносно КП «Дніпроводоканал» було порушено справи про банкрутство, про що було зазначено в акті перевірки. Період, за який контролюючий орган здійснює нарахування згідно з додатком до акту перевірки це починаючи з 2 кварталу 2012 року по 2013. З моменту порушення провадження у справі про банкрутство боржника, щодо нього відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 р. № 2343-XII (в редакції закону, що діяла на момент перевірки) вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Як визначено ст. 1 Закону про банкрутство, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. У свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: а) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; б) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Пункт 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство» визначає, що згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону № 2343, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За змістом даної статті мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю. Тобто, саме протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня) боржнику за невиконані зобов'язання. Як відомо, з моменту порушення справи про банкрутство, у боржника виникають поточні зобов'язання і, беручи до уваги формулювання ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство, можна зробити висновок про те, що саме за неналежне виконання поточних зобов'язань зазначені штрафні санкції не підлягають до застосування. Таким чином, єдино правильний висновок, який можна зробити з простого аналізу норм Закону про банкрутство, і який підтверджується судовою практикою - це не нарахування штрафних санкцій щодо поточних зобов'язань боржнику, який перебуває у процедурі банкрутства. Висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську стосовно того, що нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов'язань повинно здійснюватися незалежно від дії мораторію, є такими, що суперечать нормам діючого законодавства.

Щодо стовпчику 8-го - завищення суми витрат на суму наданих пільг по податку на землю, позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки від 16.07.2014 №34/28-01-50-03341305 та від 28.09.2015 №105/28-01-50- 03341305, оскільки вважає, що контролюючий орган проявив виключну необ'єктивність та упередженість стосовно платника податків, внаслідок чого неправильно відобразив в актах досліджувані господарські операції, надав їм невірну правову оцінку, викривив дійсний зміст та неправильно витлумачив норми податкового законодавства. У результаті неналежного виконання своїх обов'язків посадові особи контролюючого органу відобразили у актах перевірки хибні та протиправні висновки щодо допущення платником податків перелічених вище порушень податкового законодавства. Про незаконність висновку СДПІ про те, що КП «Дніпроводоканал» при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток неправомірно віднесено до складу інших витрат надану згідно рішення сесії Дніпропетровської міської ради пільгу по податку на землю у сумі 10 583 084 грн, та одночасно правомірно віднесено цю ж саму пільгу по податку на землю у сумі 10 583 084 грн до складу інших доходів. Свою відмову зменшити платнику податків об'єкт оподаткування податком на прибуток на суму наданої пільги зі сплати податку на землю у розмірі 10 583 083,69 грн СДПІ мотивує тим що, цитата: «Згідно наданих, департаментом Дніпропетровської міської ради розрахунків підтверджено, що вказані суми пільги зі сплати податку за землю у розмірі 10 583 083,69 грн враховані в погашення заборгованості по різниці в тарифах та відповідно зменшили суму фінансування з бюджетів на погашення різниці в тарифах. Таким чином, підприємство згідно п.п.137.2.2 п.137.2 ст.137 Податкового кодексу України правомірно включено до складу доходів податкових декларацій з податку на прибуток.». Безпідставність та незаконність тверджень контролюючого органу підтверджується наступним. Так, відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» всі господарські операції нараховуються відповідно до первинних документів. Сума пільги по податку на землю не може взятись не звідки. Зі слів ДПС пільга не була нарахована в декларації, але в формі декларації взагалі відсутня графа нарахування податку, в формі декларації є тільки графа річної суми оплати. Наголошуємо на тому, що відповідно до абз.2 пп.138.5.1 п.138.5 ст.138 ПКУ, датою здійснення витрат, нарахованих платником у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. По-друге, згідно з п.п.137.2.2 п.137.2 ст.137 ПКУ (кодифікованого станом на 31.12.2014), доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - з моменту його фактичного отримання. Виникає питання, яким чином та на підставі чого позивач повинен, та ще й посилаючись на п.п.137.2.2 п.137.2 ст.137 ПКУ, включати у податковому обліку до складу доходів податкових декларацій з податку на прибуток кошти цільового фінансування, які не тільки фактично не отримані, та отримання яких навіть не передбачається у майбутньому (у даному випадку пільгу зі сплати податку за землю) бо це не конкретні кошті, а пільга? На думку позивача, підмінюючи поняття та вимоги чинного законодавства, контролюючий орган у акті перевірки від 28.09.2015 №105/28-01-50-03341305 не зазначив, яким же підпунктом (пунктом, статтею) ПКУ передбачено включення суми пільги зі сплати податку на землю до складу доходів при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток. З огляду на зміст вимог постанов Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 №517, від 20.03.2013 №167, від 29.01.2014 №30, технічно неможливо віднести (включити) пільгу зі сплати податку на землю до обсягу заборгованості з різниці в тарифах. Вважаємо, що підприємством правомірно та обґрунтовано було відображено у рядку 06.4 ІВ «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства, земельний податок у сумі 10 632 630,52 грн. Згідно з абз.2 пп.138.5.1 п.138.5 ст.138 ПКУ, датою здійснення витрат, нарахованих платником у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку. Тобто, спочатку рух коштів відображається у бухгалтерському обліку і лише потім на підставі цих даних формується облік податкових зобов'язань, а не навпаки. Відповідно до цих статей ПКУ до податкових витрат підприємством правомірно були віднесені суми нарахованого податкового зобов'язання по податку на землю (в бухгалтерському обліку записано проведенням Дт 91,92,93,94 Кт 641). Сума наданих пільг з податку на землю зазначена окремо у додатку 2 до декларації з податку на землю. В бухгалтерському обліку отримана пільга по податку на землю записана проведенням Дт 641 Кт 48. Міністерство Фінансів України своїм роз'ясненням від 17.05.2019 №35210-07-10/13035, наданим на запит підприємства від 11.04.2019 №3472/14-14, підтверджують правомірність нарахованих платежів до бюджету по податку на землю та відображення суми отриманої пільги у складі доходів. Контролери в акті перевірки та додаткових поясненнях наголошують на тому, що сума пільги по податку на землю не нарахована підприємством, а включена до складу інших доходів згідно отриманого фінансування з держбюджету згідно затверджених розрахунків різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення. Але, сума заборгованості з різниці в тарифах розраховувалась і затверджувалась рішенням міської робочої групи тільки якщо була передбачена субвенція з державного бюджету на виконання Постанов КМУ і отримувалась підприємством на розрахунковий рахунок із запізненням у часі, і як видно з розрахунку за виключенням суми пільги. Звертаємо увагу суду, що пільга на сплату земельного податку надавалась і у 2007-2011 роках і відповідно у 2012 - 2013 роках, що увійшли до періоду, що перевірявся, а розрахунки різниці в тарифах здійснювались у 2014 році, коли з'явилась субвенція. Упродовж 2012, 2013 та 2014 років підприємство обліковувало отриману пільгу по податку на землю відповідно до Рішень міської ради, а різниця в тарифах за період 2012 та 2013 роки, яка затверджена, Рішенням міської робочої групи № 2 від 12.02.2014 фактично профінансована з держбюджету в червні 2014 року; різниця в тарифах за січень-червень 2014 року, яка затверджена Рішенням міської робочої групи №7 від 24.10.2014 фактично профінансована в грудні 2014 року. Крім того, в розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах різницю між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями (колонка 4) включена пільга по податку на землю за 2012 та 2013 роки, але з фактичного обсягу заборгованості (колонка 6) пільга по податку на землю виключена, і фактично з держбюджету на розрахунковий рахунок підприємство отримало фінансування за виключенням пільги по податку на землю Тобто компенсація по різниці в тарифах в сумі пільги по податку на землю грошовими коштами на розрахунковий рахунок підприємства в 2014 році не отримувалась. Таким чином, дохід, отриманий в сумі пільги по земельному податку не є фактичними грошовими коштами які отримало підприємство з бюджету на свій розрахунковий рахунок як компенсація заборгованості з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, а в результаті виділення з нарахованої частини земельного податку, віднесеної до витрат, на яку поширюється рішення сесій міської ради про надання пільги по сплаті податку на землю.

Щодо стовпчику 5 наданого розрахунку, а саме так званого «не встановленого факту надання послуг з боку ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості», позивач наполягає на тому, що контролюючим органом зовсім не взято до уваги, що КП «Дніпроводоканал» передавалися ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» списки боржників, які не сплачували борги за спожиті послуги водопостачання та водовідведення більше 1 року. Крім того, якщо сума оплати кожного окремого Боржника за кожний окремий розрахунковий період (календарний місяць) не перевищувала або дорівнювала «поточному платежу» у розмірі 200,00 грн., то винагорода ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» не виплачувалася. Посадові особи відповідача мали можливість дослідити, що після передачі до ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» на відпрацювання списку боржників, які не сплачували за спожиті ними послуги з водопостачання та водовідведення більше 1 року, вказані боржники починали сплачувати борги. Згідно з аналізом результатів роботи ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» за 2014 рік, КП «Дніпроводоканал» отримано чистого прибутку (за вирахуванням комісії виконавцю) від надходження грошових коштів від проблемних боржників, всього у сумі 7 205 755,0 грн. ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» мало та має стан 0 «Позивач за основним місцем обліку», від контролюючих органів до КП «Дніпроводоканал» не надходило запитів про підтвердження взаємовідносин із вказаним контрагентом, тобто ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» не є «дефектним» чи навіть «фіктивним» з точки зору контролюючих органів. Додатково звертаємо увагу суду, що КП «Дніпроводоканал» є власністю територіальної громади м. Дніпропетровськ. В зв'язку з тим, що головною метою діяльності КП «Дніпроводоканал» є надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, основним джерелом доходів підприємства являється оплата отриманих послуг споживачами. Розмір оплати визначається відповідно до встановлених органом місцевого самоврядування тарифів, які є одними з найнижчих в Україні. Оскільки, фінансова-господарська діяльність КП «Дніпроводоканал» залежить від чітко встановлених тарифів на надані послуги, підприємство постійно відчуває дефіцит навіть обігових коштів, що являється наслідком постійної невідповідності діючих тарифів на послуги водопостачання та водовідведення фактичним витратам на їх виробництво. Підприємством постійно вживаються заходи щодо зниження витратної частини, але намагання зменшити обсяги витрат не дають позитивного результату у зв'язку з постійним зростанням цін на енергоресурси, покупну воду, реагенти, металопродукцію, інші матеріальні ресурси. Тарифи на послуги водопостачання та водовідведення не покривають всіх витрат операційної діяльності, тобто є економічно необґрунтованими. Щодо ППР форма «П» №0000295003 про зменшення суми від'ємного об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 434 268,93 грн. В цю суму включено: 1. Донарахування за результатами акту позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Дніпроводоканал» від 10.06.2015р. №04-06-05-15/5017 що виявила Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області (акт наданий ДПС до пояснень), і які на момент закінчення перевірки СДПІ по роботі з ВПП не були узгоджені, а саме: - в частині доходів стовпчик 3, період 2014 рік наданого розрахунку - недоотримання орендної плати від підприємства ТОВ «Розрахунково-маркетинговий центр» (код ЄДРПОУ 39358446), (далі - ТОВ «РМЦ») в сумі 3 009, 92 грн. без ПДВ; - в частині витрат стовпчики 5, 6,7, 9, період 2014 рік наданого розрахунку - не відшкодовано до КП «Дніпроводоканал» підприємством ТОВ «РМЦ» суму сплачених матеріалів в сумі 1 628,18 грн. без ПДВ, паливно-мастильних матеріалів в сумі 3 559,77 грн. без ПДВ, оплата праці водіїв в сумі 3 454,90 грн. та експлуатаційні витрати і витрати енергоносіїв в сумі 4 726,85грн. 2. Донарахування які підприємство оспорює і описує вище в поясненнях а саме : - в частині доходів - поповнення статуту на суму 2 500 000,00грн.; - в частині витрат - надання послуг підприємством ТОВ «КК Служба стягнення заборгованості» на суму 1 048 282,12 грн. У зв'язку з тим, що сума донарахування за 2014 рік була меншою ніж сума задекларованих збитків в декларації з податку на прибуток за 2014 рік і як наслідок сума донарахування не перекрила ці збитки, то відповідно штрафні санкції та пеня не нараховувались.

10.06.2024 розгляд справи не відбувся через оголошений сигнал повітряної тривоги на території м. Дніпра та Дніпропетровської області.

Про дату, час та місце судового засідання 01.07.2024 об 11:00 год. учасники справи були повідомлені повістками про виклик.

01.07.2024 судове засідання відбулось за участю представників позивача Дєлова В.В., Корди С.Ф., представника відповідача Писаревського О.О. та представника третьої особи Ваховської Г.О.

У судовому засіданні, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи був відкладений на 12.08.2024 на 13:00 год.

12.08.2024 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

12.08.2024 у судове засідання прибули представник позивача Дєлов В.В., представник відповідача Писаревський О.О. та представник третьої особи Орлянська М.В.

У судовому засіданні, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи був відкладений на 26.08.2024 на 13:00 год.

26.08.2024 розгляд справи не відбувся через оголошений сигнал повітряної тривоги на території м. Дніпра та Дніпропетровської області.

Про дату, час та місце судового засідання 18.09.2024 о 13:00 год. учасники справи були повідомлені повістками про виклик.

26.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про надання додаткових доказів, у яких відповідач зазначає, що на виконання Порядку взаємного інформування органів Державної фінансової інспекції України та органів Державної податкової служби України, затвердженого спільним наказом ГоловКРУ та ДПА України від 22.12.2001 №143/514 отримана від Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області інформація «Про факти порушень виявлених позаплановою ревізією фінансово - господарської діяльності КП «Дніпроводоканал» ДМР» та акт Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області «Позапланової ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності КП «Дніпроводоканал» ДМР за період з 01.01.2014 по 28.02.2015» від 10.06.2015 №04-06-05-15/5017. Нарахування та сплата податку на прибуток у 2014 році здійснювалось згідно з Податковим кодексом України в редакції яка діяла на момент вчинення порушень. Перевіряючими було використані порушення зазначені в акті Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області при перевірці податку на прибуток та викладені в акті перевірки з урахуванням норм Податкового кодексу. Враховуючи вищевикладене, при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій ним доведена, а в задоволенні поданого адміністративного позову слід відмовити. Виходячи із вищевикладеного, Східне МУ ДПС вважає що винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а позовні вимоги платника, в свою чергу є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

18.09.2024 судове засідання відбулось за участю представника позивача Дєлова В.В., представника відповідача Писаревського О.О. та представника третьої особи Пашко Є.О.

У судовому засіданні, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи був відкладений на 16.10.2024 на 10:00 год.

16.10.2024 у судове засідання прибули представник позивача Дєлов В.В., представник відповідача Писаревський О.О. та представник третьої особи Левченко І.М.

У судовому засіданні, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи був відкладений на 06.11.2024 на 11:00 год.

06.11.2024 судове засідання відбулось за участю представника позивача Дєлова В.В., представника відповідача Писаревського О.О. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позовних вимог заперечував і наполягав на відмові у їх задоволенні. Представник третьої особи у судових засіданнях, у яких він брав участь, підтримав позицію відповідача і просив суд у задоволенні позовної заяви відмовити.

У судовому засіданні 06.11.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

Контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 16.07.2015 № 34/28-01-50-03341305 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення положень:

підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.2 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, пункту 153.7 статті 153 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 6529274,46 грн;

підпункту 137.2.2 пункту 137.2 статті 137 ПК України, в результаті чого завищено збитки з податку на прибуток за 2014 рік на суму 7938614,06 грн;

підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, пункту 186.4 статті 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 199.4 статті 199 ПК України, що призвело до заниження податку на додатну вартість в сумі 2184914,28 грн;

пункту 164.2 статті 164, статті 171, пункту 176.2 статті 176 ПК України з врахуванням вимог підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1736,29 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.08.2015:

Форми «Р» № 0000285003, чим збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 9730479,51 грн, в тому числі за основним платежем 6486986,34 грн та за штрафними (фінансовими санкціями) 3243493,17 грн;

Форми «Р» № 0000305003, чим збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 754 247,22 горн, в тому числі за основним платежем в сумі 502831,48 грн та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 251415,71 грн;

Форми «П» № 0000295003, чим зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 7434268,93 грн.

Позивачем оскаржено висновки акту перевірки до контролюючого органу, внаслідок чого відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 з питань правомірності відображення сум витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, за результатами якої складений акт від 28.09.2015 № 105/28-01-50/03341305, висновками якого підтверджено обставини і висновки контролюючого органу щодо порушень позивачем податкового законодавства.

Висновки про порушення ґрунтувалися на тому, що: Підприємством неправомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з придбання послуг за угодою про надання позивачу послуг, спрямованих на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед позивачем; Підприємством неправомірно включено до складу витрат суми земельного податку, у тому числі суми наданих пільг по податку на землю; Підприємством протиправно не включено до складу доходів отримані позивачем кошти цільового фінансування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (підпункт 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що підприємством неправомірно включено до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» з придбання послуг за угодою про надання позивачу послуг, спрямованих на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед позивачем, суд зазначає таке.

Вказані витрати та суми податкового кредиту увійшли до розрахунку податкового повідомлення-рішення від 04.08.2015 №0000305003 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 502404,11 грн, до розрахунку податкового повідомлення-рішення від 04.08.2015 №0000285003 за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 310083,50 грн за 2012 рік та у сумі 1153654,75 грн за 2013 рік, до розрахунку податкового повідомлення-рішення від 04.08.2015 №0000295003, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у за 2014 рік у сумі 1048282,12 грн.

Так, суд установив, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» (Виконавець) були укладені договори про надання послуг від 20.10.2011 №496, від 01.06.2013 №351 та №352, від 09.12.2013 № 557, за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується в межах угоди надати Замовнику послуги, спрямовані на зменшення та (або) погашення заборгованості Боржників перед Замовником.

Згідно з підпунктами 2.1.1.-2.1.4. пункту 2.1. договору від 20.10.2011 №496, послуги включають:

зберігання та використовування інформації про боржників, яка необхідна виключно для виконання зобов'язань за даним договором, в межах законодавства України;

ведення від імені замовника переговорів з боржниками, їх представниками та третіми особами;

заохочування боржників до зменшення та (або) погашення заборгованості перед замовником шляхом надсилання боржникам, їх представникам та третім особам повідомлень (в тому числі, але не виключно: IVM, SMS), листів, телеграм, претензій, а також здійснення зустрічей;

вчинення в межах наданих повноважень інших не заборонених чинним законодавством України дій, спрямованих на належне виконання виконавцем своїх зобов'язань за договором та необхідних для такого виконання.

Виконавець зобов'язаний (п.3.1. договору від 20.10.2011 №496):

використовувати надані цим договором повноваження тільки в інтересах та на користь замовника (п.п.3.1.1.);

надавати послуги згідно з чинним в Україні законодавством, цим договором та письмовими вказівками замовника (п.п.3.1.2.);

щомісяця, протягом п'яти днів з моменту отримання від замовника відомості про оплату боржниками заборгованості за розрахунковий період (Додатку №2 до даного Договору), направляти замовнику підписаний примірник відомості разом з Актом здачі-приймання наданих послуг (Додаток №3 до даного Договору) (п.п.3.1.6.);

Виконавець має право (п.3.2. договору від 20.10.2011 №496):

надавати послуги, відповідно до даного договору як особисто, так і з залученням третіх осіб, залишаючись відповідальним перед замовником за виконання договору в цілому (п.п.3.2.1.);

самостійно визначати порядок та/або послідовність вжиття заходів щодо боржників, вказаних в замовленні, враховуючи побажання замовника, виражені в письмовій формі (п.п.3.2.2.);

безпосередньо звертатися до боржників із вимогою про необхідність сплати заборгованості на відповідний поточний рахунок замовника (п.п.3.2.3.);

отримувати від замовника інформацію та документи, що необхідні для виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до даного договору (п.п.3.2.4.).

Замовник зобов'язаний (п.3.3. договору від 20.10.2011 №496):

своєчасно забезпечувати виконавця інформацією, документами, довідками, розрахунками, їх оригіналами та/або належним чином завіреними копіями, іншими матеріалами, даними (в тому числі в електронному вигляді), які необхідні для виконання умов даного договору (п.п.3.3.1.);

замовник зобов'язаний підготувати та передати виконавцю замовлення (п.п.3.3.1.);

виплачувати винагороду виконавцю в розмірі та строки, передбачені умовами даного договору (п.п.3.3.2.);

передавати виконавцю щомісячно до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, інформацію про нарахування, оплату та заборгованість боржників протягом відповідного розрахункового періоду. Інформація передається у вигляді відомості про оплату боржниками заборгованості за розрахунковий період (п.п.3.3.3.).

У розділі чотири договору від 20.10.2011 №496 сторони обумовили порядок прийняття послуг за договором.

Так, замовник з моменту підписання даного договору готує та передає виконавцю замовлення.

Суми заборгованості боржників, що зазначені в замовленні щомісячно коригуються на підставі даних відомості про оплату боржниками заборгованості.

Підтвердженням факту виконання умов даного договору виконавцем вважається оплата заборгованості боржниками, що зазначені в замовленні, коштів у рахунок погашення заборгованості у відповідному розрахунковому періоді.

Замовник щомісячно до п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, передає виконавцю відомість про оплату заборгованості боржниками, що вказані в замовленні, за розрахунковий період.

Виконавець протягом п'яти днів з моменту отримання відомості про оплату заборгованості підписує її разом з актом наданих послуг надає замовнику.

Замовник протягом п'яти робочих днів після отримання акту здачі-приймання наданих послуг підписує його, або, у разі наявності будь-яких зауважень звертається до виконавця з листом-відмовою.

Розділом п'ятим договору від 20.10.2011 №496 узгоджено порядок розрахунків.

Так, будь-які розрахунки між виконавцем та замовником за даним договором проводяться виключно в безготівковій формі у національній валюті Україні - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки сторін (п.5.1.).

Базою для здійснення розрахунків є сума грошових коштів, які надійшли на поточний рахунок замовника під час визначеного періоду роботи з боржниками в межах переданої заборгованості відповідно до замовлення (п.5.2.).

Вартість наданих послуг визначається відповідно до відомості про оплату боржниками заборгованості та акту приймання-передачі наданих послуг за кожний окремий період та складає 20% з урахуванням або без урахування ПДВ від суми коштів, що надійшли в оплату заборгованості на всі розрахункові рахунки замовника кожного окремого боржника, протягом розрахункового періоду (п.5.3. в редакції додаткової угоди від 31.05.2012 до договору від 20.10.2011 №496).

У разі, якщо сума оплати кожного окремого боржника за кожний окремий розрахунковий період (місяць) не перевищує або дорівнює 200,00 грн вартість наданих послуг по даному боржнику складає 0,00 грн (п.5.4.).

Замовник повинен здійснювати розрахунки за надані виконавцем послуги у розрахунковому періоді протягом 15 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг за відповідний розрахунковий період (п.5.5.).

Загальна сума договору в будь-якому разі не повинна перевищувати 100000,00 грн, включаючи ПДВ (п.5.6. виключений додатковою угодою від 31.05.2012 №2 до договору від 20.10.2011 №496).

Згідно з п.8.1. договору від 20.10.2011 №496, з урахуванням додаткової угоди від 31.05.2012 №1, договір набирає сили з дня його підписання та діє до 01.06.2013, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

На виконання цього договору сторонами були складені акти надання послуг за договором від 20.10.2011 №496: акт від 08.12.2011 №140, та акти за надання послуг за вказаним договором за січень, лютий, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, березень, квітень, травень, 2013 року; відомості про оплату боржниками, які передані виконавцю за договором (Т.13, а.с.222-245, Т.14, а.с.1-43).

Предметом договору від 01.06.2013 №352 про надання послуг та договору від 01.06.2023 №351 про надання послуг є:

п.2.1. замовник доручає, а виконавець зобов'язується відповідно до умов даного договору надати замовнику послуги, спрямовані на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед замовником, шляхом здійснення дій, які включають:

зберігання та використовування інформації про боржників, яка необхідна виключно для виконання зобов'язань за даним договором, в межах законодавства України (п.п.2.1.1.);

ведення від імені замовника переговорів з боржниками, їх представниками та третіми особами, відповідними спеціалістами підприємства замовника (п.п.2.1.2.);

вчинення в межах наданих повноважень інших не заборонених чинним законодавством України дій, спрямованих на належне виконання своїх зобов'язань за договором та необхідних для такого виконання (п..2.1.3.).

Розділом 4 договору від 01.06.2013 №352 та договору від 01.06.2023 №351 обумовлено порядок прийняття послуг за договором.

Так, замовник з моменту підписання даного договору готує та передає виконавцю замовлення.

Суми заборгованості боржників, що зазначені в замовленні, щомісячно коригуються на підставі даних відомості про оплату боржниками заборгованості, яка повинна бути передана виконавцю до 15 числа кожного наступного місяця за розрахунковим.

Підтвердженням факту виконання умов даного договору виконавцем вважається оплата заборгованості боржниками, що зазначені в замовленні, коштів у рахунок погашення заборгованості у відповідному розрахунковому періоді.

Замовник щомісячно передає виконавцю відомість (Форма-додаток №2) про оплату заборгованості боржниками, що вказані в замовленні, за розрахунковий період.

Виконавець підписує її разом з актом здачі-приймання наданих послуг (Форма- додаток №3) надає замовнику.

Виконавець на підставі щомісячних даних відомості про оплату боржників складає акт здачі-приймання наданих послуг. Замовник після отримання Акту здачі-приймання наданих послуг зобов'язаний підписати його протягом п'яти днів з моменту отримання.

Згідно з п.5.1. договору від 01.06.2013 №352 та договору від 01.06.2023 №351 будь-які розрахунки між виконавцем та замовником за даним договором проводяться виключно в безготівковій формі у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки сторін.

Базою для здійснення розрахунків - є сума грошових коштів, які надійшли на поточний рахунок замовника під час визначеного періоду роботи з боржниками в межах переданої заборгованості відповідно до замовлення (п.5.2. договору від 01.06.2013 №352 та договору від 01.06.2023 №351).

Відповідно до п.5.3. договору від 01.06.2013 №352 та договору від 01.06.2023 №351 винагорода за надані послуги визначається відповідно до відомості про оплату боржниками заборгованості по акту здачі-приймання наданих послуг за кожний розрахунковий період (календарний місяць) та складає 15% від суми коштів, що надійшли в оплату заборгованості кожного окремого боржника, зазначеного в замовленні, протягом розрахункового періоду (календарного місяця), за умови, що сума оплати кожного боржника перевищує умовно визначений сторонами «поточний платіж» в розмірі 200,00 грн. У разі, якщо сума оплати кожного окремого боржника за кожний окремий розрахунковий період (календарний місяць) не перевищує або дорівнює «поточний платіж» в розмірі 200,00 грн винагорода за надані послуги по даному боржнику складає 0,00 грн.

За п.5.4. договору від 01.06.2013 №352 та договору від 01.06.2023 №351 замовник повинен здійснити розрахунки за надані виконавцем послуги у розрахунковому періоді протягом 15 банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг за відповідний розрахунковий період.

Даний договір набирає чинності з 01.06.2013 та діє до 31.12.2013, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (п.8.1. договору від 01.06.2013 №352 та договору від 01.06.2023 №351).

На виконання цих договорів сторонами були складені акти надання послуг за цими договорами за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року; відомості з оплатами за договорами на замовлення позивача (Т.14 а.с.44-109).

Предметом договору від 09.12.2013 №557 про надання послуг є:

п.2.1. замовник доручає, а виконавець зобов'язується відповідно до умов даного договору надати замовнику послуги, спрямовані на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед замовником, виключний перелік яких зазначений у замовленні, шляхом здійснення дій, які включають:

зберігання та використовування інформації про боржників, яка необхідна виключно для виконання зобов'язань за даним договором, в межах законодавства України (п.п.2.1.1.);

ведення від імені замовника листування та переговорів з боржниками, їх представниками та третіми особами, відповідними спеціалістами підприємства замовника (п.п.2.1.2.);

вчинення в межах наданих повноважень інших не заборонених чинним законодавством України дій та заходів, спрямованих на мотивування боржників на зменшення та (або) погашення заборгованості перед замовником, для належного виконання зобов'язань за договором та необхідних для такого виконання (п.п.2.1.3.).

Згідно з п.4.1. договору від 09.12.2013 №557 замовник з моменту підписання даного договору готує та передає виконавцю замовлення із зазначенням переліку особових рахунків боржників, їх адрес та поточної заборгованості.

Підтвердженням факту оплати заборгованості боржниками, що зазначені в замовленні, є відомість про оплату, яка формується не пізніше 15 числа кожного розрахункового періоду (календарного місяця) на підставі зарахованих на поточний рахунок замовника коштів протягом розрахункового періоду (п.4.2.).

Відповідно до п.4.3. договору від 09.12.2013 №557 на підставі відомості про оплату виконавець готує та підписує акт здачі-приймання наданих послуг та надає замовнику. Замовник після отримання акту здачі-приймання наданих послуг підписує його, або, у разі наявності будь-яких зауважень звертається до виконавця з листом-відмовою.

За п.4.4. договору від 09.12.2013 №557 фактом та моментом надання послуг виконавцем за попередній розрахунковий період є дата підписання акту здачі-приймання наданих послуг замовником.

Згідно з п.5.1. договору від 09.12.2013 №557 будь-які розрахунки між виконавцем та змовником за даним договором проводяться виключно в безготівковій формі у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки сторін.

Винагорода за надані послуги визначається на підставі відомості про оплату боржниками заборгованості, переданих в замовленні, та акту здачі-приймання наданих послуг за кожний розрахунковий період (календарний місяць) та складає 15% без ПДВ від сум зарахованих коштів, що надійшли в оплату заборгованості кожного окремого боржника, зазначеного в замовленні, протягом розрахункового періоду (календарного місяця), за умови, що суми оплати кожного боржника перевищують умовно визначений сторонами «поточний платіж» в розмірі 200,00 грн. У разі, якщо сума оплати кожного окремого боржника за кожний окремий розрахунковий період (календарний місяць) не перевищує або дорівнює «поточний платіж» в розмірі 200,00 грн винагорода за надані послуги по даному боржнику складає 0,00 грн (п.5.2.).

Відповідно до п.5.3. договору від 09.12.2013 №557 замовник повинен здійснити розрахунки за надані виконавцем послуги у розрахунковому періоди протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту здачі-приймання наданих послуг за відповідний розрахунковий період.

Даний договір набирає чинності з 01.01.2014 та діє до 31.12.2014, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (п.8.1. договору від 09.12.2013 №557).

На виконання цього договору сторонами складені акти надання послуг за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2013 року та відомості про оплату замовлень позивача (Т.14. а.с.110-241, Т.15 а.с.1-80).

Суд зазначає, що з актів наданих послуг видно, що вони були підписані посадовими особами сторін зазначених вище договорів.

Крім того, матеріалами справи, у тому числі, актом перевірки від 28.09.2015 №105/28-01-50/03341305 (стор.37-40 Акту) підтверджується, що позивачем за вказаними вище договорами була здійснена позивачем, кредиторська/дебіторська заборгованість КП «Дніпроводоканал» ДМР за розрахунками із ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості» відсутня.

Також, за вказаними господарськими операціями були складені податкові накладні, про що також указано в акті від 28.09.2015 №105/28-01-50/03341305 (стор.33-34 Акту).

Згідно зі статутами КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, копії яких надані до матеріалів справи, метою створення і діяльності підприємства є господарська діяльність для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку. Предметом господарської діяльності Підприємства для реалізації зазначеної мети є: надання послуг водопостачання та водовідведення; видача технічних умов на підключення споживачів до мереж водопостачання та водовідведення.

Як видно з наданих до матеріалів справи договорів про надання послуг, укладених КП «Дніпроводоканал» із ТОВ «КК «Служба стягнення заборгованості», актів виконаних робіт та звітів, предметом господарських операцій між цими господарюючими суб'єктами є надання замовнику послуг, спрямованих на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників (фізичних осіб) за надані КП «Дніпроводоканал» послуги з водопостачання та водовідведення.

Тобто, укладені договори та надані на їх виконання послуги безпосередньо стосуються господарської діяльності КП «Дніпроводоканал».

Отже, встановлені фактичні обставини та надані документи підтверджують виконання умов договорів, рух активів і наявність змін у майновому стані платника податків.

До матеріалів справи були надані:

посадові інструкції інженера (з претензійної роботи) претензійно-позовної групи по роботі з фізичними особами юридичного відділу позивача, затверджені у 2011 році та 2013 році, згідно з якими, інженер (з претензійної роботи), з-поміж іншого, здійснює роботу по стягненню заборгованості зі споживачів послуг - фізичних осіб по водопостачанню та водовідведенню;

посадова інструкція заступника начальника юридичного відділу позивача, затверджена у 2011 році;

посадові інструкції начальника юридичного відділу позивача, затверджені у 2011 році;

посадова інструкція провідного юрисконсульта юридичного відділу, затверджена у 2011 році;

посадова інструкція юрисконсульта юридичного відділу, затверджена у 2011 році;

посадова інструкція керівника групи з контролю за виконанням судових рішень юридичного відділу позивача, затверджена у 2011 році, за змістом якої керівник групи сприяє правовими методами ліквідації дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства шляхом забезпечення стягнення за виконавчими документами на стадії виконавчого провадження;

посадова інструкція фахівця (із забезпечення виконання судових рішень) групи контролю за виконанням судових рішень юридичного відділу, затверджена у 2011 році, за змістом якої фахівець забезпечує виконання рішень суду у виконавчому провадженні;

посадова інструкція юрисконсульта групи контролю за виконанням судових рішень юридичного відділу, затверджена у 2011 році, за змістом якої фахівець забезпечує виконання рішень суду у виконавчому провадженні;

посадові інструкції керівника групи претензійно-позовної групи по роботі з юридичними особами юридичного відділу позивача, затверджені у 2011 та 2013 роках, який, зокрема, забезпечує ведення претензійно-позовної роботи щодо виконання абонентами підприємства, крім населення своїх зобов'язань, які виникають з договорів на надання послуг централізованого питного водопостачання та водовідведення; забезпечує стягнення в судовому порядку заборгованості абонентів підприємства, крім населення, що виходить із неналежного виконання зобов'язань;

посадова інструкція юрисконсульта претензійно-позовної групи по роботі з юридичними особами, затверджена у 2013 році, який, у тому числі, отримує від підрозділів підприємства матеріали по стягненню заборгованості з абонентів підприємства, крім населення, заборгованості, яка є наслідком належного виконання зобов'язань; готує та направляє за отриманими матеріалами до абонентів підприємства, крім населення, претензії про виконання ними зобов'язань;

Положення про претензійно-позовну групу по роботі з фізичними особами, затверджене у 2011 році, згідно з яким, основним завданням групи є правова робота, спрямована на забезпечення виконання споживачами (населенням) своїх зобов'язань, які виникають із договорів на надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, законодавства, що регулює скид стічних вод у комунальну каналізацію, та відповідальності за шкоду, нанесену самовільним водокористуванням.

Аналізуючи посадові обов'язки вказаних вище працівників позивача, суд зазначає, що послуги, які є предметом указаних вище договорів про надання послуг, спрямованих на зменшення та (або) погашення заборгованості боржників перед замовником дублюють функції фахівців претензійно-позовної групи по роботі з фізичними особами.

Водночас, до матеріалів справи надані Штатні розклади керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців КП «Дніпроводоканал», згідно з якими у спірні періоди, на підприємстві працювало лише від двох до п'яти працівників претензійно-позовної групи по роботі з фізичними особами. При цьому, дві одиниці фахівців цієї групи були економістами.

Крім того, суд зазначає, що враховуючи значну кількість абонентів, що не заперечує і відповідач у матеріалах проведеної перевірки, для досягнення мети та завдань діяльності підприємства, позивач може здійснювати господарські операції, направлені, у тому числі, на зменшення заборгованості за надані послуги.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що підприємством протиправно не включено до складу доходів отримані позивачем кошти цільового фінансування, суд зазначає таке.

Проведеною перевіркою встановлено, що тарифи встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, не покривають фактичних витрат.

Згідно з розрахунками обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню позивачем, розрахована сума обсягу заборгованості (різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями) складає: за 2012 рік в сумі 68363430,79 грн; за 2013 рік - 62014522,90 грн; за 6 місяців 2014 року - 38513627,75 грн.

Погашення заборгованості відбувалось за рахунок: фактично перерахованими грошовими коштами на погашення заборгованості різниці в тарифах; дотацій місцевого бюджету, отриманих підприємством протягом року.

До матеріалів справи надані статути позивача в редакціях станом на 2012, 2013 та 2014 роки.

У цих статутах указано, що власником Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради є територіальна громада міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради. Департамент житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради є органом, до сфери управління якого входить підприємство, виконує функції органу управління господарською діяльністю в межах та обсягах, визначених Положенням про Департамент та є представником власника - Дніпропетровської міської ради, згідно з Господарським кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування», іншими законодавчими актами України та рішеннями представника власника.

Так, суд установив, що підприємство упродовж 2012 року отримало на розрахунковий рахунок кошти на поповнення статутного фонду в сумі 23 188 766,16 грн: виписка з р/р 35443024006184 від 13.06.2012 про надходження внесків до статутного фонду 2500000 грн; виписка з р/р 35443024006184 від 23.04.2012 про надходження внесків до статутного фонду 3279000,00 грн; виписка з р/р 35443024006184 від 25.05.2012 про надходження внесків до статутного фонду 500000 грн; виписка з р/р 35443024006184 від 29.05.2012 про надходження внесків до статутного фонду 500000 грн; виписка з р/р 35443024006184 від 17.05.2012 про надходження внесків до статутного фонду 1058161,86 грн; виписка з р/р 35443024006184 від 25.06.2012 про надходження внесків до статутного фонду 2500000 грн; виписка з р/р 35443024006184 від 24.07.2012 про надходження внесків до статутного фонду 500000 грн; виписка з р/р 35443024006184 від 10.07.2012 про надходження внесків до статутного фонду 500000 грн; виписка з р/р 35443024006184 від 28.08.2012 про надходження внесків до статутного фонду 500000 грн; виписка з р/р 35443024006184 від 09.08.2012 про надходження внесків до статутного фонду 500000 грн; виписка з р/р 35443024006184 від 27.09.2012 про надходження внесків до статутного фонду 580000 грн; виписка з р/р 35443024006184 від 26.09.2012 про надходження внесків до статутного фонду 1190274,65 грн; виписка з р/р 35443024006184 від 15.10.2012 про надходження внесків до статутного фонду 1000000,00 грн; виписка з р/р 35443024006184 від 09.10.2012 про надходження внесків до статутного фонду 353833,65 грн; виписка з р/р 35443024006184 від 05.10.2012 про надходження внесків до статутного фонду 80000,00 грн; виписка з р/р 35443024006184 від 28.11.2012 про надходження внесків до статутного фонду 5000000,00 грн; виписка з р/р НОМЕР_1 від 11.12.2012 про надходження внесків до статутного фонду 1204247,75 грн; виписка з р/р НОМЕР_1 від 06.12.2012 про надходження внесків до статутного фонду 1443248,25 грн (Т.15 а.с.160, 161, 163-169, 171-172, 174-178, 180, 181).

В травні 2014 року підприємством отримано кошти на поповнення статутного фонду в сумі 2 500 000,00 грн (копія виписки з р/р НОМЕР_2 від 29.05.2014, Т.15 а.с.183).

Отже, всього на поповнення статутного фонду у 2012 та 2014 роках позивач отримав від власника 25688766,16 грн (23 188 766,16 грн + 2500000, 00 грн).

Вказані суми були включені контролюючим органом до розрахунку визначення сум донарахованих грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2015 №0000285003 (сума 23 188 766,16 грн) та податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2015 №0000295003 (сума 2500000,00 грн).

Згідно з п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до пунктів 135.1. статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.п.135.5.10 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, інші доходи включають суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Так, дійсно доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - з моменту його фактичного отримання (п.п.137.2.2 п.137.2 ст.137 Податкового кодексу України).

Водночас, згідно з п.п.136.1.3 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи у вигляді суми коштів або вартості майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Отже, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються з доходу від операційної діяльності та інших доходів, які включають, у тому числі, суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із бюджетів, отриманих платником податків. При цьому, не враховуються для визначення об'єкта оподаткування доходи у вигляді суми коштів, що надходять платнику податків у вигляді прямих інвестицій.

З огляду на все викладене вище, суд погоджується з доводами позивача про те, що грошові кошти у сумі 25 688 766,16 грн (23 188 766,16 грн + 2500000, 00 грн), отримані КП «Дніпроводоканал» у вигляді внесків на поповнення статутного капіталу, не включаються до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що підприємством неправомірно включено до складу витрат суми земельного податку, у тому числі суми наданих пільг по податку на землю, суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2023, якою справу №804/15694/15 було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції зазначено, що суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення дійшли висновку, що суми наданих пільг по податку на землю за перевіряємий період не нараховані та не сплачені. Водночас, судами не надано оцінку доводам позивача про помилкове віднесення пільги з податку на землю у сумі 10583084,00 грн до складу інших доходів, не встановлено, чи дійсно вказані обставини мали місце, та яким чином зазначене впливає на правомірність включення платником до складу інших доходів та інших витрат у деклараціях з податку па прибуток пільги по податку на землю, з урахуванням того, що матеріали справи містять декларації позивача за періоди, які перевірялися.

Суми наданих пільг по податку на землю увійшли до розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 04.08.2025 №0000295003 (сума 3869607,29 грн за 2014 рік) і до податкового повідомлення-рішення від 04.08.2015 №0000285003 (сума 2873649,40 грн за 2012 рік і 3839827,00 грн за 2013 рік).

Так в акті перевірки від 28.09.2015 вказано, що позивач у деклараціях з податку на прибуток до складу інших витрат (суми нарахованих податків та зборів) включив суму земельного податку у розмірі 10632630,52 грн, у тому числі суми наданих пільг по податку на землю у сумі 10583083,69 грн, а саме: з 01.04.2012 по 31.12.2012 у сумі 2873649,40 грн; у 2013 році у сумі 3839827,00 грн; у 2014 році у сумі 3869607,29 грн.

Згідно з рішеннями сесії Дніпропетровської міської ради «Про звільнення підприємств міста від сплати податку на землю», від 25.01.2012 №5/20, від 26.12.2012 №7/30, від 25.12.2013 №4/45, Підприємство звільнено від сплати податку на землю у 2012, 2013, 2014 роках. Згідно з додатками до рішень міської ради умови використання вивільнених коштів у результаті надання пільги щодо сплати за землю є покриття збитків, пов'язаних із регулюванням тарифів.

Згідно наданих Департаментом Дніпропетровської міської ради розрахунків підтверджено, що вказані суми пільги зі сплати податку за землю у розмірі 10583083,69 грн враховані в погашення заборгованості по різниці в тарифах та відповідно зменшили суму фінансування з бюджетів на погашення різниці в тарифах.

Таким чином, підприємство згідно пп.137.2.2 п.137.2 ст.137 ПКУ (визнається доходом цільове фінансування для компенсації витрат збитків)), правомірно включено суми пільг з податку на землю до складу доходів податкових декларацій з податку на прибуток.

КП «Дніпроводоканал» у деклараціях з податку на прибуток до складу інших витрат (суми нарахованих податків та зборів) включено суму земельного податку у розмірі 10632630,52 грн, утому числі суми наданих пільг по податку на землю (рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 25.01.2012 №5/20, від 26.12.2012 №7/30, від 25.12.2013 №4/45, КП «Дніпроводоканал» звільнено від сплати податку на землю у 2012, 2013, 2014 роках) у сумі 10583083,69 грн, а саме: з 01.04.2012 по 31.12.2012 у сумі 2873649,40 грн; у 2013 році у сумі 3839827,00 грн; у 2014 році у сумі 3869607,29 грн.

На підставі поданих до контролюючого органу декларацій з податку на землю за 2012, 2013, 2014 роки (з урахуванням уточнюючих розрахунків) встановлено, що Підприємством нараховано податок на землю (за землі надані в оренду) у сумі 50427,59 грн, у тому числі: з 01.04.2012 по 31.12.2012 у сумі 5764,33 грн; у 2013 році у сумі 21911,71 грн; у 2014 році у сумі 22751,55 грн.

За даними поданих декларацій позивач здійснив нарахування та сплатив податок на землю лише по земельним ділянкам наданим в оренду.

За даними особових рахунків з податку на землю Підприємством сплачено податок на землю у сумі 365045,45 грн, в тому числі у 2012 у сумі 320382,19 грн, у 2013 - 21911,71 грн, у 2014 році - 22751,55 грн.

Суми наданих пільг з податку на землю, зазначені у додатку 2 до декларації з податку на землю за період, який перевіряється, складають 10583083,69 грн, а саме: з 01.04.2012 по 31.12.2012 у сумі 2873649,40 грн; у 2013 році у сумі 3839827,00 грн; у 2014 році у сумі 3869607,29 грн.

В зв'язку з тим, що суми наданих пільг по податку на землю за перевіряємий період не нараховані та не сплачені, у КП «Дніпроводоканал» ДМР відсутнє право на формування витрат з податку на землю в розумінні абз. в пп.138.10.1 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України.

Таким чином, на підставі вищезазначеного та в порушення абз. в пп.138.10.1 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України КП «Дніпроводоканал» завищено суму інших витрат на суму наданих пільг по податку на землю у розмірі 10583083,69 грн, у т.ч.: з 01.04.2012 по 31.12.2012 у сумі 2873649,40 грн; у 2013 році у сумі 3839827,00 грн; у 2014 році у сумі 3869607,29 грн.

Положеннями пункту 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з підпунктом 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 ПК України інші операційні витрати, що включають, суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом).

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів (пункт 284.1 статті 284 ПК України).

Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу (пункт 30.5 статті 30 ПК України).

Пунктом 30.1 статті 30 ПК України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі.

Суд установив, що згідно з рішеннями сесії Дніпропетровської міської ради «Про звільнення підприємств міста від сплати податку на землю», від 25.01.2012 №5/20, від 26.12.2012 №7/30, від 25.12.2013 №4/45, Підприємство звільнено від сплати податку на землю у 2012, 2013, 2014 роках. Згідно з додатками до рішень міської ради умови використання вивільнених коштів у результаті надання пільги щодо сплати за землю є покриття збитків, пов'язаних із регулюванням тарифів (Т.11 а.с.173-182).

Відповідно до поданих КП «Дніпроводоканал» декларацій, а саме (Т.11 а.с.47-69):

Додатку 2 податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік - пільги за земельний податок з наявних площ земельних ділянок у 2012 році складає суму 3512547,64 грн (додаток 2 доставлено до органів податкової служби 19.11.2012);

Додатку 2 податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік - пільги за земельний податок з наявних площ земельних ділянок у 2013 році складає суму 3839826,95 грн (декларація доставлена до органів податкової служби 04.02.2014);

Додатку 2 податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік - пільги за земельний податок з наявних площ земельних ділянок у 2014 році складає суму 3841810,28 грн (декларація доставлена до органів податкової служби 02.10.2014).

Також суд установив, що податкова декларація на прибуток підприємства - КП «Дніпроводоканал» за 2014 рік доставлена до органів податкової служби 27.02.2015; податкова декларація на прибуток підприємства - КП «Дніпроводоканал» за 2013 рік доставлена до органів податкової служби 11.03.2014; податкова декларація на прибуток підприємства - КП «Дніпроводоканал» за 2012 рік доставлена до органів податкової служби (відомості відсутні) (Т.11 а.с.70-74, 183-191).

Відповідно до п.п.137.2.2 п.137.2 ст.137 Податкового кодексу України, доходом у разі отримання коштів цільового фінансування з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів визнається цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), яких зазнало підприємство, та фінансування для надання підтримки підприємству без установлення умов витрачання таких коштів на виконання в майбутньому певних заходів - з моменту його фактичного отримання.

З огляду на викладене, а також те, що суми пільг податку на землю за 2012, 2013, 2014 роки вже були включені до декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012, 2013, 2014 роки, вказані суми пільг мають бути включені до складу доходів податкових декларацій з податку на прибуток за вказані роки, що й було встановлено відповідачем під час перевірки.

Водночас, до матеріалів справи надано (Т.11 а.с.15-20):

рішення №2 від 12.02.2014, якою затверджені обсяги заборгованості з різниці в тарифах, яка утворилася станом на 01.02.2014 і не погашена на дату складання довідки про суму заборгованості, у тому числі КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, з урахуванням коригування заборгованості за попередні періоди. До рішення надано розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, в якому вказано, що трансферти з державного та місцевих бюджетів, отримані підприємством, установою, організацією для відшкодування різниці в тарифах за 2012 рік складає суму 66582126,69 грн. У свою чергу, сума 66582126,69 грн включає, у тому числі, пільгу зі сплати податку на землю за 2012 рік 3512547,64 грн; трансферти з державного та місцевих бюджетів, отримані підприємством, установою, організацією для відшкодування різниці в тарифах за 2013 рік складає суму 34130622,6 грн. У свою чергу, сума 34130622,6 грн включає, у тому числі, пільгу зі сплати податку на землю за 2013 рік 3839827,00 грн;

рішення №7 від 24.10.2014, якою затверджені обсяги заборгованості з різниці в тарифах, яка утворилася станом на 01.10.2014 і не погашена на дату складання довідки про суму заборгованості, у тому числі КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради за період 2012 - І півріччя 2014 рр, з урахуванням суми заборгованості за попередні періоди. До рішення надано розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, в якому вказано, що трансферти з державного та місцевих бюджетів, отримані підприємством, установою, організацією для відшкодування різниці в тарифах за 2012 рік складає суму 68363430,79 грн. У свою чергу, сума 68363430,79 грн включає, у тому числі, пільгу зі сплати податку на землю за 2012 рік 3512547,64 грн; трансферти з державного та місцевих бюджетів, отримані підприємством, установою, організацією для відшкодування різниці в тарифах за 2013 рік складає суму 62014522,90 грн. У свою чергу, сума 62014522,90 грн включає, у тому числі, пільгу зі сплати податку на землю за 2013 рік 3839827,00 грн; трансферти з державного та місцевих бюджетів, отримані підприємством, установою, організацією для відшкодування різниці в тарифах за 6 місяців 2014 року складає суму 7641810,00 грн. У свою чергу, сума 7641810,00 грн включає, у тому числі, пільгу зі сплати податку на землю за І півріччя 2014 року 3841810,00 грн.

Отже, надані пільги з податку на землю у 2012 році у сумі 3512547,64 грн, у 2013 році у сумі 3839827,00 грн та у 2014 році у сумі 3841810,00 грн були використані для погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Таким чином, оскільки надані у 2012, 2013 та 2014 роках пільги з податку на землю були використані на покриття заборгованості в тарифах, вказані суми пільг на землю правомірно були включені до складу витрат податкових декларацій з податку на прибуток за вказані роки.

Крім того, суд указує, що сума пільги з податку на землю у 2012 році складає 3512547,64 грн, згідно з актом перевірки та розрахунком до податкового повідомлення-рішення відповідач нарахував суму пільги з податку на землю з 01.04.2012 по 31.12.2012 у сумі 2873649,40 грн (порядку нарахування саме цієї суми пільги, яка за висновком відповідача нарахована за три квартали 2012 року, до матеріалів справи не надано); сума пільги з податку на землю у 2014 році складає 3841810,00 грн, згідно з актом перевірки та розрахунком до податкового повідомлення-рішення відповідач нарахував суму пільги з податку на землю за 2014 рік у сумі 3869607,29 грн, що на 27797,29 грн більше, ніж отримана позивачем сума пільги з податку на землю у 2014 році (підстав донарахування вказаної суми відповідачем до матеріалів справи не надано).

З огляду на викладене, суд зазначає про відсутність підстав для донарахування позивачу грошових зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 04.08.2025 №0000295003 та від 04.08.2015 №0000285003 у сумі 10632630,52 грн, яка є сумою пільг з податку на землю за 2012, 2013 та 2014 роки.

Крім цього, суд указує, що в розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 04.08.2015 №0000305003 за платежем податок на додану вартість вказана сума за актом КРУ 427,37 грн, в розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 04.08.2015 №0000295003, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, вказані суми за актом КРУ (оренда) 3009,92 грн, за актом КРУ (витрати): комунальні послуги - 4726,85 грн, матеріали - 1628,18 грн, паливо - 3559,67 грн, з/п - 3454,90 грн.

Суд зазначає, що 22.12.2001 Головним контрольно-ревізійним управлінням України та Державної податкової адміністрації України був прийняти наказ №143/514, яким затверджено Порядок взаємного інформування органів державної контрольно-ревізійної служби України та органів державної податкової служби України про факти фінансових порушень та вжиті заходи, який розроблений на підставі Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», і спрямований на координацію діяльності органів державної контрольно-ревізійної та податкової служб з метою зміцнення фінансової дисципліни суб'єктів господарювання.

Згідно з п.2 Порядку, його метою є встановлення механізму надання органами державної контрольно-ревізійної служби інформації про факти виявлених за результатами ревізій (перевірок) порушень фінансової дисципліни та зворотного інформування органами державної податкової служби щодо вжитих за цими фактами заходів, що стосуються: порушень норм з регулювання обігу готівки; порушень порядку ведення бухгалтерського обліку, які свідчать про можливе заниження об'єкта та/або бази оподаткування, а також ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); проведення з порушенням законодавства операцій із заставленими активами.

Згідно з п.4 Порядку, у разі виявлення за результатам ревізії (перевірки) суб'єкта господарювання порушень фінансової дисципліни, зазначених у п. 2 цього Порядку, у триденний термін від дня підписання акта ревізії (перевірки) або письмових висновків органу державної контрольно-ревізійної служби на заперечення (зауваження) суб'єкта господарювання до акта ревізії (перевірки) з питань, зазначених у п. 2 цього Порядку, орган державної контрольно-ревізійної служби направляє до органу державної податкової служби, у якому платник податку перебуває на податковому обліку, копію акта (довідки)

ревізії (перевірки) та інформацію, що містить такі дані: коли, ким, на якій підставі і за який період проведено ревізію (перевірку); повну назву суб'єкта господарювання, його підпорядкованість, місцезнаходження та код згідно з ЄДРПОУ; які вимоги чинного законодавства (назва, дата, номер, стаття чи пункт нормативного акта, ким затверджений) і на яку суму порушено, а також обставини та характер виявлених порушень фінансової дисципліни; які заходи для усунення виявлених порушень вжито органом державної контрольно-ревізійної служби та керівництвом суб'єкта господарювання в ході ревізії (перевірки).

Відповідно до п.5, якщо в ході проведення ревізії (перевірки) виявляються суттєві порушення порядку ведення бухгалтерського обліку, які свідчать про значне ухилення платника податку від оподаткування, або інші порушення, указані в п. 2 цього Порядку, то орган державної контрольно-ревізійної служби терміново повідомляє орган податкової служби про виявлені порушення з метою проведення одночасної ревізії (перевірки).

Отже, вказаний Порядок встановлює механізм надання органами державної контрольно-ревізійної служби інформації про факти виявлених за результатами ревізій (перевірок) порушень фінансової дисципліни, які, з-поміж іншого, стосуються порушень порядку ведення бухгалтерського обліку, які свідчать про можливе заниження об'єкта та/або бази оподаткування, а також ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі виявлення таких порушень орган державної контрольно-ревізійної служби направляє до органу державної податкової служби акт ревізії та інформацію, передбачену цим Порядком. При цьому, якщо в ході проведення ревізії (перевірки) виявляються порушення, указані в п. 2 цього Порядку, то орган державної контрольно-ревізійної служби терміново повідомляє орган податкової служби про виявлені порушення з метою проведення одночасної ревізії (перевірки). Таким чином, отримавши акт та інформацію, які визначені вказаним вище Порядком, орган державної податкової служби має провести ревізію (перевірку).

Так, до матеріалів справи надано лист від 10.06.2014 №04-06-05-15/5017 Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області «Про факти порушень, виявлених позаплановою ревізіє фінансово-господарської діяльності КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради».

У цьому листі вказано, що Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області на підставі доручення слідчого відділу ФР Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 10.04.2015 №8778/9/04-63-09 та ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2015 проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради (далі - КП «Дніпроводоканал», підприємство, замовник) за період з 01.01.2014 по 28.02.2015 року (акт ревізії від 12.05.2015 №06-21/06).

Так, ревізією встановлено покриття за рахунок коштів КП «Дніпроводоканал» витрат Товариством з обмеженою відповідальністю «РМЦ» (далі - ТОВ «РМЦ») з комунальних послуг (газ, електроенергія, тепло, водопостачання, вивіз сміття, телефон), експлуатаційних витрат, матеріальних витрат та витрат з оплати праці на суму 33,5 тис. гри (IV квартал 2014 року - 14,4 тис. грн, І квартал 2015 року - 19,1 тис. грн), чим порушено вимоги п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ, п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, п.7,11 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.5.11 типового договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська, затвердженим рішенням V скликання Дніпропетровської міської ради від 21.03.2007 №41/11 «Про оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська».

Ревізією встановлено недоотримання доходів у вигляді орендної плати на загальну суму 7,5 тис. грн. (IV квартал 2014 року - 3,6 тис. грн, І квартал 2015 року - 3,9 тис. грн), внаслідок використання нежитлового приміщення, яке знаходиться на балансі КП «Дніпроводоканал», ТОВ «РМЦ» без укладання договору оренди, що є порушенням вимог ст. 32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-ХІІ, п. 1.4, 3.3.8, 11.1, 11.3 Порядку передачі в оренду нерухомого майна, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради VI скликання від 06.04.2011 №19/10.

До цього листа надано акт від 12.05.2015 №06-21/06 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради за період з 01.01.2014 по 28.02.2015.

В акті вказано, що ревізію проведено з 16.04.2015 по 30.04.2015 року - 11 робочих днів у відповідності до питань програми ревізії та робочого плану.

Ревізією встановлено недоотримання орендної плати за період з 05.11.2014 по 28.02.2015 на загальну суму 12841,61 грн, з ПДВ (в т.ч.: за листопад-грудень 2014 - 3611,90 грн, за січень-лютий 2015 - 3879,04 грн), в тому числі: бюджетом м. Дніпропетровська на загальну суму 5350,67 грн гривень (в т.ч.: за листопад-грудень 2014 -2579,93 грн, за січень-лютий 2015 - 2770,74 грн) та КП «Дніпроводоканал» на загальну суму 7490,94 гривень (в т.ч.: листопад-грудень 2014 - 3611,90 грн, за січень-лютий 2015 - 3879,04 грн). Вищезазначене привело до недоотримання доходів за в т.ч.: за листопад-грудень 2014 - 6191,83 грн, за січень-лютий 2015 - 6649,78 грн у вигляді орендної плати на загальну суму 12841,61, в т.ч. бюджетом м. Дніпропетровська на суму 5350,67 грн та КП «Дніпроводоканал» на суму 7490,94 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) бюджету м. Дніпропетровська на суму 5350,67 грн та КП «Дніпроводоканал» на суму 7490,94 грн, що є порушенням вимог ст. 32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269, п. 1.4, 3.3.8,11.1, 11.3 Порядку передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська.

В акті були встановлені порушення які призвели до покриття за рахунок коштів підприємства (КП «Дніпроводоканал») витрат ТОВ «РМЦ» зі сплати експлуатаційних послуг та витрат енергоносіїв на загальну суму 9559,8 грн, у т.ч.: за листопад-грудень на суму 4726,85 грн, січень-лютий 2015 року на суму 4832,95 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) КП «Дніпроводоканал» на вказану суму, та є порушенням вимог п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (далі - Закон № 996-Х1У), п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення № 88), п.7, 11 Н(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (далі - Н(С)БО №16 «Витрати»), п.5.11 типового договору, затвердженого Рішенням №41/11.

Крім цього, встановлені порушення, які призвели до покриття за рахунок коштів підприємства витрат ТОВ «РМЦ» з використання матеріалів на загальну суму 4130,9 грн, у тому числі: листопад - грудень 2014 року на суму 1953,81 грн, січень-лютий 2015 року на суму 2177,09 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) КП «Дніпроводоканал» на вказану суму, та є порушенням вимог п. 1 от. 9 Закону №996-XIV, п. 2 Положення № 88, п.7,11 П(С)БО 16 «Витрати».

Ревізією законності здійснення та достовірності відображення витрат з надання в оренду нежитлових приміщень, зі сплати експлуатаційних послуг та витрат енергоносіїв, використання матеріалів, паливно-мастильних матеріалів встановлено:

недоотримання доходів від орендної плати за період з 01.11.2014 по 28.02.2015 на загальну суму загальну суму 12841,61 грн, в т.ч. бюджетом м. Дніпропетровська на суму 5350,67 грн та КП «Дніпроводоканал» на суму 7490,94 грн та до заниження суми рядка 2120 «Інші операційні доходи» «Звіту про фінансові результати» (ф.2) за 2014 рік на суму - 3,6 тис. грн, за І квартал 2015 року - 3,9 тис. грн;

покриття підприємством експлуатаційних послуг, витрат енергоносіїв, матеріальних витрат та витрат з оплати праці на суму 33526,49 грн, у т.ч.: в тому числі: листопад - грудень 2014 року на суму 14407,16 грн, січень-лютий 2015 року на суму 19119,33 грн, що призвело до завищення р. 2050 «Собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт і послуг» «Звіту про фінансові результати» (ф.№2) за 2014 рік на суму 14,4 тис. грн, за І квартал 2015 року на суму 19,1 тис. грн, чим порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996- XIV та п. 3 розділу III НП(С)БО № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом МФУ від 07.02.2013 № 73.

Отже, ревізією було встановлено порушення КП «Дніпроводоканал» вимог п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (далі - Закон № 996-Х1У), п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення № 88), п.7, 11 Н(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

Доказів проведення ревізії (перевірки) органами державної податкової служби за вказаними вище фактами до матеріалів справи не надано.

Водночас, як зазначено вище, контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 16.07.2015 № 34/28-01-50-03341305 (далі - акт перевірки),

Позивачем оскаржено висновки акту перевірки до контролюючого органу, внаслідок чого відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача за період з 01.04.2012 по 31.12.2014 з питань правомірності відображення сум витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, за результатами якої складений акт від 28.09.2015 № 105/28-01-50/03341305, висновками якого підтверджено обставини і висновки контролюючого органу щодо порушень позивачем податкового законодавства.

Дослідивши вказані акти, суд установив, що в акті від 16.07.2015 № 34/28-01-50-03341305 (стор. 10 Акту) вказано про те, що перерахунком здійсненим Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області під час проведення ревізії встановлено недоотримання орендної плати за листопад-грудень 2014 року у сумі 3611,90 грн (з ПДВ). Вищезазначене призвело до недоотримання доходів за листопад-грудень 2014 у сумі 3006,92 грн (без ПДВ), що є порушенням ст.32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 « 2269-ХІІ, п.1.4., 3.3.8, 11.1, 11.3 Порядку.

Вказана сума недоотриманої орендної плати 3006,92 грн указана в розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 04.08.2015 №0000295003, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Також в акті від 16.07.2015 № 34/28-01-50-03341305 (стор.114-116 Акту) зазначено, що ревізією, проведеною Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області, що КП «Дніпроводоканал» до складу витрат неправомірно віднесено у 2014 році суму експлуатаційних витрат енергоносіїв у розмірі 4726,85 грн.

Вказана сума 4726,85 грн знайшла своє відображення у розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 04.08.2015 №0000295003, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Походження інших донарахованих грошових зобов'язань, які вказані в розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 04.08.2015 №0000295003, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, як то матеріали - 1628,18 грн, паливо - 3559,67 грн, з/п - 3454,90 грн, не доведено ні актом ревізії, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області, ні документальною позаплановою виїзною перевіркою КП «Дніпроводоканал», проведеною відповідачем у справі.

Також, не доведено відповідачем і нарахована сума ПДВ за актом КРУ 427,37 грн, яка вказана у розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 04.08.2015 №0000305003.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність нарахування позивачу грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 502831,48 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2015 №0000305003; зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7434268,93 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2015 №0000295003; за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 6486986,34 грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2015 №0000285003.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2023, якою справу №804/15694/15 було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції зазначено, що судами взагалі не були досліджені доводи позивача про безпідставне нарахування йому штрафних санкцій з податку на прибуток та податку на додану вартість з підстав порушення справ про банкрутство Підприємства. У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 та від 14.01.2013 були порушені провадження у справах № 29/5005/9259/2012, № 904/397-13-г про банкрутство Підприємства та не встановили, яким чином зазначені обставини впливають на застосування штрафних санкцій до позивача, з огляду на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абзацу двадцять четвертого статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з частинами четвертою, сьомою статті 12 Закону № 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Наведеними правовими нормами встановлена заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, який співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Підтвердженням цього є законодавче визначення поняття мораторію, яке включає в себе: зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію; припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань. До таких заходів відносяться неустойка (штраф, пеня), інші штрафні (фінансові) санкції, стосовно нарахування (застосування) яких і встановлено заборону.

Наведене тлумачення норм, якими встановлено правий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Підставою для припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших видів санкцій за всіма видами заборгованості боржника є прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, що визначено нормою частини п'ятої статті 48 Закону № 2343-XII.

Застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань, податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов'язання (зобов'язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов'язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов'язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Зазначені висновки щодо застосування наведених норм права викладено Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.10.2019 у справі № 2340/4157/18.

Як зазначено вище, ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2012 та від 14.01.2013 були порушені провадження у справах № 29/5005/9259/2012, № 904/397/13-г про банкрутство КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради.

Штрафні санкції за не виконання позивачем податкових зобов'язань нараховані контролюючим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2015 №0000305003 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 251415,74 грн та згідно з податковим повідомленням-рішенням від 04.08.2015 №0000285003 у сумі 3243493,17 грн за платежем податок на прибуток приватних підприємств за 2012-2013 роки.

Як видно з розрахунків до вказаних податкових повідомлень-рішень та акту перевірки КП «Дніпроводоканал» від 28.09.2015 № 105/28-01-50/03341305 (Т.12, а.с.6, 7, 9, 10; Т.3 а.с.118-165, зокрема, стор.33-45 Акту) частина податкових зобов'язань позивача виникла до порушення у справі про банкрутство (ця частина зобов'язань є конкурсними зобов'язаннями, тобто зобов'язаннями, термін виконання яких настав до порушення у справі про банкрутство та введення мораторію), а частина - після такого порушення (ця частина зобов'язань є поточними зобов'язаннями, тобто зобов'язаннями, термін виконання яких настав після порушення у справі про банкрутство та введення мораторію).

Водночас, відповідач наведеними вище податковими повідомленнями-рішеннями застосував до позивача штрафні (фінансові санкції) від загальної суми донарахованих платежів з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та податку на прибуток приватних підприємств, як за конкурсними податковими зобов'язаннями позивача, так і за поточними, що, за висновками суду, є неправомірним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідно такі рішення є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

За встановлених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій справі є такими, що підлягають задоволенню.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, у цій справі позивачем був сплачений судовий збір за подання позову у сумі 268784 грн 93 коп. (111514,03 грн (Т.5, а.с.3) + 11313,71 (Т.3 а.с.3) + 145957,19 (Т.1, а.с.3), за подання апеляційної скарги - у сумі 295663,42 грн (Т.12, а.с.95), за подання касаційної скарги - сумі 322541,92 грн (Т.12, а.с.191).

З огляду на викладені норми процесуального закону, а також, враховуючи задоволення позовних вимог, вказані витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовну заяву Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (вул. Троїцька, 21а, м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 03341305) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079), третя особа - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49010, код ЄДРПОУ 44118658) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року №0000305003.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року №0000295003.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 серпня 2015 року №0000285003.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (вул. Троїцька, 21а, м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 03341305) судові витрати з оплати судового збору за подання позову у сумі 268784 (двісті шістдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн 93 коп.; за подання апеляційної скарги у розмірі 295663 (двісті дев'яносто п'ять тисяч шістсот шістдесят три) грн 42 коп.; за подання касаційної скарги у розмірі 322541 (триста двадцять дві тисячі п'ятсот сорок одна) грн 92 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (вул. Троїцька, 21а, м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 03341305).

Відповідач: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079).

Третя особа: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17а, м. Дніпро, 49010, код ЄДРПОУ 44118658).

Повний текст рішення складено 20.02.2025.

Суддя Н.В. Кучугурна